ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3253/14

13 лютого 2015 року

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Ковальська Ж.М., Полюхович Л.С.

відповідача: представники Якубець К.М., Жуковський О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної фінансової інспекції у Рівненській області

до Рівненського державного гуманітарного університету

про зобов'язання вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція у Рівненській області звернулася до суду з позовом до Рівненського державного гуманітарного університету про зобов'язання Рівненського державного гуманітарного університету забезпечити виконання пунктів 3, 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 14 вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області №17-03-17/3544 від 07.05.2014 року.

Відповідно до заяви від 18.12.2014 року №17-25-17/8825 (т.1, а.с.183-184) позивач уточнив позовні вимоги, просить зобов'язати Рівненський державний гуманітарний університет забезпечити виконання пунктів 3, 4, 5, 6, 7, 8, 11 вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області №17-03-17/3544 від 07.05.2014 року.

Ухвалою суду від 28.01.2015 року позовну заяву Державної фінансової інспекції у Рівненській області в частині позовних вимог про зобов'язання забезпечити виконання пунктів 5, 8 вимоги №17-03-17/3544 від 07.05.2014 року залишено без розгляду у зв'язку з їх відкликанням позивачем (т.3, а.с.144).

В обґрунтування позову зазначає, що позивачем проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Рівненського державного гуманітарного університету за період з 01.01.2012 по 01.02.2014, з питань "Організація та здійснення державних закупівель", "Взяття на облік зобов'язань, у тому числі фінансових" за період з 01.01.2012 по 01.03.2014.

На підставі акту ревізії 07.05.2014р. відповідачем виставлено вимогу №17-03-17/3544 про усунення виявлених ревізією порушень. На момент звернення до суду підконтрольною установою не забезпечено виконання окремих пунктів вимоги, що є підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Просить позовні вимоги задовольнити, зобов'язати відповідача забезпечити виконання пунктів 3, 4, 6, 7, 11 вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області №17-03-17/3544 від 07.05.2014 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача надали суду письмові заперечення в яких позовні вимоги заперечували, в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем в лютому-березні місяцях 2014 року була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Рівненського державного гуманітарного університету за період з 01.01.2012 по 01.02.2014, з питань "Організація та здійснення державних закупівель", "Взяття на облік зобов'язань, у тому числі фінансових" за період з 01.01.2012 по 01.03.2014. За наслідками проведення вказаної перевірки був складений акт №17-03-06/35 від 26.03.2014, яким встановлені порушення чинного законодавства (т.1, а.с. 57-166).

Так, пунктом 3 вимоги зазначено, що ревізією встановлено факт утримання понадштатної посади директора Інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки, в порушення вимог абз.1 п. 32, абз.16 п. 47 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, із змінами, в частині, що кошториси, … плани використання бюджетних коштів … і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи; та зміни до штатних розписів вносяться у порядку та за формою, встановленими для їх затвердження, до штатного розпису Університету були внесені зміни, затверджені ректором Університету Постоловським Р.М., яким з 11.06.2013 за спеціальним фондом введено посаду директора Інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки.

Протягом періоду з 11.06.2013 по 31.08.2013 Університетом проведено утримання за рахунок коштів спеціального фонду посади директора Інституту, яка штатними розписами, затвердженими Міністерством освіти і науки і України, не передбачена. На оплату праці директора Інституту за цей період витрачено 16400,05грн. та, відповідно, перераховано єдиного соціального внеску на суму 5953,22 грн. Порушення завдало матеріальної шкоди (збитків) Університету на загальну суму 22353,27 гривень.

Зважаючи на вищевикладене необхідно стягнути з осіб, винних у безпідставних виплатах коштів на суму 22353,27грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України. Відшкодовану суму збитків за минулий бюджетний період перерахувати до державного бюджету.

Пунктом 4 вимоги зазначено, що у 2012-2013 роках ректору та проректорам проводилося нарахування та виплата премії, згідно наказів ректора Університету Постоловського Р.М. без погодження з Міністерством освіти науки України, чим порушено вимоги абз. 2 підпункту 5 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.10.2005 за № 1130/11410, в частині, що преміювання керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці. Внаслідок допущеного порушення, зайво нарахована та виплачена премія на загальну суму 130446грн., відповідно, зайво перераховано єдиного соціального внеску на суму 47351,9 гривень.

Зважаючи на вищевикладене необхідно: стягнути 130446грн. зайво виплачених виплат, з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст.ст.127, 136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок винних осіб, що допустили зайві грошові виплати (ст. 133 КЗпП); - провести перерахунок та відповідну взаємозвірки щодо суми по єдиному соціальному внеску, повернути до державного бюджету 47351,9грн. зайво сплаченого єдиного соціального внеску до державних цільових фондів.

Пункт 6 вимоги зазначає, що Університетом за мировою угодою від 29.01.2008 взяті зобов'язання по оплаті боргу, який на облік органом Державного казначейства не узятий, та за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності (форма № 7д, спеціальний фонд), станом на 01.01.2013 не рахувалась, чим порушено п. 49 Порядку № 228 в частині, що видатки спеціального фонду кошторису здійснюються у послідовності, передбаченій пунктом 23 Порядку № 228 (за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним фондом кошторису).

Порушення призвело до стягнення у серпні 2012 року та у лютому 2013 року інфляційних втрат в сумі 215399,06грн., 3 % річних від простроченої суми боргу за виконані ремонтні роботи в сумі 23364,01грн., витрат ПМП фірми "Градієнт" по оплаті державного мита в сумі 5579,19грн., по сплаті судового збору в сумі 1609,5грн. та витрат на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн., всього на загальну суму 246069,76 гривень.

Зважаючи на вищевикладене необхідно стягнути з осіб, винних у допущенні витрат бюджетних коштів на суму 246069,76грн., шкоду в порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Пункт 7 вимоги зазначає, що в порушення п. 22 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 № 916, п. 3.3 укладених із студентами угод про надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, 27 випускниками Університету станом на 01.02.2014 не повернуто 53408,03 грн цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, термін сплати яких минув у минулих бюджетних періодах (2004-2013 роки), та 22408,40 грн відсотків за користування вказаними кредитами, всього не повернуто коштів в сумі 75816,43 гривень.

Як наслідок, через несвоєчасну сплату випускниками Університету цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти та відсотків за користування ними у розмірі 3 відсотків річних, станом на 01.02.2014 року, до державного бюджету не надійшло 75816,43 гривень.

Зважаючи на вищевикладене:

- врахувати, що в ході ревізії забезпечено повернення кредитів на суму 1116,55 ґрн. та 200,0 грн. відсотків за користування кредитом, та стягнути з випускників суми неповернутих цільових пільгових державних кредитів в сумі 52291,48 грн. та 22208,40 грн. відсотків за користування ними;

- відшкодовану суму збитків перерахувати до державного бюджету.

Пункт 11 вимоги зазначає, що до договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю не внесені зміни в частині збільшення орендованих площ та, відповідно, орендарями не відшкодовано вартість спожитих комунальних послуг на суму 6308,86 гривень. Вартість спожитих орендарями комунальних послуг на суму 6308,86 грн. покрито за рахунок асигнувань загального фонду по КГЖВ 2201160 «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІИ-ІУ рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики», КЕКВ 1172, КЕКВ 2280, чим порушено п.п. 1,19 Порядку № 228, в частині, що загальний фонд містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повного економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій.

Відповідні порушення призвели до матеріальної шкоди (збитків) загальному фонду державного бюджету на суму 6308,86 гривень.

Зважаючи на вищевикладене, необхідно відобразити в обліку заборгованість орендарів за спожиті комунальні послуги в сумі 6308,86 грн. та стягнути з орендарів кошти у вказаній сумі, або, за домовленістю сторін, провести перерахунок та відповідну взаємозвірку щодо збільшення (зменшення) заборгованості по розрахунках з орендарями за спожиті комунальні послуги.

14.04.2014 відповідачем подані заперечення до акту ревізії, на які 30.04.2014р. позивачем надані висновки (т.1, а.с.246-250, т.2. а.с.1-27).

07.05.2014р. позивачем виставлено вимогу №17-03-17/3544 про усунення виявлених ревізією порушень (т.1, а.с. 12-19).

Вирішуючи спір по суті та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України №499/2011 від 23.04.2011, (далі Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" № 2939-ХІІ від 26.01.1993, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Щодо пункту 3 вимоги.

Статтею 32 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує структуру і штатний розпису, видавати накази і розпорядження, які є обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу, також виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, приймає на роботу та звільняє з роботи працівників і ряд інших повноважень. (яка діяла на момент перевірки).

Пунктом 32 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228 передбачено, що кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячні плани використання бюджетних коштів і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи, за винятком кошторисів, зазначених у пункті 33 цього Порядку (якщо законодавством не встановлено інший порядок затвердження).

Пунктом 47 даного Порядку передбачено, що зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету, плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів і помісячного плану використання бюджетних коштів вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, затверджуються керівниками таких закладів.

При цьому кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду не перезатверджуються.

Як встановлено, у штатному розписі позивача на 2013 р. (діючого станом на 11 червня 2013 року), затвердженого заступником Міністра - керівником апарату О.С.Дніпровим посада директора інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки не передбачена.

Наказом ректора від 11 червня 2013 року №107-П введено в штатний розпис посаду директора інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки, проте зміни до штатного розпису не затверджувалися МОУ.

Наказом ректора Університету № 107-П від 11 червня 2013 року «Про прийом на роботу» ОСОБА_8. прийнятий на роботу з 11 червня 2013 року на посаду директора інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки.

Ректором Університету 26 червня 2013 року затверджено функціональні обов'язки директора інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки, якими передбачені завдання та обов'язки, права, відповідальність, кваліфікаційні вимоги.

До трудової книжки ОСОБА_8 внесений запис про прийняття на посаду директора інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки до Рівненського державного гуманітарного університету з 11 червня 2013 року.

У подальшому, посада директора інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки внесена до штатного розпису від 01.09.2013 року, який затверджений Міністерством освіти і науки України.

В ході ревізії Державна фінансова інспекція в Рівненській області дійшла висновку, про те, що оскільки штатний розпис не затверджено Міністерством освіти України у період часу з 11.06.2013 року по 31.08.2013 року завдано матеріальної шкоди (збитки) Університету у вигляді виплаченої заробітної плати (16400,00 грн.) та здійснених на неї відрахувань єдиного соціального внеску (5953,22 грн.).

Згідно висновків акта, порушення допущено помічником проректора Видренко М.І., якою розроблено зміни до штатного розпису Університету та яка, згідно з посадовою інструкцією, забезпечує контроль за складанням, оформленням та затвердженням кошторисів, штатних розписів.

Поряд з цим суд зазначає, що ні в акті ревізії, ні в спірній вимозі не вказано в чому полягає завдана помічником проректора Видренка М.І шкода (збитки) Університету. Одночасно, ревізією фінансово-господарської діяльності не встановлено невиконання директором інституту післядипломної освіти та довузівської підготовки ОСОБА_8 посадових обов'язків, хоча, саме виплачену такій особі заробітну плату та здійснені з неї відрахування позивач вважає завданою шкодою. А тому, вимога стягнути вказані кошти з винної, на думку позивача, особи - помічника проректора Видренко М.І. не спрямована на усунення виявлених порушень, оскільки такі порушення, виходячи з викладено вище, мали б бути усуненими шляхом приведення штатного розпису Університету, що діяв з 11.06.2013 року по 31.08.2013 року, у відповідність до вимог абз.1 п. 32, абз.16 п. 47 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

З огляду на вказане суд приходить до висновку, що п.3 вимоги необґрунтований, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо пункту 4 вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Абзацом 2 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28 лютого 2002 р. № 228 передбачено, що установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров'я, що надають первинну медичну допомогу, також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

В силу абзацу 2 підпункту (в) пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» № 1298 від 30.08.2002р. преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 5 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» № 557 від 26.09.2005р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.10.2005 р. за №1130/11410, преміювання керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці (у даному випадку - Міністерства освіти і науки України).

Представники позивача зазначили, що форми такого рішення нормативними актами не затверджено.

В матеріалах справи наявні листи, що надавались посадовим особам позивача в ході ревізії в підтвердження права ректора університету Постоловського Р.М. на виплату премій, зокрема лист Міністерства освіти і науки України №1/9-648 від 18.11.2005 року про надання права керівникам навчальних закладів вирішувати питання щодо преміювання заступників (проректорів) у межах наявних коштів на оплату праці, лист Міністерства освіти і науки України №10/1-266 від 13.04.2010 року про виплату премії керівнику навчального закладу, лист Міністерства освіти і науки України №10/1-87 від 02.02.2012 року, лист Міністерства освіти і науки України №1/11-13401 від 29.08.2013 року.

На переконання суду, посадовими особами позивача безпідставно не взято до уваги такі листи-погодження Міністерства освіти і науки України, що призвело до передчасних висновків. Окрім того, як встановлено судом, Державна фінансова інспекція в Рівненській області до Міністерства освіти і науки України для з'ясування питання наявності чи відсутності у ректора повноважень на преміювання не зверталась, що свідчить про те, що посадовими особами позивача обставини, що мають істотне значення, не з'ясовувались.

З огляду на вказане суд приходить до висновку, що п.4 вимоги необґрунтований, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо пункту 6 вимоги.

Як визначено п. 6 вимоги, Університетом взяті зобов'язання по оплаті боргу, який на облік органом Державного казначейства не узятий та за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності станом на 01.01.2013 не рахувався, чим порушено п. 49 Порядку № 228 в частині, що видатки спеціального фонду кошторису здійснюються у послідовності, передбаченій пунктом 23 Порядку № 228.

Відповідно до п. 23 Порядку № 228 видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.01.2008 року затверджено мирову угоду від 29 січня 2008 року по справі № 2/310, згідно якої ПМП «Градієнт» зобов'язується відмовитися від позовних вимог в частині стягнення 2 330 952,00 грн. заборгованості за виконані будівельні роботи, 65 487, 80 грн. відсотків річних, 88 168, 94 грн. інфляційних втрат, а РДГУ - визнати існуючу заборгованість перед ПМП «Градієнт» в сумі 529 236,00 грн. за виконані будівельні роботи в 2004 році в будівлях Відповідача та інфляційні втрати в сумі 198 992,74 грн., погасити заборгованість в сумі 529 236, 00 грн. за виконані будівельні роботи в 2004 році в будівлях та інфляційні втрати в сумі 198 992,74 грн. до 01 січня 2011 року. При цьому залишок суми основного боргу за виконані будівельні роботи збільшується на розмір індексу інфляції за відповідні місяці до моменту повного погашення суми основного боргу.

09.03.2011 року господарським судом Рівненської області прийнято рішення у справі № 5019/101/11, яким позов ПМП «Градієнт» задоволено повністю. Стягнено з РДГУ на користь ПМП «Градієнт» суму заборгованості, а саме: згідно мирової угоди від 29.01.2008 р., затвердженою ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.01.2008р., 733 928,93 грн. (в т.ч. заборгованість за виконані будівельні роботи у сумі 529 236,00 грн., інфляційні втрати в сумі 198 992,74 грн., витрати на оплату державного мита у сумі 5579, 19 грн. витрати на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у сумі 118,00 грн.); інфляційні втрати за період з 01.02.2008р. по 28.02.2011р. у сумі 255 620, 98 грн., 3% річних за період з 01.01.2011р. по 08.03.2011р. у сумі 2 914, 42 грн., державне мито за подання позовної заяви у сумі 9924, 61 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн.

24.05.2011 р. постановою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу РДГУ задоволено. Рішення господарського суду Рівненської області від 09.03.2011 р. у справі № 5019/101/11 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в частині стягнення 733 925,93 грн. провадження в справі припинено, в частині стягнення 258 535,40 грн. в позові відмовлено.

26.09.2011 р. за заявою РДГУ про відстрочку виконання рішення господарського суду від 09.03.2011р. прийнято ухвалу, якою заяву РДГУ про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.03.2011 року у справі №5019/101/11 задоволено повністю. Відстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.03.2011 року у справі № 5019/101/11 на1 (один) рік.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 року в справі № 5019/101/11 задоволено апеляційну скаргу ПМП «Градієнт» та скасовано ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.09.2011 року у справі № 5019/101/11 в частині відстрочки виконання рішення господарського суду Рівненської області від 24 травня 2011 року на один рік. В задоволенні заяви РДГУ про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 09.03.2011 р. відмовлено.

17.08.2011 року за касаційною скаргою ПМП «Градієнт» Вищим господарським судом України прийнято постанову в справі № 5019/101/11, якою касаційну скаргу задоволено частково, а саме: постанову Рівненського апеляційного господарського суду Рівненської області від 24.05.2011 року в частині відмови у стягненні 255 620, 98 грн. інфляційних втрат та 2 914,42 грн. 3% річних скасовано, а рішення господарського суду Рівненської області від 09.03.2011 року в цій частині залишено без змін.

15.02.2012 року за касаційною скаргою РДГУ у справі № 5019/101/11 Вищий господарський суд України прийняв постанову, якою касаційну скаргу РДГУ залишив без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.11.2011р. - без змін.

З акту ревізії вбачається, що назване порушення допущено ректором Університету Постоловським Р.М. в ході підписання мирової угоди, за умовами якої взято зобов'язання минулих періодів, які не узяті на облік органами Державного казначейства. Тобто, заборгованість за КЕВД 2130 „капітальний ремонт" за даними ГУ Державної казначейської служби України не рахувалась.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, сторони судового процесу мають право укласти мирову угоду.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Даним способом урегулювання спору вирішив скористатися і відповідач.

Ухвала про затвердження мирової угоди свідчить про затвердження мирової угоди на певних умовах та про припинення провадження у справі, але не містить у своєму змісті вимоги про вчинення певних виконавчих дій, які в силу Закону України № 606-XIV від 21.04.1999 р. «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пп. 3.9.6 Роз'яснень Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено.

Крім цього, ухвала про затвердження мирової угоди не містить строку пред'явлення даної ухвали до виконання, а тому відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» не є виконавчим документом.

Отже враховуючи вищевказане, а також вимоги щодо укладення, виконання мирової угоди та затвердження її судом сторона помилковими є твердження позивача щодо необхідності взяття на облік зобов'язань за мировою угодою в органах казначейства.

Крім того, як встановлено судом, 29.09.2014 року начальником відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області І.М.Савчук винесено постанову про закриття кримінального провадження в зв'язку з відсутністю в діянні службових осіб РДГУ кримінального правопорушення (т.2, а.с. 248-250).

Досудовим розслідуванням не встановлено будь-яких даних про привласнення, розтрату чи заволодіння майном, шляхом зловживання службовим становищем, а також відомості про умисне протиправне і безоплатне повернення чужого майна на свою користь чи користь іншої особи службовими особами РДГУ та ПМП фірми «Градієнт».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

П. 6 вимоги не відповідає вказаним критеріям правомірності, відтак, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За вказаних обставин, суд вважає, що пункти 3, 4, 6 Вимоги "Про усунення виявлених ревізією порушень" від 07.05.2014 року №147-03-17/3544 позивача не можуть вважатись законними, адже матеріалами справи підтверджено їх протиправність, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Тоді як, аналіз норм Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" дає право для висновку, що вимоги державної фінансової інспекції повинні бути законними, а також чіткими, спрямованими на усунення виявлених порушень.

Щодо пункту 7 вимоги.

Згідно з абз. 5 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про вищу освіту» реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпечується шляхом надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №916 від 16.06.2003 року, розмір кредиту визначається щороку до 1 квітня вищим навчальним закладом державної форми власності виходячи з вартості навчання (за винятком стипендії) відповідно до форми навчання і затверджується центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад.

Згідно ч.6 ст.64 Закону України «Про вищу освіту» розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється вищим навчальним закладом у грошовій одиниці України - гривні, з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік. Розмір плати за весь строк навчання або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між вищим навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання або надання додаткових освітніх послуг.

На підставі п.13 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №916 від 16.06.2003 року, кредит надається на підставі угоди між його одержувачем та керівником вищого навчального закладу. Форма угоди затверджується МОН. У разі коли одержувач кредиту є неповнолітнім, зазначена угода укладається батьками або особами, які їх замінюють. По досягненні повноліття одержувач кредиту переукладає угоду з вищим навчальним закладом.

Відповідно до п.22 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №916 від 16.06.2003 року, сума кредиту повертається із сплатою 3 відсотків річних протягом 15 років починаючи з дванадцятого місяця після закінчення навчання у вищому навчальному закладі до Державного бюджету України, з виплатою щороку однієї п'ятнадцятої частини загальної суми одержаного кредиту та відсотків за користування ним. Одержувач кредиту на навчання за рахунок Державного бюджету України повертає кредит та відсотки за користування ним через вищий навчальний заклад на рахунки МОН, інших центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебуває вищий навчальний заклад, з подальшим зарахуванням коштів до Державного бюджету України.

Згідно п.22-1 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №916 від 16.06.2003 року, яким він був доповнений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1111 від 21.10.2009 року «Про доповнення порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти», одержувач кредиту, який має одну дитину, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом. Одержувачу кредиту, який має двох дітей, за рахунок бюджетних коштів погашається 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом, а тому, який має трьох і більше дітей, - 50 відсотків зазначеної суми. У разі народження дитини під час повернення кредиту одержувач кредиту звільняється від сплати відсотків за користування кредитом з дати народження першої дитини; з дати народження другої дитини -за рахунок бюджетних коштів погашається 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом, а з дати народження третьої дитини - 50 відсотків зазначеної суми.

Відповідно до п.23 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №916 від 16.06.2003 року, у разі невиконання одержувачем кредиту умов угоди, ухилення від повернення кредиту вищий навчальний заклад застосовує заходи для стягнення заборгованості відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, на виконання вищевказаних вимог Університетом проводиться претензійно-позовна робота по стягнення заборгованості з випусників Університету наданих у 2003-2010 роках кредитів та відсотків за користування ними.

Відповідно до пункту 49 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 (далі Порядок № 550), у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Згідно з пунктом 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Між тим, пункт 49 Порядку № 550 передбачає конкретний порядок пред'явлення цивільних позовів, а саме: до винних працівників об'єкта контролю.

Отже, встановивши, що державному підприємству завдано шкоду, Держфінінспекція ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

При цьому, приписи зазначених норм матеріального права не наділяють суб'єкта владних повноважень правами щодо спонукання господарюючого суб'єкта на стягнення коштів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

В судовому засіданні представники сторін уточнили, що станом на день розгляду справи залишок нестягнутих коштів на відшкодування до державного бюджету цільових пільгових кредитів для здобуття вищої освіти та відсотків за користування ними складає 67532,98 грн., що підтверджується відповідним реєстром сум кредитів (т.4., а.с.15).

З огляду на вказане, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити, зобов'язати Рівненський державний гуманітарний університет забезпечити виконання пункту 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області 17-03-17/3544 від 07.05.2014 року в частині відшкодування до державного бюджету цільових пільгових кредитів для здобуття вищої освіти та відсотків за користування ними на суму 67532,98 грн.

Щодо пункту 11 вимоги.

Як зазначалось по тексту судової постанов, в ході ревізії встановлено, що до договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю не внесені зміни в частині збільшення орендованих площ та, відповідно, орендарями не відшкодовано вартість спожитих комунальних послуг на суму 6308,86 гривень. Вартість спожитих орендарями комунальних послуг на суму 6308,86 грн. покрито за рахунок асигнувань загального фонду по КГЖВ 2201160 «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами ІІІ-ІУ рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики», КЕКВ 1172, КЕКВ 2280, чим порушено п.п. 1,19 Порядку № 228, в частині, що загальний фонд містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повного економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій.

Відповідні порушення призвели до матеріальної шкоди (збитків) загальному фонду державного бюджету на суму 6308,86 гривень.

Згідно п. 11 вимоги, позивач вимагав відобразити в обліку заборгованість орендарів за спожиті комунальні послуги в сумі 6308,86 грн. та стягнути з орендарів кошти у вказаній сумі, або, за домовленістю сторін, провести перерахунок та відповідну взаємозвірку щодо збільшення (зменшення) заборгованості по розрахунках з орендарями за спожиті комунальні послуги.

Як пояснили в судовому засіданні представники відповідача, заборгованість орендарів за спожиті комунальні послуги в сумі 6308,86 грн. відображена в обліку. Станом на день розгляду справи згідно пояснень сторін та наявного в матеріалах справі реєстру про відшкодування спожитих комунальних послуг орендарями (т.3, а.с.132) невідшкодованою залишається заборгованість орендарів за спожиті комунальні послуги в сумі 5930,60 грн. (по Рівненському факультету НАКККіМ).

З огляду на вказане, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити, зобов'язати Рівненський державний гуманітарний університет забезпечити виконання пункту 11 вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області 17-03-17/3544 від 07.05.2014 року в частині стягнення заборгованості по розрахунках з орендарями за спожиті комунальні послуги на суму 5930,60 грн.

З огляду на вказане позовні вимоги слід задовольнити частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Рівненський державний гуманітарний університет забезпечити виконання пункту 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області 17-03-17/3544 від 07.05.2014 року в частині відшкодування до державного бюджету цільових пільгових кредитів для здобуття вищої освіти та відсотків за користування ними на суму 67532,98 грн.

Зобов'язати Рівненський державний гуманітарний університет забезпечити виконання пункту 11 вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області 17-03-17/3544 від 07.05.2014 року в частині стягнення заборгованості по розрахунках з орендарями за спожиті комунальні послуги на суму 5930,60 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гломб Ю.О.