ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2015 р. м. Київ К/9991/23519/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Іваненко Я.Л.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про перерахунок та стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що в порушення вимог законодавства йому як судді Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області не в повному обсязі виплачувалась заробітна плата, у зв'язку з чим просив суд визнати дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо не нарахування та несплати заробітної плати з грудня 2007 року по 31 липня 2010 року з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством у відповідний місяць року, та з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року відповідно до відсоткового відношення по посадового окладу Голови Верховного Суду України - неправомірними; стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області заборгованість з заробітної плати з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року та з грудня 2007 року по день ухвалення судового рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року, обчисленої з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»;

- зобов'язано Державну судову адміністрацію України через її територіальне управління провести перерахунок ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року по 01 вересня 2010 року заробітної плати, щомісячного грошового утримання судді, обчислених з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік». Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зорів;

- зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати;

- зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити її територіальному управлінню кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_4 з 19 серпня 2009 року по 01 вересня 2010 року заробітної плати, щомісячного грошового утримання судді, обчислених з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»;

- зобов'язано Державну судову адміністрацію України починаючи з 01 вересня 2010 року здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_4 заробітної плати у відповідності до вимог діючого законодавства без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено: у абзацах 4, 5 резолютивної частини судового рішення замість слів «01 вересня 2010 року» зазначено « 14 грудня 2010 року»; виключено абзац 6 резолютивної частини.

У касаційній скарзі Міністерство фінансів України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. У обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що відповідно до Бюджетного кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, міністерство, як учасник бюджетного процесу, не відповідає перед позивачем та не несе відповідальності за нарахування та виплату заробітної плати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з червня 1982 року працював на посаді судді Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області.

Заробітна плата позивача до 01 січня 2006 року виплачувалася згідно із Законом України «Про статус суддів» з урахуванням відповідних постанов Кабінету Міністрів України, а з 01 січня 2006 року його посадові оклади були встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 та прив'язані до розміру мінімальної заробітної плати й встановлені на рівні 7,5 цих розмірів.

При цьому, після 01 січня 2006 року нарахування посадового окладу позивача здійснювалось з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243, якою визначено, що розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не проводиться.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача підлягають задоволенню з дня ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом рішення від 03 грудня 2007 року про визнання протиправними окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, по 01 вересня 2010 року (день звернення з позовною заявою).

Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що відповідно до позовних вимог позивач просив здійснити перерахунок заробітної плати по день ухвалення судового рішення, а не звернення до суду, а також що помилковим є зобов'язання у подальшому здійснювати виплату встановлюючи обов'язок на майбутнє без наявності спірних правовідносин.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Недотримання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

30 червня 2005 року Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень прийняв постанову № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якими з 01 червня 2005 року підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України. Постановою Кабінету Міністрів України 30 червня 2005 року №514 установлено, що посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади інших суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням підвищених посадових окладів Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України.

Лише 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Однак при цьому Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, оскільки надав постанові «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 чинності не з 01 червня 2005 року, а з 01 січня 2006 року (пункт 5 Постанови).

Внаслідок цього з 01 червня 2005 року до 01 січня 2006 року оклади суддів усіх судів України не відповідали вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів».

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_5 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865 визнано незаконним. Цією ж постановою суду допущено поворот виконання даної постанови Кабінету Міністрів України, визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 і № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 01 червня 2005 року.

Проте, застосовуючи постанову Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 в частині приведення посадового окладу позивача з 01 червня по 31 грудня 2005 року у відповідності з положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» від 30 червня 2005 року №514, суд першої інстанції помилково застосував зазначені постанови частково, лише у частині розміру посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за кваліфікаційний клас позивача, і не врахував при визначенні розміру заробітку позивача інші положення цих постанов.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 пункт 5 постанови №865 був викладений у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента України від 10 липня 1995 року № 584, від 19 вересня 1996 року № 856, від 5 березня 2002 року № 220, від 25 листопада 2002 року № 1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».

Зазначеними указами Президента України встановлювались суддям різного роду надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи тощо, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зазначені укази Президента України втратили чинність з 01 січня 2006 року.

Таким чином, Кабінет Міністрів України з 01 червня 2005 року Голові та заступникам Голови Верховного Суду України, а з 01 січня 2006 року усім іншим суддям судів загальної юрисдикції не просто підвищив посадові оклади, а змінив систему і порядок оплати праці суддів, зазначивши, зокрема, у пункті 3 постанови №865, що у разі зменшення розміру заробітної плати окремих працівників у зв'язку з набранням чинності цієї постанови відповідним працівникам здійснюється виплата різниці між діючим на момент прийняття постанови та новим розміром заробітної плати. Тобто нові посадові оклади суддям можуть бути застосовані лише з одночасною втратою чинності зазначених указів Президента України в частині оплати праці суддів.

При цьому, заробітна плата суддів з 01 червня 2005 року повинна обчислюватись відповідно до положень нормативно-правових актів про оплату праці суддів, чинних з 01 січня 2006 року, тому підстав для перерахунку заробітної плати позивача немає.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до правильного висновку про відсутність порушення права позивача на належну заробітну плату за період з 01 червня по 31 грудня 2005 року.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03 вересня 2005 року №865, яка набрала чинності з 01 січня 2006 року, було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року по-станову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 03 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили) до 01 січня 2012 року (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили) до 13 квітня 2011 року, дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Проте постанова Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим, аналогічні обмеження були передбачені також постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року).

Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, яке ухвалено відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт може бути визнаний адміністративним судом незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, між тим втрачає чинність він лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду про визнання такого нормативно-правового акту нечинним.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Рішення про визнання зазначених нормативно-правових актів нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.

Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Отже, оскільки вказані положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались, тому підлягали виконанню.

У зв'язку з викладеним вимоги позивача про перерахунок заробітної плати та інших виплат на підставі постанови Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень в частині задоволення позовних вимог і ухвалення в цій частині нового судового рішення.

У частині відмови у перерахунку заробітної плати з 01 червня по 31 грудня 2005 року суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому в цій частині підстав для скасування судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та змінену нею постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:

С.Є. Амєлін /підпис/ Я.Л. Іваненко /підпис/ Ю.К. Черпак /підпис/