РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 906/1322/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

від позивачів: ОСОБА_1;

від відповідача: представник не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16

на рішення господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2014 року у справі

№ 906/1322/14 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом

Позивача 1: ОСОБА_2;

Позивача 2: ОСОБА_17;

Позивача 3: ОСОБА_4;

Позивача 4: ОСОБА_5;

Позивача 5: ОСОБА_6;

Позивача 6: ОСОБА_7;

Позивача 7: ОСОБА_8;

Позивача 8: ОСОБА_9;

Позивача 9: ОСОБА_10;

Позивача 10: ОСОБА_11;

Позивача 11: ОСОБА_12;

Позивача 12: ОСОБА_13;

Позивача 13: ОСОБА_14;

Позивача 14: ОСОБА_15;

Позивача 15: ОСОБА_16

до Публічного акціонерного товариства "Автобаза № 6"

про визнання рішення загальних зборів недійсним від 23 лютого 2013 року

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _2 (надалі - Позивач 1), ОСОБА_17 (надалі - Позивач 2), ОСОБА_4 (надалі - Позивач 3), ОСОБА_5 (надалі - Позивач 4), ОСОБА_6 (надалі - Позивач 5), ОСОБА_7 (надалі - Позивач 6), ОСОБА_8 (надалі - Позивач 7), ОСОБА_9 (надалі - Позивач 8), ОСОБА_10 (надалі - Позивач 9), ОСОБА_11 (надалі - Позивач 10), ОСОБА_12 (надалі - Позивач 11), ОСОБА_13 (надалі - Позивач 12), ОСОБА_14 (надалі - Позивач 13), ОСОБА_15 (надалі - Позивач 14), ОСОБА_16 (надалі - Позивач 15) звернулися в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (том 1, а.с. 2-5) до Закритого акціонерного товариства «Автобаза 6» (надалі -Відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Відповідача від 23 лютого 2013 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2014 року (том 2, а.с. 173-175) у справі № 906/1322/14 з підстав, вказаних у цьому рішенні, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивачі 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 (надалі - Позивачі) звернулися з апеляційною скаргою (том 2. а.с. 185-188) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просять рішення господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2014 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Позивачі як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що відповідно до статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства», за твердженням Позивача, члени акціонерного товариства мають обиратися виключно з числа акціонерів. Оскільки, призначення інших осіб, як зауважує апелянт, буде негативно впливати на фінансову політику Відповідача та розподіл дивідендів при отриманні прибутку.

Ухвалою суду від 19 січня 2015 року (том 2, а.с. 183) апеляційну скаргу Позивачів прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18 лютого 2015 року на 15 : 30 год.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2015 року (том 2, а.с. 210) з підстав, висвітлених в даній ухвалі, розгляд справи було відкладено на 18 березня 2015 року на 15 годину 30 хвилин..

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційні скарги, що у відповідності частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду.

Представник Відповідача в судове засідання від 18 березня 2015 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том 11, а.с. 11,16). Причини неявки своїх представників Відповідач не повідомили. Жодних клопотань від Відповідача щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. Водночас, в ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвалі про відкладення розгляду справи відсутні вимоги щодо обов'язкової явки представників сторін.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до приписів статтей 67 та 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного та враховуючи приписи статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 18 березня 2015 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі та просить скасувати рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника Позивачів, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, заперечення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Позивача слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2014 року по справі № 906/1322/14 слід залишити без змін. При цьому, суд виходив з наступного.

Як зазначають Позивачі, вони є акціонерами Відповідача з моменту його створення, що підтверджується сертифікати іменних акцій (том 1, а.с. 9-23), котрі видані 3 лютого 2003 року.

Також, Позивачами до матеріалів справи було додано установчий договір від 12 вересня 1994 року та підписний лист працівників покупців членів організації орендарів на придбання майна, що значиться на балансі Відповідача, із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, місця проживання, розміру коштів заявлених на придбання майна, частки (том 1, а.с. 20-35).

З матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2013 року відбулися загальні збори акціонерів Відповідача (том 1, а.с. 204-209), на яких було прийнято наступні рішення:

·обрано робочі органи та лічильну комісію;

·затверджено звіт про результати фінансово-господарської діяльності за 2010-2012 роки;

·затверджено звіт та висновки ревізійної комісії за 2010-2012 роки;

·затверджено річний звіт та баланс Відповідача за 2010-2012 роки;

·вирішено не виплачувати дивіденди за 2010-2012 роки та затверджено порядок покриття збитків;

· про переведення випуску акцій у бездокументарну форму існування та затверджено рішення про дематеріалізацію;

· про припинення дії договору з реєстратором - Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда ЛТД»;

· затверджено депозитарія, який буде обслуговувати випуск акцій - Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України" та умови договору з ним;

·затверджено зберігача, у якого будуть відкриватись рахунки в цінних паперах - Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Магістр" та умови договору з ним;

·затверджено текст повідомлення про дематеріалізацію випуску простих іменних акцій Відповідача та порядок вилучення та знищення сертифікатів акцій;

· затверджено тип та найменування Відповідача як Приватне акціонерне товариство «Автобаза №6». Затверджено Статут Відповідача у новій редакції у якому змінено найменування акціонерного товариства, у зв'язку із приведенням його діяльності у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства». Доручено директору Відповідача підписати від імені Відповідача статут та вчинити всі дії щодо його державної реєстрації. Визначено, що статут набирає чинності для Відповідача та інших осіб з моменту його державної реєстрації;

·відкликано діючий склад органів управління та контролю Відповідача. Затверджено одноосібний виконавчий орган - Директор Відповідача, контролюючий орган - Ревізор, створено наглядову раду у кількості 3-х осіб. Обрано органи управління та контролю товариства у наступному складі: Директор - ОСОБА_18, Наглядова рада - Фещенко Олександр Анатолійович (голова), Фещенко Сергій Анатолійович, Федорець Анатолій Васильович, Ревізор - Лавренюк Валерій Анатолійович. Уповноважено Наглядову раду в особі голови Наглядової ради укласти договір з директором Відповідача. Уповноважено директора Відповідача укласти договори з членами наглядової ради та ревізором;

·затверджено внутрішні положення Відповідача, розроблені у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»;

·надано згоду на право наглядовій раді приймати рішення щодо вчинення значних правочинів, загальна сума яких складає більше 25 % від суми активів за даними річної фінансової звітності за 2012 рік, а саме: кредитних договорів, договорів застави, іпотеки (у т.ч., поруки, позики, банківського вкладу (депозиту)), договорів відчуження майна та/або інших договорів з будь-якими фінансовими чи банківськими установами або іншими фізичними чи юридичними особами. Визначення директором Відповідача - ОСОБА_18 уповноваженою особою, що має право діяти від імені Відповідача під час вчинення значних правочинів.

На думку Позивачів питання, які є виключною компетенцією наглядової ради напряму впливають на діяльність Відповідача і на його фінансову політику, а обрання такого складу наглядової ради суперечить вимогам діючого законодавства, і в подальшому буде впливати на доходи Відповідача, яке в свою чергу тягне розмір дивідендів у разі отримання прибутку, а тому вважаючи, що даним рішенням загальних зборів Відповідача порушені їхні права, Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання рішення від 23 лютого 2013 року недійсним.

Колегія суду зауважує, що згідно пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на той факт, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Так, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів, у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41,42,59,60 Закону України «Про господарські товариства»); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону України «Про господарські товариства»).

Поряд з тим, згідно пунктів 18, 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13, при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів, у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення; з'ясувати, чи могла відсутність (або наявність) недопущених осіб істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що: органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 32 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачає, що: вищим органом акціонерного товариства є загальні збори.

Аналогічні положення містять частина 1 статті 159 Цивільного кодексу України та пункт 7.1 Статуту Відповідача.

Статтею 116 Цивільного кодексу України та статтею 34 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено право учасника господарського товариства брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах; реалізація права участі в управлінні справами товариства відбувається, зокрема, через право брати участь у загальних зборах учасників товариства (акціонерів).

Згідно частини 3 статті 159 Цивільного кодексу України, порядок голосування на загальних зборах акціонерів встановлюється законом.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про акціонерні товариства», порядок проведення загальних зборів акціонерного товариства встановлюється його статутом, а в разі, якщо він не встановлений статутом, - рішенням загальних зборів.

Перелік акціонерів, які зареєструвалися для участі у Загальних зборах, додається до протоколу загальних зборів.

Частиною 2 статті 41 Закону України «Про акціонерні товариства», визначено, що: загальні збори акціонерів визнаються повноважними, якщо в них беруть участь акціонери, які сукупно є власниками не менш як 60 (шістдесяти) відсотків голосуючих акцій.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи в сукупності з положеннями Статуту Відповідача та нормами чинного законодавства, колегія суду зауважує, що з Протоколу № 1 Загальних зборів акціонерів Відповідача від 23 лютого 2013 року вбачається, що на них були присутні власники цінних паперів, які в сукупності володіють 71,884 % від загальної кількості голосуючих акцій випущенних Відповідачем, тобто, більш як 60% голосів.

У відповідності до статті 34 Закону України «Про акціонерні товариства»: у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники; на загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути присутні представник аудитора товариства та посадові особи товариства незалежно від володіння ними акціями цього товариства, представник органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового коллективу; перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складається станом на 24 годину за три робочих дні до дня проведення таких зборів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України; на вимогу акціонера товариство або особа, яка веде облік, права власності на акції товариства, зобов'язані надати інформацію про включення його до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах; вносити зміни до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства, після його складення заборонено; обмеження права акціонера на участь у загальних зборах встановлюється законом.

Крім того, колегія суду констатує, що положення пункту 19 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 врегульовує, що: суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства; якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України «Про акціонерні товариства», наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов'язковим. У товаристві з кількістю акціонерів - власників простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами.

Згідно частини 1 статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства», члени наглядової ради акціонерного товариства обираються з числа фізичних осіб, які мають повну цивільну дієздатність, та/або з числа юридичних осіб - акціонерів; Голова наглядової ради акціонерного товариства обирається членами наглядової ради з їх числа простою більшістю голосів від кількісного складу наглядової ради, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Водночас, згідно абзацу 3 пункту 39 постанови Пленуму Верховного Суду України №13, до компетенції судів не належить вирішення спорів про включення учасника (акціонера) товариства до складу наглядової ради чи його виключення. Згідно зі статтею 41 Закону України «Про акціонерні товариства», обрання та відкликання членів наглядової ради належить до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Колегія суду дослідивши матеріали справи на предмет відповідності їх обставинам справи зазначеним в позовній заяві в контексті нормативно-правової бази, котрі направлена на врегулювання корпоративних відносин в площинні того, що Позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги обставинами, які стосуються виключно рішення, відображеного в пункті 12 протоколу цих загальних зборів (в частині обрання голови та членів наглядової ради) зазначає наступне.

З системного аналізу діючих положень законодавства України вбачається, що обрання голови наглядової ради рішенням загальних зборів товариства не суперечить нормам чинного законодавства та кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13, відповідно до якої не може бути визнано недійсним рішення загальних зборів учасників (акціонерів) товариства з тих підстав, що його прийнято загальними зборами рішення з питань, віднесених до компетенції інших органів товариства (наглядової ради, виконавчого органу тощо), оскільки статтею 98 Цивільного кодексу України прямо передбачено право загальних зборів учасників товариства приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Положення установчих документів товариства, які обмежують це право, застосуванню не підлягають.

В матеріалах справи міститься лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 грудня 2014 року (том 2, а.с. 178-179), з котрого вбачається, що за період з 31 грудня 2012 року 31 березня 2013 року, станом на кінець кожного кварталу цього періоду, серед вкладників, які володіють значними пакетами акцій (10 відсотків і більше статутного капіталу) емітента Відповідача є: ОСОБА_18, володів 565 шт. простих іменних акцій емітента, що становить 32, 75362 % від статутного капіталу емітента; ОСОБА_23, володів 564 шт. простих іменних акцій емітента, що становить 32, 69565 % від статутного капіталу емітента. Крім того, станом на 30 вересня 2014 року інформація щодо депозитарних установ, які обслуговують рахунки в цінних паперах депонентів, на яких обслуговувались цінні папери Відповідача, відсутня.

Як вбачається з довідки Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку будь-яка інша інформація стосовно будь-кого із числа Позивачів відсутня.

Так само, не знайшли свого підтвердження як в правовій площинні статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства» (котрою передбачено обрання членів наглядової ради з числа фізичних осіб, які мають повну цивільну дієздатність, та/або з числа юридичних осіб - акціонерів) так і в площинні пункту 7.35 Статуту Відповідача (котрим передбачено, що члени Наглядової ради обираються з числа фізичних осіб, які мають повну цивільну дієздатність; даний Статут було затверджено рішенням загальних зборів Відповідача від 23 лютого 2013 року № 1) доводи Позивачів щодо обрання членів Наглядової ради лише з осіб акціонерів Відповідача, котрими не є обрані на загальних зборах від 23 лютого 2013 року члени, адже як вбачається головною вимогою до члена Наглядової ради (котрий є саме фізичною особою) є його повна цивільна дієздатність, а не статус акціонера даного товариства.

Судова колегія звертає увагу, що дійсно статтею 46 Закону України «Про господарські товариства», було передбачено, що в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства. Водночас, стаття 46 втратила чинність у частині, що стосується акціонерних товариств з прийняттям Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI. А з огляду на те, що Відповідач є саме акціонерним товариством, і обрання наглядової ради Відповідача уже відбувалося на підставі статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства», в котрій, в свою чергу, не має чіткого визначення та вказівки щодо того, що членом наглядової ради може бути саме акціонер, а є чітке розділення суб'єктів, котрі можуть бути обрані до наглядової ради, а саме, які обираються: «з числа фізичних осіб» та/або «з числа юридичних осіб-акціонерів» (саме таке тлумачення даної статті на переконання колегії суду є вірним).

Окрім того, доводи Позивачів щодо того, що члени наглядової ради були призначенні, а не обрані, спростовується самим же Протоколом № 1 від 23 лютого 2013 року, з котрого вбачається, що: по-перше, по 12 питанню порядку денного було зазначено саме обрання (а не призначення) директора, наглядової ради та ревізора; по-друге, рішення по 12 питанню було прийнято шляхом кумулятивного голосування, результати котрого наведені у таблиці (том 1, а.с. 209); по-третє, саме ж кумулятивне голосування передбачає певну процедуру голосування (метод голосування під час обрання органів акціонерного товариства, відповідно до якого загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами), а не обрання.

Також, колегією суду не приймаються до уваги доводи Позивачів стосовно того, що головою наглядової ради призначено - Фещенка Олександра Анатолійовича, який є депутатом Житомирської міської ради, з огляду на положенням частини 1 статті 62 Закону України «Про акціонерні товариства» (котрою визначено, що членами наглядової ради не можуть бути народні депутати), що вказує на те, що роглядаючи та голосуючи щодо призначення голови наглядової ради акціонери Відповідача апріорі були позбавлені можливості призначити на посаду народного депутата. При цьому, колегія суду констатує помилковість такого твердження апелянтів з огляду на те, що депутати місцевих рад апріорі не є саме народними депутатами в розумінні чинного законодавства України, адже статус народного депутата отримують депутати Верховної Ради України в силу Закону України "Про статус народного депутата України".

При цьому, суд звертає увагу Позивача на пункт 1 статті 1 Закону України "Про статус народного депутата України"; згідно котрого: народний депутат України (надалі - народний депутат) є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представником українського народу у Верховній Раді Україні і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати передбачені Конституцією України та закнонами України повноваження. В той же час суд констатує, що Закон України "Про вибори народних депутатів України" передбачає вибори цих депутатів саме до Верховної Ради України. Поряд з тим, інші депутати (що обираються не до Верховної Ради України) обираються на основі Закону України "Про вибори депутатів Верховної ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів в котрому визначення "депутат" не містить зазначення "народний".

Що ж стосується не сприйняття Позивачами місця проведення чергових загальних зборів, то колегія суду звертає увагу, що згідно статті 43 Закону України «Про господарські товариства», загальні збори акціонерів проводяться на території України, як правило, за місцезнаходженням акціонерного товариства, а тому немає прямої заборони проводити збори не за місцем знаходження акціонерного товариства.

Крім того, адреса місця проведення загальних зборів відповідає адресі, зазначеній у повідомленні про проведення загальних зборів, а проведення таких зборів не за місцезнаходженням юридичної особи, яка їх скликає, законодавством не забороняється, про відсутність такої заборони також вбачається і з пункту 7.11 Статуту.

Що ж стосується посилання Позивачів у своїх позовних вимогах та апеляційній скарзі на можливість порушення, обраною наглядовою радою, прав Позивачів в частині отримання дивідендів, то колегія суду вважає такі посилання необґрунтовані та безпідставні, з огляду на таке.

Наведені Позивачами (в обґрунтування позовних вимог) обставини не розцінюються як такі, що свідчать про наявні порушення корпоративних прав Позивачів оскаржуваними рішеннями зборів, а припущення про можливі порушення таких прав у майбутньому не є підставою для задоволення позову.

Крім того, статтею 38 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що: кожний акціонер має право внести пропозиції щодо питань, включених до порядку денного загальних зборів акціонерного товариства, а також щодо нових кандидатів до складу органів товариства.

Водночас, як вбачається з позовної заяви, Позивачі не заперечують, що були повідомлені про - час та місце проведення загальних зборів та ознайомленні з їх порядком денним.

З врахуванням усього описаного вище, колегія суду констатує, що з врахуванням діючих норм законодавства та положень Статуту Відповідача, Позивачі не позбавлені як права на участь в управлінні Відповідачем і це не призводить до порушення його прав, так і права вносити свої пропозиції щодо питань, включення (включених) до порядку денного зборів акціонерів, а також щодо кандидатур осіб, котрі обираються до складу органів товариства.

Однак, своїм правом, відповідно до діючих норм законодавства, на участь у загальних зборах Відповідача, Позивачі - свідомо не скористалися, що стало наслідком відмови від реалізації власних корпоративних прав при прийнятті рішень цими зборами та можливістю впливу на прийняття рішення по 12 питанню порядку денного, з приводу якого виник спір.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 50 Закону України «Про акціонерні товариства», суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені під час проведення зборів порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

З огляду на усе описане вище, Позивачі не надали належних та допустимих доказів в розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, яким саме чином рішення, прийняте на Загальних зборів акціонерів від 23 лютого 2013 року порушило їхні корпоративні права як учасника Відповідача, і основне - в чому вони проявляються.

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, доводи Позивачів є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

Враховуючи усе вищевказане, колегія апеляційного господарського суду констатує недоведеність Позивачами підставності своїх позовних вимог щодо визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 23 лютого 2013 року, а тому відмовляє в задоволенні позову.

З огляду на усе вищевисвітлене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивачів слід залишити - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційних скарг, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачами.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2; ОСОБА_17; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2014 року в справі № 906/1322/14 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 906/1322/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.