ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року

Справа № 914/3040/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В. (доповідач)

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.15

у справі

№914/3040/14 Господарського суду Львівської області

за первісним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон"

про

стягнення

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна"

про

розірвання договорів та відшкодування збитків

В судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Амбросімов С.С. -за дов. від 14.08.14; від відповідача: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" у серпні 2014 року заявлений позов, з урахуванням змін від 22.09.14, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" 1910407,76 грн заборгованості, з яких: 420 953, 20 грн - за договором поставки №14 від 22.02.11; 529 108, 94 грн - за договором поставки №16 від 12.03.11; 938 939, 02 грн - за договором поставки №27 від 21.09.11; 21 406, 60 грн - за договором поставки №40 від 03.09.12. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманого за вказаними договорами товару. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 180, 193, 265 Господарського кодексу України. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.08.14, ухваленою суддею Синчук М.М., частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" в сумі 2 331 309,72 грн, які знаходяться на відповідному рахунку останнього. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" у вересні 2014 року звернулося до Господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна", в якому просило розірвати договори №14 від 22.02.11; №16 від 12.03.11; №27 від 21.09.11, №40 від 03.09.12 та відшкодувати завдані йому збитки у розмірі 1865761,43 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги товариство вказувало на те, що метою його діяльності є здійснення дистрибуції товарів торгової марки Top secret, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета - Реда Україна", а умовами договорів №14, 16, 27, 40 передбачено виключну територію розповсюдження товарів постачальника та можливість продажу лише речей торгової марки Top secret, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" порушений пункт 2.3 договорів щодо строку поставки товару, його асортименту та кількості, поставка товару відбувається за завищеною ціною, відповідач в односторонньому порядку припинив виконання зобов'язань з поставки товарів у магазини м. Сімферополя та м. Суми за договорами №40, №27, і це перешкоджає забезпеченню належного обсягу реалізації товарів, та позбавляє позивача за зустрічним позовом того, на що він розраховував при укладенні договорів. Товариство наголошувало на тому, що йому завдано збитків, які складаються з витрат на відкриття магазинів. Зустрічний позов обґрунтований приписами статей 193, 224 Господарського кодексу України, статей 16, 22, 526, 610, 611, 625, 651, 653, 1024 Цивільного кодексу України. Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.10.14, ухваленим суддею Синчук М.М., в частині первісних позовних вимог та зустрічних позовних вимог у розмірі 895 147,76 грн провадження у справі припинено на підставі пункту 1¹ статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог, і як наслідок відсутність предмета спору. У задоволенні первісних позовних вимог на суму 1015260,00 грн судом відмовлено через ненадання позивачем належно завірених копій та оригіналів видаткових накладних на цю суму. Зустрічний позов задоволено частково шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" 952 525,98 грн збитків, з огляду на доведеність понесення останнім цих витрат. У задоволені решти вимог за зустрічним позовом судом відмовлено. Рішення суду обґрунтовано приписами статей 193, 203 Господарського кодексу України, статей 16, 22, 341, 509, 525, 526, 530,601, 612, 628, 629, 651, 653, 1024 Цивільного кодексу України, положеннями Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.09 №01-08/163. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.14, ухваленою суддею Синчук М.М., скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 26.08.14. Не погоджуючись з цією ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" оскаржило її в апеляційному порядку, і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.14, ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.10.14 скасовано. Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Юрченка Я.О. - головуючого, Давид Л.Л., Данко Л.С., постановою від 05.01.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" залишив без задоволення. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення вимог первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судом першої інстанції приписів статей 42, 43, 57, 60, 63, Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7, адже приймаючи зустрічний позов до розгляду місцевий суд відстрочив сплату судового збору до 11.10.14, втім товариство подало належний доказ сплати збору лише 21.10.14. Скаржник вказує на залишення судами поза увагою актів звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.13 до 30.09.13 за договорами №16, № 40, №27, з яких убачається заборгованість на його користь, і це відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведенню. На думку скаржника, договори містять ознаки договору купівлі - продажу, тому до цих правовідносин мали застосувати приписи статей 655, 692 Цивільного кодексу України. Скаржник не погоджується з твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" про те, що його єдиною метою є реалізація торгової марки Top secret, адже він був створений 19.05.10, в той час, як співпраця між сторонами почалась лише 22.02.11, а витрати які ним понесені на здійснення підприємницької діяльності є його власним господарським ризиком. Наголошує скаржник і на безпідставності здійснення судом взаємозаліку та неврахування пункту 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.09 №01-08/163. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій вимог чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" - отримувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" - постачальником, укладено ряд договорів поставки з аналогічними умовами, згідно з якими постачальник передає отримувачу непродовольчі товари за асортиментом і ціною, що наведені в накладних передачі товару, для демонстрації та продажу, а отримувач зобов'язався здійснювати продаж товарів і сплачувати постачальнику їх вартість, визначену у накладних при передачі відповідного товару, а також сплачувати постачальнику маркетингові послуги щодо рекомендацій з продажу товару, які надає постачальник. Як установлено судами, спірні правовідносини виникли з наступних договорів: 1) №14 від 22.02.11, з урахуванням додаткової угоди від 08.08.13, відповідно до пункту 1.6. якого отримувач має право здійснювати реалізацію товарів за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна,83-85, магазин "Top secret". 2) договір №16 від 12.03.11, відповідно до пункту 1.6. якого отримувач має право здійснювати реалізацію товарів на наступній території: м. Хмельницький, вул. Маршала Рибалко, 2а, ТРЦ "Оазис", магазин "Top secret"; 3) договір №27 від 21.09.11, відповідно до пункту 1.6. якого отримувач має право здійснювати реалізацію товарів на наступній території: м. Суми, проспект М.Лушпи, 4/1, ТРЦ "Лавина"; 4) договір № 40 від 03.09.12, відповідно до пункту 1.6. якого отримувач має право здійснювати реалізацію Товарів на наступній території: ТРЦ "Meganom", м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8, магазин "Top secret". Пунктом 1.2 вказаних договорів сторони визначили, що асортимент, кількість та ціна, за якою товар передається, вказуються у накладних. Пунктом 1.5 договорів сторони погодили, що отримувач за свій рахунок зобов'язується забезпечити приміщення, призначене для роздрібного продажу товарів, а також здійснювати обслуговування такого приміщення з метою роздрібної дистрибуції товарів. Згідно з підпунктами 2.1.3, 2.1.5 пункту 2.1 цих договорів приймання - передача товару здійснюється на підставі видаткової накладної. При передачі товару підписується видаткова накладна на такий товар, яка оформлюється відповідно до вимог чинного законодавства. Момент підписання накладної вважається моментом передачі товару. Підписана видаткова накладна є підтвердженням відсутності зауважень щодо кількості переданого товару. Повернення нереалізованого товару здійснюється аналогічно. Передача кожної наступної партії товару можлива в тому випадку, якщо отримувачем у повному обсязі виконані платіжні зобов'язання за попередніми партіями товару. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду за первісним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" 1910407,76 грн боргу, з яких: 420 953, 20 грн - за договором поставки №14 від 22.02.11; 529 108, 94 грн - за договором поставки №16 від 12.03.11; 938 939, 02 грн - за договором поставки №27 від 21.09.11; 21 406, 60 грн - за договором поставки №40 від 03.09.12. Предметом судового розгляду за зустрічним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" про відшкодування збитків в розмірі 1865761,43 грн та розірвання договорів №14 від 22.02.11; №16 від 12.03.11; №27 від 21.09.11, №40 від 03.09.12. Суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, визнав доведеними вимоги за первісним позовом у розмірі 895 147,76 грн, та вказав на наявність підстав для відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" збитків в сумі 1 847 673,74 грн. При цьому, суд припинив провадження у справі на підставі пункту 1¹ статті 80 Господарського процесуального кодексу України як за первісним так і за зустрічним позовом в частині стягнення 895 147,76 грн, виходячи з того, що між сторонами у відповідності до приписів статті 601 Цивільного кодексу України відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог. Втім такі висновки судів визнаються помилковими, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України справи порушуються за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Водночас, право відповідача на подання зустрічного позову унормовано статтями 22, 60 Господарського процесуального кодексу України. Так, за приписами статті 60 вказаного Кодексу відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів. Отже, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним, а обставинами, які свідчать про таку пов'язаність, зокрема є підстави цих позовів або подані докази, обставини за якими, задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо, при цьому, відсутність однієї з перелічених підстав прийняття зустрічного позову тягне за собою повернення зустрічної позовної заяви з посиланням на статтю 60 Господарського процесуального кодексу України. Разом з цим, згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіряючи рішення у справі у повному обсязі, суд апеляційної інстанції також зобов'язаний перевіряти правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, в тому числі і статті 60 названого Кодексу. Як убачається з матеріалів справи, предметом зустрічного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" про відшкодування 1865761,43 грн збитків, при цьому підставою для відшкодування таких збитків товариством визначені, зокрема договори підряду, договори оренди, акти здачі - приймання робіт, позаяк підставою первісного позову є договори поставок. Отже, вимоги за первісним та зустрічним позовом в частині стягнення збитків обґрунтовані різними доказами, що свідчить про відсутність взаємної пов'язаності даного первісного позову із зустрічним, відтак прийняття судом першої інстанції зустрічного позову для одночасного його розгляду з первісним позовом відбулось з порушенням приписів статті 60 Господарського процесуального кодексу України. Викладене спричинило також помилковість висновків судів про проведення на підставі статті 601 Цивільного кодексу України зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог на суму 895 147,76 грн, і як наслідок припинення провадження у справі в цих частинах. Окрім цього, за приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Аналогічні вимоги щодо постанови містить і стаття 105 вказаного Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 4³, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тобто, при вирішенні господарських спорів суд забезпечує сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин справи і оцінює кожний доказ окремо, та усі докази в сукупності. З огляду на вимоги первісного позову, предметом доказування при вирішенні даного спору є встановлення судами обставин щодо наявності між сторонами договірних відносин з поставки, факту поставки позивачем продукції на виконання умов договорів, оцінка документів, наданих на підтвердження факту поставки товару, виконання чи невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманого товару, умови проведення розрахунків, перевірка суми позову тощо. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Судами попередніх інстанцій установлено, що договори поставок за своєю правовою природою є змішаними, і містять в собі положення договорів комісії, поставки, договору на розпорядження правами на торговельну марку та агентського договору. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Як убачається з матеріалів справи, предметом позову за первісним позовом є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" 1910407,76 грн боргу. Вирішуючи даний спір, суди обох інстанцій зазначили, що позивачем за первісним позовом на підтвердження факту поставки, у спірний період, товару за договорами № 14, 16, 27, 40 надано видаткові накладні на загальну суму 2 250 413,42 грн. Разом з цим, судами були відхилені, як докази поставки товару видаткові накладні на суму 1 015 260,00 грн. Водночас, як зазначено судами відповідачем проведено часткову оплату та повернено товар на суму 2 413 613,45 грн, проте доказів на підставі яких суди дійшли такого висновку в рішенні та постанові не наведено. Окрім цього, судами попередніх інстанцій, не з'ясовано та не зазначено у судових рішеннях на підставі, яких видаткових накладних відповідачем за первісним позовом було отримано товар та у подальшому повернуто на суму 163 200,03 грн (2 250 413,42 грн - 2413613,45 грн), враховуючи заперечення останнього про отримання товару за видатковими накладними на загальну суму 1015260,00 грн. Не досліджено судами і того, з чого складається заявлений до стягнення борг, за який період він нарахований. При цьому, видаткова накладна, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, у разі коли вона відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88. Щодо вимог зустрічного позову про відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" 1865761,43 грн збитків, то колегія суддів зазначає наступне. Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи зустрічний позов Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" надано до суду копії наступних документів: договору оренди від 14.02.11 та акта приймання - передачі від 15.03.11, договору оренди від 14.10.13 №18, договору підряду від 05.09.13 та акта приймання - передачі до нього, договору підряду від 25.09.13 та акта приймання - передачі до нього, договору оренди від 12.11.13 №352/ОД-11-13 з додатками, акта приймання -передачі об'єкта оренди від 12.11.13, договору оренди від 19.10.11 з додатками, договору підряду від 10.09.11 №1 та акта приймання -передачі робіт за цим договором, договору підряду від 10.09.11 №2 та акта приймання -передачі робіт за цим договором, договору підряду від 10.09.11 №2 і акта приймання -передачі робіт за цим договором, договору підряду від 10.09.11 №3 та акта приймання -передачі робіт за цим договором, договору оренди від 06.08.12 № АТК - 072/2012, договору підряду від 01.09.12 № 4 та акта приймання -передачі робіт за цим договором, договору підряду від 01.09.12 №3 та акта приймання -передачі робіт за цим договором. Між тим, приймаючи до розгляду зустрічний позов, як вже зазначалось вище, суди попередніх інстанцій всупереч приписів статті 60 Господарського процесуального кодексу України, помилково визнали ці вимоги зустрічного позову пов'язаними з первісним позовом, а відтак безпідставно прийняли зустрічний позов для одночасного розгляду з первісним. Разом з цим, виходячи з приписів статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками позивача; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Однак, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про стягнення збитків наведеного не врахували, наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення не установили, що унеможливлює висновок про наявність правових підстав для покладення на відповідача за зустрічним позовом відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Окрім цього, визнаючи доведеними витрати позивача за зустрічним позовом у розмірі 1847673,74 грн, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою і не надали оцінки умовам пункту 3.9 договорів №14, 16, 27, 40, в яких сторони погодили, що витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркоттон" на облаштування магазинів Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" не відшкодовуються. Водночас, за приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення, зокрема, вказуються встановлені господарським судом обставини справи, мотиви за якими господарський суд відхилив докази та доводи сторін, а в резолютивній частині рішення зазначається остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. Між тим, як убачається зі змісту рішення у справі, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення не навів мотивів за якими відмовив у задоволенні вимог зустрічного позову про розірвання договорів. Суд апеляційної інстанції наведеного також не враховував, виявленого недоліку не усунув. Разом з цим, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Отже, суди повинні навести зміст усіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4² Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Однак, ухвалюючи судові рішення у справі, суди обох інстанцій, не навели мотивів за якими відхилили доводи позивача за первісним позовом про те, що до спірних правовідносин мали застосуватись приписи статей 655, 692 Цивільного кодексу України, витрати які понесені позивачем за зустрічним позовом на здійснення підприємницької діяльності є його власним господарським ризиком. Наведене свідчить про незаконність судових рішень і в частині зустрічних позовних вимог, адже поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті. Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Відповідно до частини 1 статті 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За приписами частини 1 статті 4⁷ Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Недодержання судом першої і апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду згідно приписів пункту 3 частини першої статті 111^{9 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. При новому розгляді справи суду необхідно встановити усі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні даного спору, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність обставин, з якими законодавство пов'язує законне вирішення даної категорії спору. Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -}

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.15 у справі №914/3040/14 і рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.14 у цій справі скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Львівської області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Реда Україна" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець