ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2015 р. м. Київ К/800/29816/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді

Головчук С.В. (суддя-доповідач),

суддів

Ліпського Д.В.,

Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Сперкач Т.В.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної виконавчої служби України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби (далі - ДВС) України про скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 03 вересня 2012 року № 29677707 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 24 000 629,58 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 03 вересня 2012 року № 29677707.

У касаційній скарзі ДВС України порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового - про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «Семінал» 09 лютого 2006 року укладений договір про відкриття кредитної лінії № 25/5/2005/840-К/7, на суму яка не перевищує 9 200 000,00 доларів США.

ОСОБА_4 виступила майновим поручителем ТОВ «Семінал» по його зобов'язанням за договором про відкриття кредитної лінії № 25/5/2005/840-К/7 та уклала з ВАТ КБ «Надра» іпотечний договір від 22 лютого 2006 року (з урахуванням договорів від 31 березня 2006 року, 20 червня 2006 року, 30 листопада 2007 року про внесення змін до договору іпотеки), згідно якого в забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору, позивач надає в іпотеку 9 земельних ділянок на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно умов пункту 3 договору №3 про внесення змін до договору іпотеки сторони узгодили вартість предмету іпотеки в сумі 38 559 638,50 грн, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 7 635 571,98 доларів США.

За даним договором іпотеки забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із кредитного договору № 25/5/2005/840-К/7.

У зв'язку із тим, що ТОВ «Семінал» не виконало свої зобов'язання за кредитним договором, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2011 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» (правонаступника ВАТ КБ «Надра») та вирішено: в рахунок часткового погашення заборгованості в сумі 240 006 295,86 грн. за договором кредитної лінії № 25/5/2005/840-К/7 від 09 лютого 2006 року, який укладений між ВАТ КБ «Надра» та ТОВ «Семінал», звернути стягнення на предмет іпотеки - 9 земельних ділянок, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та знаходяться на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

07 липня 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 2-848/2011, а 04 листопада 2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-848/2011 та надано боржнику 7-денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для самостійного виконання.

17 серпня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України в межах цього виконавчого провадження ВП №29677707 складено акт опису майна серії АА №045994, відповідно до якого описано і накладено арешт та заборонено відчуження наступного майна:

земельної ділянки площею 0,9999 га, кадастровий № 3222485800:02:002:0022;

земельної ділянки площею 0,9999 га, кадастровий № 3222485800:02:002:0012;

земельної ділянки площею 1,0050 га кадастровий № 3222485800:02:002:0013;

земельної ділянки площею 1,4111 га, кадастровий № 3222485800:02:003:0015;

земельної ділянки площею 1,0067 га, кадастровий № 3222485800:02:002:0014, а також зазначено про те, що майно потребує оцінки експертом.

03 вересня 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову ВП №29677707 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої призначено ТОВ «Оціночна компанія «ВЕГА» в особі директора Макогон В.В. - експертом, суб'єктом оціночної діяльності, суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07 липня 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області.

В цей же день старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Гречух О.Я. винесено постанову ВП №29677707 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 24 000 629,58 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що державний виконавець протиправно виніс постанову від 03 вересня 2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 24 000 629,58 грн, та вважав, що сума виконавчого збору повинна розраховуватись пропорційно до стягнутої фактично суми по результатам проведених торгів з продажу майна.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можливо.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606- XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 статті 25 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Враховуючи, що боржником ОСОБА_4 не виконано рішення у строк, встановлений для самостійного виконання, державний виконавець прийняв постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню до оцінки майна та проведення прилюдних торгів. Тобто, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб встановлений законом (частина 1 статті 28 Закону № 606-XIV).

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог частини 5 статті 28 Закону № 606-XIV при прийнятті оспорюваної постанови щодо визначення розміру виконавчого збору та задоволення судами з цих підстав позову, є наслідком помилкового тлумачення закону та свідчить про передчасне висунення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно із вказаною нормою Закону у разі, якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

Стягнення виконавчого збору регулюється також пунктом 3 частини 1 статті 43 Закону №606-XIV, відповідно до якої стягнення виконавчого збору при розподілі стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Крім того, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно.

Пунктом 3.7.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 47 Закону, постанова про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження не виділяється та залишок нестягнутої суми виконавчого збору не стягується.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що у разі якщо стягнутої з боржника внаслідок реалізації майна суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми, а виконавче провадження закінчується. Отже, фактичний розмір виконавчого збору за наслідками вчинення виконавчих дій визначається в залежності від стягнутої суми боргу.

За наведених обставин, підстав для висновку щодо незаконності постанови державного виконавця від 03 вересня 2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 24 000 629,58 грн не має.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України про скасування постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.В. Головчук

Судді

Д.В. Ліпський

Ю.К. Черпак