2/239/2/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Новогродівський міський суд Донецької області

в складі: головуючого судді Пархоменко О. Ф.

при секретарі Коваленко О.І.

з участю : представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новогродівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання обов»язкової частки в праві спільної сумісної власності,

В С Т А Н О В И В :

09.04.2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання обов»язкової частки в праві спільної сумісної власності, вказуючи на те, що з серпня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 вона проживала в цивільному шлюбі з ОСОБА_5

Під час спільного проживання і спільного ведення господарства ними за спільні кошти 09.10.2012 року була придбана квартира АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу було оформлено на ОСОБА_5, так як вона на той час ще не розірвала шлюб з першим чоловіком, тому свою частину вона не оформлювала на себе. Вони стали спільно проживати в квартирі, стали робити в ній ремонт, поміняли вікна, проводку, шпалери. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Вона здійснила його поховання та панихіду. Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно у вигляді квартири, яку вони придбали разом. Рішенням Новогродівського міського суду від 16.10.2013 року був встановлений факт її спільного мешкання з ОСОБА_5 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з серпня 2012 року по день його смерті. Вона звернулася до Новогродівської нотаріальної контори для оформлення спадщини, а коли прийшла оформлювати документи, з»ясувалося, що до нотаріуса також звернувся брат чоловіка- відповідач ОСОБА_4, а тому їй було запропоновано нотаріусом звернутися до суду. Вважає, що квартира належить їм з померлим чоловіком порівну. Просить визначити за нею обов»язкову долю в розмірі 1/2 частині в праві загальній спільній власності на квартиру АДРЕСА_1.

В судове засідання позивач надала уточнення до позовної заяви, в яких просить визначити за нею, як за співвласником, обов»язкову долю в розмірі 1/2 частині в праві загальній спільній власності на квартиру АДРЕСА_1, а також визначити за нею, як за спадкоємцем, обов»язкову долю в розмірі 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, що належала померлому чоловіку ОСОБА_5, а всього - 2/3 частини квартири.

В судовому засіданні позивач та її представник наполягають на позові.

Відповідач, згідно наданої письмової заяви, просить розглядати справу без його участі, з участю його представника.

Представник відповідача з позовом не згодний, вказуючи на те, що хоча він не заперечує, що позивачка дійсно проживала спільно з ОСОБА_5 до його смерті, як співмешканка з серпня 2012 року, але на час придбання спірної квартири 09.10.2012 року знаходилась в іншому шлюбі, а згідно ст..74 СК України жінка та чоловік, які проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь якому іншому шлюбі, то майно, набуте ними на час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Тобто визначальною умовою є те, що чоловік та жінка не перебувають в будь-якому іншому шлюбі, за даною справою це є підставою категорично та безумовно виключення здійснення права власності між сторонами. Будь які договори та угоди, щодо визнання майна (спірної квартири), яке підлягає розподілу між співмешканцями, по справі відсутні, а тому спір повинен вирішуватися на підставі норм Цивільного Законодавства України за вимогами, встановленими Законодавством до форм цивільно-правових угод, а не за Сімейним Кодексом. Факт придбання спірної квартири підлягає доказуванню на підставі дійсного правочину, який має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203, ст.ст.206,208 ЦПК України), загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. За даним спором правочин обов»язково повинен бути укладений в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Недодержання вказаних вимог є наслідком визнання правочину недійсним. При цьому, згідно ст.218 ЦК України, заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-відео запису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. По даній справі позивач ніяких письмових доказів не надала. Недійсним правочин не створює юридичних наслідків.

Крім того, представник відповідача вказує, що згідно ст.1264 ЦК України позивач могла б претендувати на спадкоємство тільки як спадкоємець четвертої черги спадкоємців за законом, який проживав зі спадкодавцем однією сім»єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. Особу, яка проживала з померлим однією сім»єю, без офіційної реєстрації шлюбу, законом віднесено до 4 черги спадкоємців за законом. За даною справою позивач проживала з померлим тільки один рік, тому її вимоги про визначення ? частини спадщини (квартири), як спадкоємця є необґрунтованими. Просить відмовити в позові.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що позивач є її дочкою, яка влітку 2012 року стала сумісно проживати з ОСОБА_5 Для спільного мешкання вони в жовтні 2012 року придбали однокімнатну квартиру, для купівлі якої вона надавала їм гроші, а саме 10000грн. Потім давала ще 5000грн. для проведення капітального ремонту, в якому сама також приймала участь. Дочка та ОСОБА_5 жили однією сім»єю. Вона знала, що у ОСОБА_5 були борги, та останній час перед смертю він довго лікувався, на що витрачалися кошти.

Свідок по справі ОСОБА_8 показала, що вона є сестрою позивачки. Після того, як та стала проживати разом з ОСОБА_5, вона допомагала сестрі шукати квартиру, яку потім вони купили в жовтні 2012 року за 20000грн. До цього у ОСОБА_5 свого житла не було, та крім особистих носимих речей, ніякого іншого майна не було. Він із сестрою жили однією сім»єю із загальним бюджетом. За час спільного мешкання вони погасили кредит, який був у ОСОБА_5, взятий до відносин із сестрою, приблизно на 7000грн. На придбання квартири 10000грн. давала їх мати. Вона також позичала гроші сестрі на придбання нових вікон в квартиру. Перед смертю ОСОБА_5 довгий час знаходився в лікарні. Сестра організовувала його похорони.

Свідок ОСОБА_9 в суді пояснила, що 09.10.2012 року вона продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 При цьому з питань купівлі-продажу цієї квартири вона зустрічалася тільки з позивачкою. ОСОБА_5 був з нею тільки у нотаріуса, при оформленні договору, який був складений на його ім»я. Як вона зрозуміла, ОСОБА_3 не була включена в договір купівлі, так як не була ще розлучена.

Свідки по справі ОСОБА_10, ОСОБА_11 суду пояснили, що вони є сусідками позивачки. Вони бачили, як з осені 2012 року позивачка та ОСОБА_5 спільно робили капітальний ремонт в квартирі №3. Їм надавали допомогу в ремонті мати та сестра позивачки, родичів ОСОБА_5 вони при цьому не бачили.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона знайома матері позивачки- ОСОБА_7., яка восени 2012 року придбала у неї шпалери, пояснив, що надає допомогу в ремонті квартири своїй дочці- позивачу. Також казала, що вона надавала матеріальну допомогу дочці на придбання квартири.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що раніше він працював на одному підприємстві з позивачкою та померлим ОСОБА_5 Він знав, що вони проживали сумісно та разом придбали квартиру.

Свідки по справі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 показали, що вони є родичами померлого ОСОБА_5 та знали, що той сумісно мешкав з позивачкою, а восени 2012 року вони придбали однокімнатну квартиру, де після проведення ремонту стали спільно мешкати. До цього ОСОБА_5 свого житла не мав, проживав у своєї тітки в м.Констянтинівка. Зі слів ОСОБА_5 вони знають, що він купив квартиру, коли отримав «регрес» від Фонду.

Вислухавши сторони, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_3 обґрунтованим частково та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь якому іншому шлюбі, то майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. При цьому суд вважає, що представник відповідача невірно тлумачить цю норму закону, вказуючи на те, що фраза «в будь якому іншому шлюбі» не надає ніяких прав позивачу на спільну сумісну власність на майно, набуте під час спільного проживання з ОСОБА_5 Ця фраза навпаки поширює права жінки та чоловіка, які проживають однією сім»єю. Також є хибним ствердження представника відповідача, що правовідносини між позивачкою та ОСОБА_5, згідно цієї норми закону «якщо інше не встановлено письмовим договором між ними» повинні були закріплені у формі цивільно-правового правочину з дотриманням обов»язкової письмової форми та рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків при його оспорюванні, так як ця норма вказує на те майно, яке було набуто за час спільного проживання без укладення між чоловіком та жінкою яких либо письмових договорів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали спільно однією сім»єю без шлюбу із загальним бюджетом з серпня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, що також підтверджено рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 16.10.2013 року. Рішення суду набрало законної сили 28.10.2013 року.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 09.10.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Новогродівської нотаріальної контори, ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_9 квартиру за адресою АДРЕСА_1 Таким чином квартира була придбана під час спільного життя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і ніякого договору між сторонами укладено не було, а тому вказана квартира на праві спільної сумісної власності належить їм обом.

Згідно довідки ОСББ «Ідеал» м.Новогродівка від 10.04.2014 року ОСОБА_3 мешкає в АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_5 мешкає одна, заборгованості по сплаті членських внесків не має.

Згідно рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 29.10.2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_17 Рішення набрало законної сили 08.11.2012 року, що підтверджує пояснення позивача про те, що купівля квартири була оформлена на ОСОБА_5, так як вона на час купівлі квартири-09.10.2012 року, ще не розірвала попередній шлюб.

. Згідно договору від 08.12.2012 року ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, уклала договір з ЧП ОСОБА_18 м.Донецьк на виготовлення та встановлення металопластикових вікон в квартирі на суму 4706грн.

Згідно постанов Фонду ССНВППЗ в м.Новогродівка від 17.08.2012 року ОСОБА_5, в зв»язку з трудовим каліцтвом, що сталось 10.02.2012 року, призначена одноразова допомога в сумі 26899,25грн. та щомісячні виплати відшкодування шкоди в розмірі 384,28грн. ( копії постанов в матеріалах справи).

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_2 від 15.03.2000 року ОСОБА_5 з 11.01.2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 працював в ПАТ «Машзавод» м.Новогродівка, робота припинена, в зв»язку із смертю.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 34 років.

Згідно відповіді Новогродівської державної нотаріальної контори від 18.08.2014 року та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, було заведено спадкову справу № 182/2013 від 28.11.2013 року, де спадкоємцем є брат померлого ОСОБА_4. Свідоцтво про право на спадщину ще не видавалось. Також до Новогродівської держнотконтори 28.11.2013 року надходила заява про вступ до спадщини після померлого від ОСОБА_3

Згідно ч.2 ст.74 СК України на майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Якої-небудь домовленості між сторонами не існує, як не існує шлюбного контракту або договору, тому суд вважає, що вказана квартира на праві спільної сумісної власності належить їм обом, та частки ОСОБА_3 і ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними і повинні бути визначені в розмірі 1/2 за кожним.

Вищевказане підтверджує, що позивач має рівні майнові права з померлим ОСОБА_5, а тому її вимоги на 1/2 частину спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 є правомірними.

Згідно ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю без офіційної реєстрації шлюбу не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини. Позивачка же проживала з ОСОБА_5 всього один рік, а тому її вимоги про визначення за нею, як за спадкоємцем, обов»язкової долі в розмірі 1/2 частині від частини, що належала померлому ОСОБА_5, квартири АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.60, 63, 70,74 СК України, ст.357, 1264 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання обов»язкової частки в праві спільної сумісної власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1, право на 1/2 частину спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Новогродівський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті.

Суддя: