КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2015 року справа №810/7226/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Сакевич Ж.В.;

за участю:

представника позивача - Чорної Н.О.;

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ДП «Укрспирт» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об?єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000212101 від 30.07.2014 р., яким позивачу було визначено грошове зобов?язання з акцизного податку за порушення п.214.6 ст.214 ПК України у розмірі 85963373,86 грн. за основним платежем та застосована штафна (фінансова) санкція у сумі 42981686,93 грн.

З посиланням на протиправність винесеного рішення за відсутності факту правопорушення, позивач просив заявлені вимоги задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, наполягав на правильності висновків акту перевірки та прийнятого за її наслідками податкового повідомлення-рішення № 0000212101 від 30.07.2014 р..

Допитані у якості свідків гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що здійснювали перевірку позивача згідно наказу ГУ Міністерства доходів та зборів України «Про відрядження та проведення фактичної перевірки» від 05.05.2014 р. за №274 та направлень на перевірку. За наслідками перевірки було складено акт №372/10-36-21/37199618 від 19.05.2014 р.

В процесі проведення перевірки було встановлено невідповідність даних, зазначених позивачем у звіті за січень 2013 р. та документально виявлених об'ємів спирту за рахунок не відвантаження 152363,3 декалітрів спирту етилового ректифікованого на Хоростківський МПД.

Відповідно до наданої ДП «Укрспирт» інформації, реалізацію спирту із місця зберігання: Тернопільська область, м.Збараж, вул. Заводська, 49, підприємство не здійснювало, що суперечить звіту позивача про обсяги виробництва та реалізації продукції від 11.02.2013 р. (вх.№1306/10).

Виявлені порушення були зафіксовані в акті перевірки, акт переданий для визначення відповідальності до податкового органу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи та матеріали, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених вимог, з огляду на таке:

працівниками Міндоходів та зборів України у складі ГДРІ Департаменту контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів, ГДРІ відділу контролю за виробництвом спирту, спиртової продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ГУ Міндоходів у Київській області була проведена фактична перевірка, за результатами якої 19.05.2014 р. був складений акт №372/10-36-21/37199618.

У зазначеному акті викладений висновок про порушення позивачем, зокрема, п. 214.6 ст. 214 ПК України, що виявилося у понаднормативній втраті спирту етилового ректифікованого у кількості 152363,3 дал.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки, відповідачем 30.07.2014 р., прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212101, яким позивачу збільшена сума грошових зобов'язань з платежу «акциз на спирт» на суму 85963373,86 грн. за основним платежем та застосована штафна (фінансова) санкція у сумі 42981686,93 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та податковими повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке:

платниками акцизного збору на алкогольні напої, згідно абз.2 ст.2 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» є, зокрема суб'єкти підприємницької діяльності - українські виробники алкогольних напоїв. Матеріалами справи підтверджено, що позивач є платником акцизного збору.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державне регулювання виробництва i обігу спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», норми втрат і виходу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За понаднормативні втрати, не виправдані згідно з чинним законодавством, та незабезпечення виходу продукції суб'єкти господарювання сплачують акцизний податок у розмірі, встановленому законом.

Згідно пп. 213.1.6 ст.213 ПКУ об'єктами оподаткування є обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат.

За приписами пункту 214.6 статті 214 ПКУ, у разі наявності наднормативних втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, допущених з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів (продукції), базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з нормативно втрачених товарів (продукції), тобто визначено базу оподаткування.

Пункт 214.7 ст. 214 Кодексу передбачає, що при псуванні, знищенні, втраті підакцизних товарів (продукції), крім випадків, передбачених у пункті 216.3 статті 216 цього Кодексу, базою оподаткування є вартість та обсяги втрачених товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат згідно з пунктом 214.6 статті 214 цього Кодексу.

Отже, згідно з п. 214.6 ст. 214 Податкового кодексу на понаднормативні втрати спирту в окремих випадках може нараховуватись акцизний податок виходячи з вартості товарів, які можна було б виробити з такого втраченого спирту.

Відповідно до Інструкції з приймання, зберігання, відпуску, транспортування та обліку спирту етилового, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.04.2009 р. №264, зареєстрованої в Мін?юсті України 02.07.2009 р. за №591/16607, остання встановлює єдині вимоги до обліку, зберігання, відпуску, приймання і транспортування спирту.

Облік спирту здійснюють в декалітрах безводного спирту (далі - дал б.с.) за температури 20 град. С з точністю до однієї сотої дал б.с. Тисячні частки, менші ніж 0,005, відкидають, а 0,005 і більше приймають за одну соту дал б.с.,- п.3 Інструкції.

Порядок відпуску спирту врегламентовано розділом 2 Інструкції, в якій зазначено, що відпуск спирту здійснюють партіями. Партією вважається кількість спирту одного найменування, однієї дати відвантаження, яка оформлена одним документом про якість та одним супровідним документом (форма N 1-ТН (спирт)) ( z0817-05 ) чи залізничною накладною. Спирт відпускає матеріально відповідальна за його збереження особа за обов'язковою участю представника виробничої лабораторії підприємства, який разом з матеріально відповідальною особою забезпечує правильність відбору проб, визначення об'ємної частки спирту за 20 град.С та середньої температури в мірниках.

Відпуск спирту здійснюють шляхом вимірювання кількості спирту в партії одним із методів, наведених у пунктах 6-12 розділу. У разі вимірювання спирту об'ємним методом (пропуском через мірники) в журналі записують кожний відмір спирту негайно після відбору відповідної частини середньої проби, визначення температури в мірнику. Після закінчення останнього відміру підраховують загальну кількість спирту в декалітрах; виводять середню температуру спирту в мірниках за середньою температурою спирту згідно з таблицею.

З метою посилення контрольних та інших функцій для окремих видів перевезених (переміщених) вантажів (товарів), з урахування галузевих особливостей, законодавством України передбачено застосування спеціалізованих форм товарно-транспортної документації. Інструкцією про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок і алкогольних напоїв, форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок і алкогольних напоїв, затвердженою наказом Міністерства транспорту України від 28.04.2005 р. № 154 (дата набрання чинності - 08.08.2005 р.) передбачено обов'язкове застосування спеціалізованих товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН (спирт), № 1-ТН (вкд) або № 1-ТН (алкогольні напої), які є (на відміну від решти) бланками суворої звітності.

При цьому накладна виписується в 4-х екземплярах:

перший екземпляр залишається у відправника і є підставою для списання продукції;

другий екземпляр видається (передається) одержувачеві і є підставою для оприбуткування продукції;

третій екземпляр, завірений підписом і печаткою одержувача, залишається у перевізника і є підставою для його розрахунків із замовником автотранспорту, обліку транспортної роботи, нарахування заробітної плати водію та ін.;

четвертий екземпляр, перекреслений по діагоналі друкованою лінією з написом "Контроль", завірений підписом і печаткою відправника, передається охороні для виїзду за межі підприємства-відправника.

Щодо порядку застосування товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, Державна податкова адміністрація України проінформувала, що у відповідності з пунктом 8 постанови КМУ від 29 серпня 2002 р. №1266 (1266-2002-п ) "Про затвердження Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом" встановлено, що на відпущений спирт, незалежно від напрямів його використання, постачальником заповнюється товарно-транспортна накладна, а у разі транспортування спирту автомобільним видом транспорту - спеціальна товарно-транспортна накладна встановлених зразків, що є документами суворої звітності.

Відповідно до пункту 10 зазначеної постанови забороняється переміщення спирту без товарно-транспортних накладних.

На виконання Указу Президента України від 9 лютого 2004 року №175 (175/2004 ) "Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції", зокрема, запровадження єдиної державної системи обліку виробництва та транспортування алкогольних напоїв введено товарно-транспортні накладні на високооктанові кисневмісні домішки та алкогольні напої.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 р. №786 (786-2004-п ) "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 283" визначено, що починаючи з 1 січня 2005 р. застосовуються затверджені форми товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв. Зазначеною постановою внесено доповнення до розділу II додатка постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 283 (283-93-п ) "Про встановлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" щодо віднесення товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв до документів суворого обліку.

Порядок відпуску спирту для виробничо-експлуатаційних, лабораторних та інших цілей врегламентовано розділом 5 Інструкції №264. Так, відпуск спирту для виробничо-експлуатаційних потреб власного виробництва, лабораторних та інших цілей оформляють

вимогою на відпуск спирту на виробництво за формою П-29. Відпуск спирту виробничим підрозділам здійснює матеріально відповідальна особа спиртосховища за вимогою, підписаною керівником та головним бухгалтером підприємства. Відпуск спирту зі спиртосховища для технологічних потреб власного виробництва, експлуатаційних, лабораторних та інших цілей виробництва здійснюють згідно з чинними нормами за виробничою програмою підприємства і номенклатурою продукції та виробів, для виробництва яких передбачено використання спирту. Виробничі підрозділи підприємства ведуть щоденний облік надходження і витрати спирту в окремому журналі довільної форми, в якому вказують назву та кількість проведених операцій, найменування та кількість витраченого спирту на кожну операцію і в цілому за день.

Як було встановлено судом, позивач у звіті про обсяги виробництва та реалізації спирту за лютий 2013 р. (форми №1-РС) зазначив про внутрішнє переміщення 152 363,27 дал спирту етилового ректифікованого з м.Збаражу Тернопільської області (місце зберігання ДП «Укрспирт») до Хоростківського МПД.

Працівниками контролюючого органу в процесі перевірки було встановлено, що Хоростківське МПД у лютому 2013 р. не одержувало відвантажений спирт з місця його зберігання. Відповідно до наданої інформації: п.14 запиту податкового органу про надання документів для перевірки, ДП «Укрспирт» повідомило, що реалізація спирту із зазначеного місця зберігання підприємством не здійснювалась.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що вказана кількість спирту була виготовлена підприємством, згідно того ж звіту.

Відповідно довідки про внесення місця зберігання до ЄДР серії АП №223268 суб?єкту підприємницької діяльності 37199618 ДП «спиртової та лікеро-горілчаної промисловості» в ЄДР внесено місце зберігання спирту етилового ректифікованого місткістю 31250 дал за адресою: Тернопільска область, м.Збараж, вул. Заводська,49.

Як уже зазначалось судом, будь-яке переміщення спирту, включаючи у межах одного підприємства, має оформлюватись відповідною товаро-транспортною накладною, включаючи передачу спирту у виробництво, ці документи виготовляється на спеціальних бланках і є документами суворої звітності.

Відповідно до пункту 10 постанови КМУ від 29 серпня 2002 р. №1266 забороняється переміщення спирту без товарно-транспортних накладних.

Відпуск спирту для виробничо-експлуатаційних потреб власного виробництва, лабораторних та інших цілей оформлюють вимогою на відпуск спирту на виробництво за формою П-29. Всі переміщення спирту мають фіксуватися виробничимами підрозділами підприємства, які повинні вести щоденний облік надходження і витрат спирту в окремому журналі довільної форми, в якому вказують назву та кількість проведених операцій, найменування та кількість витраченого спирту на кожну операцію і в цілому за день.

Позивачем на підтвердження факту вироблення 31250 дал спирту, а відтак його переміщення, суду не представлено жодного документу.

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» суб'єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

У представленій позивачем звітності форми №1-РС наявна інформація про переміщення спирту у кількості 152363,27 дал, однак докази про таке переміщення відсутні.

Розбіжності між фактичною наявністю матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, встановлені при інвентаризації або інших перевірках, регулюються підприємством, установою у визначеному порядку порядку та розглядаються як понаднормові втрати підприємства.

Таким чином, встановлена податковим органом невідповідність між фактичним об?ємом спирту з даними бухгалтерського обліку можливо віднести до понаднормових втрат підприємства, якщо не буде доведено інше.

Оскільки позивач у судовому засіданні не зміг пояснити надлишок спирту у кількості 31250 дал, відповідач розцінив таке як нецільове використання відвантаженого спирту етилового ректифікованого.

Основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, що виявилося в надлишку, підлягають оприбуткуванню відповідно на результати фінансово-господарської діяльності або збільшення фінансування з наступним встановленням причин виникнення надлишку і винних у цьому осіб.

Понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей, включаючи готову продукцію, в тих випадках, коли винуватців не встановлено або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки або зменшення фінансування. У документах, якими оформлюються списання втрат і понаднормові нестачі цінностей, мають бути зазначені заходи, вжиті до запобігання таких нестач і втрат.

Згідно із ст. 213 ПКУ об'єктами оподаткування є операції з реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання або промислової переробки. Відповідно п.п. 14.1.212. ст. 14 ПКУ визначено поняття; реалізації підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно договорами купівлі продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини.

Із наданих позивачем пояснень на п.14 запиту податкового органу про надання документів слідує, що довідки про ціль та мету відвантаження спирту видані Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області передані в Департамент CAT ДПА України для оформлення наряду на виробництво біоетанолу, при цьому не зазначені вихідні та вхідні номера зазначених довідок.

Згідно наявної інформації до Департаменту CAT ДПА України вищезазначені довідки не надходили, наряди на відвантаження спирту етилового ректифікованого з метою вироблення біоетанолу з місця зберігання, за адресою: Тернопільська обл. м. Збараж, вул. Заводська. 49, не оформлювались.

Відповідно до вимог п. 216.2 ст. 216 ПКУ датою виникнення податкового зобов'язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акту. У цьому пункті втраченим розуміється товар місцезнаходження якого платник податку не може встановити.

Згідно пункту 214.7 ст.214 ПКУ при псуванні, знищенні, втраті підакцизних товарів базою оподаткування є вартість та обсяги втрачених товарів, що перевищують встановлені норми втрат згідно з пунктом 214.6 статті 214 цього Кодексу. Пунктом 214.6 ст. 214 ПКУ визначено, що у разі наявності наднормативних втрат спирту етилового, допущених з вини виробника, базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів (продукції).

Підпунктом 54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством. Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки , фактичною перевіркою ДП «Укрспирт» встановлено наднормативна втрата 152363,3 дал спирту етилового ректифікованого, це призвело до заниження акцизного податку на суму 85 963 373,86грн.

За наслідками проведеної перевірки Броварською ОДПІ згідно із п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПКУ за заниження податкових зобов'язань ДП "Укрспирт" збільшено грошове зобов'язання з акцизного податку за основним платежем на 85 963 373,86 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 42 981686,93 грн.

Ухвалючи рішення по даній справі суд врахував доводи позивача щодо проведення фактичної перевірки без виїзду на місце провадження діяльності позивача та без проведення інвентаризації спирту.

З огляду на викладене, суд зазначає, що фактична податкова перевірка -вид податкової перевірки, передбачений ст.ст.75, 80, 81 ПКУ. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така податкова перевірка здійснюється податковою щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Таким чином, допускається проведення фактичної перевірки за місцем розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення фактичної перевірки здійснюється за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Як вбачається із акту перевірки перед її початком заступника генерального директора з юридичних питань Панкова В.А. було ознайомлена з наказом на проведення перевірки від 05.05.2014 р. №219 та направленнями від цієї ж дати за №№687-689, після чого перевіряючих допустили до перевірки, тим самим погодившись із законністю підстав для її здійснення.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами органу державної податкової служби та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції. За результатами перевірки було складено акт, в якому зафіксовано порушення позивачем ст.ст.1-2 Закону України « 481/95-ВР.

Отже, дослідивши наявні у справи докази та матеріли, з наданням їм відповідної правової оцінки, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 квітня 2015 р.