ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 р.

м.Одеса

Справа № 821/3028/14

Категорія: 9.5

Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної фінансової інспекції в Херсонській області та Виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року у справі за позовом Виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про визнання вимоги № 21-04-14-14/4133 від 14.07.2014 року протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Виконавча дирекція Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області (далі по тексту - відповідач або ДФІ в Херсонській області) про визнання вимоги № 21-04-14-14/4133 від 14.07.2014 року протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 01.10.2011 року по 01.03.2014 року ДФІ в Херсонській області, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, за наслідками якої складено акт 11 червня 2014 року № 04-17/28.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено вимогу від 14.07.2014 року № 21-04-14-14/4133 про усунення порушень виявлених під час проведення ревізії. Вказану вимогу вважає протиправною та просить її скасувати. Так, представники вказали, що кошторисом, зазначеним в додатку 1 Порядку № 44, оплата праці працівників ДЮСШ, які відповідають вимогам, наведеним у Положенні № 993 згідно з укомплектованим штатом відповідно до спеціалізації ДЮСШ та наявних власних споруд фінансується винятково за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Витрати на оплату праці та нарахування на фонд оплати праці працівників ДЮСШ та санаторіїв-профілакторіїв передбачені чинними нормативно-правовими актами Фонду. Щодо п.3 вимоги позивач зазначив, що посадові інструкції бухгалтера ДЮСШ розроблені у відповідності до пункту 2 «Головний бухгалтер» розділу 1 «Керівники» Випуску 1 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 року № 336, посадовий оклад бухгалтера ДЮСШ складає 1551 гривень, що на 20 відсотків є нижче, ніж посадовий оклад директора ДЮСШ. Отже, посадовий оклад бухгалтера повністю відповідає вимогам Наказу № 37 та Наказу № 2097. Крім того, вважає, що посилання відповідача у Висновках на заперечення до акта ревізії на класифікатор ДК 003.2010, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року № 327 згідно з наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року № 327 є недоречним, оскільки пунктом 4 Положення № 43 зазначені конкретні посади працівників, які не мають права працювати за сумісництвом, а саме: «Керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники», отже керівники підрозділу мають право виконувати роботу за сумісництвом. Крім того, щодо відшкодування ОСОБА_2 коштів за путівку на курортно-санітарне лікування зазначив, що вказав, що ні в довідці зустрічної звірки Управління освіти ні в акті ревізії зазначені конкретні винні дії застрахованої особи ОСОБА_2, тому стягнути з застрахованої особи 3748,5 грн. - виконавча дирекція законодавчих підстав не має. Щодо п.5 вимоги вказали, що у випадках, не передбачених Порядком № 16 та договором на часткове фінансування санаторію-профілакторію, відповідно до пункту 10.4 договору, сторони керуються чинним законодавством. Припинення фінансування санаторію-профілакторію при зміні статусу санаторію-профілакторію з відокремленого підрозділу на структурний підрозділ не передбачено Порядком № 16 та відповідно і самим договором. Пункт 5.1 договору передбачає відповідальність за порушення умов договору, а саме: невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором. Проте, санаторієм-профілакторієм протягом 2012 року виконані усі зобов'язання перед виконавчою дирекцією обласного відділення Фонду щодо якості курортного лікування, цільового та правомірного використання коштів Фонду. Про зміну статусу санаторію-профілакторію з відокремленого підрозділу на структурний - виконавча дирекція обласного відділення повідомлена не була, вважає, що законодавчих підстав для ініціювання перед Виконавчою дирекцією Фонду припинення фінансування санаторію-профілакторію немає. Щодо п.7 зазначив, що частину третю статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 1 червня 2010 року № 2289-VI,Законом України від 12.04.2012 року № 4648-VІ доповнено новим абзацом, згідно якого дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є: природний газ; послуги з його транспортування (у тому числі переміщення, фрахтування, страхування, зливу/наливу, інспекції кількості та якості), розподілу, постачання, зберігання; фінансові інструменти, операції з деривативами та управління ризиками, фінансові послуги, послуги бірж, аукціонів, систем електронних торгів та інші послуги, що застосовуються в міжнародній торговельній та фінансовій практиці під час закупівлі та реалізації природного газу, закупівля яких здійснюється суб'єктом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу для споживачів України, у тому числі для потреб населення. У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Заперечення обґрунтовані тим, що коштами Фонду безпідставно профінансовано витрати, пов'язані з нарахуванням на фонд заробітної плати працівників санаторіїв та нарахуваннями на виплати з тимчасової втрати працездатності в загальній сумі 616,31 грн. Також під час проведення зустрічних звірок в ДЮСШ встановлено факти включення до кошторисів вказаних закладів та здійснення витрат на сплату єдиного соціального внеску, що є порушенням п.2.5. Порядків часткового фінансування дитячо-юнацьких шкіл за рахунок коштів Фонду. Крім того, встановлено фінансування витрат, пов'язані з нарахуванням на фонд заробітної плати. Крім того, в санаторії встановлено, що в порушення Положення роботи за сумісництвом бухгалтеру за рахунок коштів фонду профінансовано сумісництво 0,5 ставки молодшої медичної сестри. Також встановлено оплату праці бухгалтерам за завищеними тарифним розрядам. Також пояснив, що зустрічною звіркою в Управлінні освіти Херсонської міської ради встановлено випадок видачі путівки застрахованій особі на підставі довідки для одержання путівки, видача якої лікувальним закладом не підтверджено, внаслідок чого необґрунтовано використано кошти. Також вказав, що санаторій-профілакторій Комунального вищого навчального закладу «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради з жовтня 2011 року до лютого 2013 року не мав статусу відокремленого підрозділу, не зважаючи на це Виконавча дирекція Фонду продовжувала часткове фінансування санаторію. В задоволенні адміністративного позову просив відмовити в повному обсязі.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Фінансової інспекції в Херсонській області від 14.07.2014 року № 21-04-14-14/4133 «Про усунення порушень, виявлених ревізією» в частині: - п. 2 щодо зобов'язання у відповідності до вимог чинного законодавства вирішити питання по відшкодуванню безпідставно профінансованих витрат, пов'язаних з нарахуваннями на фонд заробітної плати працівників санаторіїв-профілакторіїв та дитячо-юнацьких спортивних шкіл та нарахування на виплати по тимчасовій непрацездатності працівників санаторіїв-профілакторіїв на загальну суму 2 447 050,24 грн. В іншому випадку стягнути шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів Про працю України з посадових осіб виконавчої дирекції відділення Фонду, винних в не забезпеченні дотримання норм чинного законодавства при частковому фінансуванні санаторіїв-профілакторіїв та дитячо-юнацьких спортивних шкіл; - п. 3 вимоги щодо необґрунтовано нарахованої та виплаченої заробітної плати у розмірі 13 785,8 грн. за сумісництвом працівнику санаторію-профілакторію Херсонського державного університету. В іншому випадку стягнути шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України з посадових осіб вищезазначених закладів, винних в не забезпеченні дотримання норм чинного законодавства. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням Державна фінансова інспекція в Херсонській області та Виконавча дирекція Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулись з апеляційними скаргами на зазначену постанову.

Державна фінансова інспекція в Херсонській області просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі, яким адміністративний позов залишити без задоволення повністю. Виконавча дирекція Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування просить суд апеляційної інстанції частково скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, в якій задовольнити позов в тих частинах, в яких суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної фінансової інспекції в Херсонській області задоволенню не підлягає, апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності слід задовольнити з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до вимог п.2.6 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на І квартал 2014 року та на підставі направлення проведена ревізія фінансово-господарської діяльності в виконавчій дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Так, ревізією встановлено безпідставне фінансування витрат, пов'язаних з нарахуваннями на фонд заробітної плати працівників санаторіїв-профілакторіїв та дитячо-юнацьких спортивних шкіл та нарахування на виплати по тимчасовій непрацездатності працівників санаторіїв-профілакторіїв на загальну суму 2 447 050,24 грн. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задовольнити адміністративний позов частково. Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Пунктом 1.2 Порядку часткового фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженому Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 31.07.2012 року № 44 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), (далі по тексту - Порядок № 44), передбачено, що часткове фінансування ДЮСШ за рахунок коштів Фонду здійснюється в межах асигнувань, передбачених бюджетом Фонду за статтею «Оздоровчі заходи» та кошторисами програм відділень Фонду щодо відновлення здоров'я застрахованих осіб та членів їх сімей за умови існування інших джерел фінансування ДЮСШ.

Згідно до вимог п.1.4 Порядку № 44, рішення щодо здійснення часткового фінансування ДЮСШ за рахунок коштів Фонду приймається: Правлінням Фонду за умови надання ДЮСШ Центральних рад ФСТ до Виконавчої дирекції Фонду документів, зазначених у пункті 1.5 цього розділу. Правлінням відділення Фонду за умови надання ДЮСШ регіональних організацій ФСТ та ДЮСШ, що їм не підпорядковані, до виконавчої дирекції відділення Фонду документів, зазначених у пункті 1.5 цього розділу.

Відповідно до вимог п.2.5.1 Положення № 44, за рахунок коштів Фонду передбачаються витрати (часткове фінансування) на оплату праці працівників ДЮСШ, які відповідають вимогам, наведеним у Положенні про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2008 року № 993, згідно з укомплектованим штатом відповідно до спеціалізації ДЮСШ та наявних власних споруд.

Кошторисом, зазначеним в додатку 1 Порядку № 44, оплата праці працівників ДЮСШ, які відповідають вимогам, наведеним у Положенні № 993 згідно з укомплектованим штатом відповідно до спеціалізації ДЮСШ та наявних власних споруд фінансується винятково за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно до вимог п.2 ст.3 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов'язковості сплати.

Відповідно до вимог п.3.1 Порядку часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженому Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року № 16 (далі по тексту - Порядок № 16), часткове фінансування санаторію-профілакторію підприємства, установи та організації за рахунок коштів Фонду здійснюється відповідно до кошторису санаторію-профілакторію підприємства, установи, організації, що частково фінансується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за формою 15-ФСС з ТВП, заповненого згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Часткове фінансування санаторію-профілакторію вищого навчального закладу, професійно-технічного навчального закладу, що частково фінансується за рахунок коштів Фонду, здійснюється відповідно до кошторису санаторію-профілакторію вищого навчального закладу, професійно-технічного навчального закладу, що частково фінансується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за формою 15-ФСС з ТВП/1, заповненого згідно з додатком 2 до цього Порядку, який затверджується власником та погоджується виконавчою дирекцією відділення Фонду.

Пунктом 3.2.2. Порядку № 16 передбачено, що кошторис складається санаторієм-профілакторієм у межах асигнувань, передбачених кошторисом програми відділення Фонду щодо відновлення здоров'я застрахованих осіб і членів їх сімей на часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду.

Отже, нарахування на фонд оплати праці працівників ДЮСШ єдиного соціального внеску має провадитись саме за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати, що відповідає захисту прав та законних інтересів цих працівників ДЮСШ.

Згідно абз.6 п.4.2. Положення про Виконавчу дирекцію Фонду, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05.06.2001 року № 10, виконавча дирекція Фонду зобов'язана надавати органам Фонду консультації з питань застосування законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до пункту 3.2. вказаного Положення № 10, виконавча дирекція Фонду здійснює оперативне розпорядження страховими коштами Фонду в межах бюджету Фонду.

Пунктом 3.8 Положення № 10 передбачено, що виконавча дирекція Фонду координує та здійснює контроль за роботою робочих органів Виконавчої дирекції Фонду та відділень Фонду.

Листом від 29.05.2014 року № 2.4-17-1239 Виконавча дирекція Фонду надала роз'яснення щодо законності витрачання коштів Фонду на нарахування на заробітну плату працівникам санаторіїв-профілакторіїв та ДЮСШ, по яких зобов'язання забезпечення заробітною платою покладено на Фонд.

Отже, проаналізувавши викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності фінансування санаторіїв-профілакторіїв та дитячо-юнацьких спортивних шкіл на сплату єдиного соціального внеску за рахунок Фонду.

Щодо п.3 вимоги від 14.07.2014 року щодо зайво виплаченої заробітної плати внаслідок невірного встановлення тарифного розряду бухгалтерам Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивній школи Олімпійського резерву з веслування на байдарках та каное Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна», Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна» та Міської дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна», суд першої інстанції зазначив, що нарахування заробітної плати працівникам СДЮСШОР, КДЮСШ та МДЮСШ здійснюється згідно з вимогами ПКМУ №1298, Наказу №2097 та дійшов до висновку про те, що в штатних розписах СДЮСШОР КДЮШ та МДСЮСШ не вірно визначений тарифний розряд для посади «бухгалтер».

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Типовими штатними нормативами дитячо-юнацьких спортивних шкіл, затверджених Наказом Міністерства молоді та спорту України від 30.07.2013 року № 37 (далі - Наказ № 37) передбачена посада головного бухгалтера (на дитячо-юнацьку спортивну школу, яка веде самостійний баланс), заступника головного бухгалтера та бухгалтера. Причому, поділу посад бухгалтера на головного, провідного або І чи II категорій в цих штатних нормативах не зазначено. Зазначена лише їх можлива кількість, яка визначається на основі Міжгалузевих нормативів чисельності працівників бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 26 вересня 2003 року № 269. Розрахункова кількість згідно цього наказу в комплексній ДЮСШ може бути дві штатних одиниці з бухгалтерського обліку (включаючи головного бухгалтера). Звертаємо у вагу на те, що комплексна ДЮСШ веде самостійний баланс. Посадові інструкції бухгалтера ДЮСШ розроблені у відповідності до пункту 2 «Головний бухгалтер» розділу 1 «Керівники» Випуску 1 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 року № 336 (далі - Наказ № 336). Отже, бухгалтер комплексної ДЮСШ фактично виконує функції двох штатних одиниць (головного і просто бухгалтера).

У відповідності до підпункту 2 пункту 2 Наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 23 вересня 2005 року № 2097 «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту» (далі - Наказ № 2097), керівникам бюджетних установ, закладів та організацій фізичної культури і спорту в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, установлювати посадові оклади головних бухгалтерів на 10-30 відсотків нижче, ніж посадовий оклад відповідного керівника, визначений за схемами тарифних розрядів, затвердженими цим наказом. Бухгалтерам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посадові оклади установлені саме в цьому діапазоні.

Щодо вимоги відповідача про необґрунтовано нараховану та виплачену заробітну плату за сумісництвом працівнику санаторію-профілакторію Херсонського державного університету колегія суддів зазначає наступне: відповідно до вимог ч.2 ст.21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина за наймом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 року № 245 (далі по тексту - Постанова № 245), передбачено, що надано право робітникам, спеціалістам і службовцям державних підприємств, установ і організацій працювати за сумісництвом на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. Пунктом 2 Постанови № 245 встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу. Пунктом 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 (далі по тексту - Положення № 43) встановлено, що керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що посада головного бухгалтера санаторію-профілакторію не є посадою керівника або заступника керівника цього відокремленого структурного підрозділу.

Відповідно до абз.2 пп.2.2.1 пункту2.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» встановлено, що заступникам керівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, заступникам керівників структурних підрозділів цих закладів та установ посадові оклади встановлюються на 5 - 15 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника (визначеного з урахуванням норм пункту 1.6 без урахування підвищень за кваліфікаційну категорію, шкідливі і важкі умови праці), заступнику керівника з медсестринства на 15 відсотків, а головному бухгалтеру - на 10 - 30 відсотків.

Пунктом 3.1. Порядку часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року № 16 (далі по тексту - Порядок № 16) встановлено, що посада головного бухгалтера належить до адміністративного та обслуговуючого персоналу.

Згідно пункту 2 Кваліфікаційних характеристик «Керівники» Розділу І «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29.12.2004 року № 336 (далі по тексту - Випуск 1) - головний бухгалтер є керівною посадою. Проте, це зовсім не означає, що головний бухгалтер є заступником керівника, як на цьому наполягає відповідач. Пункт 13 Загальних положень Розділу І цього Випуску 1 встановлює, що похідні посади, назви яких утворено за допомогою додаткових ознак типу «заступник», «змінний» тощо, мають такі ж кваліфікаційні характеристики, що й базові. Завдання, обов'язки, знання та кваліфікаційні вимоги цих працівників під час розроблення посадових інструкцій визначаються на основі кваліфікаційної характеристики відповідної базової професії. Відповідно до вимог п. 4 Положення № 43, керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Отже, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання представника відповідача, викладене в акті перевірки на Класифікатор ДК 003.2010, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року № 327 згідно з наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року № 327 є невірним, оскільки головний бухгалтер не є керівником підрозділу.

Щодо висновку суду першої інстанції про доведення неправомірності дій позивача у проведенні часткового фінансування санаторію профілакторію комунального вищого навчального закладу «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради в період, коли він не мав статусу відокремленого структурного підрозділу академії, колегія суддів зазначає наступне.

Підставами для такого висновку суд першої інстанції зазначає положення пункту 2.2. Порядку часткового фінансування санаторіїв-профілакторіїв за рахунок коштів Фонду, затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 року № 16 (далі - Порядок № 16), згідно якого санаторій-профілакторій повинен: бути відокремленим підрозділом підприємства, установи, навчального закладу або організації та діяти на основі положення про нього, затвердженого власником санаторію-профілакторію або уповноваженим ним органом; мати поточний рахунок, відкритий власником в установі банку через цей відокремлений підрозділ, або спеціальний реєстраційний рахунок, відкритий в органі Державної казначейської служби України для надходження та здійснення витрат за коштами Фонду.

Як вбачається з листа Херсонської академії неперервної освіти від 13.11.2014 року № 01-07/605 (додаток до апеляції), адресант повідомила виконавчу дирекцію про зміст пояснень та заперечень до довідки про проведення зустрічної звірки, наданих фінансовим інспекторам. Зокрема, в цих поясненнях і запереченнях були зазначені наступні факти: переведення фінансування санаторію-профілакторію на спеціальний рахунок академії з січня 2012 року здійснено на підставі Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2011 року у справі № 2-а-9630/09/2170 за апеляційною скаргою Контрольно-ревізійного управління (далі - КРУ) в Херсонській області (копія постанови додається), якою було вказано на порушення утримання санаторію-профілакторію академії як відокремленого підрозділу академії всупереч вимогам ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV. Так, останнім абзацом сторінки 4 цієї Постанови зазначено: «Таким чином, враховуючи вищезазначене Санаторій-профілакторій за правовим статусом, місцем знаходженням та виду діяльності не відповідає статусу відокремленого структурного підрозділу інституту, як це зазначено в п.2.2 Положення про санаторій-профілакторій Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів від 30.04.2004 року (нова редакція).».

Також в абзацах 3 та 4 сторінки 4 цієї Постанови зазначено: «Таким чином, висновок ревізора щодо проведення видатків по утриманню окремої юридичної особи за рахунок коштів, виділених Південноукраїнському регіональному інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів за період з 01.09.2005 року по 01.01.2009 року в сумі 568 758,31 грн. є обґрунтованим.

В Інституті відсутній індивідуальний кошторис структурного підрозділу - санаторію-профілакторію, як не юридичної особи. Фінансування санаторію-профілакторію з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проводилося безпосередньо як юридичної особи на рахунки відкриті в банку на санаторій-профілакторій, а не через реєстраційні рахунки, відкриті в органах Держказначейства Інституту, як бюджетній установі.».

Таким чином, Державна фінансова інспекція (далі - ДФІ) в Херсонській області (яка є правонаступником КРУ в Херсонській області) через рішення судових органів фактично зобов'язала академію проводити видатки на утримання санаторію-профілакторію у відповідності зі статтею 13 Бюджетного кодексу України за спеціальним фондом. Згідно частини дев'ятої цієї статті, відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами забороняється.

