ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ К/800/14986/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді

Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),

суддів

Сороки М. О.,

Черпіцької Л. Т.,

секретаря судового засідання Гулової О. І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення,

установив:

ОСОБА _5 звернувся з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Донецькій області, в якому, з урахуванням заяви про доповнення позову, просив визнати протиправними та скасувати рішення від 14 жовтня 2013 року про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та постанову № 175 від 14 жовтня 2013 року про накладення штрафних санкцій у вигляді штрафу в сумі 4 250 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області (далі - Інспекція) проведена планова виїзна документальна перевірка з питань перевірки характеристик продукції, що реалізується позивачем, вимогам Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі - Закон № 2735).

За результатами перевірки складений акт перевірки характеристик продукції № 02/200 від 11 жовтня 2013 року, в якому зазначено про встановлення розповсюдження позивачем продукції без декларації про відповідність вимогам Додатку 7 п. 3 та п. 53 Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року № 933.

Вказано, що на момент підписання акту перевірки позивачем надані декларації, у яких відсутнє найменування і місцезнаходження представника, уповноваженого виробником на складання та надання на запити технічної документації (технічного файлу), найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності, який провів у відповідних випадках перевірку типу... і номер сертифіката відповідності типу машин (як того вимагає Додаток 7 п. 3 Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року № 933); у наданій декларації відсутнє найменування і місцезнаходження представника, уповноваженого виробником на складання та надання на запити технічної документації (технічного файлу); відсутнє розбірливе позначення року вироблення, що є порушенням п. 53 Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 933 від 12 жовтня 2010 року.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті 14 жовтня 2013 року постанова № 175р про накладення штрафних санкцій у вигляді штрафу в сумі 4 250 грн, а також проект рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач заявив цей позов.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що спірне рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів є лише проектом, складеним відповідачем відповідно до вимог ст. 33 Закону № 2735; що надані позивачем в ході перевірки декларації не можна вважати належними деклараціями в розумінні Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року № 933, і постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62.

Колегія суддів погоджується з висновками судів частково.

Згідно із п. 11 ст. 33 Закону України від 02 грудня 2010 року № 2735-VI "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (далі - Закон № 2735) до прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб'єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.

Зміни до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вносяться у порядку прийняття рішення, встановленому цією статтею (п. 17 ст. 33 Закону № 2735).

Статтею 34 Закону № 2735 передбачено, що у разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб'єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт повного та результативного виконання суб'єктом господарювання відповідного рішення (крім рішення про заборону надання продукції на ринку), орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про скасування такого рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу ринкового нагляду надано право скасовувати рішення, яким вжито обмежувальні (корегувальні) заходи, у такому випадку скасоване рішення не породжує/ не змінює права та обов'язки суб'єкта господарювання.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги в частині скасування рішення від 14 жовтня 2013 року про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів задоволенню не підлягають, оскільки рішенням від 20 листопада 2013 року № 02/183 про внесення змін до рішення чи скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів скасовано рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 18 жовтня 2013 № 02/161, що прийняте після проекту рішення від 14 жовтня 2013 року у зв'язку з його повним виконанням останнього.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування постанови № 175 від 14 жовтня 2013 року про накладення штрафних санкцій у вигляді штрафу в сумі 4 250 грн, то суд зазначає таке.

Відповідачем прийнято постанову № 175р від 14 жовтня 2013 року про накладення штрафних санкцій у вигляді штрафу в сумі 4 250 грн на підставі п. 3 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Положення вказаної норми Закону передбачають, що до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції без декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На думку суду касаційної інстанції, приписи названої норми Закону говорять про можливість притягнення до відповідальності того суб'єкта господарювання, який розповсюджує продукції при умові встановлення факту відсутності декларації на цю продукції. Відсутність декларації та заповнення її з порушенням Технічного регламенту не є тотожніми поняттями при застосуванні відповідальності суб'єкта господарювання.

Між тим, як встановлено судами та вбачається з самого акту перевірки, у позивача були в наявності декларації про відповідність, які супроводжують товар при його розповсюджені.

Таким чином колегія суд касаційної інстанції дійшла висновку, що у відповідача відсутні підстави притягувати позивача до відповідальності на підставі п. 3 ч. 3 ст. 44 Закону за порушення, встановлені в акті перевірки.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на не правильному застосуванні норм матеріального права, то вони в цій частині підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про визнання протиправною та скасування постанови № 175 від 14 жовтня 2013 року про накладення штрафних санкцій у вигляді штрафу в сумі 4 250 грн.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування постанови № 175 від 14 жовтня 2013 року про накладення штрафних санкцій у вигляді штрафу в сумі 4 250 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 175 від 14 жовтня 2013 року про накладення штрафних санкцій у вигляді штрафу в сумі 4 250 грн.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді :