ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2015 р. м. Київ К/800/48586/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Рівненської митниці Міндоходів на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання протиправною вимоги та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» звернулось до суду з позовом до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання протиправною вимоги та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Рівненської митниці Міндоходів у відновленні режиму вільної торгівлі по ВМД №204020000/2013/005603 від 30 травня 2013 року, викладену в листі від 27 травня 2013 року №01.1/3-62-06-2397.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі

4189 грн. 61 коп.

Присуджено на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 255, 78 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Рівненська митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що 05 вересня 2009 року між позивачем та ОАО «Красносельскстойматериалы» (Республіка Білорусь) укладено контракт №804/068, предметом якого, з врахуванням додаткових угод від 28 грудня 2012 року №2 та

від 29 квітня 2013 року №4, є поставка портландцементу пісчанистого у кількості 3000 т за ціною 86, 00 дол. США/т, загальною вартістю 258000, 00 дол. США у строк

до 31 грудня 2012 року на умовах DAP (INCOTERMS 2010).

На виконання умов контракту товариством з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» імпортовано на митну територію України та заявлено до митного оформлення вказаний товар.

19 липня 2013 року позивач звернувся з заявою до Рівненської митниці з проханням відновити режим вільної торгівлі до партії товару - портландцементу піщанистого

ПЦП 500, що був випущений у вільний обіг по ВМД №204020000/2013/005603

від 30 травня 2013 року, та оригіналами сертифікатів: дефектним СТ-1

від 27 травня 2013 року №BYUA3407100086 3578021 та виправленим СТ-1

від 30 травня 2013 року №BYUA3407100090 3578025.

Для підтвердження факту видачі сертифіката про походження товару, а також виконання вимог щодо технологічних операцій з товаром, під час виконання яких товар вважається таким, що походить з країни, в якій вони мали місце, митним органом

02 вересня 2013 року направлено запит на адресу компетентних органів країни походження товару.

Рішенням від 27 травня 2014 року №01.1/3-62-06-2397 Рівненська митниця Міндоходів відмовила у відновлені режиму вільної торгівлі до партії товару, що був випущений у вільний обіг по ВМД №204020000/2013/005603 від 30 травня 2013 року, у зв'язку з тим, що товар (портландцемент піщанистий ПЦП 500) не відповідає критерію достатньої обробки/переробки.

Не погоджуючись із винесеним відповідачем рішенням від 27 травня 2014 року №01.1/3-62-06-2397 про відмову у відновленні режиму вільної торгівлі, а також з метою повернення сплаченого ввізного мита, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при винесенні оскаржуваного рішення про відмову у відновленні режиму вільної торгівлі відповідач діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства, а також із того, що надмірно сплачене позивачем внаслідок прийняття оскаржуваного рішення ввізне мито підлягає поверненню.

Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно зі статтею 44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов'язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України;

2) на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність";

3) якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями статті 45 Митного кодексу України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням.

У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Відповідно до пункту 2.1. Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, ратифікованих Законом України «Про ратифікацію Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав» від 06 липня 2011 року, країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Пунктом 5.1 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар, зокрема, вивозиться на підставі договору (контракту) між резидентом однієї з держав - учасниць Угоди й резидентом іншої держави - учасниці Угоди з митної території однієї держави - учасниці Угоди та ввозиться на митну територію іншої держави - учасниці Угоди. У випадках, зазначених у пунктах 8.5 і 8.6 цих Правил, такий договір може бути укладений після вивезення товару.

Згідно з пунктом 6.3 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав під час вивезення товарів з держав - учасниць Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства (далі - уповноважений орган).

Пунктом 6.7 вищезазначених Правил визначено, що у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Так , судами встановлено, що відповідно до висновків акту експертизи походження товарів унітарного підприємства по наданню послуг «Гродненська філія Білоруської торгово-промислової палати» портландцемент піщанистий ПЦП 500 походження Республіки Білорусь з критеріями походження «достатня переробка» - «Д2523».

Також відповідно до листа унітарного підприємства по наданню послуг «Гродненська філія Білоруської торгово-промислової палати» основними технологічними операціями при виробництві цементу є: очистка, кальцинування та помол.

Отже , суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність у відповідача достатньої інформації на підтвердження країни походження товару, а відтак - про протиправність винесеного Рівненською митницею Міндоходів рішення від 27 травня 2014 року

№01.1/3-62-06-2397 про відмову у відновлені режиму вільної торгівлі до партії товару, що був випущений у вільний обіг.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» суми надмірно сплаченого ввізного мита з огляду на таке.

Відповідно до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з пунктами 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до положень розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України

від 30 грудня 2013 року №882/1188.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань він регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктом 5 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пунктом 7 вищезазначеного Порядку передбачено, що орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи Міндоходів, місцеві фінансові органи, органи Казначейства проводять шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України

від 30 листопада 2011 року №1242.

За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Місцевий фінансовий орган у строк не пізніше ніж протягом двох робочих днів здійснює погодження отриманих висновків шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Міндоходів.

Орган Міндоходів не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

Згідно зі статтею 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Таким чином, у разі незгоди з рішенням чи діями митного органу, зокрема, щодо перевірки достовірності документів, що підтверджують країну походження товару, який переміщується на митну територія України, декларант може піддати таке рішення або дії судовому контролю.

У разі визнання в судовому порядку такого рішення чи дій протиправними, якщо вони призвели до помилкової та/або надмірної сплати сум митних платежів, такі платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, визначених статтею 301 Митного кодексу України, статтею 43 Податкового кодексу України, статтею 45 Бюджетного кодексу України з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами та Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

При цьому законодавчо не передбачена можливість повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 12 листопада 2014 року №21-201а14, яка згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які в частині призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень в частині задоволення позовних вимог про стягнення надмірно сплачених митних платежів та постановлення нового рішення в цій частині.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Рівненської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» до Рівненської митниці Міндоходів, Головного управління державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання протиправною вимоги та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита - скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4189 грн. 61 коп.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :