Справа № 368/1607/13-ц

Провадження № 2/368/17/15

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"03" лютого 2015 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Гембар В.В.

З участю сторін:

Представників відповідачів: Лишко В.В.

Бабенко А.О.

Бабенко М.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Миронівкаводоканал», Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» в особі Миронівської філії по експлуатації газового господарства, Публічного акціонерного товариства» «Укртелеком» в особі цеху телекомунікаційних послуг № 25 Київської обласної філії, Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Миронівського районного підрозділу, Комунального підприємства «Миронівка - житло» Миронівської міської ради Київської області, управління праці та соціального захисту населення Миронівської РДА, треті особи, - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про зобов»язання вчинити дії, суд, -

В С Т А Н О В И В :

09.03.2010 року на адресу Миронівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Комунального підприємства «Миронівкаводоканал», Миронівської філії по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», цеху електрозв»язку № 14 Київської обласної філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», Миронівського РЕМ № 1 Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго», про спонукання до надання пільг та проведення перерахунку, ( Том № 1, а.с., 3 - 5), в якій позивач просив суд винести рішення, яким:

- зобов»язати Комунальне підприємство «Миронівкаводоканал», Миронівську філію по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», Цех електрозв»язку № 14 Київської обласної філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та Миронівський РЕМ №1 Закритого акціонерного товариства «А.Е.С Київобленєрго» провести перерахунок по платі за комунальні послуги з водопостачання і водовідведення, газопостачання, користування індивідуальним домашнім телефоном та електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 із застосуванням 50 відсоткової знижки за період з 01.09.2008 року і до дня набрання чинності рішення суду з віднесенням проведеної оплати в рахунок майбутніх платежів;

- зобов'язати Комунальне підприємство «Миронївкаводоканал», Миронівську філію по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газофікації «Київоблгаз», Цех електрозв'язку №14 Київської обласної філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та Миронівський РЕМ №1 Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго» проводити нарахування ОСОБА_4 та членам його сім»ї, що проживають за адресою: АДРЕСА_9 плату за комунальні послуги за користування водопостачанням і водовідвєденням, газопостачанням, індивідуальним домашнім телефоном та електропостачанням із застосуванням 50% знижки;

- зобов'язати Комунальне підприємство «Миронівкаводоканал», Миронівську філію по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газофікації «Київоблгаз», Цех електрозв'язку №14 Київської обласної філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та Миронівський РЕМ №1 Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго» подати Управлінню праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області інформацію про проведений перерахунок вартості комунальних послуг, наданих з 01.092008 року за адресою: АДРЕСА_2 із застосуванням 50 відсоткової знижки встановленої п.9 ст.44 Закону України „Про статус суддів" для подальшого складення реєстру погашення заборгованості перед даними підприємствами та організаціями, що надають комунальні послуги та надання пропозиції Миронівській районній держадміністрації на затвердження місцевого бюджету щодо передбачення коштів у складі видатків на компенсацію даних пільг;

- зобов»язти Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області включити його до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, згідно із Законом України "Про статус суддів», вести облік пільговіка шляхом формування персональної облікової картки.

10.03.2010 року Миронівським районним судом на підставі ст.ст. 119, 120 ЦПК України відкрито провадження у справі ( Том №1, а.с., 29).

19.03.2010 року Миронівським районним судом винесено ухвалу про призначення слухання справи до попереднього судового розгляду, ( Том № 1, а.с., 36).

06.04.2010 року Миронівським судом винесено ухвалу, ( Том № 1, а.с., 125), на підставі якої залучено відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" до участі у справі за позовом ОСОБА_4 управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, комунального підприємства "Мироиівкаводоканал", Миронівської філії по ^{експлуатації газового господарства, відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", цеху електрозв'язку № 14 Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", Миронівського РЕМу № 1 закритого акціонерного товариства "А.Е.С. Київобленерго" про спонукання до надання пільг та проведення перерахунку в якості співвідповідача.}

^{06.04.2010 року Миронівським районним судом винесено ухвалу про призначення справи до розгляду, (Том № 1, а.с., 126).}

^{05.05.2010 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла заява позивача ОСОБА_4 про доповнення та уточнення позовних вимог, ( Том № 1, а.с., 194 - 195), в якій позивач просить суд винести рішення, яким:}

^{- з метою забезпечення позову негайно постановити ухвалу про заборону Закритому акціонерному товариству «А.Е.С. Київобленерго» в особі Миронівського РП вчиняти дії по припиненню постачання електроенергії до квартири АДРЕСА_3 до тих пір, поки судове рішення по дані справі не набуде чинності, тому що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду щодо вірного проведення перерахунку за спожиту електроенергію.}

^{- визнати дії Київської обласної філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центру електроз'язку №11 Цеху електроз'язку № 14 щодо відключення 26.04.2010 року телефонного зв'язку в квартирі АДРЕСА_3 -протиправними;}

^{- зобов'язати Київську обласну філію Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центр електроз'язку №11 Цех електроз'язку № 14 негайно поновити надання послуги телефонного зв'язку в квартирі АДРЕСА_3;}

^{- стягнути з Київської обласної філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центр електроз'язку № 11 Цех електроз'язку №14 на його користь моральну шкоду в сумі 10000 гривень;}

^{- зобов'язати Комунальне підприємство «Миронівкаводоканал», ВАТ «Київолгаз» в особі Миронівської філії по експлуатації газового господарства по газопостачанню та газифікації, Київську обласну філію Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центру електроз'язку № 11 Цеху електроз'язку № 14 та Закрите акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго» в особі Миронівського РП здійснити перерахунок сплаченої ОСОБА_4 оплати за водопостачання і водовідведення, газопостачання, користування індивідуальним домашнім телефоном та електропостачання, який проживає за адресою: АДРЕСА_10 із застосуванням 50 відсоткової знижки встановленої п. 9 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», починаючи з 01.09.2008 року та зарахувати зайво сплачені кошти за надані послуги в рахунок майбутніх платежів;}

^{- зобов'язати Комунальне підприємство «Миронівкаводоканал», ВАТ «Київолгаз» в особі Миронівської філії по експлуатації газового господарства по газопостачанню та газофікації, Київську обласну філію Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центру електроз'язку № 11 Цеху електроз'язку № 14 та Закрите акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго» в особі Миронівського РП в подальшому проводити нарахування ОСОБА_4 та членам його сім'ї, що проживають за адресою: АДРЕСА_11. оплату за послуги за користування водопостачанням і водовідведенням, газопостачанням, індивідуальним домашнім телефоном та електропостачанням із застосуванням 50% знижки встановленої п.9 ст.44 Закону України «Про статус суддів»;}

^{- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області включити суддю ОСОБА_4 до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, згідно із Законом України "Про статус суддів», вести облік пільговіка шляхом формування персональної облікової картки;}

^{- судові витрати покласти на відповідачів.}

^{05.05.2010 року Миронівським районним судом винесено ухвалу, якою клопотання ОСОБА_4 про забезпечення позову залишено без задоволення, (Том №1, а.с., 197).}

^{17.05.2010 року Миронівським районним судом Київської області винесено ухвалу, якою прийнято самовідвід судді по даній справі, справу передано до Богуславського районного суду Київської області, ( Том № 1, а.с., 227).}

^{07.06.2010 року Богуславським районним судом на підставі ст.ст. 119 - 120 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до попереднього розгляду, ( Том № 1, а.с., 231).}

^{05.07.2010 року Богуславським районним судом Київської області винесено ухвалу, ( Том № 2, а.с., 15), якою:}

^{- залучено Територіальне управління державної судової адміністрації України, до участі в справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального населення Миронівської РДА, КП «Миронівкаводоканал», Миронівської філії по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», цеху електрозв'язку № 14 Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком», Миронівського РЕМ № 1 «А.Е.С. Київобленерго» про спонукання до надання пільг та проведення перерахунку, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.}

^{05.07.2010 року Миронівським районним судом винесено ухвалу, ( том № 2, а.с., 18), якою:}

^{- залучено ОСОБА_7, ОСОБА_6 до участі в справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального населення Миронівської РДА, КП «Миронівкаводоканал», Миронівської філії по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», цеху електрозв'язку № 14 Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком», Миронівського РЕМ № 1 ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» про спонукання до надання пільг та проведення перерахунку, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.}

05.07.2010 року Богуславським районним судом Київської області на підставі ст. 156 ЦПК України винесено ухвалу про призначення справи до судового розгляду, ( Том № 2, а.с., 23).

16.07.2010 року Богуславським районним судом винесено ухвалу, ( Том № 2, а.с., 25), якою:

- по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Миронівської РДА, КП «Миронівкаводоканал», Миронівської філії по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», цеху електрозв'язку № 14 Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком», Миронівського РЕМ № 1 ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» про спонукання до надання пільг та проведення перерахунку, замінено первісного неналежного відповідача: ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» в особі Богуславського районного підрозділу м Богуслав на належного - ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» в особі Миронівського районного підрозділу.

Визнано ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» в особі Миронівського районного підрозділу в справі за позовом - ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Миронівської РДА, КП «Миронівкаводоканал», Миронівської філії по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», цеху електрозв»язку № 14 Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком», Миронівського РЕМ № 1 ЗАТ А.Е.С. «Київобленерго» про спонукання до надання пільг та проведення перерахунку співвідповідачем.

10.09.2010 року Богуславським районним судом Київської області винесено рішення, ( Том № 2, а.с., 65 - 67), яким:

- позов ОСОБА_4 до КП «Миронівкаводоканал», Миронівська філія по експлуатації газового господарства ВАТ «по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», ВАТ «Укртелеком» в особі ЦТП « 25 Київської обласної філії, ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» в особі Миронівського підрозділу, ПП «Рембутсервіс» про спонукання до надання пільг та проведення перерахунку, - задоволено частково.

- зобов»язано КП «Миронівкаводоканал», Миронівська філія по експлуатації газового господарства ВАТ «по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»», ВАТ «Укртелеком» в особі ЦТП « 25 Київської обласної філії, ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» в особі Миронівського підрозділу, ПП «Рембутсервіс» здійснити перерахунок по оплаті за комунальні послуги у вигляді водопостачання і водовідведення, газопостачання, користування індивідуальним домашнім телефоном, електропостачанням, утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.09.2008 року по 10.09.2010 року із застосуванням 50 % знижки встановленої п. 9. ст. 44 Закону України « «Про судоустрій», діючого до 30.07.2010 року.

Переплату за надані послуги зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Стягнуто солідарно з КП «Миронівкаводоканал» м. Миронівка, вул.. Захарченка, 1-а , Миронівська філія по експлуатації газового господарства ВАТ «по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», м. Стрілецька, 1-а, ВАТ «Укртелеком» в особі ЦТП « 25 Київської обласної філії, м. Миронівка, вул. Леніна, 54, ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго», в особі Миронівського підрозділу, ПП «Рембутсервіс», м. Миронівка, провул. Стрільця, 9, на користь ОСОБА_4, прож. АДРЕСА_12 54 грн. судових витрат, сплачених при подачі позовної заяви.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

19.01.2011 року Апеляційним судом Київської області винесено ухвалу, ( Том № 2, а.с., 139), якою:

- апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго», Відкритого акціонерного товариства «Київоблгаз», КП «Миронівкаводоканал» та ОСОБА_4 відхилити.

- рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 вересня 2010 року залишити без змін.

29 лютого 2012 року Вищим Спеціалізованим Судом України винесено ухвалу, ( Том № 2, а.с., 277 - 273), якою:

- касаційні скарги відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», відкритого акціонерного товариства «Київоблгаз», закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго» задоволено частково.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 січня 2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

24 квітня 2012 року згідно ухвали Апеляційного суду Київської області, ( Том № 2, а.с., 284), підсудність цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_4 до Комунального підприємства Миронівкаводоканал». Миронівської філії по експлуатації газового господарства Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго», Приватного підприємства «Рембудсервіс» та третіх осіб: ОСОБА_6. ОСОБА_7 про спонукання до надання пільг та проведення перерахунку за комунальні послуги, визначено Кагарлицькому районному суду Київської області.

12.06.2012 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло клопотання позивача ОСОБА_4, ( Том № 3, а.с., 11), про зупинення провадження у справі до винесення рішення Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 29 лютого 2012 року в зв»язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

18.06.2012 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, якою відмовлено в зупиненні провадження, ( а.с., 32).

23.07.2012 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява ОСОБА_4 про доповнення та обґрунтування позовних вимог, ( Том № 3, а.с., 136 - 139), в якій позивач просить суд винести рішення, яким:

- зобов'язати Комунальне підприємство «Миронівкаводоканал» провести перерахування оплати за надані послуги з водопостачання і водовідведення з 100% на 50% від встановленого тарифу за період з 01.09.2008 року по день винесення судового рішення, нарахованої ОСОБА_4, який проживає АДРЕСА_10, зарахувавши переплачені ним кошти в рахунок майбутніх платежів та в подальшому проводити нарахування за надання цієї послуги у розмірі 50% від встановленого тарифу до тих пір, поки ОСОБА_4 буде виконувати посадові обов'язки судді;

- зобов'язати Миронівську філію по експлуатації газового господарства відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» провести перерахування оплати за спожитий газ з 100% на 50% від встановленого тарифу за період з 01.09.2008 року по день винесення судового рішення, нарахованої ОСОБА_4, який проживає АДРЕСА_13, зарахувавши переплачені ним кошти, в рахунок майбутніх платежів та в подальшому проводити нарахування за надання послуги з газопостачання у розмірі 50% від встановленого тарифу до тих пір, поки ОСОБА_4 буде виконувати посадові обов'язки судді;

- зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі цеху телекомунікаційних послуг № 25 Київської обласної філії провести перерахування оплати за надані послуги по користуванню індивідуальним домашнім телефоном з 100% на 50% від встановленого тарифу за період з 01.09.2008 року по день винесення судового рішення, нарахованої ОСОБА_4, який проживає АДРЕСА_14, зарахувавши переплачені ним кошти в рахунок майбутніх платежів та в подальшому проводити нарахування за надання цієї послуги у розмірі 50% від встановленого тарифу до тих пір, поки ОСОБА_4 буде виконувати посадові обов'язки судді;

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство «АЕС «Київобленерго» в особі Миронівського підрозділу провести перерахування оплати за спожиту електроенергію з 100% на 50% від встановленого тарифу за період з 01.09.2008 року по день винесення судового рішення, нарахованої ОСОБА_4, який проживає АДРЕСА_10, зарахувавши переплачені ним кошти в рахунок майбутніх платежів та в подальшому проводити нарахування за надання послуги з електропостачання у розмірі 50% від встановленого тарифу до тих пір, поки ОСОБА_4 буде виконувати посадові обов'язки судді.

- зобов»язати Миронівське виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство провести перерахування оплати за надані послуги по утримання будинку та прибудинкової території з 100% на 50 % від встановленого тарифу за період з 01.09.2008 року по день винесення судового рішення, нарахованої ОСОБА_4, який проживає АДРЕСА_10, нарахувавши переплачені ним кошти в рахунок майбутніх платежів та в подальшому проводити нарахування за надання цієї послуги у розмірі 50% від встановленого тарифу до тих пір, поки ОСОБА_7 буде виконувати посадові обов'язки судді.

14.09.2012 року Кагарлицьким районним судом винесено рішення, ( Том № 3, а.с., 169 - 172), яким:

- відмовлено повністю у слідуючих позовних вимогах:

1). зобов'язати Комунальне підприємство «Миронівкаводоканал» провести перерахування оплати за надані послуги з водопостачання і водовідведення з 100% на 50% від встановленого тарифу за період з і 1.08.2008 року по 14 вересня 2012 року нарахованої ОСОБА_4, який проживає в АДРЕСА_15, зарахувати переплачені ним кошти в рахунок майбутніх платежів та в подальшому проводити нарахування за надання цієї послуги в розмірі 50% від встановленого тарифу до тих пір, поки ОСОБА_4 виконуватиме посадові обов'язки судді.

2). зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Київоблгаз» провести перерахунок оплати за спожитий газ з 100%) на 50% від встановленого тарифу за період 11.08.2008 року по 14.09.2012 року нарахованої ОСОБА_4, який проживає в АДРЕСА_15 та в подальшому проводити нарахування за надання послуги з газопостачання в розмірі 50% від встановленого тарифу до тих пір, поки ОСОБА_4 виконуватиме посадові обов'язки судді.

3). зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» провести перерахунок оплати за надані послуги по користуванню індивідуальним домашнім телефоном з 100%) на 50% від встановленого тарифу за період 11.08.2008 року по 14.09.2012 року нарахованої ОСОБА_4, який проживає в АДРЕСА_15 та в подальшому проводити нарахування за надання цієї послуги в розмірі 50% від встановленого тарифу до тих пір поки ОСОБА_4 виконуватиме посадові обов'язки судді.

4). зобов'язати Публічне акціонерне товариство «АЕС «Київобленерго» провести перерахунок оплати за спожиту електроенергію з 100% на 50% від встановленого тарифу за період 11.08.2008 року по 14.09.2012 року нарахованої ОСОБА_4, який проживає в АДРЕСА_15 та в подальшому проводити нарахування за надання послуги з електропостачання в розмірі 50% від встановленого тарифу до тих пір, поки ОСОБА_4 виконуватиме посадові обов'язки судді.

5). зобов'язати Миронівське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство провести перерахунок оплати за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території з 100% на 50%о від встановленого тарифу за період 11.08.2008 року по 14.09.2012 року нарахованої ОСОБА_4, який проживає в АДРЕСА_15 та в подальшому проводити нарахування за надання цієї послуги в розмірі 50% від встановленого тарифу до тих пір, поки ОСОБА_4 виконуватиме посадові обов'язки судді.

6). зобов'язати Комунальне підприємство «Миронівкаводоканал», Миронівську філію по експлуатації газового господарства ПАТ «Київоблгаз», ПАТ «Укртелеком», ПАТ «АЕС Київобленерго», Миронівське виробничо житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство провести взаємозвірку оплати за надані послуги з 11.08.2008 року по день вирішення судового рішення з ОСОБА_4.

12.11.2012 року Апеляційним судом Київської області винесено ухвалу, ( Том № 3, а.с., 203 - 205), якою:

- апеляційну скаргу відхилено.

- рішення Кагарлицького районного суду від 14 вересня 2012 року залишено без зміни.

01.04.2013 року Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України, (Том № 3, а.с., 290 - 291):

- допущено справу за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Миронівкаводоканал», публічного акціонерного товариства «АЕС «Київобленерго», Миронівського виробничо житлово ремонтно-експлуатаційного підприємства, управління праці та соціального захисту населення Миронівської РДА, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про зобов'язання вчинити дії, за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2012 року до провадження Верховного Суду України.

09.04.2013 року Верховним Судом України винесено ухвалу, (Том № 3, а.с., 293), якою:

- відкрито провадженні у справі за позовом ОСОБА_4 до комінального підприємства «Миронівкаводоканал», публічного акціонерного товариства «АЕС»Київобленерго», Миронівського виробничо житлового ремонтно - експлуатаційного підприємства, управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації, треті особи, - ОСОБА_6, ОСОБА_7, про зобов»язання вчинити дії.

03.07.2013 року Вищим Спеціалізованим Судом України винесено ухвалу, ( Том № 4, а.с., 8 - 10), якою:

- касаційну скаргу ОСОБА_4 - задоволено;

- рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 14 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

09.10.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява позивача ОСОБА_4, ( Том № 4, а.с., 17 - 21), в якій позивач просить суд винести рішення, яким:

- зобов»язати Комунальне підприємство «Миронівкаводоканал» в десяти денний строк після набуття чинності даним судовим рішенням, скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги з водопостачання і водовідведення за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням з урахуванням 50% знижки від тарифу та на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахунок за цей же період по оплаті цієї послуги, яка надавалась за адресою: АДРЕСА_4, зарахувавши переплачені кошти в рахунок майбутніх платежів;

- зобов»язати Комунальне підприємство «Миронівкаводоканал» в подальшому нараховувати ОСОБА_4 оплату за надання послуги з водовідведення і водопостачання з урахуванням 50 % знижки від тарифу до тих пір, поки він буде виконувати обов'язки судді та після виходу у відставку;

- зобов»язати Публічне акціонерне товариство «Київоблгаз» в особі Миронівської філії по

експлуатації газового господарства в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням, скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги по газопостачанню за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням з урахуванням 50% знижки від тарифу та на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахунок за цей же період по оплаті цієї послуги, яка надавалась за адресою: АДРЕСА_5, зарахувавши передплачені кошти в рахунок майбутніх платежів;

- зобов»язати Публічне акціонерне товариство «Київоблгаз» в особі Миронівської філії по експлуатації газового господарства в подальшому нараховувати ОСОБА_4 послуги по газопостачанню з урахуванням 50% знижки від тарифу до тих пір, поки він буде виконувати обов»язки судді та після виходу у відставку;

- зобов»язати Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі цеху телекомунікаційних послуг № 25 Київської обласної філії в десяти денний строк після набуття чинності даним судовим рішенням, скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги по користуванню індивідуальним домашнім телефоном за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням з урахуванням 50 % знижки від тарифу та на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахунок за цей же період по оплаті цієї послуги, яка надавалась за адресою: АДРЕСА_6, зарахувавши переплачені кошти в рахунок майбутніх платежів.

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі цеху телекомунікаційних послуг № 25 Київської обласної філії в подальшому нараховувати ОСОБА_4 оплату за надання послуги по користуванню індивідуальним домашнім телефоном з урахуванням 50 % знижки від тарифу до тих пір, поки він буде виконувати обов'язки судді та після виходу у відставку.;

- зобов»язати Публічне акціонерне товариство «АЕС «Київобленерго» в особі Миронівського підрозділу в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням, скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги за користування електроенергією за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням з урахуванням 50% знижки від тарифу та на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахунок за цей же період по оплаті цієї послуги, яка надавалася за адресою: АДРЕСА_5, зарахувавши переплачені кошти в рахунок майбутніх платежів.

- зобов»язати Публічне акціонерне товариство «АЕС «Київобленерго» в особі Миронівського підрозділу в подальшому нараховувати ОСОБА_4 оплату за надання послуги за користування електроенергією з урахуванням 50% знижки від тарифу до тих пір, поки він буде виконувати обов»язки судді та після виходу у відставку;

- зобов»язати Миронівське виробничо житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням, скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за. період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням з урахуванням 50 % знижки від тарифу та на підставі даного акту взаємо звірки здійснити перерахунок за цей же період по оплаті цієї послуги, яка надавалася за адресою: АДРЕСА_6, зарахувавши переплачені кошти в рахунок майбутніх платежів;

- зобов»язати Миронівське виробничо житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство в подальшому нараховувати ОСОБА_4 оплату за надання послуги з утримання будинку та при будинкової території з урахуванням 50 % знижки від тарифу до тих пір, поки він буде виконувати обов»язки судді та після виходу у відставку.

25.11.2013 року Кагарлицьким районним судом винесено рішення, ( а.с., 113 - 119), згідно з яким:

Позов задоволено.

1) зобов'язано Комунальне підприємство "Миронівкаводоканал" в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги з газопостачання за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням з урахуванням 50% знижки від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки провести перерахування оплати за надані послуги з газопостачання за адресою АДРЕСА_7, зарахувавши переплачені ним кошти в рахунок майбутніх платежів та в подальшому проводити нарахування за надання цієї послуги в розмірі 50% від встановленого тарифу до часу перебування ОСОБА_4 на посаді судді;

2) зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Київоблгаз" в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо зстановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги користування телефоном за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням з урахуванням 50% знижки від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки провести перерахування оплати за надані послуги за адресою АДРЕСА_7, зарахувавши переплачені ним кошти в рахунок майбутніх платежів та в подальшому проводити нарахування за надання цієї послуги в розмірі 50% від встановленого тарифу до до часу перебування ОСОБА_4 на посаді судді;

3) зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги з користування телефоном за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням з урахуванням 50% знижки від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки провести перерахування оплати за надані послуги за адресою АДРЕСА_7, зарахувавши переплачені ним кошти в рахунок майбутніх платежів та в подальшому проводити нарахування за надання цієї послуги в розмірі 50% від встановленого тарифу до до часу перебування ОСОБА_4 на посаді судді;

4) зобов'язати Публічне акціонерне товариство "АЕС "Київобленерго" в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги з електропостачання за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням з урахуванням 50% знижки від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки провести перерахування оплати за надані послуги за адресою АДРЕСА_7, зарахувавши переплачені ним кошти в рахунок майбутніх платежів та в подальшому проводити нарахування за надання цієї послуги в розмірі 50% від встановленого тарифу до до часу перебування ОСОБА_4 на посаді судді;

5) зобов'язано Миронівське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням з урахуванням 50% знижки від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки провести перерахування оплати за надані послуги за адресою АДРЕСА_7, зарахувавши переплачені ним кошти в рахунок майбутніх платежів та в подальшому проводити нарахування за надання цієї послуги в розмірі 50% від встановленого тарифу до до часу перебування ОСОБА_4 на посаді судді.