Отже, при частковому фінансуванні санаторіїв-профілакторіїв бюджетних установ - виникає колізія між положеннями статті 13 Бюджетного кодексу України та положеннями пункту 2.2. Порядку № 16.

Проте, представники відповідача під час судового розгляду справи не пояснили, чому часткове фінансування за рахунок коштів Фонду санаторію-профілакторію академії є порушенням через відсутність статусу відокремленого структурного підрозділу, хоча саме завдяки їх контролюючому органу санаторій-профілакторій академії і втратив цей статус.

Відповідно до вимог пункту 4.1 Порядку № 16, облік коштів Фонду на часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв здійснюється їх одержувачем на окремих субрахунках бухгалтерського обліку. Облік коштів Фонду на часткове фінансування санаторію-профілакторію академії у зазначений період здійснювався на окремому субрахунку бухгалтерського обліку 323/10 «Спеціальні реєстраційні рахунки», що відповідає чинному законодавству. Виключення санаторію-профілакторію з ЄДРПОУ як відокремленого структурного академії з 12.01.2012 року проведено на виконання вимог чинного законодавства (Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2002 року № 228) при взяті Головним управлінням Державного казначейства України в Херсонській області на реєстрацію кошторису доходів та видатків академії на 2012 рік, що включав також доходи і видатки санаторію-профілакторію як структурного підрозділу академії.

За результатами перевірки правильності використання академією наданих коштів соціального страхування для утримання санаторію-профілакторію за 2012 рік працівниками Фонду було встановлено факт зняття санаторію-профілакторію як відокремленого підрозділу академії з державного реєстру і зобов'язано академію негайно усунути вказане порушення. На звернення академії до державних органів з даного питання було враховано роз'яснення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва про те, що відокремлений підрозділ юридичної особи характеризується сукупністю певних ознак, визначених законодавством України, за наявності яких його і можна вважати відокремленим підрозділом. До таких ознак можна віднести наступне: рішення органу управління юридичної особи про створення відокремленого підрозділу; розташування поза місцезнаходженням юридичної особи; здійснення всіх або частини функцій юридичної особи; здійснення представництва і захисту інтересів юридичної особи; відсутністю статусу юридичної особи; наділенням майна юридичної особи, яка їх створила; здійснення діяльності на підставі положення про відокремлений підрозділ; призначення юридичною особою керівника, який діє на підставі виданої юридичною особою довіреності; узгодження питання про його розміщення з відповідними органами місцевого самоврядування; включення відомостей про створення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі цього з лютого 2013 року санаторію-профілакторію був відновлений статус відокремленого структурного підрозділу академії шляхом внесення змін до свідоцтва про державну реєстрацію академії згідно з чинним законодавством.

Працівники Виконавчої дирекції ХОВ Фонду проводили фінансування санаторію-профілакторію у зазначений період згідно з Положенням про санаторій - профілакторій, затвердженим ректором, та у відповідності до договорів про часткове фінансування, укладених між дирекцією Фонду та власником санаторію-профілакторію. У Положеннях про санаторій-профілакторій академії, затверджених ректором академії у 2011 року та 2013 року (копії додаються), санаторій-профілакторій був зазначений як відокремлений підрозділ академії.

Крім того, відповідно до Порядку №16, припинення фінансування санаторію-профілакторію здійснюється відповідно до підпунктів. 3.9.1 та 3.9.2 пункту 3.9. цього Порядку, а саме:

3.9.1. Звернення власника та виконавчої дирекції відділення Фонду при: - припиненні функціонування санаторію-профілакторію або закритті його на капітальний ремонт; - реорганізації санаторію-профілакторію в окрему юридичну особу або здійсненні його фінансування за рахунок коштів власника в повному обсязі; - неможливості забезпечення власником (підприємством, установою, організацією) попереднього фінансування санаторію-профілакторію на рівні не менше від обсягу коштів, що мають бути виділені з бюджету Фонду;

3.9.2. Звернення виконавчої дирекції відділення Фонду при: - відсутності коштів у власника (підприємства, установи, організації) на попереднє фінансування санаторію-профілакторію на рівні не менше від обсягу коштів, що мають бути виділені з бюджету Фонду; - відсутності коштів у власника (вищого навчального закладу або професійно-технічного навчального закладу державної форми власності) на господарське утримання санаторію-профілакторію терміном більше двох місяців; - відсутності ліцензії Міністерства охорони здоров'я України на право провадження медичної практики або акредитаційного сертифіката; - неповерненні коштів Фонду, що були витрачені санаторієм-профілакторієм з порушенням вимог цього Порядку.

У випадках не передбачених Порядком № 16 та договором на часткове фінансування санаторію-профілакторію, відповідно до пункту 10.4 договору, сторони керуються чинним законодавством. Припинення фінансування санаторію-профілакторію при зміні статусу санаторію-профілакторію з відокремленого підрозділу на структурний підрозділ не передбачено Порядком № 16 та відповідно і самим договором.

Щодо вимоги про стягнення з осіб, винних у проведенні часткового фінансування санаторію-профілакторію комунального вищого навчального закладу «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради в період, коли він не мав статусу відокремленого структурного підрозділу академії в сумі 1 239 633,61 грн., у порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), колегія суддів вважає за необхідне зазначати наступне.

Відповідно до частини другої статті 130 КЗпП України, при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду. Під прямою дійсною шкодою, у відповідності до абзацу другого пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Проте, як зазначено в довідці зустрічної звірки, кошти Фонду, профінансовані академії для часткового фінансування санаторію-профілакторію за період з січня 2012 року по січень 2013 року (в період, коли санаторій-профілакторій не був зареєстрований як відокремлений підрозділ навчального закладу), витрачені в межах кошторису за цільовим призначенням без порушення вимог Порядку № 16. Отже, відсутній сам факт завдання такої прямої дійсної шкоди Фонду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про те, що притягнення посадових осіб виконавчої дирекції обласного відділення Фонду до матеріальної відповідальності - суперечить чинному законодавству.

Стосовно висновку суду першої інстанції щодо правомірності відшкодування 3748,5 грн. за рахунок застрахованої особи Управління освіти Херсонської міської ради ОСОБА_2, даний висновок мотивований тим, що факт неотримання довідки форми ф-070/о підтверджено актом ревізії та тим, що відповідно до пункту 6.4. Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженому постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року № 12 (далі - Порядок № 12), застрахована особа за незаконне отримання путівки несе відповідальність відповідно до законодавства. Проте, Статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ (далі - Закон №2240) передбачена відповідальність застрахованої особи тільки за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг. Однак, в акті ревізії не зазначені конкретні винні дії застрахованої особи ОСОБА_2 Тому, стягнути з застрахованої особи 3748,5 грн. - виконавча дирекція законодавчих підстав не має. До того ж, відсутність запису в Реєстрі довідок медичного закладу ф-070/о про необхідність санаторно-курортного лікування не є безперечним доказом того, що застрахована особа ОСОБА_2 незаконно отримала цю довідку, тим паче, як зазначив суд першої інстанції, сам Реєстр сформовано фінансовими інспекторами під час проведення зустрічної звірки.

ОСОБА_2 є застрахованою особою і у відповідності до вимог статті 47 Закону № 2240 має право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах. У відповідності до положень пунктів 4.1. та 5.1. Порядку № 12, рішення про виділення путівки застрахованій особі приймала комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма № 070/о), та застрахована особа (ОСОБА_2В.) повернула страхувальнику заповнений зворотний талон до путівки про факт перебування в санаторно-курортному закладі із зазначенням прізвища, імені, по батькові застрахованої особи, строку перебування, завірені підписом керівника та скріплені печаткою цього закладу. У журналі обліку путівок до санаторно-курортних закладів зроблена відмітка про повернення зворотного талона до путівки. Тобто, колегія суддів вважає, що застрахованою особою ОСОБА_5 виконані всі вимоги чинного законодавства щодо реалізації права на отримання санаторно-курортного лікування.

Стосовно п.7 вимоги від 14.07.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначив суд першої інстанції, дія Закону №2289 не поширюється на закупівлю природного газу лише в тому разі, якщо закупівля здійснюється HAK «Нафтогаз України». В якості обґрунтування такого висновку суд першої інстанції наводить лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.06.2012 року № 3302-04/24248-06 та лише другу половину змісту абзацу частини третьої статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 1 червня 2010 року № 2289-VI (далі - Закон № 2289) і не наведена перша половина цього абзацу, а саме: «природний газ; послуги з його транспортування (у тому числі переміщення, фрахтування, страхування, зливу/наливу, інспекції кількості та якості), розподілу, постачання, зберігання; фінансові інструменти, операції з деривативами та управління ризиками, фінансові послуги, послуги бірж, аукціонів, систем електронних торгів та інші послуги, що застосовуються в…».

Таким чином, висновок суду першої інстанції ґрунтується на частині норми Закону України № 2289-VI та роз'яснювального листа лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Всупереч положенням підпункту 3 частини першої статті 163 КАСУ, судом першої інстанції не вказано мотивів, за якими суд не врахував докази позивача. Колегія суддів вважає, що слова «природний газ» треба тлумачити як окремий (самостійний) предмет закупівлі, поряд із зазначеними в інших частинах речення цього абзацу предметами закупівлі.

Також, суд першої інстанції не врахував та не навів мотивів такого неврахування щодо положення пункту 16 частини першої статті 8 Закону № 2289, де зазначено, що відповіді Уповноваженого органу (яким є міністерство економічного розвитку і торгівлі України) на запити зацікавлених осіб з питань державних закупівель носять виключно рекомендаційний характер. До того ж, в тексті листа міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо суб'єкта, уповноваженого Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу для споживачів України, зазначений вираз «саме суб'єктом». Отже, суб'єкт, уповноважений Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу для споживачів України («Нафтогаз України») - є лише одним з замовників, яким дозволяється закуповувати газ без проведення передбачених законом процедур. А в листі Департаменту державних закупівель та державного замовлення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21.02.2011 року (додається) чітко зазначено, що у разі якщо замовником передбачена закупівля природного і нафтового газу, то така закупівля здійснюється без урахування вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», у тому числі статті 10 цього Закону щодо оприлюднення інформації про закупівлю зазначених товарів та послуг.

20 квітня 2014 року набрав чинності новий Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 року № 1197-VII. Згідно норм цього Закону, робочі органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не зазначені як замовники, тобто робочі органи Фонду проводять закупівлі без додержання процедур, передбачених цим Законом. Отже, колегія суддів доходить до висновку про те, що вимога фінансової інспекції про те, що «При проведенні закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів Фонду дотримуватись вимог чинного законодавства у сфері державних закупівель не допускати проведення закупівель товарів, робіт і послуг без проведення конкурсних торгів» - суперечить чинному законодавству.

На підставі наведеного, колегія суддів доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області залишити без задоволення, апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними вимог щодо відшкодування за рахунок винних осіб зайво виплачених коштів: - 970,33 грн. - зайво виплачену заробітну плату внаслідок невірного встановлення тарифного розряду бухгалтерам Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивній школи Олімпійського резерву з веслування на байдарках та каное Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна», Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна» та Міської дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна»; - 3748,5 грн. за рахунок застрахованої особи Управління освіти Херсонської міської ради ОСОБА_2, яка безпідставно отримала путівку на санаторно-курортне лікування; стягнення з осіб, винних у проведенні часткового фінансування санаторію-профілакторію комунального вищого навчального закладу «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради в період, коли він не мав статусу відокремленого структурного підрозділу академії в сумі 1 239 633,61 грн., у порядку та розмірах, встановлених ст. 130-136 КЗпП; - не допущення проведення закупівель товарів, робіт і послуг без проведення конкурсних торгів.

Постановити в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Виконавчої дирекції Херсонського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у справі №821/3028/14.

В решти постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий : О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький