ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2015р. м. Київ К/9991/70121/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Асадчого В.О.,

представника відповідача-1 - Берника А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року

у справі № 2а-10128/10/2670

за позовом Служби безпеки України

до 1. Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області,

2. Головного управління Державного казначейства України в Київській області,

3. Ірпінської міської ради Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Служба безпеки України (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Київській області (далі - відповідач-2), Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач-3) про: визнання протиправними дій Ірпінської ОДПІ Київської області щодо нарахування Службі безпеки України штрафних санкцій за прострочення оплати орендної плати за земельні ділянки по вул. Гостомельське шосе та на розі вул. Гостомельське шосе і 10-ї Лінії у м. Ірпінь Київської області; скасування податкових повідомлень-рішень Ірпінської ОДПІ Київської області № 0003241810/0 від 24 червня 2009 року, № 0003251810/0 від 24 червня 2009 року, № 0003261810/0 від 24 червня 2009 року, № 0005021810/0 від 01 жовтня 2009 року, № 0005031810/0 від 01 жовтня 2009 року, № 0006851810/0 від 21 грудня 2009 року, № 0006861810/0 від 21 грудня 2009 року, №0008721810/0 від 04 березня 2010 року, № 0008731810/0 від 04 березня 2010 року; стягнення з місцевого бюджету міста Ірпінь на користь Служби безпеки України грошових коштів у сумі 1965,85 грн., які були зараховані Ірпінською ОДПІ Київської області без достатньої правової підстави до місцевого бюджету внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень протизаконних рішень (податкових повідомлень-рішень № 0003241810/0 від 24 червня 2009 року, № 0003251810/0 від 24 червня 2009 року, № 0003261810/0 від 24 червня 2009 року, № 0005021810/0 від 01 жовтня 2009 року, № 0005031810/0 від 01 жовтня 2009 року, № 0006851810/0 від 21 грудня 2009 року, № 0006861810/0 від 21 грудня 2009 року, №0008721810/0 від 04 березня 2010 року, № 0008731810/0 від 04 березня 2010 року) (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 02 грудня 2010 року).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року позов був задоволений частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ Київської області № 0003241810/0 від 24 червня 2009 року, № 0003251810/0 від 24 червня 2009 року, № 0003261810/0 від 24 червня 2009 року, № 0005021810/0 від 01 жовтня 2009 року, № 0005031810/0 від 01 жовтня 2009 року, № 0006851810/0 від 21 грудня 2009 року, № 0006861810/0 від 21 грудня 2009 року, №0008721810/0 від 04 березня 2010 року, №0008731810/0 від 04 березня 2010 року. Стягнуто з місцевого бюджеті м. Ірпінь на користь Служби безпеки України 1965,85 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Ірпінська ОДПІ Київської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу Служба безпеки України, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача-1, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

19 червня 2008 року між Ірпінською міською радою Київської області (орендодавцем) та Службою безпеки України в особі директора Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України Нєжнової С.В., яка діє на підставі довіреності (орендарем), були укладені договори оренди землі, відповідно до умов яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки на підставі рішення двадцять третьої сесії п'ятого скликання Ірпінської міської ради Київської області від 13 липня 2007 року № 689-23-Vдля будівництва багатоповерхових житлових будинків, які знаходяться в м. Ірпінь по вул. Гостомельське шосе та на розі вул. Гостомельське шосе та 10-ї Лінії. Положеннями пунктів 11 вказаних договорів було визначено, що орендна плата вноситься щомісяця до 30 числа місяця, наступного за звітним.

У зв'язку з тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Службі безпеки України не було затверджено бюджетну програму 6521100 «Будівництво (придбання) службового житла для військовослужбовців Службі безпеки України», позивач звертався до Міністерства фінансів України із листами № 21/3-99 від 19 січня 2009 року, № 19/8-464 від 19 лютого 2009 року,№ 21/3-794 від 17 березня 2009 року, № 19/2-334 від 15 квітня 2009 року, № 19/8-1463 від 02 червня 2009 року, в яких просив надати дозвіл здійснити перенесення дебіторської заборгованості, реєстрації зобов'язань та перевезення залишку коштів спеціального фонду з бюджетної програми КПКВК «Будівництво (придбання) службового житла для військовослужбовців Служби безпеки України» КЕКВ «Будівництво (придбання) житла» на бюджету програму КПКВК 6521010 «Забезпечення заходів у сфері безпеки держави та функціонування органів системи Служби безпеки України» (код надходжень 25020200) за аналогічним кодом економічної класифікації видатків, або передбачити інші шляхи вирішення зазначеного питання.

Листом від 07 липня 2009 року № 31-16050-01-6/18264 «Про передачу заборгованості» Міністерство фінансів України погодило запропоновану передачу дебіторської заборгованості та залишку коштів, що утворились станом на 01 січня 2009 року за КПКВК 6521100, за результатами звірки їх обсягів Службою безпеки України разом з Державним казначейством України.

Ірпінською ОДПІ Київської області були проведені документальні невиїзні перевірки Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України з питання своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб за період січень - грудень 2009 року, за результатами якої складені акти № 351/925 від 24 червня 2009 року, № 472/1463 від 01 жовтня 2009 року, № 628/1933 від 21 грудня 2009 року, № 145/372 від 04 березня 2010 року.

За висновками акта перевірки, Департаментом господарського забезпечення Служби безпеки України були порушені вимоги статті 17 Закону України «Про плату за землю», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які полягали у порушенні строків сплати орендної плати за землю з юридичних осіб.

На підставі вказаних актів перевірок Ірпінською ОДПІ Київської області прийняла податкові повідомлення-рішення, якими згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на відповідну кількість календарних днів граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за платежем: орендна плата за землю з юридичних осіб застосувала до Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України штраф у відповідних розмірах, а саме: № 0003241810/0 від 24 червня 2009 року - у сумі 579,93 грн., № 0003251810/0 від 24 червня 2009 року - у сумі 463,94 грн., № 0003261810/0 від 24 червня 2009 року - у сумі 115,99 грн., № 0005021810/0 від 01 жовтня 2009 року - у сумі 231,31 грн., № 0005031810/0 від 01 жовтня 2009 року - у сумі 19,44 грн., № 0006851810/0 від 21 грудня 2009 року - у сумі 22,55 грн., № 0006861810/0 від 21 грудня 2009 року - у сумі 79,64 грн., №0008721810/0 від 04 березня 2010 року - у сумі 149,94 грн., № 0008731810/0 від 04 березня 2010 року - у сумі 158,45 грн.

Визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями штрафні санкції були сплачені позивачем згідно платіжних доручень № 20 від 25 лютого 2010 року у сумі 790,52 грн. та № 21 від 11 березня 2010 року у сумі 1175,33 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутність у Державному бюджеті України на 2009 рік видатків по фінансуванню бюджетної програми на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців України, у тому числі на сплату орендної плати за користування виділеними на ці цілі земельними ділянками, об'єктивно унеможливлювало сплату Службою безпеки України орендної плати, що свідчить про безпідставність притягнення позивача до фінансової відповідальності. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами на державними цільовими фондами» передбачено право податкових органів визначати податкові зобов'язання платникам податків.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій безвідносно мотивів таких висновків, з огляду на наступне.

Статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про плату за землю» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що термін «податок» вживається у значенні обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Положеннями частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 1 статті 55 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Положеннями частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про плату за землю» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про плату за землю» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) саме платники податку визначені як суб'єкти відповідальності за порушення цього Закону.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 477 від 16 лютого 2009 року Департамент господарського забезпечення Служби безпеки України є відокремленим підрозділом Служби безпеки України без права юридичної особи.

Як вбачається з Положення про Департамент господарського забезпечення Служби безпеки України департамент є функціональним підрозділом Центрального управління Служби безпеки України. Підпунктами 7-10 пункту 5 цього Положення передбачено, що Департамент господарського забезпечення Служби безпеки України для виконання покладений завдань: готує для керівництва Служби безпеки України пропозиції щодо перспективних та річних планів капітального будівництва, капітальних ремонтів, проектно-вишукувальних робіт та придбання житла в системі Служби безпеки України; бере участь в організації і проведення технічного супроводження проектування об'єктів будівництва, капітальних ремонтів і поточних ремонтів, оформлення дозвільної документації; здійснює технічний нагляд за об'єктами будівництва, капітальних і поточних ремонтів, виконання функцій «Замовника-забудовника»; контролює виконання планів капітального будівництва, капітальних ремонтів, проектно-вишукувальних робіт та придбання житла в системі Служби безпеки України. Згідно з пунктом 9 цього Положення Департамент господарського забезпечення Служби безпеки України не має статусу юридичної особи.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, оспорювані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за платежем: орендна плата за землю з юридичних осіб були прийняті саме стосовно Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України.

З огляду на те, що Департамент господарського забезпечення Служби безпеки України є відокремленим підрозділом Служби безпеки України без права юридичної особи і не має статусу самостійного платника податків та інших загальнообов'язкових платежів, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій безвідносно мотивів таких висновків про неправомірність застосування штрафних санкцій за платежем: орендна плата за землю з юридичних осіб до Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень та, як наслідок, наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ірпінської ОДПІ Київської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239¹ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева

Судді: _____________________ А.М. Лосєв

_____________________ Т.М. Шипуліна