Справа № 682/4000/14-ц

Провадження № 2/682/77/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2015 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Тончук Р.І.,

при секретарі Придачук Г.Л.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

представників відповідачів: прокуратури Хмельницької області Бондарук Т.Є., Державної казначейської служби України Сорочан С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури м. Нетішин , прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів прокуратури та суду,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до прокуратури м. Нетішин, третя особа без самостійних вимог Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів прокуратури та суду. В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, постановою прокурора м. Нетішин Гончарука В.В. від 8.02.2008 року щодо неї було порушено кримінальну справу за ознаками ст..ст. 172 ч.2, 175 ч. 1 КК України. Вироком Нетішинського міського суду від 31.12.2009 року вона була визнана винною у вчиненні злочинів, передбачених ст..ст. 175. ч 1 та 366 ч. 1 КК України і на підставі ст.. 70 КК України засуджена до покарання у вигляді штрафу в розмірі 2000 грн. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 3.03.2010 року цей вирок залишено без змін, а ухвалою Верховного Суду України від 7.04.2011 року вирок Нетішинського міського суду та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області скасовано і направлено справу на нове розслідування. Постановою слідчого прокуратури м. Нетішина від 14.10.2011 року кримінальну справу в частині обвинувачення за ст.. 175 ч. 1 КК України закрито у зв»язку з відсутністю у її діях складу злочину. У цей же день щодо неї було порушено кримінальну справу за ознаками ст.. 172 ч. 1 КК України і перекваліфіковано її дії із ст.. 366 ч. 1 КК України на ст.358 ч.ч.1, 3 КК України і порушено кримінальну справу за ознаками цих злочинів.

Вироком Нетішинського міського суду від 14.11. 2012 року її було визнано винною та засуджено за ст.. 172 ч. 1, 172 ч. 2, 358 ч. 1, 358 ч. 3 КК України та на підставі ст.. 70 КК України призначено покарання у вигляді 1190 грн. штрафу. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23.01. 2013 року вирок було скасовано з поверненням справи на додаткове розслідування.

Постановами слідчого кримінальне провадження закрите у зв»язку з відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ст..ст. 172 ч.1,2, 358 ч. 1, 3 КК України. В процесі досудового слідства їй незаконно було пред»явлено обвинувачення, незаконно застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та доставку в суд під вартою, незаконно накладено арешт на майно, двічі оголошувався розшук. Внаслідок цього відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» вона має право на відшкодування завданої цими діями шкоди, в тому числі моральної.

Вказуючи на те, що моральна шкода полягає у порушенні її нормальних життєвих зв»язків, оскільки після порушення кримінальної справи вона не могла проживати у м. Нетішин, до неї ніхто не хотів іти на роботу та спілкуватись з нею і вона змушена була переїхати у м. Рівне, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя через зруйнування її бізнесу, вона втратила всі контакти та майно, була позбавлена можливості реалізувати свої звички та бажання, не мала можливості погасити кредити через накладення арешту на майно, просила стягнути на її користь з прокуратури м. Нетішин моральну шкоду у розмірі 800000 грн. за період з 8.02.2008 року тобто з дня порушення кримінальної справи по день звернення до суду з позовом , тобто по 1.10.2014 року, та, крім того, матеріальну шкоду в сумі 3730497 грн. 69 коп.

Судом до участі в справі в якості відповідача залучена Державна казначейська служба України.

У судовому засіданніі позивачка ОСОБА_1 збільшила розмір позовних вимог і , розширивши їх, просить стягнути моральну шкоду в сумі 800000 грн. та матеріальну шкоду в сумі 5453312 грн.85 коп.

Матеріальну шкоду згідно її додаткової заяви складають:

втрачені доходи від підприємницької діяльності внаслідок руйнування бізнесу в сумі 458000 грн.;

незаконно нарахований податковий борг в сумі 5647 грн.43 коп.;

борг по кредиту перед банком «Раффайзен банк «Аваль»в сумі 4142334 грн. 13 коп.;

борг по кредиту перед «Укргазбанком» в сумі 428403 грн. 18 коп.;

борг по кредиту перед «Укрсоцбанком» в сумі 133705 грн.73 коп.;

борг по кредиту перед ВАТ» ВАБанк» в сумі 12722 грн. 38 коп.;

втрати за невиконання нею договору купівлі-продажу будинку, який вона не виконала у зв»язку з накладенням слідчим арешту на будинок і покупцем їй недоплачено 157500 грн.

Втраченими доходами вважає те, що у 4 кварталі 2007 році її доходи від підприємницької діяльності становили згідно податкової звітності 450000 грн., а 1 кварталі 2008 року , тобто після порушення кримінальної справи, 30000 грн. Через неправомірні дії прокуратури вона не могла належним чином здійснювати підприємницьку діяльність і отримувати доходи.

За поданням прокуратури м. Нетішин вона була знята з єдиного податку і податковою інспекцією їй незаконно нараховано податковий борг в сумі 5647.43 грн. Рівненським адміністративним судом винесено рішення про стягнення з неї цього боргу, але рішення не виконане. Цього боргу вона не сплачувала.

Щодо боргів по банківських кредитах вважає, що вони також утворились внаслідок незаконних дій прокуратури, яка наклала арешт на її майно і вона не змогла реалізувати нерухоме майно та погасити кредити. З цих підстав, на її думку, прокуратура повинна відшкодувати їй всі суми заборгованості перед банками.

Всього матеріальна шкода за її підрахунками складає 5453312 грн 85 коп..

Матеріальна та моральна шкода разом становлять 6253312 грн. 12 коп. і цю суму вона просить стягнути з прокуратури на її користь.

Крім того, просить зобов»язати відповідача з метою її реабілітації помістити в газеті «Нетішинський вісник» спростування щодо вчинення нею злочинів, зобов»язати його внести до Реєстру дані про закриття кримінального провадження, надати письмову інформацію про відсутність судимості та зобов»язати зняти арешт з її майна.

Представник прокуратури Хмельницької області Бондарук Т.Є. позов визнала частково, давши пояснення про те, що позивачці має бути відшкодована лише моральна шкода, що заподіяна незаконними діями органів досудового слідства., прокуратури та суду. З врахуванням обставин справи, моральна шкода повинна бути відшкодована у розмірі мінімальної заробітної плати за період перебування під слідством та судом, тобто за 67 місяців 20 днів, починаючи з 21.04.2008 року, тобто дати притягнення як обвинуваченої, по 10.12.2013 року - дату закриття кримінальної справи.Загальна сума відшкодування становить за цей період 82418 грн..

Матеріальна шкода, на яку вказує позивачка, відшкодуванню не підлягає, оскільки таке відшкодування не передбачене законом і наявність такої шкоди не доведено.

Крім того, вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивачки про поміщення в газеті «Нетішинський вісник» спростування щодо вчинення нею злочинів, оскільки така інформація про вчинення нею злочинів у засобах масової інформації під час досудового слідства не поширювалась. Підстав зобов»язувати прокуратуру внести до відповідного реєстру дані про закриття кримінальної справи немає, оскільки вони внесені до єдиної системи централізованого обліку, що стверджується листом начальника УІАЗ УМВС України в Хмельницькій області від 23.02.2015 року № 11/226.

Щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1, згідно листа начальника центру з надання послуг, пов»язаних з використанням АТЗ по обслуговуванню м. Шепетівки, м. Нетішин, м. Славути та Славутського району від 18.02.2015 року № 120 арешт знятий з належних позивачці автомобілів марки «GREAT WALL SUU» та «ЗАЗ 110307». З решти майна арешт при закритті кримінального провадження не знятий, однак, зняття прокуратурою арешту після закриття кримінального провадження КПК України не передбачено. Вважає, що це повинен зробити суд.

Представник Державного казначейства України Сорочан С.В. позову не визнала і просить в його задоволенні відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Представник прокуратури м. Нетішин не з»явився. Про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 8.02.2008 року прокурором м. Нетішин щодо приватного підприємця ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч. 2, 175 ч. 1 КК України, 17.03.2008 року за ст.366 ч. 1 КК України. (а.с. 1,2 т. 1 кримінальної справи № 30/0312). 25.03.2008 року їй пред»явлено обвинувачення за ст..ст. 172ч. 2, 175 ч. 1, 366 ч. 1 КК України(т.2, а.с. 5-10 кр. справи). Справа направлена з обвинувальним висновком до Нетішинського міського суду, який вироком від 31.12.2009 року визнав її винною за вказаними статтями КК України та призначив покарання у вигляді штрафу в сумі 2000 грн.(т. 3 а.с. 140). Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області вирок залишено без змін, а ухвалою Верховного Суду України від 7.04.2011 року зазначені вирок та ухвалу скасовано з направленням справи на додаткове розслідування.

14.10.2011 року щодо позивачки порушена кримінальна справа за ознаками ст.. 172 ч. 1 КК України. Постановою слідчого від 14.10.2011 року дії перекваліфіковані із ст.. 366 ч. 1 на ст..ст.358 ч.ч. 1 та 3 КК України і тоді ж слідчим прокуратури м. Нетішин винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої за ст..ст.172 ч. 1 172 ч. 2, 358 ч. 1, 358 ч.3 КК України(т. 4 а.с. 142). Справа з обвинувальним висновком направлена до суду і вироком Нетішинського міського суду від 14.11.2012 року ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за ст.ст. 172 ч. 1, 172 ч. 2, 358 ч. 1 , 358 ч. 3 КК України на підставі ст.. 70 КК України до 1190 грн. штрафу. Ухвалою апеляційного суду від 23.01.2013 року вирок скасовано і справу направлено на додаткове розслідування. В процесі додаткового розслідування кримінальна справа закрита за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочинів: 14.10.2011 року за ст.ст. 175 ч. 1 КК України, 10.12.2013 року за ст..ст. 358 ч.1 та 3, 172 ч. 1 КК України( т. 4 а.с. 117, т.3 а.с. 13, т. 5 а.с. 66).

В процесі досудового розслідування постановою помічника прокурора м. Нетішин від 25.03.2008 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд(т. 2 а.с.14, 15). За клопотанням слідчого постановою Нетішинського міського суду від 8.04.2008 року було надано дозвіл на доставку ОСОБА_1 в суд під вартою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. ОСОБА_1 10.04.2008 року була затримана, але суддею Нетішинського міського суду було відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (т. 2 а.с.75-80).. 4.04.2008 року постановою помічника прокурора м. Нетішин позивачка була оголошена в розшук(т.2 а.с.64), а 13.10.2011 року винесена постанова про привід(т. 4 а.с. 112).

Крім того, під час досудового слідства прокуратурою м. Нетішин було накладено арешт на майно ОСОБА_1, зокрема, згідно постанови від 25.03.2008 року арешт накладено на все її майно, в т.ч нерухоме(будинки, квартири) ,згідно постанови від 28.08.2008 року - на документи, згідно постанови від 25.03.2008 року на автомобілі марки «ЗАЗ-110307, д.н. НОМЕР_1 та «GREAT WALL SUU», д.н. НОМЕР_2( т.2 а.с. 23,25, 28, 29).

Відповідно до ст.. 1176 ЦК України, ст.. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,органів досудового розслідування, прокуратури і суду»(до внесення змін Законом від 13.04.2012 року - Закон «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», надалі в тексті рішення Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи(посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність, «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».

Згідно ст.. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку,передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1)постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду(крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи(посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

4)Закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.. 3 Закону у наведених випадках громадянинові відшкодовуються(повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2).майно, конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв»язку з наданням йому юридичної допомоги.

ОСОБА_1 незаконним порушенням кримінальної справи, незаконним притягненням як обвинуваченої, обранням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, затриманням для доставки в суд під вартою, накладенням арешту на майно були завдані моральні страждання. За період перебування під слідством і судом вона неодноразово викликалась до прокуратури та суду, втратила звичний спосіб життя, не могла вільно без дозволу слідчого чи прокурора пересуватись по території України, вільно розпорядитись своєю власністю.

Відповідно до ст. 13 Закону питання про відшкодування моральної шкоди вирішується судом відповідно до чинного законодавства. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Під слідством та судом позивачка перебувала з часу порушення кримінальної справи до її закриття 10.12.2013 року, що становить 70 місяців. Постанова про порушення винесена винесена 8.02.2008 року і вручена їй 12.02.2008 року, після чого проводились необхідні слідчі дії, а 25.03.2008 року був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, а тому строк перебування під слідством слід рахувати саме з цієї дати, а не з часу притягнення як обвинуваченої.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальний розмір заробітної плати становить 1218 грн. Отже, з врахуванням обставин справи, тривалості моральних страждань, норм чинного законодавства суд вважає можливим визначити розмір моральної шкоди в сумі 85260 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають, як безпідставні.

Ст. 4 Закону встановлено, що заробіток та інші грошові доходи, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, визначаються з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи(посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. ОСОБА_1 під час досудового розслідування від роботи не відсторонювалась і кримінального покарання або виправних робіт, як адміністративного стягнення не відбувала. Вироками Нетішинського міського суду позивачка була засуджена до штрафів, яких вона не сплачувала у зв»язку із скасуванням вироків.Обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та арешт майна не перешкоджав їй здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідно до КПК України підписка про невиїзд полягає у відібранні у підозрюваного або обвинуваченого письмового зобов»язання не відлучатись з постійного місця проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого або суду. Отже, при необхідності тимчасового виїзду з місця проживання у зв»язку з підприємницькою діяльністю ОСОБА_1 вправі була звернутись до слідчого чи іншої посадової особи органу, у провадженні якого перебувала кримінальна справа, за отриманням дозволу на такий виїзд. Докази про такі звернення та відмову в них відсутні.

Арешт майна полягає у забороні відчужувати арештоване майно, а не забороні його використання. Отже, позивачка вправі була користуватись житлом та іншим майном, на яке накладено було арешт, і факт його накладення не вплинув на доходи від підприємницької діяльності.

Нарахуванням податковою інспекцією податкового боргу в сумі 5647 грн. 43 коп. позивачці не заподіяно реальної матеріальної шкоди, оскільки вона цього боргу не сплатила, що пояснила у судовому засіданні. Рішення суду про стягнення цього боргу нею не надано, однак, з її пояснень вбачається, що нарахування боргу випливає з кримінальної справи. Отже, після її закриття рішення суду може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.

Борги позивачки перед банками не є матеріальною шкодою, яка відшкодовується відповідно до Закону. Кредитні договори укладені ОСОБА_1 до порушення кримінальної справи. Усе її нерухоме майно, крім будинку у АДРЕСА_1, а також два автомобілі , до порушення кримінальної справи вже перебували у заставі банків, що стверджується її поясненнями, інформаційними довідками з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна(а.с. 153-157).

Відповідно до ст.. 16 Закону України»Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається в порядку черговості їх обтяжень. Отже, оскільки прокуратурою м. Нетішин арешт на майно позивачки був накладений пізніше, банк мав можливість задовольнити свої вимоги до ОСОБА_1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а сама боржниця відчужити це майно не могла у зв»язку з передачею його в іпотеку. Отже, її доводи про те, що накладення арешту на майно мало наслідком несплату нею кредитів, безпідставні. Борги по кредитах стягнуті з ОСОБА_1 судовими рішеннями.

Несплата їй покупцем 157500 грн. у зв»язку з неукладенням договору купівлі-продажу будинку та земельних ділянок також не є шкодою, яка відшкодовується відповідно до Закону. Рішенням Нетішинського міського суду від 24.04.2009 року ОСОБА_1 зобов»язано укласти договір купівлі-продажу будинку та двох земельних ділянок, що розташовані у АДРЕСА_1. Можливість укладення такого договору існує, а в разі відмови сторін від укладення договору наступають наслідки, передбачені нормами ЦК України.

Вимоги позивачки щодо зобов»язання відповідачів розмістити в газеті «Нетішинський вісник» інформацію про закриття кримінальної справи також не підлягають задоволенню. Відповідно до ст.. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення щодо неї та(або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування інформації здійснюється в такий же спосіб, у який вона була поширена. Позивачка не надала суду жодних доказів щодо поширення щодо неї під час досудового слідства інформації про порушення кримінальної справи у засобах масової інформації, а саме в газеті «Нетішинський вісник», а, отже, підстави для поміщення в цій газеті повідомлення про закриття щодо неї кримінальної справи відсутні.

Немає також підстав для зобов»язання прокуратури внести до Єдиного державного реєстру даних про закриття кримінальної справи,оскільки такі відомості на день винесення судом рішення вже внесені, що стверджується наданим представником прокуратури листом начальника управління інформаційно-аналітичного забезпечення УМВС України в Хмельницькій області від 23.02.2015 року № 11/226 і з цієї довідки вбачається, що за обліками оперативно-довідкової картотеки УІАЗ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_1 не значиться і визнається такою, що не має судимості.

Однак, така інформація позивачці у письмовому вигляді не надана, а тому прокуратура Хмельницької області повинна бути зобов»язана надати її ОСОБА_1

У судовому засіданні представником прокуратури Хмельницької області надано повідомлення Центру з надання послуг, пов»язаних з використанням АТЗ, по обслуговуванню м. Шепетівка, м. Нетішин, м. Славута, Ізяславського району,Полонського району, Шепетівського району та Славутського району від 18.02.2015 року № 120 про зняття арешту на належні позивачці автомобілі марки «ЗАЗ-110307, д.н. НОМЕР_1 та «GREAT WALL SUU», д.н. НОМЕР_2. З решти майна позивачки арешт не знятий, що ствердили сторони.

Відповідно до ст..174 ч. 3 КПК України прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна. Однак, арешт не був скасований. Отже, на прокуратуру повинен бути покладений обов»язок по його скасуванню. Висновок представника відповідача про те, що арешт може бути скасовано лише судом, не випливає із змісту ст.. 174 КК України, в якій зазначається, що арешт майна може бути скасовано слідчим суддею під час досудового розслідування, а судом під час судового провадження. Частиною 4 цієї статті також передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Керуючись ст. 1176 ЦК України, ст..ст. 1 - 4, 6, 11, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст..ст.8,10, 212, 213 ЦПК України , суд

вирішив:

позов задовільнити частково. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з відповідного рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 85260 грн. моральної шкоди.

Зобов»язати прокуратуру Хмельницької області надати ОСОБА_1 письмову інформацію про відсутність у неї судимості та зняти арешт з усього її майна, що був накладений в процесі досудового слідства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: