У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фрунзенському районі м. Харкова, третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фрунзенському районі м. Харкова (далі - Відділення) на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 15 листопада 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернулася в суд із позовом до тролейбусного депо № 3 та Відділення про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 1996 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3., має від нього двох дітей: сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, і дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. ОСОБА_3. працював у тролейбусному депо № 3 та 18 вересня 2000 року загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, про що складено відповідний акт за формою Н-1 від 2 жовтня 2000 року. У 2005 році на її звернення до начальника тролейбусного депо № 3 з питання виплат сім'ї одноразової допомоги та призначення виплат на неповнолітніх дітей у зв'язку зі смертю годувальника їй було відмовлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2006 року замінено неналежного відповідача - тролейбусне депо № 3 - на належного відповідача - Харківське комунальне підприємство «Міськелектротранс».

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 червня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» 1 800 грн. 96 коп. одноразово щомісячних страхових виплат за період з 14 вересня 2005 року до 14 вересня 2006 року, з Відділення - 25 211 грн. 76 коп. одноразової матеріальної допомоги. Зобов'язано Відділення сплачувати ОСОБА_6. та ОСОБА_7. по 75 грн. 04 коп. щомісячних страхових виплат кожному, починаючи з 15 вересня 2006 року до досягнення ними 16 років, а в разі навчання на денній формі - до закінчення навчання, але не більш як до 23 років. Стягнуто з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» 51 грн. судового збору на користь держави, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 15 листопада 2007 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1задоволено частково. Стягнуто з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» на користь ОСОБА_118 008 грн. 40 коп. одноразової матеріальної допомоги, 960 грн. 52 коп. одноразово щомісячних страхових виплат на утримання ОСОБА_7. та ОСОБА_6. за період з 18 вересня 2000 року до 1 квітня 2001 року. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_111 931 грн. 36 коп. одноразово щомісячних страхових виплат на утримання ОСОБА_7. та ОСОБА_6. за період з 1 квітня 2001 року до 15 листопада 2007 року. Зобов'язано Відділення сплачувати ОСОБА_1. по 75 грн. 04 коп. щомісячних страхових виплат на утримання ОСОБА_7. та ОСОБА_6. кожному, починаючи з 16 листопада 2007 року до досягнення ними 16 років, а в разі навчання - до його закінчення, але не більш як до 23 років. Стягнуто з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» 189 грн. 60 коп. судового збору на користь держави, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

Відділення звернулося з касаційною скаргою, в якій просить змінити ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовуОСОБА_1., суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 9 серпня 2001 року встановлений факт проживання ОСОБА_8(ОСОБА_1.) з ОСОБА_3. однією сім'єю, ведення спільного господарства, спільного бюджету. Право на отримання одноразової допомоги у зв'язку зі смертю застрахованої особи законодавство пов'язує із сімейними, а не шлюбними відносинами. Та обставина, що в особистій картці обліку кадрів ОСОБА_3. не було вказано про наявність двох дітей від фактичних шлюбних відносин, не є підставою для відмови в отриманні одноразової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року (далі - Закон від 23 вересня 1999 року) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 7 ст. 34 указаного Закону в разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні.

Відповідно до ч. 9 зазначеної статті в разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого. Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Страхові виплати особам, які втратили годувальника, провадяться в повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії у разі втрати годувальника та інших доходів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що одноразова допомога на сім'ю відповідно до вимог Закону від 23 вересня 1999 року підлягає стягненню з Відділення, щомісячні страхові виплати на дітей з часу звернення позивачки до підприємства (14 вересня 2005 року) до часу її звернення до суду (14 вересня 2006 року) підлягають стягненню з Харківського комунального підприємства “Міськелектротранс”, а в подальшому здійснення таких виплат є обов'язком Відділення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, виходив із того, що на час настання нещасного випадку, унаслідок якого загинув ОСОБА_3., були чинними Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 23 червня 1993 року за № 472 ( далі - Правила).

Згідно з пп. 1, 4 розділу 1 Правил власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (у тому числі відповідальність з виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого).

Пунктом 8 Правил передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають особи, які перебували на утриманні потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими особами є діти, які не досягли 18 років.

Таким чином, Правилами обов'язок з відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю працівника покладався на підприємство, на якому стався нещасний випадок.

З 1 квітня 2001 року введено в дію Закон України від 23 вересня 1999 року. Згідно із ч. 1 ст. 21 указаного Закону в разі настання страхового випадку обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до п. 38 Правил та ст. 40 Закону від 23 вересня 1999 року право на отримання страхових виплат у заінтересованих осіб настає з дня смерті застрахованої особи (потерпілого), але не раніше дня виникнення права на їх виплату.

Згідно з п.10 Правил і п. 7 ст. 34 Закону від 23 вересня 1999 року розмір одноразової допомоги повинен бути неменше п'ятирічного заробітку потерпілого і, крім того неменше однорічного заробітку потерпілого на кожну особу, яка перебувала на утриманні.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення, вказав, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір одноразової допомоги та відповідача, з якого вона підлягає стягненню, а також строк виникнення права на щомісячні виплати та періоди їх сплати відповідачем.

Разом з цим суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22 лютого 2001 року Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.

Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону від 23 вересня 1999 року передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. із заявою про відшкодування шкоди, завданої смертю ОСОБА_3. до Відділення не зверталася, Харківське комунальне підприємство «Міськелектротранс» не передало Відділенню документи, які підтверджують право позивачки на отримання страхових виплат.

Суд на вказане уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_1у частині стягнення на її користь з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» 960 грн. 52 коп. одноразово щомісячних страхових виплат на утримання ОСОБА_7. і ОСОБА_6. за період з 18 вересня 2000 року до 1 квітня 2001 року та з Відділення щомісячних страхових виплат у подальшому.

При викладених обставинах ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» 960 грн. 52 коп. одноразово щомісячних страхових виплат на утримання ОСОБА_7. та ОСОБА_6. за період з 18 вересня 2000 року до 1 квітня 2001 року, та з Відділення щомісячних страхових виплат в подальшому без змін залишатися не може й підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, у ході якого суду слід урахувати наведене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 15 листопада 2007 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс» 960 грн. 52 коп. одноразово щомісячних страхових виплат на утримання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за період з 18 вересня 2000 року до 1 квітня 2001 року, та з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фрунзенському районі м. Харкова 11 931 грн. 36 коп. одноразово щомісячних страхових виплат на утримання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за період з 1 квітня 2001 року до 15 листопада 2007 року, зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фрунзенському районі м. Харкова сплачувати ОСОБА_1 по 75 грн. 04 коп. щомісячних страхових виплат на утримання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 кожному, починаючи з 16 листопада 2007 року до досягнення ними 16 років, а в разі навчання - до його закінчення, але не більш як до 23 років, скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.