ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2015 року № 826/1266/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Добрівської Н.А., Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання чинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України в частині незабезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсії управлінням Пенсійного фонду України у Микитівському районі міста Горлівки та зобов'язання Пенсійного фонд України відновити фінансування та забезпечити виплату належної пенсії за віком ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що остання є пенсіонеркою і проживає в місті Горлівка Донецької області та стверджує про порушення відповідачем її конституційного права на соціальне забезпечення, гарантоване їй статтею 46 Конституції України, оскільки за липень - грудень 2014 року їй не виплачена пенсія.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить суд розглядати справу за її відсутності.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 18 лютого 2015 року представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, зазначаючи про безпідставність тверджень позивача про бездіяльність Пенсійного фонду України щодо незабезпечення своєчасного фінансування та виплати їй пенсії.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, в судовому засіданні 18.02.2015 суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (надалі - Положення № 280 від 23.07.2014 у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Пунктом 3 Положення № 280 від 23.07.2014 встановлено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань згідно абзацу 9 підпункту 6 пункту 4 Положення № 280 від 23.07.2014 організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Пенсійний фонд України відповідно до пункту 7 Положення № 280 від 23.07.2014 здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.

Відповідно до статті 7 вказаного Закону загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України гарантовано всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Виплата пенсій, згідно частини 1 статті 8 вказаного Закону, здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях.

Пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного фонду України (ст. 10 Закону №1788-XII від 05.11.1991).

Згідно Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням (п. 1.2 Положення про управління №8-2 від 30.04.2002).

Відповідно до підпунктів 2, 4 пункту 2.1 Положення про управління №8-2 від 30.04.2002 до основних завдань Управління віднесено: збирання та акумулювання в районі (місті) внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

03 лютого 2015 року набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014, якою затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486, на підставі якої втратило чинність Положення № 8-2 від 30.04.2002.

Пунктом 1 Положення про управління № 28-2 від 22.12.2014 встановлено, що управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує надходження від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших коштів, ведення обліку їх надходжень та платників відповідно до законодавства (п.п.2 п.4 Положення про управління №28-2 від 22.12.2014); планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (п.п.3 п.4 Положення про управління №28-2 від 22.12.2014); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (п.п.7 п.4 Положення про управління №28-2 від 22.12.2014).

Таким чином, вищенаведеними положеннями законодавства обов'язок по забезпеченню своєчасного та в повному обсязі фінансування та виплату пенсій та інших виплат відповідно до чинного законодавства, як станом на час звернення позивача до суду з даним позовом, так і на день постановлення судом рішення у даній справі, покладено саме на управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-29101/09 від 02.09.2010.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України щодо незабезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсії управлінням Пенсійного фонду України у Микитівському районі міста Горлівки.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача.

При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються та яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вимога особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, порушення яких спричинено конкретними рішеннями (діями, бездіяльністю) суб'єкта владних повноважень обумовлена необхідністю здійснення судом під час розгляду справи по суті перевірки оскаржуваних рішень (дій, бездіяльності) на предмет їх відповідності критеріям, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом під час розгляду справи не встановлено фактів порушення відповідачем вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, як і не встановлено взаємозв'язку між порушеним правом позивача і діями (бездіяльністю) саме Пенсійного фонду України.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій, в той час як позивачем не доведено обставин, якими останній обґрунтовує свої позовні вимоги.

Зважаючи на те, що вимога позивача про зобов'язання Пенсійного фонду України відновити фінансування та забезпечити виплату належної пенсії за віком ОСОБА_1 є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незабезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсії управлінням Пенсійного фонду України у Микитівському районі міста Горлівка та по своїй суті покликана захистити права позивача у відповідний спосіб, в разі встановлення факту їх порушення саме Пенсійним фондом України та, зважаючи на не встановлення такого факту судом під час розгляду справи по суті, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги.

Враховуючи наведене та виходячи із встановлених судом під час розгляду справи обставин, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем порушень відповідачем вимог чинного законодавства. З огляду на зазначене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки остання є пенсіонеркою та з липня 2014 року не отримує пенсію.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою суду.

З огляду на наведене та аналізуючи доводи позивача щодо звільнення її від сплати судового збору, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69-71, 88, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя В.П. Катющенко

Судді Н.А. Добрівська

О.А. Кармазін