ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа № 809/3193/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мигалюка Ю.В.,

секретаря: Ткачук О.П.,

за участю сторін:

представника позивача: не з"явився,

представника відповідача: не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови від 30.07.2014 року -

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулася в суд з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про визнання дій головного державного виконавця протиправними та скасування постанови від 30.07.2014 року. Позовні вимоги, з урахуванням поданих позивачем уточнень мотивовані тим, що права позивача, що діє як співвласник майна та в інтересах Приватного підприємства «Галнафтогазмонтаж», порушені відповідачем, постанова про розшук майна боржника від 30.07.2014 року винесена незаконно, розшук транспортних засобів державний виконавець може оголосити тільки після повного з"ясування у власника або органу державної реєстрації про наявність та належність транспортних засобів, їх місце знаходження. Натомість відповідач таких дій не вчиняв та не вживав будь-яких заходів щодо з"ясування місцезнаходження транспортних засобів, а саме у будь-кого із співвласників. Згідно протоколу про накладення арешту на майно від 08.11.2011 року, винесену старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Івано-Франківській області транспортні засоби передані на зберігання ОСОБА_2 та останній є відповідальним за їх збереження. Оскаржувана постанова не доведена до відома підприємства, ні будь-кого із співвласників підприємства, тобто прийнята з порушенням.

В судове засідання позивач не з"явилася, на адресу суду подала клопотання про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, в судовому засіданні 16.02.2015 року позов не визнав та подав суду копії матеріалів виконавчого провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що за постановою головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції 28.04.2014 року відкрито виконавче провадження щодо виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України від 07.02.2014 року про стягнення з ПП «Галнафтогазмонтаж» на користь Державної податкової інспекції єдиного соціального внеску в розмірі 5 701,13 грн. (а.с.84-83).

При цьому суд звертає увагу на допущення головним державним виконавцем помилок у постанові щодо правильних назв сторін виконавчого провадження, а саме: «УПФУ», «ДПІ».

Доказів щодо направлення та отримання постанови сторонам виконавчого провадження суду не представлено.

30.07.2014 року відповідачем винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук транспортні засоби що належать боржнику (а.с.87).

Згідно супровідного листа відповідача від 31.07.2014 року дана постанова направлена для виконання начальнику УДАІ при УМВС в Івано-Франківській області.

Доказів щодо направлення даної постанови сторонам виконавчого провадження не представлено суду. Натомість в матеріалах справи на супровідному листі від 31.07.2014 року міститься відмітка про отримання копії постанови представником позивача 09.10.2014 року, яку останнім отримано при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження (а.с.86).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються спеціальним Законом «Про виконавче провадження» із змінами та доповненнями.

Згідно ст.1 Закону, чинного в редакції на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст.2 даного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження передбачено Главою 3 даного Закону.

За вимогами ст.19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Стаття 17 Закону зазначає, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом та перелічує такі виконавчі документи.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, зазначені у ст.17 даного Закону, в тому числі і рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Стаття 25 Закону визначає обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно із ч.2 ст.25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовані питання щодо проведення розшуку транспортних засобів.

Частиною 1 статті 40 Закону визначено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Відповідно до вимог ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 31 Закону регулює порядок надсилання сторонам копій документів.

Частиною 1 статті 31 Закону визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем не вчинено в повному обсязі дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо доведення до відома сторін чи учасників виконавчого провадження і направлення копій постанови про відкриття виконавчого провадження, так і постанови про оголошення в розшук транспортних засобів від 30.07.2014 року.

Таким чином, відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано суду достатніх доказів.

За таких обставин, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Позовна вимога в частині визнання дій відповідача протиправними щодо винесення постанови про розшук майна боржника від 30.07.2014 року задоволенню не підлягає, оскільки при процедурі винесення останньої судом порушень не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про розшук майна боржника від 30.07.2014 року у виконавчому провадженні № 43123406.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 03.04.2015 року.

Суддя Мигалюк Ю.В.