ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року

Справа № 910/16347/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2015 року у справі № 910/16347/14 Господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп", м. Київ, про стягнення 17 865,52 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Сидоришина Т.Г. (дов. № 15 від 17.03.15);

відповідача - не з'явився,

встановив:

У серпні 2014 року позивач КП "Київтранспарксервіс" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Поляна Україна Груп" про стягнення 17 865,52 грн.

Вказував, що 30.12.11 між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Поляна Україна Груп" був укладений договір про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування № 1.1-165.11, згідно якого він зобов'язався надати відповідачу в експлуатацію 7 фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: Шевченківський р-н, вул. Глибочицька 44, а відповідача - сплачувати вартість користування паркомісцями у встановленому договором порядку та розмірі.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати послуг за користування паркомісцями в серпні-грудні 2013 року, позивач просив стягнути із відповідача на його користь 16 800 грн. боргу, 354,72 грн. 3 % річних та 710,80 грн. пені, а всього - 17 865,52 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2014 року (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2015 року (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючого, Зубець Л.П., Новікова М.М.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з ТОВ "Поляна Україна Груп" на користь КП "Київтранспарксервіс" 16 800 грн. боргу, 354,72 грн. 3 % річних, 710,80 грн. пені та 1 827 грн. судового збору.

Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати послуг за користування паркомісцями в серпні-грудні 2013 року, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, 3 % річних та пені.

У касаційній скарзі ТОВ "Поляна Україна Груп", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 607 ЦК України, п. 8¹ постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Правил паркування транспортних засобів" № 583 від 14.08.13 та ст.ст. 32, 36, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.12.11 між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Поляна Україна Груп" був укладений договір про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування № 1.1-165.11, згідно якого КП "Київтранспарксервіс" зобов'язався надати ТОВ "Поляна Україна Груп" в експлуатацію 7 фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: Шевченківський р-н, вул. Глибочицька 44, а ТОВ "Поляна Україна Груп" - сплачувати вартість користування паркомісцями у встановленому договором порядку та розмірі.

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 27.06.13) сторони погодили загальну вартість використання фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів у розмірі 3 360 грн. на місяць.

Розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом оплати у розмірі 100 % місячної вартості послуг не пізніше п'ятнадцятого числа поточного місяця (п. 3.2 договору).

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 договору позивач щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітнім надає відповідачу в двох примірниках акт приймання-передачі наданих послуг, а відповідач зобов'язаний протягом двох календарних днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути позивачу один примірник акту.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.12 та діє до 31.12.12. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору одна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його розірвання, то договір вважається продовженим ще на один рік (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Судами не встановлено, а матеріали справи не містять будь-яких повідомлень сторін про розірвання договору, тому суди правильно виходили з того, що договір продовжив свою дію до 31.12.13.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 3 рішення Київської міської ради "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" N 930/1591 від 26.06.07 КП "Київтраспарксервіс" є єдиним оператором з паркування транспортних засобів, яке займається стягненням паркувального збору та виготовленням єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

Судами встановлено, що позивач в період з серпня по грудень 2013 року виконав свої договірні зобов'язання у повному обсязі і надав відповідачу для підписання відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами їх направлення.

Проте, відповідач починаючи з серпня 2013 року припинив оплату наданих позивачем послуг без належного повідомлення, в зв'язку з чим за період з серпня по грудень 2013 року утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 16 800 грн. боргу.

27.01.14 позивач листом № 147 звернувся до відповідача з проханням здійснити оплату боргу. Даний лист залишений відповідачем без відповіді, а прохання - без задоволення.

Приписами ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що 14.08.13 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 583 "Про внесення змін до Правил паркування транспортних засобів", якою доповнено Правила паркування транспортних засобів пунктом 8-1, згідно якого операторам заборонено передавати майданчики для паркування на тротуарах і проїжджій частині автомобільних доріг в користування іншим суб'єктам господарювання, що, на думку відповідача, свідчить про припинення зобов'язань сторін за договором № 1.1-165.11, в зв'язку з неможливістю їх виконання.

Разом з тим, як було правильно зазначено судами попередніх інстанцій, договір № 1.1-165.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування було укладено 30.12.12, тобто до набрання чинності зазначеною Постановою, а відтак - її дія не поширюється на правовідносини сторін даного договору.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що зазначена Постанова не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань за договором № 1.1-165.11 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування.

В силу ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Встановивши надання позивачем передбачених договором № 1.1-165.11 послуг в серпні-грудні 2013 року та відсутність доказів їх оплати відповідачем, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про покладення на відповідача обов'язку здійснити оплату отриманих послуг та 3 % річних, які є складовою частиною боргу.

Крім того, п. 4.1 договору сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.1 цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання здійснено нарахування пені в сумі 710,80 грн., яка обґрунтовано задоволена до стягнення попередніми судовими інстанціями.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання скаржника на постанову Кабінету Міністрів України № 583 від 14.08.13 "Про внесення змін до Правил паркування транспортних засобів", не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що її дія не поширюється на спірні правовідносини сторін, які виникли до її прийняття.

Суди дали оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111⁷ ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111^9, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2015 року у справі № 910/16347/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик