Справа

№587/2987/14-ц

Головуючий у суді у 1 інстанції - Дашутін І. В.

Номер провадження 22-ц/788/517/15

Суддя-доповідач - Бойко В. Б.

Категорія - 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Шевченка В. А. , Семеній Л. І.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " ІСКРА " на рішення Сумського районного суду Сумської області від 06 лютого 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства " ІСКРА " про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Сумського районного суду Сумської області суду з даним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Публічного акціонерного товариства " ІСКРА " ( далі - ПАТ ) від 03 грудня 2014 року №153-к " Про звільнення з роботи ОСОБА_4 ", поновити його на роботі на посаді директора ПАТ, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивує тим, що його звільнення з посади директора товариства 03 грудня 2014 року за п. 5) ч. 1 от. 41 КЗпП України мало місце під час перебування на лікарняному, тобто в порушення положень ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

Окрім того, ОСОБА_4 зазначав, що трудові відносини між ним та ПАТ врегульовані контрактом від 30 квітня 2014 року, розділ 5 якого визначає умови розірвання контракту. Проте жодна із перелічених у ньому підстав для припинення повноважень позивача, як керівника підприємства, відсутня, тому звільнення з роботи вважав незаконним.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 06 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконним та скасувано наказ ПАТ від 03 грудня 2014 року № 153-к "Про звільнення з роботи ОСОБА_4.". Поновлено останнього на роботі на посаді директора ПАТ. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 грудня 2014 року по 06 лютого 2015 року в сумі 33005 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ПАТ, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При цьому вказує, що 03 грудня 2014 року позивач виконував свої посадові обов»язки, проте, перебуваючи у м. Києві, відмовився знайомитися з документацією щодо свого звільнення з роботи. Апелянт ставить під сумнів достовірність медичної документації про поміщення позивача на стаціонарне лікування в цей же день. Не погоджується з висновками суду щодо можливості припинення трудового договору з позивачем виключно з підстав, передбачених контрактом, адже звільнення з роботи мало місце на виконання рішення Наглядової ради ПАТ, за п. 5) ч. 1 от. 41 КЗпП України. Окрім того, посилається і на невірне покладення судом на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який проти її задоволення заперечує, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення з роботи - 03 грудня 2014 року за п. 5) ч. 1 от. 41 КЗпП України, позивач перебував на лікарняному, чим було порушено приписи ч. 4 ст. 40 КЗпП України. Також, суд прийшов до висновку про те, що наявність укладеного з позивачем контракту від 30 квітня 2014 року виключає можливість звільнення даного працівника за п. 5) ч. 1 от. 41 КЗпП України, оскільки жодна із перелічених у контракті підстав для припинення повноважень керівника підприємства не настала.

Проте, з такими висновками повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 був призначений на посаду директора ПАТ на строк з 30 квітня 2014 року по 30 квітня 2017 року згідно з укладеним 30 квітня 2014 року контрактом ( а.с. 9-11 ).

Під час перебування на лікарняному з 03 грудня 2014 року ОСОБА_4 було повідомлено, що наказом відповідача від 03 грудня 2014 року №153-к за підписом голови Наглядової ради його звільнено з займаної посади директора товариства 03 грудня 2014 року згідно з п. 5) ч. 1 от. 41 КЗпП України. Підставою для звільнення стало рішення Наглядової ради ПАТ, яке оформлено Протоколом №8 від 02.12.2014 року ( а.с. 6-7, 14 ).

Вказаний вище наказ про звільнення було отримано позивачем поштою 20 грудня 2014 року разом з протоколом №8 засідання Наглядової ради ПАТ та повідомленням від 03 грудня 2014 року про необхідність отримання трудової книжки ( а.с. 8 ). Даний факт позивачем визнається.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконності звільнення позивача з посади директора ПАТ під час тимчасової непрацездатності, виходячи з наступного.

Внаслідок укладення контракту між ПАТ та позивачем виникли трудові відносини, врегульовані нормами КЗпП України.

Статтею 40 КЗпП України визначений порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Зокрема, у частині 3 вказаної статті передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року " Про практику розгляду судами трудових спорів " роз»яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок ( довідку в установлених законом випадках ) про його тимчасову непрацездатність.

Враховуючи те, що звільнення позивача відбулося з ініціативи роботодавця на підставі п. 5) ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відповідач повинен був дотриматися при звільненні гарантій, передбачених ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Законодавець не пов»язує дотримання цієї гарантії умовою попереднього надання працівником роботодавцю документу про непрацездатність.

Слід зазначити, що тимчасова непрацездатність позивача була засвідчена у належний спосіб, листок непрацездатності в подальшому анульовано не було ( а.с. 14 ).

Листом від 22.01.2015 року Сумська ЦРКЛ підтвердила звернення позивача за медичною допомогою до цього лікарняного закладу о 15-20 годині 03.12.2014 року та його поміщення в цей же день на стаціонарне лікування ( а.с. 67 ).

Не довіряти вказаним доказам у колегії суддів підстав немає.

Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що звільнення позивача з посади директора товариства мало місце в період його непрацездатності, що свідчить про незаконність припинення трудового договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду в частині вирішення вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також щодо судових витрат. За період з 03 грудня 2014 року по 06 лютого 2015 року сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить 33005 грн. та була обрахована судом у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100.

Вимоги про стягнення заробітної плати носять майновий характер, були задоволені у повному обсязі, тому суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь держави 243,80 грн. судового збору.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо можливості припинення трудового договору з позивачем виключно з підстав, передбачених контрактом, оскільки такий висновок не грунтується на нормах матеріального права.

Правовою підставою для звільнення позивача є п. 5) ч. 1 ст. 41 КЗпП України, який передбачає, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб. Дане положення набрало чинності з 01.06.2014 року та прийнято одночасно зі змінами до ряду законодавчих актів щодо захисту прав інвесторів. Особливістю звільнення за п. 5) ч. 1 ст. 41 КЗпП України ( у чинній нині редакції ) є те, що роботодавець не повинен наводити підстави при припиненні повноважень посадових осіб.

Перелік посадових осіб, з якими може бути припинено трудовий договір за цією нормою, перелік галузей економіки, де таке звільнення допускається, а також видів трудового договору ( строковий, безстроковий, контракт ), законодавством також не передбачено. Позивач, як директор ПАТ, був наділений організаційно-розпорядчими функціями, тому він підпадає під ознаку « посадової особи «, яка може бути звільнена за п. 5) ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Частина 3 статті 21 КЗпП України є загальноправовою підставою для застосування контрактної форми трудового договору та визначає, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін ( в тому числі матеріальна ), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Чинним законодавством України ( ГК України, Законами « Про господарські товариства «, « Про акціонерні товариства « та іншими нормативно-правовими актами держави » ) передбачена можливість укладення контракту з керівниками підприємств, що належать до недержавної власності.

За змістом ч. 3 ст. 21 та п. 8) ст. 36 КЗпП України, в контракті можуть бути зазначені навіть ті підстави припинення трудового договору, що безпосередньо не передбачені законодавчими актами. Проте ці додаткові підстави для припинення контракту не виключають звільнення працівника за загальними нормами КЗпП, наприклад, за прогул або за одноразове грубе порушення трудових обов»язків керівником підприємства.

Статтею 4 КЗпП України перебачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України.

З метою вдосконалення порядку застосування контрактної форми трудового договору Кабінет Міністрів України прийняв 19 березня 1994 р. постанову за №170 « Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору «, якою затвердив Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті ( найманні ) на роботу працівників. Згідно з пунктами 21 та 23 даного Положення, контракт з ініціативи обох сторін трудового договору може розриватися як з підстав, установлених у контракті, так і з підстав, передбачених чинним законодавством ( хвороба, інвалідність працівника, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом, тощо ).

Окрім того, у розділі 5 контракту від 30 квітня 2014 року ( а.с. 9 ) передбачено, що контракт припиняється, а позивач може бути звільнений з займаної в тому числі і з інших підстав, передбачених законодавством.

Отже колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині, а рішення суду, відповідно до пунктів 3) та 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні, з виключенням з мотивувальної частини рішення висновків суду щодо можливості припинення трудового договору з ОСОБА_4 виключно з підстав, передбачених контрактом.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, належить компенсувати за рахунок держави ПАТ 121 грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " ІСКРА " задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 06 лютого 2015 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо можливості припинення трудового договору з ОСОБА_4 виключно з підстав, передбачених контрактом.

В іншій частині рішення Сумського районного суду Сумської області від 06 лютого 2015 року залишити без змін.

Компенсувати за рахунок держави Публічному акціонерному товариству " ІСКРА " 121 гривню 80 копійок судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -