ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р.

Справа № 916/4519/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

про стягнення 133 139 819,50 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання недійсним пункту договору купівлі-продажу

Головуючий - Степанова Л.В.

Судді - Погребна К.Ф.

Шаратов Ю.А.

Представники:

Від позивача: Старчик А.А. за довіреністю

Від відповідача: Орлова О.В. за довіреністю

Суть спору: за первісним позовом про стягнення 133 139 819,50 грн., за зустрічним позовом - про визнання недійсним пункту договору купівлі-продажу

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" про стягнення 133 139 819,50 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2014р. було порушено провадження по справі № 916/4519/14.

25.11.2014р. Публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою № 13/03-558 від 24.11.2014р. (вх. № 4887/14 від 25.11.2014р.) до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО від 28.10.2012р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2014р. зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" № 13/03-558 від 24.11.2014р. до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО від 28.10.2012р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" про стягнення 133 139 819,50 грн.

08.12.2014р. до матеріалів справи надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" № 13/03-576 від 01.12.2014р. (вх. № 3233/14 від 08.12.2014р.) згідно з яким відповідач за первісним позовом визнає основну заборгованість за договором купівлі - продажу природного газу № 13/2612-БО-23, що складає 106 934 907,44 грн., а також суму 3 % річних у розмірі 4 034 649,14 грн., інфляційних витрат у розмірі 13 934 907,44 грн. та просить суд надати відстрочку виконання рішення суду терміном на 2 роки з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі на підставі ст. 121 ГПК України. При цьому щодо нарахування пені за даним договором, що складає 8 873 233,52 грн., яка була нарахована відповідно до п. 7.2 договору, то Публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" вважає даний пункт таким, що завідомо суперечить інтересам держави та вимогам законодавства України з приводу чого було подано зустрічний позов.

09.12.2014р. до матеріалів справи надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на зустрічний позов від 05.12.2014р. (вх. № 32516/14 від 09.12.2014р.) відповідно до якого позивач за первісним позовом просить суд відмовити Публічному акціонерному товариству "Одеська ТЕЦ" у задоволені зустрічного позову.

У судовому засіданні від 23.12.2014р. представником Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" були надані заперечення на відзив Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (вх. № 33958/14 від 23.12.2014р.), а також клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів (вх. № 2-6018/14 від 23.12.2014р.).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2014р. строк розгляду справи № 916/4519/14 було продовжено до 25.01.2015р.

У судовому засіданні від 26.01.2015р. представником Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" було надано уточнений відзив на позовну заяву № 13/03-22 від 21.01.2015р. (вх. № 1635/15 від 26.01.2015р.) відповідно до якого відповідач за первісним позовом, крім іншого, просить суд надати відстрочку виконання рішення терміном на 2 роки з моменту набрання законної сили рішення суду по справі № 916/4519/14.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.01.2015р. справу № 916/4519/14 було призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням в. о. керівника апарату господарського суду Одеської області від 26.01.2015 року № 74 „Щодо призначення членів колегії" справу № 916/4519/14 було призначено до автоматичного розподілу для визначення складу колегії.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, по справі № 916/4519/14 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Волков Р.В., суддя Шаратов Ю.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.01.2015р. справу № 916/4519/14 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Волков Р.В., суддя Шаратов Ю.А.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.03.2015р. № 328 "Щодо повторного автоматичного розподілу справи для внесення змін до складу колегії суддів", приймаючи до уваги перебування судді Волкова Р.В. у відпустці, справу № 916/4519/14 було призначено до автоматичного розподілу для внесення змін до складу колегії.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, по справі № 916/4519/14 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Погребна К.Ф., суддя Шаратов Ю.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2015р. справу № 916/4519/14 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Степанова Л.В., суддя Погребна К.Ф., суддя Шаратов Ю.А.

У судовому засіданні від 19.03.2015р. представником Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було надано відзив на зустрічний позов від 27.02.2015р. (вх. № 7234/15 від 19.03.2015р.) відповідно до якого останній просить суд відмовити Публічному акціонерному товариству "Одеська ТЕЦ" у задоволені вимог, викладених у зустрічній позовній заяві.

Також, у судовому засіданні від 19.03.2015р. представником Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" було надано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів № 13/03 від 03.03.2015р. (вх. № 7235/15 від 19.03.2015р.).

01.04.2015р. до матеріалів справи надійшло клопотання позивача за зустрічним позовом № 13/03-111 від 01.04.2015р. (вх. № 8337/15 від 01.04.2015р.) про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Розглянув матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 13/2612-БО-23 (надалі - договір № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р.) відповідно до пп. 1.1, 1.2 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачами Покупця).

Відповідно до п. 2.1 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 27 300 тис. куб. м.

Згідно з пп. 5.1, 5.2, 5.3 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна на 1000 куб. м. газу становить 3 509,00 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Пунктом 5.5 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. обумовлено, що загальна вартість цього договору на дату його укладання становить 106 054 585 грн., крім того ПДВ - 21 210 917 грн., разом з ПДВ - 127 265 502 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представникам сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р.).

Додатковою угодою № 1 від 19.07.2013р. до договору купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. сторони дійшли згоди щодо викладення з 01 липня 2013 року пункти 5.2 і 5.5 у наступній редакції:

5.2 ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу;

5.5 загальна суму вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Так, як зазначає позивач за первісним позовом у своєму позові, за період з січня по грудень 2013 року Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було поставлено, а Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" прийнято природного газу в об'ємі 45 393,047 тис. куб. м. на загальну суму 121 834 907,44 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Однак, відповідачем зобов'язання щодо повної оплати за отриманий природний газ виконанні не були, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 106 934 907,44 грн. яка залишається не погашеною.

Враховуючи наведене, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" про стягнення основного боргу у розмірі 106 934 907,44 грн., пені у розмірі 8 873 233,52 грн., 3 % річних у розмірі 4 034 649,14 грн. та інфляційних витрат у розмірі 13 297 029,40 грн., всього - 133 139 819,50 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем прийнятих на себе за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО-23 від 28.10.2012р. зобов'язань в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ, а також положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" визнає частково, на суму основного боргу у розмірі 106 934 907,44 грн., а також суми 3 % річних у розмірі 4 034 649,14 грн. та інфляційних витрат у розмірі 13 297 029,40 грн. з підстав, відкладених у відзиві на позовну заяву № 13/03-576 від 01.12.2014р. (вх. № 32331/15 від 08.12.2014р.), а також уточненому відзиві на позовну заяву № 13/03-22 від 21.01.2015р. (вх. № 1635/15 від 26.010.2015р.). При цьому, згідно з уточненим відзивом на позовну заяву № 13/03-22 від 21.01.2015р. (вх. № 1635/15 від 26.010.2015р.) відповідач, крім іншого, просить суд надати відстрочку виконання рішення суду терміном на 2 роки з моменту набрання законної сили рішення суду по справі № 916/4519/14 на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідач як у відзиві на позовну заяву № 13/03-576 від 01.12.2014р. (вх. № 32331/15 від 08.12.2014р.), так і в уточненому відзиві на позовну заяву № 13/03-22 від 21.01.2015р. (вх. № 1635/15 від 26.010.2015р.) відносно нарахування пені, що складає 8 873 233,52 грн., яка була нарахована відповідно п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО-23 від 28.10.2012р. зазначає, що даний пункт завідомо суперечить інтересам держави та вимогам законодавства України з приводу чого Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" було подано зустрічний позов.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в свою чергу, були надані заперечення на відзив (вх. № 33958/14 від 23.12.2014р.) згідно з якими останній проти відстрочки рішення суду заперечує у повному обсязі.

Так, щодо заявленої Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - позивачем за первісним позовом, основної заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО-23 від 28.10.2012р. у розмірі 106 934 907,44 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пп. 1.1, 1.2 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачами Покупця).

Згідно з п. 5.2 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р., у редакції додаткової угоди № 1 від 19.07.2013р., ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу.

Пунктом 5.5 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р., у редакції додаткової угоди № 1 від 19.07.2013р., передбачено, що загальна суму вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищенаведених умов договору Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" протягом січня - грудня 2013р. було поставлено, а Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" прийнято природного газу в об'ємі 45 393,047 тис. куб. м. на загальну суму 121 834 907,44 грн. згідно з актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2013р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 31.05.2013р., від 31.07.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р. та від 31.12.2013р.

При цьому, згідно з платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, а саме: № 1267 від 12.08.2013р. на суму 50 000 грн., № 1534 від 26.09.2013р. на суму 50 000 грн., № 1237 від 27.09.2013р. на суму 50 000 грн., № 1535 від 30.09.2013р. на суму 50 000 грн., № 1752 від 06.11.2013р. на суму 20 000 грн., № 1798 від 13.11.2013р. на суму 20 000 грн., № 1805 від 14.11.2013р. на суму 20 000 грн., № 1458 від 15.11.2013р. на суму 60 000 грн., № 1463 від 18.11.2013р. на суму 80 000 грн., № 1497 від 22.11.2013р. на суму 50 000 грн., № 1908 від 28.11.2013р. на суму 50 000 грн., № 1539 від 03.12.2013р. на суму 500 000 грн., № 1927 від 04.12.2013р. на суму 50 000 грн., № 1573 від 05.12.2013р. на суму 100 000 грн., № 1586 від 06.12.2013р. на суму 100 000 грн., № 1597 від 09.12.2013р. на суму 100 000 грн., № 1610 від 11.12.2013р. на суму 200 000 грн., № 1628 від 12.12.2013р. на суму 100 000 грн., № 1649 від 13.12.2013р. на суму 100 000 грн., № 1652 від 16.12.2013р. на суму 200 000 грн., № 2029 від 17.12.2013р. на суму 200 000 грн., № 2051 від 18.12.2013р. на суму 200 000 грн., № 2062 від 19.12.2013р. на суму 200 000 грн., № 2069 від 20.12.2013р. на суму 200 000 грн., № 2077 від 23.12.2013р. на суму 200 000 грн., № 2092 від 24.12.2013р. на суму 500 000 грн., № 2110 від 25.12.2013р. на суму 400 000 грн., № 2130 від 27.12.2013р. на суму 600 000 грн., № 2143 від 30.12.2013р. на суму 1 614 612,46 грн., № 2144 від 30.12.2013р. на суму 885 387,54 грн., № 2 від 09.01.2014р. на суму 2 500 000 грн., № 45 від 09.01.2014р. на суму 500 000 грн., № 47 від 13.01.2014р. на суму 500 000 грн., № 55 від 14.01.2014р. на суму 150 000 грн., № 66 від 15.01.2014р. на суму 100 000 грн., № 84 від 17.01.2014р. на суму 1 000 000 грн., № 99 від 20.01.2014р. на суму 300 000 грн., № 105 від 21.01.2014р. на суму 300 000 грн., № 144 від 22.01.2014р. на суму 400 000 грн., № 130 від 23.01.2014р. на суму 100 000 грн., № 135 від 24.01.2014р. на суму 400 000 грн., № 145 від 27.01.2014р. на суму 200 000 грн., № 181 від 29.01.2014р. на суму 100 000 грн., № 194 від 30.01.2014р. на суму 200 000 грн., № 206 від 31.01.2014р. на суму 400 000 грн., № 233 від 04.02.2014р. на суму 100 000 грн., № 241 від 05.02.2014р. на суму 100 000 грн., № 255 від 06.02.2014р. на суму 200 000 грн., № 283 від 11.02.2014р. на суму 200 000 грн. та № 302 від 12.02.2014р. на суму 200 000 грн., відповідачем було частково погашено вартість отриманого за договором № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. природного газу у сумі 14 900 000 грн., але з порушенням строків, обумовлених умовами даного договору.

Таким чином, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд доходить висновку про правомірність заявленої до стягнення Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основної заборгованості за договором № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. у розмірі 106 934 907,44 грн., яка в свою чергу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" 3 % річних за період з 14.02.2013р. по 12.02.2014р. у сумі 895 497,46 грн., за період з 14.03.2013р. по 13.09.2013р. у сумі 1 107 904,36 грн., за період з 14.04.2013р. по 13.10.2013р. в сумі 912 622,44 грн., за період з 14.05.2013р. по 13.11.2013р. в сумі 402 272,20 грн., за період з 14.11.2013р. по 13.05.2014р. в сумі 134 002,38 грн., за період з 14.12.2013р. по 13.06.2014р. в сумі 215 228,56 грн., за період з 14.01.2014р. по 13.07.20014р. в сумі 367 121,75 грн., у загальному розмірі 4 034 649,14 грн. та інфляційні витрати за період з лютого 2013р. по липень 2014 року в сумі 1 404 623,149 грн., за період з березня 2013 року по липень 2014 року в сумі 3 210 541 грн., за період з квітня 2013 року по липень 2014 року в сумі 2 811 277,25 грн., за період з травня 2013 року по липень 2014 року в сумі 1 319 640,65 грн., за період з листопада 2013 року по липень 2014 року в сумі 750 579,66 грн., за період з грудня 2013 року по липень 2014 року в сумі 1 327 606,35 грн., за період з січня 2014 року по липень 2014 року в сумі 2 472 761,01 грн., у загальному розмірі 13 297 029,40 грн. згідно наданого розрахунку.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у загальному розмірі 4 034 649,14 грн., проаналізувавши здійснений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та таким, що нарахований відповідно до вимог чинного законодавства, а отже позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Водночас, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 13 297 029,40 грн., суд доходить висновку про здійснення позивачем помилки при їх розрахунку. При цьому, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних витрат, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 13 286 559,05 грн.

Крім того, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлені вимоги щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" пені за період з 14.02.2013р. по 12.08.2013р. в сумі 1 879 126,28 грн., за період з 14.03.2013р. по 12.08.2013р. в сумі 1 858 511,33 грн., за період з 14.04.2013р. по 12.08.2013р. в сумі 1 581 013,26 грн., за період з 14.05.2013р. по 12.08.2013р. в сумі 728 501,61 грн., від 14.11.2013р. по 14.04.2014р. в сумі 406 023,99 грн., за період з 14.12.2013р. по 14.04.2014р. в сумі 788 592,81 грн., за період з 14.01.2014р. по 14.04.2014р. в сумі 1 631 464,24 грн., у загальному розмірі 8 873 233,52 грн.

Проте, враховуючи, що судом прийнято до провадження зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО від 28.10.2012р., у випадку задоволення якого виключається задоволення первісного позову в частині нарахованої та заявленої до стягнення Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені у розмірі 8 873 233,52 грн., суд вважає за необхідне розглянути зустрічний позов до прийняття рішення за первісним позовом у зазначеній частині.

Так, щодо вимог зустрічної позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ", слід зазначити наступне.

25.11.2014р. Публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою № 13/03-558 від 24.11.2014р. (вх. № 4887/14 від 25.11.2014р.) до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО-23 від 28.10.2012р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2014р. зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" № 13/03-558 від 24.11.2014р. до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО від 28.10.2012р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" про стягнення 133 139 819,50 грн.

В обґрунтування зустрічного позову Публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" посилається на той факт, що п. 7.2 спірного договору завідомо суперечить інтересам держави, оскільки пакет акцій ПАТ "Одеська ТЕЦ" у розмірі 99,989% та управління корпоративними правами належить державі в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, і підлягає визнанню частково недійсним з огляду на те, що укладаючи договір купівлі-продажу природного газу з НАК "Нафтогаз України", позивач за зустрічним позовом було змушено згодитися на умови договору, які були запропоновані даним продавцем, оскільки інших продавців газу та території України не існує. Крім того, ПАТ "Одеська ТЕЦ" вважає, що НАК "Нафтогаз України" здійснюється зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що є порушенням конкурентного законодавства, та полягає в включені до договору таких умов (при відсутності можливості їх зміни з нашого боку), що наносить шкоду ПАТ "Одеська ТЕЦ" як споживачу газу, які були б неможливими за умов існування конкуренції на ринку продажу газу.

Крім того, позивач за зустрічним позовом звертає увагу на тому факті, що відносно ПАТ "Одеська ТЕЦ" 15.07.2001р. було порушено справу про визнання банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. При цьому, відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент порушення справи про банкротство) встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а отже п. 7.2 договору № 13/2612-БО-23 від 28.10.2012р. щодо безспірного стягнення пені та штрафу з ПАТ "Одеська ТЕЦ" суперечать вимогам законодавства.

Відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" проти зустрічних позовних вимог заперечує у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов від 05.12.2014р. (вх. № 32516/14 від 09.12.2014р.) та від 27.02.2015р. (вх. № 7234/15 від 19.03.2015р.). Так, відповідач зазначає, що твердження позивача за зустрічним позовом про те, що п. 7.2 договору не відповідає вимогам закону, або вчинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави є безпідставними, та встановлення в договору розміру пені за неналежне виконання грошового зобов'язання не може завідомо суперечити інтересам держави, оскільки право визначити розмір штрафних санкцій на рівні договорів прямо надане Господарським кодексом України. При цьому, при укладанні договору, сторони в рамках чинного законодавства України на власний розсуд визначили розмір пені.

Окрім того, за твердженням відповідача за зустрічним позовом, Публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" завідомо упускає той факт, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також є підприємством 100% акцій яких належить державі в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, а тому стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань є засобом майнового інтересу Держави. При цьому, враховуючи той факт, що спірні правовідносини виникли на підставі договору, укладеного між сторонами у справі в 2012 році, а справа про визнання відповідача (позивача за зустрічним позовом) була порушена в 2011 році, то твердження останнього про неможливість стягнення штрафних санкцій за договором від 28.12.2012р. є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 29 Господарського кодексу України обумовлено, що зловживанням монопольним становищем вважаються нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

При цьому, у пункті 3 частини другої статті 13 вказаного Закону, передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору.

Водночас, суд зауважує, що обумовлення умовами договору неустойки (штрафу, пені) не є додатковим зобов'язанням, яке не стосуються його предмета, а відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України - є способом забезпечення виконання зобов'язання, тобто покладенням додаткової відповідальності на боржника.

При цьому, згідно з окремим положеннями п. 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 закріплене наступне. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Проте, Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" - позивачем за зустрічним позовом, не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності можливості зміни з його боку умов запропонованого Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" проекту договору, зокрема, наявності своїх заперечень та складання протоколу розбіжностей відповідно до приписів частини четвертої статті 181 Господарського кодексу України. Окрім того, Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" не надано суду й жодного доказу на підтвердження протиправності укладеного договору, суперечності його мети інтересам держави і суспільства, усвідомлення цієї обставини його сторонами, та прагнення (або свідоме допущення) Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до настання протиправних наслідків.

Суд не приймає доводи Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" щодо наявності підстав для визнання недійсним пункту 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО-23 від 28.10.2012р. через його невідповідність положенням статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"( в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору) оскільки вказаної нормою встановлено припинення нарахування неустойки (штрафу, пені) лише щодо заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. При цьому, в зв'язку з тим, що зобов'язання відповідача (позивача за зустрічним позовом) за договором № 13/2612-БО-23 від 28.10.2012р. виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою Арбітражного суду Одеської області від 15.06.2001р. у справі № 17-2-18/01-5010, нарахування неустойки (штрафу, пені) за їх неналежне виконання є правомірним.

Отже, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 13/2612-БО-23 від 28.10.2012р. необґрунтовані та з підстав, викладених у зустрічному позові, задоволенню не підлягають.

Як зазначалось по тексту рішення вище, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлені вимоги щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" пені у загальному розмірі 8 873 233,52 грн. згідно наданого розрахунку.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.2 договору № 13/2612-БО-23 від 28.12.2012р. у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Отже, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 8 873 233,52 грн., проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та таким, що нарахований відповідно до вимог чинного законодавства, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" про надання відстрочки виконання рішення суду терміном на 2 роки з моменту набрання законної сили рішення суду по справі № 916/4519/14, викладену в уточненому відзиві на позовну заяву № 13/03-22 від 21.01.2015р. (вх. № 1635/15 від 26.010.2015р.), на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись в свою чергу на тяжкий фінансовий стан підприємства, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 - вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проте, з огляду на зазначене, суд доходить висновку про відмову у задоволені заяви Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" про надання відстрочки виконання рішення суду терміном на 2 роки з моменту набрання законної сили рішення суду по справі № 916/4519/14, оскільки важкий фінансовий стан, на який посилається останній не є обставиною, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Окрім того, надання відстрочки виконання рішення суду на такий тривалий термін порушить законні інтереси Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягаю задоволенню частково. Зустрічні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" задоволенню не підлягають.

Судові витрати за розгляд первісних позовних вимог покладаються на Публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд зустрічних позовних вимог також покладаються на Публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у розмірі 106 934 907 (сто шість мільйонів дев'ятсот тридцять чотири тисячі дев'ятсот сім) грн. 44 коп., пеню у розмірі 8 873 233 (вісім мільйонів вісімсот сімдесят три тисячі двісті тридцять три) грн. 52 коп., 3 % річних у розмірі 4 034 649 (чотири мільйони тридцять чотири тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 14 коп., інфляційні витрати у розмірі 13 286 559 (тринадцять мільйонів двісті вісімдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 05 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн.

3. В решті позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити.

4. У задоволені зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" відмовити.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 14.04.2015 року

Головуючий суддя Степанова Л.В.

суддя Погребна К.Ф.

суддя Шаратов Ю.А.