03.03.2014 року Апеляційним судом Київської області винесено ухвалу, ( Том № 5, а.с., 54 - а, - 61), згідно з якою:

- апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Комунального підприємства «Миронівкаводоканал», Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз», Комунального підприємства «Миронівка-житло» Миронівської міської ради, - задоволено частково.

- рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Миронівкаводоканал», Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», Миронівського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, Управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз», треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити дії, - змінено.

- виключено із п.п. 1-5 резолютивної частини рішення словосполучення «... та в подальшому проводити нарахування за надання цієї послуги в розмірі 50% від встановленого тарифу до часу перебування ОСОБА_4 на посаді судді.», а в п. 3 резолютивної частини рішення словосполучення «... по день набуття чинності судовим рішенням ...» замінити на словосполучення та цифри «... до 20 листопада 2013 року ...».

27.05.2014 року Вищим Спеціалізованим судом України винесено ухвалу, (Том № 6, а.с., 115), якою:

- відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Миронівкаводоканал», Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», Миронівського виробничо житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації, Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз», треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про зобов»язання вчинити дії, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 3 березня 2014 року.

19.06.2014 року Вищим Спеціалізованим судом України винесено ухвалу, (Том № 6, а.с., 117), якою:

- справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Миронівкаводоканал», Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», Публічного акціонерного товариства «Київобленерго.», Миронівського виробничо житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, управління праці та соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації, Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз», треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про зобов'язання вчинити дії - призначити до судового розгляду.

03.09.2014 року Вищим Спеціалізованим судом України винесено ухвалу, (Том № 6, а.с., 118 - 120), якою:

- касаційні скарги представника Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» - Реутова Вячеслава Анатолійовича, Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз», Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» задоволено частково, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 3 березня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

06.10.2014 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання, ( Том № 5, а.с. 122).

17.10.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове заперечення відповідача, - ПАТ «Київоблгаз», ( Том № 5, а.с., 132 - 135), наступного змісту:

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають справи, щодо порушених прав. Вимога позивача стосовно нарахування пільг є - неправомірною. Тому, відповідно до діючого законодавства суд не повинен задовольняти вимогу, щодо нарахування плати за надані послуги з газопостачання із врахуванням знижки.

Закон України «Про статус суддів», втратив чинність з 01.01.2011 року в повному обсязі з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втратила чинність і ч. 9 ст. 44 цього закону, відповідно до якого. Позивач втратив можливість користуватися пільгами, що були передбачені нормами цієї статті.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. І ст. 58 Конституції України - справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів м. Київ, 09.02.1999 року, справа № 1-7/99Н1-рп/99.

Таким чином, застосовувати положення Закону України «Про статус суддів» до правовідносин, що складались після втрати ним чинності (з 01.01.2011 року) є грубим порушенням норм матеріального права.

Крім цього, відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» суддям була передбачена 50-відсоткова знижка оплати за надані комунальні послуги, проте законом не передбачено механізм фінансування та порядок компенсації відповідних витрат.

Так, ПАТ «Київоблгаз» в жодному разі не заперечує і ніколи не заперечував права позивача на отримання пільги у вигляді 50-відсоткової знижки по оплаті за газопостачання в період дії ч. 9 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», тобто до 31 грудня 2010 року (до моменту втрати чинності вказаною нормою).

Саме цією нормою було передбачене право позивача на відповідну пільгу та її розмір.

Водночас, згаданим вище законом не було визначено механізм реалізації цього права, суб'єктами, на яких поширюються відповідні пільги, у тому числі - позивачем.

З метою визначення такого механізму та на виконання, серед іншого, вимог Закону України «Про статус суддів», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 31.03.2003 № 426, якою затвердив Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу (далі - Порядок).

Згідно з цим Порядком пільги, компенсації і гарантії, на які мають право відповідні категорії пільговиків (далі - пільги), надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд. Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи (п. 2 Порядку).

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім'ї (раз на рік).

Таким чином, законодавчо визначений Урядом механізм реалізації права на пільги по оплаті, зокрема, послуг з газопостачання пільговими категоріями громадян - працівників бюджетних установ, полягає в тому, що пільговик повинен сплатити 100 відсотків вартості спожитих ним послуг підприємству-постачальнику з подальшою компенсацією частини їх вартості за рахунок коштів бюджетної установи, в якій він працює.

Як вбачається з викладеного, постанова КМУ від 31.03.03 № 426 жодним чином не суперечить ані Закону України «Про статус суддів», ані Конституції України, оскільки не скасовує встановлених ними пільг, не змінює їх розміру або кола осіб, що мають право на їх отримання, та в жодний інший спосіб не порушує або обмежує прав позивача на отримання законодавчо встановлених пільг.

Водночас, відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Саме в межах реалізації наданих йому Конституцією України повноважень Кабінет Міністрів України визначив своєю постановою механізм реалізації позивачем свого права на отримання пільг по оплаті комунальних послуг і, у тому числі, послуг з газопостачання.

Згідно роз'яснень, наданих Державною судовою адміністрацією України у листі від 08.09.2003 № 18-2665/03-вих., здійснювати матеріальне та побутове забезпечення суддів за рахунок коштів підприємств, які надають послуги, недопустимо.

Необхідно також звернути увагу суду на те, що відповідно до ст. 130 Конституції України Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Конституційний суд України, в свою чергу, рішенням від 11 березня 2010 року по справі N 1-3/2010 (справа про фінансове забезпечення діяльності судів) роз'яснив, що в аспекті конституційних подань положення частини першої статті 130 Конституції України, а саме: "Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів", необхідно розуміти так, що:

- фінансування всіх судів в Україні повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України;

- від імені держави забезпечення фінансування судів здійснюють Кабінет Міністрів України шляхом розроблення та подання до Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України та Верховна Рада України шляхом затвердження Державного бюджету України виключно законом України, здійснення контролю за його виконанням і прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

- у Державному бюджеті України мають визначатися окремо для всіх судів України видатки на їх утримання не нижче рівня, що надає можливість незалежного здійснення правосуддя, з подальшим забезпеченням повного і своєчасного виділення таких видатків:

- органи виконавчої влади беруть участь в організаційному забезпеченні функціонування судів і діяльності суддів у випадках та в порядку, передбачених Конституцією України та законами України.

Свою позицію Конституційний Суду України підтвердив також в своєму рішенні від 14 грудня 2011 року по справі N 1-33/2011, а саме, у п. 3.3 рішення визначив, що фінансування судів повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, покладення обов'язку по фінансуванню діяльності судів та суддів шляхом надання пільг на підприємство приватного сектору економіки, ПАТ «Київоблгаз», є - неприпустимим та призведе до порушення конституційних гарантій самостійності та незалежності суддів при здійсненні правосуддя, оскільки зробить можливим негативний вплив на них через механізми виділення та розподілення належних їм відповідно до закону коштів Державного бюджету України.

Статус та повноваження парламенту України, Верховної Ради, визначений Конституцією України. Відповідно до ст. 75 Конституції єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Згідно з Конституцією України основи соціального захисту, засади регулювання праці і зайнятості, судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури визначаються виключно законами, прийняття яких є повноваженням Верховної Ради України (пункт З частини першої статті 85, пункт 6 частини першої статті 92).

21.10.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове заперечення відповідача, - ПАТ «Укртелеком», ( Том № 5, а.с., 145 - 146), наступного змісту:

В Кагарлицькому районному суді Київської області слухається справа за позовом ОСОБА_4 (далі - Позивач) до Комунального підприємства «Миронівкаводоканал», Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» в особі Миронівської філії по експлуатації газового господарства, Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі цеху телекомунікаційних послуг №25 Київської обласної філії, Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» в особі Миронівського підрозділу, Миронівського виробничого житлово-експлуатаційного підприємства, управління праці та соціального захисту населення Миронівської РДА, треті особи Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити дії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської обласної філії (далі - Відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

З даною позовною заявою ПАТ «Укртелеком» в особі Київської обласної філії не погоджується з наступних підстав.

Свої зобов'язання за договором Товариство виконало в повному обсязі, надаючи безперебійно і якісно послуги телефонного зв'язку позивачу. Ніяких перерв в наданні послуг зв'язку не було, зв'язок працював безперебійно.

Претензій з боку Позивача про порушення зв'язку і заявок про їх усунення не надходило. Сторони розірвали договір про надання послуг телекомунікаційного зв'язку 20.11.2013 р.

Закон України «Про статус суддів» втратив чинність на підставі Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (07.07.2010 р.), який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів, що унеможливлює в подальшому отримувати пільгу, визначену в Законі України «Про статус суддів».

Крім того, ст. 120 Закону України «Про судоустрій в Україні» передбачає фінансування органів судової влади за рахунок Державного бюджету України. До заходів фінансування зокрема відноситься здійснення виплат по наданню пільг.

Відповідно до ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Також, згідно ст.. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Відповідно до п. 33 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року, телекомунікаційні послуги надаються за плату.

У разі встановлення пільг на оплату телекомунікаційних послуг компенсація операторам недоотриманих сум доходів здійснюється відповідно до законодавства.

Тобто, діючим в Україні законодавством визначено факт компенсації операторам доходів від наданих пільг у безумовному порядку та в імперативній формі. Виходячи з цього оператор не повинен нести власні витрати на забезпечення телекомунікаційними послугами пільгової категорії абонентів. Закон України «Про судоустрій» ст. 120 передбачає фінансування органів судової влади за рахунок коштів Державного бюджету, а не за рахунок коштів підприємства, що надає телекомунікаційні послуги споживачам.

А Законами України Про Державний бюджет на 2008,2009,2010 роки не було передбачено видатків на відшкодування суддям витрат за користування індивідуальним телефоном.

Відповідно, підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів, які перебувають із позивачем у договірних правовідносинах, застосовувати 50-відсоткову знижку на оплату за надані йому послуги за період, починаючи з 11 серпня 2008 року, без відповідних бюджетних асигнувань, - відсутні.

Згідно ч. 5, 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України, будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень встановлених Бюджетним кодексом України та Законом Про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись.

Враховуючи, що суди фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, надання пільг судді за рахунок коштів відповідача є неприпустимим.

Стаття 19 Конституції України зазначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідач не є благодійною організацією, тому не має змоги реалізувати цю пільгу, яка фінансувалася державою за рахунок бюджетних коштів за власні кошти.

Отже, держава не заклала кошти в бюджеті на реалізацію цих пільг. Таким чином, держава не забезпечила можливість реалізації права Позивача на отримання пільги, бо не запланувала кошти на цю реалізацію, а також не визначила механізму користування правом Позивача при відсутності фінансування цієї пільги, тобто позбавила права на пільги Позивача.

Необхідно також взяти до уваги Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 31. 03. 2003 р. яким встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування їм передбаченої законодавством частини фактичних витрат за надані послуги, відповідно до якого відшкодування витрат за надані пільговику послуги, щомісячно чи раз у квартал за рішенням керівника такої установи, проводяться за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання установ, де працює пільговик.

Механізм користування правом Позивача не визначено нормативно-правовими актами, згідно яких виникла б можливість його реалізації, при відсутності фінансування цієї пільги державою, яка позбавила права на пільги Позивача.

Закон України «Про статус суддів» лише встановлював право судді на пільги, однак механізму реалізації цього права та порядку надання цих пільг закон не визначав.

Відповідно до Стратегії упорядкування системи надання пільг окремим категоріям громадян до 2012 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. N 594-р, установлення пільг особам, які мають право на пільги за професійною (службовою) ознакою, зокрема, тим, що вийшли на пенсію, зумовлене специфікою їх службової діяльності і є додатковою соціальною гарантією у зв'язку з особливими умовами праці та підвищеним ризиком (військовослужбовці, працівники міліції, пожежної охорони тощо), роботою у сільській місцевості (працівники сфери охорони здоров'я, культури, освіти), суспільною значущістю (народні депутати України, працівники судів та прокуратури), шкідливими умовами виробництва і загрозою професійного захворювання (зокрема, гірники).

Основними джерелами фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг, є державний та місцеві бюджети. Частина таких витрат здійснюється підприємствами, на яких працювали або працюють пільгові категорії громадян, а також підприємствами, які надають житлово-комунальні, транспортні та інші послуги.

Недостатній обсяг бюджетного фінансування призводить до обмеження права громадян на пільги і фінансово-економічних збитків зазначених підприємств.

Законодавство про пільги, яке становить понад 50 законодавчих актів, сформовано переважно на початку дев'яностих років з метою захисту населення від економічної нестабільності та спрямовано на реалізацію конституційного права кожного громадянина на забезпечення достатнього життєвого рівня.

З часу прийняття законодавчих актів, якими встановлено пільги, здійснено ряд заходів для підвищення рівня доходів населення».

Закон України «Про статус суддів», який діяв на момент звернення позивача з заявами до відповідачів про надання пільг, втратив чинність з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. і те, що з 01.01.2011 р. втратив чинність і ч. 9. ст. 44 цього закону, і відповідно, Позивач втратив можливість користуватися нормами цієї статті. Статус суддів почав регулюватися новим законом («Про судоустрій і статус суддів»), в якому про відповідні пільги не зазначається.

Відповідно до ст. 58 Конституції та ч.2. ст. 5 ЦК України, з приводу того, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Враховуючи наведене, ПАТ «Укртелеком» в особі Київської обласної філії вважає, що вимоги Позивача щодо застосування 50% знижки по оплаті за користування індивідуальним домашнім телефоном вимоги не відповідають вищезазначеному законодавству та не можуть бути виконані Відповідачем.

Відповідач не може відновити дію закону, який втратив чинність.

21.10.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове заперечення відповідача, - ПАТ «Київобленерго», ( Том № 5, а.с., 147 - 148), наступного змісту:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною вимогою про зобов»язання провести перерахунок за використану електроенергію за період з 01.09.2008 року і до дня винесення судового рішення з віднесення проведеної оплати в рахунок майбутніх платежів із застосуванням 50% знижки плати як судді; зобов»язати ПАТ «Київобленерго» проводити нарахування за використану електричну енергію ОСОБА_4 та членам його сім»ї із застосуванням 50% знижки до тих пір, поки ОСОБА_4 буде виконувати обов»язки судді.

З позовними вимогами ОСОБА_4 не погоджуються у повному обсязі.

Відповідно до ЦК України особа має право звернутися до суду для захисту вже порушених прав.

Тобто вимога позивача стосовно нарахування пільг в майбутньому є неправомірною.

Закон України «Про статус суддів» втратив чинність, починаючи з 01.01.2011 року у повному обсязі згідно із ЗУ « Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-УІ.

Відповідно, з 01.01.2011 року ніяким діючим законодавством не передбачається право на пільги суддям.

Щодо відносин в період дії ЗУ «Про статус суддів».

Відповідно до ЗУ «Про статус суддів», зокрема, п. 9 ст. 44 суддям надавалася 50-відсоткова знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном). Такі ж пільги зберігалися за ними і після виходу у відставку.

Даний закон лише встановлював право суддів на пільги. Механізму реалізації цього права та порядку надання цих пільг даний закон не визначав. А тому для більш детального правового регулювання даного питання необхідно було застосовувати діючі нормативні акти держави, що визначають процесуальні норми щодо реалізації права на пільги.

Таким діючим нормативним актом на даний час є постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» з останніми змінами, внесеними постановами КМ України, зокрема №148 від 5 березня 2008 року. Даною постановою затверджено процедурний порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Судді є працівниками бюджетних установ, отже даний Порядок безпосередньо застосовувався при вирішенні питання щодо надання пільг суддям.

Так у відповідності до п.2 цього «Порядку» пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування комунальними послугами.

Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи.

Відповідно до п. 3 «Порядку» «видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.»

Відповідно до п. 5 «Порядку» «для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом(квартину плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім»ї.».

Отже, вищевказаний нормативний акт встановлює порядок дій щодо реалізації права суддів на отримання пільг по сплаті комунальних послуг, зокрема, сплати за електричну енергію. Позивач є споживачем електричної енергії та проводить оплату за використану електричну енергію у повному обсязі. Потім звертається до установи, де він працює для вирішення питання щодо відшкодування пільговику, передбаченої законодавством частини фактичних витрат по сплаті за електроенергію.

Дана постанова не містить вимоги щодо зобов»язання підприємств, що надають комунальні послуги, проводити нарахування за послугу із врахуванням знижки (пільги). Тому вимога позивача є необгрунтована та такою, що не відповідає діючому порядку отримання пільги, як судді.

Суди повинні вирішувати справи на підставі законів та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідним органом на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» є діючим нормативним актом, що прийнята у межах повноважень органу виконавчої влади, питання щодо порядку та процедури надання пільг суддям необхідно вирішувати на підставі даної постанови .

Враховуючи вищевказане, зважаючи на незаконність вимог позивача, просять відмовити у задоволені позовних вимог позивача у повному обсязі.

21.10.2014 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло письмове заперечення проти позову від відповідача, - Комунального підприємства «Миронівкаводоканал», 9 (Том № 5, а.с., 149), наступного змісту:

Комунальне підприємство « Миронівкаводоканал» розглянуло копії матеріалів справи за позовом ОСОБА_4 про спонукання до надання пільг та проведення перерахунку і заперечує проти позовних вимог, викладених в заяві з слідуючих підстав:

1. Право на пільги по оплаті комунальних послуг гарантовано державою і реалізується за рахунок державних коштів. Дійсно, згідно п.9 ст. 44 Закону України « Про статус суддів » суддям надається 50-ти відсоткова знижка за комунальні послуги. Але так як пільга є державною допомогою, то і фінансується вона з Державного бюджету через субвенцію місцевим бюджетам. У листі Головного управління праці та соціального захисту населення Київської облдержадміністрації про це чітко написано.

Але держава своїми законодавчими актами призупинила виділення коштів на фінансування даної пільги, а підприємство за свої кошти не може надавати пільгу, так як це державна допомога і повинна відшкодовуватися державними коштами.

2. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 31.03.2003 року « Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» зазначено, для відшкодування фактичних витрат пільговик повинен звернутися в бухгалтерію своєї установи.

3. Позивач в матеріали справи не додав довідки про те, чи звертався вій на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 31.03.2003 року « Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу»е в бухгалтерію своєї установи з заявою про відшкодування фактичних витрат на оплату комунальних послуг.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, підприємство заперечує проти позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовував свої позовні вимоги наступним, ( Том № 5, а.с., 221 - 225):

Дана справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій, якими було встановлено, що у відповідності до ч.9 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», починаючи з 11 серпня 2008 року у нього, як у судді місцевого суду та членів моєї сім'ї виникло право на 50% знижку по оплаті за комунальні послуги. Таке право зберігається за ним і після виходу у відставку.

Однак, відповідачі понад 6 років порушують, не визнають та оспорюють вищевказане право, оскільки нараховують плату за надані ними комунальні послуги у 100% розмірі, посилаючись на те, що Законом України «Про статус суддів» не визначено механізму реалізації цього права та порядку надання цих пільг.

Крім того, посилаючись на те, що положення ч.9 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» втратило чинності з 01.01.2011 року у зв'язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким не передбачено такої пільги для суддів.

Внаслідок того, що відповідачі неодноразово ігнорували роз'яснення суду щодо їх права на звернення з позовом про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги з урахуванням строку позовної давності, вони продовжують безпідставно і незаконно нараховувати йому цю плату у розмірі 100% від тарифу і тому по їх бухгалтерським даним за період з 11.08.2008 року по даний час у нього виникла заборгованість у розмірах, а саме: перед ПАТ «Київобленерго» - 2465,77 грн.; ПАТ «Київоблгаз»- 1759,66 грн., Миронівське ВЖРЕП -1518,75 грн., ПАТ «Укртелеком» -1211,46 грн. (за телефон та інтернет).

Він вважає, що посилання відповідачів на те, що відсутній механізм реалізації та порядку надання суддям та членам їх сім'ї права на отримання державної гарантії у вигляді 50% знижки по оплаті за комунальні послуги є надуманими по наступним підставам.

Так, значна більшість суб'єктів господарювання, які поважають і не порушують принцип незалежності суддів та їх статус, враховуючи положення пункту 6 частини 1 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де визначено, що виконавець (суб'єкт господарювання предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу), має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги з оплати житлово-комунальних послуг та на підставі п.п. 10,18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання населенню послуг з газопостачання» від 09.12.1999 року № 2246 і аналогічні правила щодо надання послуг з водопостачання та електропостачання, в добровільному порядку нараховували до 01.11.2011 року, та продовжують нараховувати по даний час абсолютній більшості суддів України від загальної їх кількості та суддям, що перебувають у відставці, плату за користування комунальними послугами у розмірі 50%.

Проте, є не значна кількість суб'єктів господарювання. (як у даному випадку), які не бажають виконувати державні гарантії та не визнають і оспорюють право суддів та членів їх сімей, та суддів у відставці на отримання даної знижки, що призвело до спору про зобов'язання здійснити перерахунок оплати за комунальні послуги.

Згідно судової практики, вбачається, що сотні аналогічних справ даної категорії були розглянуті судами різних інстанцій та задоволені на користь позивачів, тобто суддів ( копії рішень суддів різних інстанцій надані до матеріалів справи).

Таким чином, якщо б відповідачі на підставі вищевказаних норм законодавства та підзаконних актів своєчасно звернулись би до ТУ ДСА України в Київській області з відповідними бухгалтерськими документами про нарахування йому знижки по оплаті за надані ними комунальні послуги у розмірі 50%, які б в подальшому за пропозиціями ДСА України та КМ України були враховані Верховною Радою України при прийнятті чергового Закону України «Про бюджет України», то у відповідачів виникло би право на отримання компенсації за виконання ними державних гарантій, передбачених для суддів та членів їх сімей у вигляді відшкодування 50% знижки по оплаті за комунальні послуги.

Твердження представників відповідачів про те, що з 01.01.20,1 року скасовано (відмінено) пільгу про надання суддям 50% знижки за комунальні послуги у зв'язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус судців», не можуть бути приймати судом до уваги, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства України, Конституції України та судовій практиці.

Крім того, він вважає, що 03 вересня 2014 року колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, винісши ухвалу про часткове задоволення касаційних скарг ПАТ «Укртелеком», ПАТ «Київоблгаз» та ПАТ «Київобленерго», не врахувала роз'яснення рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 19 рп./2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), постанову Пленуму Верхвного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та постанову Верховного Суду України від 22 травня 2013 року, згідно якої його заява про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2012 року була задоволена, оскільки суд касаційної інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, не однаково застосував одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 22, 126, 129, 130 Конституції України, статті 11, частини 9 статті 44, частини 1 пунктів 7,8 частини четвертої та частини шостої ст. 47 Закону №2862-ХІ1, що потягло до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та по надуманим підставам, у незаконному складі, всупереч положенню ч. 3 ст.21 ЦПК України скасувала рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 25.11.2013 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 03.03.2014 року.

Так, 03 вересня 2014 року судді касаційної інстанції ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 повторно незаконно приймали участь у розгляді даної справи, не дивлячись на те, що 29 лютого 2012 року вони вже виносили ухвалу по цій справі, яка була скасована постановою Верховного Суду України від 22 травня 2013 року.

Крім того, що судді касаційної інстанції ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не маючи законного права на повторну участь у розгляді даної справи, були упередженими та необ'єктивними, оскільки для скасування рішень судів першої та другої інстанції, якими задоволено мої позовні вимоги, посилались на різні підстави, а саме:

- згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року вбачається, що підставами для задоволення касаційних скарг є те, що:-« Даний Закон лише встановлює право судді на пільги, однак механізму реалізації цього права та порядку надання цих пільг закон не визначає ( абз. 4 арк.4 ухвали).

Другою підставою стало те, що:-« Також, правильно встановивши, що ОСОБА_4 має право на 50% знижку по оплаті за користуванням житлом та наданні комунальні послуги, суди не звернули належної уваги на те, що відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 та 2009 рік» зазначені пільги надаються залежно від наявності права на податкову пільгу» (абз.9 арк.4 ухвали);

- проте, згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року вбачаються зовсім інші підстави для часткового задоволення касаційних скарг відповідачів:- «Суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та не врахував, що Закон України «Про статус суддів», яким було визначено право судді на 50% знижку на оплату за займане ним та членами його сім'ї житло, комунальні послуги, втратив чинність 1 січня 2011 року із прийняттям та набуттям чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а відтак не з'ясував, до якого часу позивач мав право на ці пільги та коли воно припинилось, а відтак чи є підстави для здійснення перерахунку з оплати за надані послуги після цього часу і до набрання чинності ухваленим у справі судовим рішенням.

Крім того, не з'ясував, чи сплачував позивач вартість наданих послуг та чи передбачено чинним законодавством можливість перерахунку сплачених коштів, ухвалив передчасне рішення про задоволення позову з порушенням матеріального та процесуального права» ( абз.9, арк.4, абз 1 арк.5 ,- ухвали).

Для того, щоб переконатись у хибній позиції представників відповідачів та у незаконних висновках колегії суддів, викладених в ухвалі від 03.09.2014 року, оскільки вони були упередженими та необ'єктивними і не мали права на повторну участь у розгляді цієї справи, вважає за необхідне проаналізувати положення Конституції, рішення Конституційного Суду та норми законодавства по питанню, з якою метою законодавець надав суддям та членами їх сімей право на 50% знижку по оплаті за комунальні послуги, які були передбачені ч. 9 ст.44 Закону України «Про статус суддів», і чи припинилось це право після 01.01.2011 року у зв'язку з набуттям чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Так, спеціальним Законом України «Про статус суддів», законодавець визначив статус судді, у тому числі і й гарантії його Конституційної незалежності, як носія судової влади і тому, згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 19 рп./2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) вбачається, що статтею 44 Закону України «Про статус суддів» встановлено не пільги, а державні гарантії суддям, які, таким чином, не відносяться до категорії населення, що користується пільгами, а як представники судової влади мають визначені державні гарантії. Крім того, в рішенні наголошено на тому, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів, як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом мають бути реально забезпечені. Тому, на думку Конституційного Суду України, зниження рівня гарантій незалежності суддів у разі прийняття нових законів чи внесення змін до чинних законів є неприпустимим.

На підставі викладеного, Конституційним Судом України вирішено, що не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Таким чином, не дивлячись на прийняття нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якому не передбачено конкретної норми про належне матеріальне і побутове забезпечення суддів, що в свою чергу знижує рівень Конституційних гарантій щодо незалежності суддів, тому він вважає, що в даному випадку для ухвалення законного та обгрунтованого рішення по цій справі необхідно керуватись ст.ст. 8, 22, 24,126, 130 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 19 рп.2004, яке є обов'язковим до виконання на всій території України та повинно виконуватись усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і не може бути оскаржено, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про статус суддів» та ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Так, відповідно до ст. 8 Конституції України зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-яки і спосіб забороняється.

Частиною 3 статті 11 вказаного Закону України «Про статус суддів» гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Ця норма кореспондується із ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. І, п.8 ч.4, ч.5, ч. 6 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Незалежність судді забезпечується: належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Аналогічну правову позицію з цього приводу неодноразово висловлював Конституційний Суд України в своїх рішеннях від 20.03.02 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 18.06.2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів) № 10-23/2007 та від 22.05.2008 року Х°10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Крім державної гарантії у вигляді права судді та членів його сім'ї на отримання 50% знижки по оплаті за комунальні послуги, передбаченої ч.9 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», враховуючи особливий статус суддів, як носіїв судової влади, законодавством також було передбачено ще ряд соціально-правових державних гарантій, що спрямовані на реалізацію принципу незалежності суддів, передбаченого ст. 126 Конституції України для забезпеченим належного виконання судом своїх конституційних функцій.

Так, наприклад, згідно ч.7 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у нього, як у судді місцевого суду та членів моєї сім'ї виникло право не пізніше шести місяців отримати благоустроєне житло у вигляді окремої квартири чи будинку за місцем розташування суду.

Однак, з набуттям чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вищевказане право судді на житло звужено, оскільки ст. 132 нового Закону передбачено, що після призначення на посаду судді місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду.

В зв'язку з тим, що у нього та у членів його сім'ї виникло право на отримання житла під час дії Закону України «Про статус суддів», тому виконавчий комітет Богуславської міської ради, не дивлячись на прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 01.01.2011 року по даний час, враховуючи положення ст. 22 Конституції України, правомірно не виносить рішення про переведення його з позачергового квартирного обліку на чергу по отриманню службового житла.

Про упередженість та не об'єктивність суддів касаційної інстанції ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які 03.09.2014 року повторно прийняли участь у розгляді даної справи, вказує наступне.

Так, згідно ухвали від 03.09.2014 року вбачається, що судді касаційної інстанції прийшли до висновку про те, що рішення суддів першої та другої інстанції необхідно скасувати, посилаючись на те, що захист права позивача на майбутнє, не грунтується на нормах чинного законодавства.

Однак, даний висновок є надуманим та не обгрунтованим, оскільки суддями касаційної інстанції не враховано положення ч. І ст. 3, ч. І ст.15 ЦПК України, ст.15, п.1, п. 3, абз. 2 ч.2 ст. 16 ЦК України та в ухвалі суду не зазначено, якими конкретними нормами законодавства заборонено захищати права позивача на майбутнє.

Як би судді касаційної інстанції повно та об'єктивно вивчили матеріали справи і не упереджено надали їм належну оцінку, то було б встановлено, що крім того, що відповідачі понад 6 років порушують, не визнають та оспорюють його право на отримання 50% знижки по оплаті за комунальні послуги, вони також всупереч положенням ст. 124 Конституції України та ч. І ст. 14 ЦПК України ігнорували та не виконували судове рішення, яке набуло чинності.

Так, рішення Богуславського районного суду Київської області від 10.09.2010 року набуло чинності 19.01.2011 року, однак відповідачі на протязі 9 місяців ні в добровільному, ні в примусовому порядку не виконали вищевказане рішення суду, посилаючись на різні підстави, а саме:

- начальник ПАТ «Київоблгаз» в особі Миронівської філії по експлуатації газового господарства в своєму листі зазначив, що рішення Богуславського районного суду Київської області від 10.09.2010 року не може бути виконаним, оскільки йому дане рішення є не зрозумілим;

- інші керівники відповідачів надали письмову відповідь державному виконавцю про те, що неможливо виконати рішення суду, оскільки нарахування та обчислення вартості за надані позивачу послуги відбувається автоматично на підставі комп'ютерної програми, в яку не можливо внести корективи щодо здійснення перерахунку по оплаті послуг, так як розробниками цієї коп'ютерної програми це не передбачено.

Тому, враховуючи положення бухгалтерського обліку, яким врегульовано питання щодо встановлення заборгованості або переплати коштів за надані послуги на підставі договірних відносин, він був вимушений звернутись до суду з додатковою вимогою про зобов'язання відповідачів після набуття чинності судовим рішенням скласти акт взаємозвірки для встановлення розміру заборгованості або переплати за надані ними послуги.

Крім того, висновок суддів касаційної інстанції про те, що суд першої інстанції не з'ясував, чи сплачував позивач вартість наданих послуг та чи передбачено чинним законодавством можливість перерахунку сплачених коштів, є надуманим.

Якщо б, судді касаційної інстанції об'єктивно і неупереджено вивчили та розглянули матеріали справи, то було б встановлено, що суд першої інстанції за його клопотанням приєднав до матеріалів справи копії квитанцій про оплату за комунальні послуги на користь відповідачів у розмірі 50% від тарифу.

Що стосується питання, чи передбачено законодавством можливість перерахунку сплачених коштів, яке також стало підставою для часткового задоволення касаційних скарг відповідачів та скасування рішень судів першої та другої інстанції, з його точки зору не може прийматись до уваги, оскільки про порядок здійснення перерахунку сплачених коштів за надані послуги на підставі договірних відносин, відомі навіть любому студенту 3-4 курсу юридичного факультету ВУЗа.

Таким чином, враховуючи те, що у відповідності до ч.9 ст. 4 Закону України «Про статус суддів» у нього, як у судді місцевого суду та членів його сім'ї виникло право на державну гарантію, у вигляді отримання 50% знижки по оплаті за житло та комунальні послуги, яка спрямована на реалізацію принципу незалежності суддів, крім того, таким правом користувались і продовжують користуватись абсолютна більшість суддів України від загальної їх кількості, то це право не може бути припинено, скасовано або відмінено після 01.01.2011 року у зв'язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки це є грубим порушенням ст.ст. 8, 22, 24, 126, 130 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про статус суддів», ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та не дотриманням роз'ясненнь постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червні 2007 року «Про незалежність судової влади», постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та постанови Верховного Суду України від 22 травня 2013 року винесеної по цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27 ЦПК України, ст.ст. 8, 22, 24, 126, 130 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004, постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 рожу «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», постановою Верховного Суду України від 22 травня 2013 року, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про статус суддів» та ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», позивач остаточно уточнив свої позовні вимоги та просив суд винести рішення, яким:

- визнати за ним та членами його сім'ї право на отримання 50% знижки за займане житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном), починаючи з 01.01.2011 року і до тих пір, поки він буде перебувати на посаді судді. Такі ж пільги зберігаються за ним і після виходу у відставку;

Зобов'язати Комунальне підприємство «Миронівкаводокакал» в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги з водопостачання і водовідведення, за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням, враховуючи 50% знижку від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахування оплати за надані послуги за адресою: АДРЕСА_5, та в подальшому нараховувати ОСОБА_4 оплату за дану послугу з урахуванням 50% знижки від тарифу до тих пір, поки він буде перебувати на посаді судді та після виходу у відставку;

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Київоблгаз» в особі Миронівської філії по експлуатації газового господарства в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги по газопостачанню, за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням, враховуючи 50% знижку від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахування оплати за надані послуги за адресою: АДРЕСА_5, та в подальшому нараховувати ОСОБА_4 оплату за ці послуги з урахуванням 50% знижки від тарифу до тих пір, поки він буде перебувати на посаді судді та після виходу у відставку;

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «АЕС Київобленерго» в особі Миронівського підрозділу в десяти денний строк після набуття чинності даним судовим рішенням скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги за користування електроенергією, за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням, враховуючи 50% знижку від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахування оплати за надані послуги за адресою: АДРЕСА_5, та в подальшому нараховувати ОСОБА_4 оплату за ці послуги з урахуванням 50% знижки від тарифу до тих пір, поки він буде перебувати на посаді судді та після виходу у відставку;

Зобов'язати Миронівське виробниче житлово ремонтно - експлуатаційне підприємство в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням, скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням з урахуванням 50% знижки від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахунок за цей же період по оплаті даних послуг, які надавались за адресою: АДРЕСА_5, та в подальшому нараховувати ОСОБА_4 оплату за ці послуги з урахуванням 50% знижки від тарифу до тих пір, поки він буде перебувати на посаді судді та після виходу у відставку;

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», в особі цеху телекомунікаційних послуг № 25 Київської обласної філії в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням, скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги по користуванню індивідуальним домашнім телефоном, за період з 11.08.2008 року по 20.11.2013 року з урахуванням 50% знижки від тарифу та на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахунок за цей же період по оплаті цих послуг, які надавались за адресою: АДРЕСА_5.

Представник відповідача, - Комунального підприємства «Миронівкаводоканал», в судове засідання не з»явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява відповідача, ( Том № 5, а.с., 149), в якій зазначено наступне:

Комунальне підприємство « Миронівкаводоканал» розглянуло копії матеріалів справи за позовом ОСОБА_4 про спонукання до надання пільг та проведення перерахунку і заперечує проти позовних вимог, викладених в заяві з слідуючих підстав:

1. Право на пільги по оплаті комунальних послуг гарантовано державою і реалізується за рахунок державних коштів. Дійсно, згідно п.9 ст. 44 Закону України « Про статус суддів » суддям надається 50-ти відсоткова знижка за комунальні послуги. Але так як пільга є державною допомогою, то і фінансується вона з Державного бюджету через субвенцію місцевим бюджетам. У листі Головного управління праці та соціального захисту населення Київської облдержадміністрації про це чітко написано.

Але держава своїми законодавчими актами призупинила виділення коштів на фінансування даної пільги, а підприємство за свої кошти не може надавати пільгу, так як це державна допомога і повинна відшкодовуватися державними коштами.

2. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 31.03.2003 року « Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» зазначено, для відшкодування фактичних витрат пільговик повинен звернутися в бухгалтерію своєї установи.

3. Позивач в матеріали справи не додав довідки про те, чи звертався він на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 31.03.2003 року « Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу»е в бухгалтерію своєї установи з заявою про відшкодування фактичних витрат на оплату комунальних послуг.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, підприємство заперечує проти позову.

Представник Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» в особі Миронівської філії по експлуатації газового господарства, - Прокопенко О.Д. в суддовому засіданні заперечувала проти позову, та пояснила наступне:

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають справи, щодо порушених прав.

Вимога позивача стосовно нарахування пільг є неправомірною. Тому, відповідно до діючого законодавства суд не повинен задовольняти вимогу щодо нарахування плати за надані послуги з газопостачання із врахуванням знижки.

Закон України «Про статус суддів», втратив чинність з 01.01.2011 року в повному обсязі з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втратила чинність і ч. 9 ст. 44 цього закону, відповідно до якого Позивач втратив можливість користуватися пільгами, що були передбачені нормами цієї статті.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. І ст. 58 Конституції України справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів м. Київ. 09.02.1999 року, справа № 1-7/99Н1-рп/99).

Таким чином, застосовувати положення Закону України «Про статус суддів» до правовідносин, що складались після втрати ним чинності (з 01.01.2011 року) є грубим порушенням норм матеріального права.

Крім цього, відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» суддям була передбачена 50-відсоткова знижка оплати за надані комунальні послуги, проте законом не передбачено механізм фінансування та порядок компенсації відповідних витрат.

Так, ПАТ «Київоблгаз» в жодному разі не заперечує і ніколи не заперечував права позивача на отримання пільги у вигляді 50-відсоткової знижки по оплаті за газопостачання в період дії ч. 9 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», тобто до 31 грудня 2010 року (до моменту втрати чинності вказаною нормою).

Саме цією нормою було передбачене право позивача па відповідну пільгу та її розмір.

Водночас, згаданим вище законом не було визначено механізм реалізації цього права, суб'єктами, на яких поширюються відповідні пільги, у тому числі позивачем.

З метою визначення такого механізму та на виконання, серед іншого, вимог Закону України «Про статус суддів» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 31.03.2003 № 426, якою затвердив Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, (далі - Порядок).

Згідно з цим Порядком пільги, компенсації і гарантії, на які мають право відповідні категорії пільговиків (далі пільги), надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд. Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи (п. 2 Порядку).

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім'ї (раз на рік).

Таким чином, законодавчо визначений Урядом механізм реалізації права на пільги по оплаті, зокрема, послуг з газопостачання пільговими категоріями громадян працівників бюджетних установ, полягає в тому, що пільговик повинен сплатити 100 відсотків вартості спожитих ним послуг підприємству - постачальнику з подальшою компенсацією частини їх вартості за рахунок коштів бюджетної установи, в якій він працює.

Згідно роз'яснень, наданих Державною судовою адміністрацією України у листі від 08.09.2003 № 18-2665/03-вих., здійснювати матеріальне та побутове забезпечення суддів за рахунок коштів підприємств, які надають послуги, недопустимо.

Необхідно також звернути увагу суду па те, що відповідно до ст. 130 Конституції України Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Конституційний суд України, в свою чергу, рішенням від 11 березня 2010 року по справі N 1-3/2010 (справа про фінансове забезпечення діяльності судів) роз'яснив, що в аспекті конституційних подань положення частини першої статті 130 Конституції України, а саме: "Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів", необхідно розуміти так, що:

- фінансування всіх судів в Україні повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України;

- від імені держави забезпечення фінансування судів здійснюють Кабінет Міністрів України шляхом розроблення та подання до Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України та Верховна Рада України шляхом затвердження Державного бюджету України виключно законом України, здійснення контролю за його виконанням і прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

- у Державному бюджеті України мають визначатися окремо для всіх судів України видатки на їх утримання не нижче рівня, що надає можливість незалежного здійснення правосуддя, з подальшим забезпеченням повного і своєчасного виділення таких видатків;

- органи виконавчої влади беруть участь в організаційному забезпеченні функціонування судів і діяльності суддів у випадках та в порядку, передбачених Конституцією України та законами України.

Свою позицію Конституційний Суду України підтвердив також в своєму рішенні від 14 грудня 2011 року по справі N 1-33/2011, а саме у п. 3.3 рішення визначив, що фінансування судів повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, покладення обов'язку по фінансуванню діяльності судів та суддів шляхом надання пільг на підприємство приватного сектору економіки, ПАТ «Київоблгаз», є - неприпустимим та призведе до порушення конституційних гарантій самостійності та незалежності суддів при здійсненні правосуддя, оскільки зробить можливим негативний вплив на них через механізми виділення та розподілення належних їм відповідно до закону коштів Державного бюджету України.

В судовому засіданні представники відповідача, - Публічного акціонерного товариства» «Укртелеком» в особі цеху телекомунікаційних послуг № 25 Київської обласної філії, - Даниленко Ю.А., Лишко В.В. проти позову заперечували, посилаючись на наступні обставини.

Свої зобов»язання, за договором надання телекомунікаційних послуг, Товариство виконало в повному обсязі, надаючи безперебійно і якісно послуги телефонного зв'язку Позивачу.

Ніяких перерв в наданні послуг зв'язку не було, зв'язок працював безперебійно. Претензій з боку Позивача про порушення зв'язку і заявок про їх усунення не надходило. Сторони розірвали договір про надання послуг телекомунікаційного зв'язку 20.11.2013 року.

Закон України «Про статус суддів», втратив чинність з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. і те, що з 01.01.2011 р. втратив чинність і ч. 9. ст. 44 цього закону, і, відповідно, Позивач втратив можливість користуватися нормами цієї статті.

Статус суддів почав регулюватися новим законом («Про судоустрій і статус суддів»), в якому про відповідні пільги не зазначається.

Стаття 120 Закону України «Про судоустрій в Україні» передбачає фінансування органів судової влади за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Законами України: „Про Державний бюджет України на 2008 рік", „Про Державний бюджет України на 2009 рік", „Про Державний бюджет України на 2010 рік" не було передбачено видатків на відшкодування суддям витрат за користування індивідуальним телефоном.

Тому підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів, які перебувають із позивачем у договірних правовідносинах, застосовувати 50-відсоткову знижку на оплату за надані йому послуги за період, починаючи з 11 серпня 2008 року, без відповідних бюджетних асигнувань, відсутні.

Стаття 19 Конституції України зазначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Враховуючи те, що суди фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, надання пільг судді за рахунок коштів відповідача є неприпустимим.

Отже, держава не заклала кошти в бюджеті на реалізацію цих пільг. Таким чином, держава не забезпечила можливість реалізації права Позивача на отримання пільги, бо не запланувала кошти на цю реалізацію, а також не визначила механізму користування правом Позивача при відсутності фінансування цієї пільги, тобто позбавила права на пільги Позивача.

Механізм користування правом Позивача на вказану пільгу не визначено чинними нормативно-правовими актами України, згідно яких виникла б можливість її реалізації. Держава позбавила право на пільгу Позивача. Закон України „Про статус суддів" лише встановлював право судді на пільги, однак механізму реалізації цього права та порядку надання цих пільг закон не визначав.

Відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426, яким встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування їм передбаченої законодавством частини фактичних витрат за надані послуги, відповідно до якого, відшкодування витрат за надані пільговику послуги, щомісячно чи раз у квартал за рішенням керівника такої установи, проводяться за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання установ, де працює пільговик.

Відповідно до п. 4 та п. 14 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 03.03.2003 р.. № 182/2003, саме Державна судова адміністрація України, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів та суддів у відставці.

Саме Державна судова адміністрація України у листі від 08.09.2003 № 18-2665/03-вих, зазначає, що здійснювати матеріальне та побутове забезпечення суддів, за рахунок коштів підприємств, які надають послуги, недопустимо. Якщо кошторисом бюджетної установи, на відповідний рік не передбачено коштів на видатки з компенсації, передбачених законами України пільг, то працівники, які мають право на пільги, у тому числі судді, повинні сплачувати за наданні послуги в повному обсязі на загальних підставах.

Враховуючи наведене, ПАТ „Укртелеком" в особі Київської обласної філії вважає, що вимоги Позивача відносно застосування 50 % знижки по оплаті за користування індивідуальним домашнім телефоном не відповідають чинному законодавству України та не можуть бути виконані Відповідачем, так як Відповідач не може відновити дію закону, який втратив чинність.

Представник відповідача, - Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Миронівського районного підрозділу, - Бабенко А.О. в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною вимогою:

- про зобов»язання складення акту взаємозвірки, провести перерахунок за використану електроенергію за період з 01.09.2008 року і до дня винесення судового рішення з віднесення проведеної оплати в рахунок майбутніх платежів із застосуванням 50% знижки плати як судді;

- зобов»язати ПАТ «Київобленерго» проводити нарахування за використану електричну енергію ОСОБА_4 та членам його сім»ї із застосуванням 50% знижки до тих пір, поки ОСОБА_4 буде перебувати на посаді судді та після виходу у відставку.

З позовними вимогами ОСОБА_4 не погоджується у повному обсязі.

Відповідно до ЦК України особа має право звернутися до суду для захисту вже порушених прав. Тобто вимога позивача стосовно нарахування пільг в майбутньому є неправомірною.

За умовами договору про користування електричної енергії, ОСОБА_4 не користується ніякими пільгами, у графах договору «посвідчення на пільги та його номер, П.І.Б. особи, що має право на пільги» відсутні будь-які відмітки, тобто споживач ОСОБА_4 не є сам пільговиком та не має пільг інших осіб, що проживають у даній квартирі.

Позивач просить задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що він у відповідності до ЗУ «Про статус суддів» має право на пільги (знижки) в оплаті комунальних послуг.

Однак Закон України «Про статус суддів» втратив чинність, починаючи з 01.01.2011 року у повному обсязі згідно із ЗУ « Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453- VІ.

Відповідно, з 01.01.2011 року ніяким діючим законодавством не передбачається право на пільги суддям. Тому відсутнє будь - яке правове обґрунтування вимоги позивача щодо надання пільги (знижки), починаючи з 01.01.2011 року. У разі, коли законодавство не передбачає правову норму щодо того чи іншого питання, не може судове рішення заміняти відсутню правову норму ти визначати права та обов»язки інших осіб.

Відповідно до ст..5 ЦК України «дія актів цивільного законодавства у часі» «Якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків». Тому якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За умовами договору про користування електричною енергією, енергопостачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач проводить оплату за використану електричну енергію щомісячно за тарифами, що діють у певний розрахунковий період. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Тому, враховуючи умови договору та вимоги Правил користування електричною енергією, є підстави вважати, що на кожне перше число місяця протягом року виникають відносини щодо постачання електричної енергії споживачу у даному місяці.

Норми ЗУ «Про судоустрій України та статус суддів» не змінені Рішеннями Конституційного суду, якими було б доповнено норми про права на пільги чи знижки. Тому саме цей закон визначає всі гарантії та соціальний захист, що надається суддям державою. Крім того винесення окремого рішення у відношенні до окремої особи ставить у нерівні положення суддів, чим порушується принцип рівності прав особи перед законом, оскільки дія ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» поширюється на всіх суддів України без винятку.

Щодо відносин в період дії ЗУ «Про статус суддів».

Відповідно до ЗУ «Про статус суддів», зокрема п. 9 ст. 44 суддям надавалася 50-відсоткова знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном). Такі ж пільги зберігалися за ними і після виходу у відставку.

Даний закон лише встановлював право суддів на пільги. Механізму реалізації цього права та порядку надання цих пільг даний закон не визначав. А тому для більш детального правового регулювання даного питання необхідно було застосовувати діючі нормативні акти держави, що визначають процесуальні норми щодо реалізації права на пільги.

Таким діючим нормативним актом на даний час є постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» з останніми змінами, внесеними постановами КМ України, зокрема № 148 від 5 березня 2008 року.

Даною постановою затверджено процедурний порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу. Судді є працівниками бюджетних установ, отже даний Порядок безпосередньо застосовувався при вирішенні питання щодо надання пільг суддям.

Так у відповідності до п.2 цього «Порядку» пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування комунальними послугами.

Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи.

Відповідно до п. 3 «Порядку» «видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.»

Відповідно до п. 5 «Порядку» «для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартину плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім»ї».

Отже, вищевказаний нормативний акт встановлює порядок дій щодо реалізації права суддів на отримання пільг по сплаті комунальних послуг, зокрема, сплати за електричну енергію. Позивач є споживачем електричної енергії та проводить оплату за використану електричну енергію у повному обсязі. Потім звертається до установи, де він працює для вирішення питання щодо відшкодування пільговику, передбаченої законодавством частини фактичних витрат по сплаті за електроенергію.

Дана постанова не містить вимоги щодо зобов»язання підприємств, що надають комунальні послуги, проводити нарахування за послугу із врахуванням знижки (пільги). Тому вимога позивача є необгрунтована та такою, що не відповідає діючому порядку отримання пільги як судді.

Крім того, позивач не надав доказів до суду про те, що він звертався до свого роботодавця (керівника установи), де працює позивач для вирішення питання щодо реалізації свого права на пільгу (знижку) у порядку, визначеному вищезазначеною постановою.

Суди повинні вирішувати справи на підставі законів та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідним органом на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» є діючим нормативним актом, що прийнята у межах повноважень органу виконавчої влади, питання щодо порядку та процедури надання пільг суддям необхідно вирішувати на підставі даної постанови .

Єдиним документом, що регулює питання відшкодування коштів на надання пільг при визначенні плати за використану електричну енергію є Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».

Дана постанова прописує чітко порядок дій організацій надавачів послуг та розпорядника коштів державного та місцевих бюджетів. Але дана постанова не містить вказівки на те, що дія даної постанови поширюється на категорію пільговиків - судді. Отже поза рамками дії вказаної постанови відшкодування витрат на зниження плати за використану електроенергію не проводиться, що означає, що підприємство - надавач послуг може проводити знижку за надані послуги лише за рахунок власних коштів, що є абсолютно недопустимо, оскільки надання пільг, гарантій і компенацій пільговим категоріям громадян, в даному випадку судді, є виключно правом і обов»язком держави.

Дійсно, судова діяльність є суто державною справою, тому держава бере на себе усі витрати, пов»язані з належною діяльністю судової системи. Саме обов»язком держави проголошено забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів (Стаття 130 Конституції України: Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.) Отже, покладення обов»язку по наданню знижок при визначенні плати за використану електричну енергію на енергопостачальну організацію є неприпустимим.

В судовому засіданні представник відповідача, - Комунального підприємства «Миронівка - житло» Миронівської міської ради Київської області, - Бабенко М.П. проти позову заперечував, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають справи, щодо порушених прав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною вимогою про зобов'язання провести перерахунок плати за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території (квартирній платі) за період з 01.09.2008 року і до дня винесення судового рішення з віднесенням проведеної оплати в рахунок майбутніх платежів із застосуванням 50% знижки до оплати, як судді, вимагаючи від КП «Миронівка-житло» (бувше Миронівське ВЖ РЕП) проводити нарахування за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території ОСОБА_4 та членам його сім'ї із застосуванням 50 % знижки до тих пір, поки ОСОБА_4 буде виконувати обов'язки судді та після виходу його у відставку.

З позовними вимогами ОСОБА_4 не погоджуються і вважають їх незаконними та необгрунтованими, а тому просять відмовити позивачу в задоволенні цього позову на підставі нижче наведеного :

За умовами договору про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території ОСОБА_4 ніякими пільгами не користується, у тексті договору відсутні пункти, якими підприємство зобов'язується надавати Споживачу вище вказану пільгу, а сам Споживач не зареєструвався в Управлінні соціального захисту населення, як особа, яка має право на пільги відповідної категорії.

Позивач просить задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що він у відповідності до Закону України «Про статус суддів» має право на пільги (знижки) в оплаті комунальних послуг, однак Закон України «Про статус суддів» втратив чинність починаючи з 01.01.2011 року у повному обсязі згідно із Законом України «Про судоустрій і статус судців» від 07.07.2010 року № 2453-УІ.

Відповідно, з 01.01.2011 року ніяким діючим законом не передбачається правосуддям на пільги. Тому відсутнє будь - яке правове обґрунтування вимоги позивача щодо надання пільги (знижки), починаючи з 01.01.2011 року. У разі, коли законодавство не передбачає правову норму щодо того чи іншого питання, судове рішення не може заміняти відсутню правову норму та визначати права та обов'язки інших осіб.

Відповідно до ст. 5 ЦК України «Дія актів цивільного законодавства у часі» «Якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків». Тому якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Норми Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не змінені Рішеннями Конституційного Суду, якими було б доповнено норми про права на пільги чи знижки. Тому саме цей закон визначає всі гарантії та соціальний захист, що надається суддям державою.

Крім того, винесення окремого рішення у відношенні до окремої особи ставить у нерівні положення решту суддів, чим порушується принцип рівності прав особи перед законом, оскільки дія Закону України «Про судоустрій та статус суддів» поширюється на всіх суддів України без винятку.

Щодо відносин в період дії Закону України «Про статус суддів».

Відповідно до Закону України «Про статус суддів», зокрема п.9 ст.44 суддям надавалася 50-відсоткова знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном). Такі ж пільги зберігалися за ними і після виходу у відставку.

Даний закон лише встановлював право суддів на пільги. Механізму реалізації цього права та порядку надання цих пільг даний закон не визначав. А тому для більш детального правового регулювання даного питання необхідно було застосовувати діючі нормативні акти держави, що визначають процесуальні норми щодо реалізації права на пільги.

Таким діючим нормативним актом була і на даний час залишається Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» з останніми змінами, внесеними Постановами КМ України, зокрема № 148 від 5 березня 2008 року.

Даною Постановою затверджено процедурний порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу. Судді є працівниками бюджетних установ, отже даний Порядок безпосередньо застосовувався при вирішенні питання щодо надання пільг суддям.

Так у відповідності до п. 2 цього «Порядку» пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування комунальними послугами. Відшкодування зазначених витрат проводиться щомісяця або один раз на квартал за рішенням керівника установи. Відповідно до п. 3 «Порядку» «видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ».

Відповідно до п. 5 «Порядку» «для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім'ї.».

Отже, вищевказаний нормативний акт встановлює порядок дій щодо реалізації права суддів на отримання пільг по сплаті комунальних послуг, зокрема, сплати за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території. Позивач є Споживачем даних послуг та проводить оплату за них у повному обсязі, а потім звертається до установи, де він працює для вирішення питання щодо відшкодування пільговику, передбаченої законодавством частини фактичних витрат по сплаті за послуги.

Дана постанова не містить вимоги щодо зобов'язання підприємств, які надають комунальні послуги, проводити нарахування із врахуванням знижки (пільги). Згідно роз'яснень, наданих Державною судовою адміністрацією України у листі від 08.09.2003 № 18-2665/03-вих., здійснювати матеріальне та побутове забезпечення суддів за рахунок коштів підприємств, які надають послуги - недопустимо. Тому вимога позивача є необгрунтованою та такою, що не відповідає діючому порядку отримання пільги як судді.

Крім того позивач не надав доказів до суду про те, що він звертався до свого роботодавця (керівника установи), де працює позивач для вирішення питання щодо реалізації свого права на пільгу (знижку) у порядку, визначеному вищезазначеною постановою.

Суди повинні вирішувати справи на підставі законів та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідним органом на підставі та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» є діючим нормативно-правовим актом, що прийнятий у межах повноважень органу виконавчої влади, питання щодо порядку та процедури надання пільг суддям необхідно вирішувати на підставі даної Постанови.

Представник відповідача, - управління праці та соціального захисту населення Миронівської РДА, в судове засідання не з»явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява, в якій відповідач просить суд слухати справу без участі представника, проти позову заперечує в повному обсязі, ( Том № 5, а.с., 157).

Представник третьої особи, Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області, в судове засідання не з»явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

Третя особа, - ОСОБА_6, в судове засідання не з»явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява, в якій третя особа просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, ( Том № 5, а.с., 128).

Третя особа, - ОСОБА_7 в судове засідання не з»явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява, в якій третя особа просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, ( Том № 5, а.с., 128).

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_4, який уточнений позов підтримав в повному обсязі, вислухавши представників відповідачів, які повністю заперечували проти позову, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову, шляхом винесення заочного рішення, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Що стосується винесення заочного рішення, то, відповідно, враховуючи вищевикладені обставини судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі Глави 8 ЦПК - «Заочний розгляд справи».

Так, в ст.. 224 ЦПК України зазначено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 225 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 2 ст. 225 ЦПК України розгляд справи та ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановлених цією главою.

Згідно ст.. 226 ЦПК України за формою та змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим ст. ст. 213, 215 ЦПК України і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтування судом відмови в задоволенні наступних вимог:

- визнання за позивачем та членами його сім'ї право на отримання 50% знижки за займане житло, комунальні послуг (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном), починаючи з 01.01.2011 року.

- зобов'язання Комунального підприємства «Миронівкаводокакал» в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги з водопостачання і водовідведення, за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням, враховуючи 50% знижку від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахування оплати за надані послуги за адресою: АДРЕСА_5.

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» в особі Миронівської філії по експлуатації газового господарства в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги по газопостачанню, за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням, враховуючи 50% знижку від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахування оплати за надані послуги за адресою: АДРЕСА_5.

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» в особі Миронівського підрозділу в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги за користування електроенергією, за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням, враховуючи 50% знижку від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахування оплати за надані послуги за адресою: АДРЕСА_5.

- зобов'язання Миронівського виробничого житлово ремонтно - експлуатаційного підприємства в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням, скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, за період з 11.08.2008 року по день набуття чинності судовим рішенням з урахуванням 50% знижки від тарифу і на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахунок за цей же період по оплаті даних послуг, які надавались за адресою: АДРЕСА_5.

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», в особі цеху телекомунікаційних послуг № 25 Київської обласної філії в десятиденний строк після набуття чинності даним судовим рішенням, скласти акт взаємозвірки з ОСОБА_4 щодо встановлення розміру заборгованості або переплати за надані послуги по користуванню індивідуальним домашнім телефоном, за період з 11.08.2008 року по 20.11.2013 року з урахуванням 50% знижки від тарифу та на підставі даного акту взаємозвірки здійснити перерахунок за цей же період по оплаті цих послуг, які надавались за адресою: АДРЕСА_5.

Так, судом встановлено, що:

Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4, з членами своєї сім'ї - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_21 є співвласниками квартири АДРЕСА_8 згідно свідоцтва про право власності на житло від 06 січня 1999 року, ( Том № 1, а.с., 9).

02 січня 2001 року між ОСОБА_4, ( який на той час не обіймав посаду судді), та Миронівським комбінатом комунальних підприємств, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Миронівка-житло» Миронівської міської ради, було укладено договір про надання послуг водопостачання холодної і водовідведення холодної та гарячої води, (Том № 1, а.с., 10, 67, 68-71, 72).

В 2000 році між Миронівською філією ВАТ «Київоблгаз», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київоблгаз», та позивачем ОСОБА_4, ( який на той час не обіймав посаду судді), було укладено договір про надання послуг з газопостачання, (Том № 1, а.с., 11).

Між Миронівським вузлом електрозв'язку, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», та ОСОБА_4, ( який на той час не обіймав посаду судді), укладено договір на надання послуг телефонного зв'язку, (Том № 1, а.с., 12).

09 листопада 2000 року між ДАЕК «Київобленерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АЕС «Київобленерго», та позивачем ОСОБА_4, ( який на той час не обіймав посаду судді), укладено договір про користування електричною енергією, (Том № 1, а.с., 13).

Далі, Указом Президента України №329/2008 «Про призначення суддів» від 23 квітня 2008 року, позивач призначений на посаду судді Рокитнянського районного суду Київської області та приступив до виконання обов'язків 06 травня 2008 року ( Том № 1, а.с., 6,7 ).

Відповідно, з 11 серпня 2008 року, позивач ОСОБА_4 відповідно до вимог ч. 9 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», (чинного на час виникнення спірних правовідносин) набув право на 50-відсоткову знижку на оплату за займане ним та членами його сім'ї житло, комунальні послуги - водопостачання, газ, електрична та теплова енергія установка і користування домашнім телефоном.

Даний факт підтверджується довідкою № 9, виданою 03 червня 2008 року Рокитнянським районним судом Київської області, ( Том № 1, а.с., а.с. 8 т. 1 ), в якій зазначено наступне:

- ОСОБА_4, будучи суддею Рокитнянського районного суду Київської області має право на 50 - відсоткову знижку по оплаті за займане ним та членами його сім»ї житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка та користування індивідуальним домашнім телефоном. Такі ж пільги зберігаються за ним і після виходу у відставку. Вищевказані соціальні пільги передбачені ч. 9 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», введених в дію Законом № 4015 - 12 від 24.02.1994 року.

Використовуючи своє право на пільги, 11 серпня 2008 року позивач ОСОБА_4 звернувся з листами до керівників:

·КП «Миронівкаводоканал», ( Том № 1, а.с., 15);

- Миронівської філії по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз», ( Том № 1, а.с. 16);

·ВАТ «Укртелеком» центру електрозв'язку №11, ( Том № 1, а.с., 17);

- цех електрозв'язку №14, ЗАТ «АЕС Київобленерго», Миронівського РЕМ №1 (Том № 1, а.с., 18);

- з вимогою про проведення перерахунку по оплаті наданих ними послуг відповідно до п. 9 ст. 44 Закону України «Про статус суддів».

Однак, ОСОБА_4 в наданні встановленої законом знижки на оплату за займане ним та членами його сім'ї житло, комунальні послуги, на думку суду, обгрунтовано відмовлено листами:

·КП «Миронівкаводоканал», ( Том № 1, а.с., 19), в якому зазначено наступне.

ОСОБА _4

Ми розглянули Вашу заяву про проведення перерахунку по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, а також копії тих документів, які Ви додали до заяви, і повідомляємо, що дійсно згідно п.9 ст. 44 Закону України « Про статус суддів » суддям надається 50-ти відсоткова знижка за комунальні послуги. Але так як пільга є державною допомогою, то і фінансується вона з Державного бюджету через субвенцію місцевим бюджетам.

У листі Головного управління праці та соціального захисту населення Київської облдержадміністрації про це чітко написано.

В Законі України « Про Державний бюджет на 2008 рік » не закладено коштів на фінансування пільг по оплаті комунальних послуг працюючим суддям та суддям у відставці, тому немає механізму повернення коштів підприємству при нарахуванні пільги.

- Миронівської філії по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз», ( Том № 1, а.с. 20), в якому зазначено наступне:

На Вашу заяву від 11.08.2008 року про проведення перерахунку по оплаті послуг за користування природним газом у зв'язку з призначенням на посаду судді, надаємо наступну інформацію.

Відповідно до статті 120 Закону України "Про судоустрій України" фінансування органів судової влади здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Згідно Закону України "Про судоустрій України" судді є посадовими особами судової влади, фінансове і матеріальне забезпечення яких здійснюється державою.

Законом України "Про статус суддів" визначені гарантії незалежності суддів, серед яких заходи матеріального забезпечення відповідно до їх статусу, зокрема, складовою частиною матеріального забезпечення є 50-відсоткова знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло та комунальні послуги.

У відповідності до ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зазначено, що витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників (крім категорій, пільги яким передбачаються пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"), а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення членів сімей військовослужбовців і осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців і осіб рядового і начальницького складу та члени їх сімей, здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ.

До таких витрат належать: забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням; забезпечення безоплатною медичною допомогою, надання санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення; знижка плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею; безоплатна відправка та одержання листів військовослужбовцями строкової служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу», передбачено, що для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 1 цього Порядку, рішенням керівника установи - раз на місяць або щоквартально), а також довідку про склад сім'ї (раз на рік).

Для нарахування грошового еквівалента вартості послуг можуть використовуватися відомості у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від житлово-експлуатаційних та інших підприємств організацій, які надають послуги.

Середньомісячний дохід пільговика обчислюється шляхом ділення грошових доходів пільговика за попередні шість місяців на 6.

До складу грошових доходів пільговика включається: нарахована заробітна плата (за роботу в надурочний час, святкові, неробочі і вихідні дні; надбавки та доплати всіх видів; підвищення розміру посадових окладів громадян, які працювали або працюють на територіях радіоактивного забруднення; премії, встановлені за системами оплати праці в установі незалежно від періодичності та джерел виплати (включаються пропорційно), крім одноразових за особливі заслуги; інші грошові виплати, які мають систематичний характер та підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства; суми індексації грошових доходів населення та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати (на час нарахувань); допомоги зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; матеріальна допомога).

Таким чином, Миронівською філією ВАТ «Київоблгаз», не може бути здійснено Вам перерахунок по оплаті за користування природним газом в зв'язку з призначенням на посаду судді.

- ВАТ «Укртелеком» центру електрозв'язку №11, ( Том № 1, а.с., 21), в якому зазначено наступне:

- на Ваше звернення стосовно проведення перерахунку по оплаті з надання телекомунікаційних послуг повідомляємо, що згідно роз»яснення апарату управління ВАТ «Укртелеком» , яке викладено в листі від 05.10.2007 р. (копія листа додається), ВАТ Укртелеком» повинно виставляти абонентам -суддям рахунок в повному обсязі.

Право на 50% знижку плати за користування телефоном гарантовано державою і повинно бути реалізовано за рахунок державних коштів. Якщо кошторисом бюджетної установи на відповідний рік не передбачено коштів на видатки з компенсації передбачених законами України пільг, то працівники , які мають прала па пільги, в тому числі і судді, повинні сплачувати за надані послуги в повному обсязі на загальних підставах .

Отже, що стосується пільг позивача ОСОБА_4 на оплату за займане ним та членами його сім'ї житло, комунальні послуги - водопостачання, газ, електрична та теплова енергія установка і користування домашнім телефоном, то слід зазначити наступне:

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Діяльність судової системи визначається Конституцією України, законами України: "Про судоустрій України" та "Про статус суддів".

Стаття 19 Конституції України зазначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Розуміння законодавства як форми існування права знаходить прямий прояв в діяльності держави, її органів, посадових осіб.

Закріплюючи заборону примушення одними суб'єктами інших робити те, що не передбачено законодавством, законодавець виходить з верховенства права над державою. Держава, її органи, органи місцевого самоврядування, посадові особи не можуть примушувати інші органи, суспільні утворення громадян поступати, діяти іншим чином, ніж це передбачено Конституцією та законами України.

Заборона примушення робити те, що не передбачено законодавством, має широкий сенс і повинна тлумачитися як заборона будь-яких незаконних дій одного суб'єкта права щодо іншого у відносинах між громадянами, самими органами держави, органами держави і органами місцевого самоврядування, тощо.

Примушення з метою здійснення правомірних дій може бути як щодо використання суб'єктивних прав і свобод, так і щодо виконання юридичних обов'язків (наприклад, прийняття органом держави, органом місцевого самоврядування, посадовою особою неправомірного нормативно - або індивідуально-правового акта).

Формування, функціонування та розвиток правового порядку здійснюються на певних засадах, які являють собою систему взаємопов'язаних та взаємодіючих головних елементів правової основи регулювання суспільних відносин. Фундамент правового порядку становлять принципи, положення Конституції України, права і свободи людини та ін.

Вони визначають виникнення його окремих елементів, поєднують їх в єдине ціле, забезпечують такі властивості правопорядку, як динамізм, стабільність та ін. Заснований на закріплених в Розділі І Конституції України принципах правопорядок виступає могутнім антиподом анархії, хаосу, неорганізованості, невизначеності та нестабільності відносин між людьми.

Він стримує можливі незаконні прояви з боку держави, її органів та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб стосовно громадян, а також однієї людини щодо іншої.

Громадяни, інші суб'єкти права у разі примушення їх робити щось протиправне, звертаються за захистом до відповідних органів держави, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, можуть посилатись як на конкретні норми законодавства, так і на зазначені засади правопорядку.

Встановлені Конституцією України засади набувають певної якості в принципах, які виступають правовими імперативами дій суб'єктів права в усіх сферах державного і суспільного життя. У першу чергу це стосується принципів законності, гуманності, справедливості, верховенства права, верховенства Конституції України, принципу поділу влади та ін.

Додержання принципів відіграє важливу роль у зміцненні правопорядку.

На перше місце серед засад слід поставити принцип законності, який являє собою найбільш загальну, широку і категоричну вимогу правомірної поведінки (діяльності) суб'єктів суспільних відносин у сфері як законотворчості, так і правореалізації.

Жодна юридично значуща дія в демократичній, правовій державі не може бути поза сферою дії принципу законності. Виконання його вимог законотворчими органами держави забезпечує правовий характер законодавства - правову основу правопорядку. Відносно правореалізації законність вимагає суворого додержання і виконання законів органами держави, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами та їх соціальними утвореннями.

Відповідно, враховуючи те, що суди фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, надання пільг судді за рахунок коштів відповідачів є неприпустимим.

Отже, як встановлено судом, держава не закладала кошти в бюджеті на реалізацію цих пільг. Таким чином, держава не забезпечила можливість реалізації права позивача ОСОБА_4 на отримання пільги, бо не запланувала кошти на цю реалізацію, а також не визначила механізму користування правом позивача при відсутності фінансування цієї пільги, тобто, фактично кажучи, держава всупереч положення Конституції України та галузевих законів, що регулюють діяльність судової системи в частині соціального захисту суддів, фактично позбавила право позивача ОСОБА_4 на ці пільги.

Як встановлено судом, Законами України: «Про державний бюджет на 2008 рік», «Про державний бюджет України на 2009 рік», «Про державний бюджет України на 2010 рік» не було передбачено видатків на відшкодування суддям витрат на комунальні послуги, тому підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов»язань відповідачів, які перебувають із відповідачем у договірних правовідносинах, застосувати 50 % знижку на надані йому послуги за період, починаючи з 11 серпня 2008 року, без відповідних асигнувань, відсутні.

Дійсно, згідно ст. 130 Конституції України, держава забезпечує (повинна забезпечувати, - позиція суду в даному випадку) фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Виключно законом про Державний бюджет України визначають: ^{будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.}

^{У державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання суддів.}

^{Тому, ОСОБА_4 дійсно мав право на 50 % знижку по оплаті за користування житлом та надані комунальні послуги, проте, відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України на 2008 та 2009 рік», позивач ОСОБА_4 не мав права на податкову пільгу.}

^{Закріплені у ч. 3 ст. 11 Закону України «Про статус суддів», (який втратив чинність у зв»язку з прийняттям ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року), гарантії незалежності суддів полягають в заходах правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, які не можуть бути скасовані чи зменшені іншими правовими актами.}

^{Відповідно до вимог п. 9 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" суддям надавалася 50 % знижка плати за займане ним та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном).}

^{Стаття 120 Закону України «Про судоустрій в Україні» передбачала фінансування органів судової влади за рахунок Державного бюджету України.}

^{Відповідно до ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.}

^{Тобто, зважаючи на особливий статус суддів, як носіїв судової влади, за ними законодавчо було закріплено ряд соціально-правових гарантій, що спрямовані на забезпечення належного виконання судом своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження й забезпечення яких є головним обов'язком держави. Вказана пільга є однією з державних гарантій, спрямованих на реалізацію цього принципу.}

^{Проте, на думку суду, даний Закон лише встановлював право судді, ( зокрема, в даному випадку, право позивача ОСОБА_4.), на пільги, однак, механізму реалізації цього права та порядку надання цих пільг закон не визначав.}

^{Враховуючи дану прогалину в законодавчій базі України, що стосується забезпечення суддів, врахувавши положення Конституції України, законів України та міжнародних актів, 11 березня 2010 року Конституційний суд України прийняв рішення у справі за конституційними поданнями Вищого господарського суду України про те, що положення частини першої ст. 130 Конституції України необхідно розуміти так:}

^{- фінансування всіх судів в Україні повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України;}

^{- від імені держави забезпечення фінансування судів здійснюють Кабінет Міністрів України шляхом розроблення та подання до Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України та Верховна Рада України - шляхом затвердження Державного бюджету України виключно законом України, здійснення контролю за його виконанням і прийняття рішення щодо звіту про його виконання;}

^{- у державному бюджеті України мають визначатися окремо для всіх судів України видатки на їх утримання не нижче рівня, що надає можливість незалежного здійснення правосуддя, з подальшим забезпеченням повного і своєчасного виділення таких видатків;}

^{- органи виконавчої влади беруть участь в організаційному забезпеченні функціонування судів і діяльності суддів у випадках та в порядку, передбачених Конституцією України та законами України.}

^{- Кабінет Міністрів України зобов'язаний у проекті закону про Державний бюджет країни передбачати окремими рядками видатки для кожного суду всіх юрисдикцій і рівнів в достатніх для здійснення правосуддя обсягах, а Верховна Рада України законом повинна визначати такі видатки у Державному бюджеті України.}

^{Свою позицію Конституційний суд України підтвердив також у своєму рішенні від 14 грудня 2011 року по справі № 1 - 33\2011, а саме, у п. 3.3 рішення визначив, що фінансування судів повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.}

^{Відповідно, суд вважає, що покладення обов»язку по фінансуванню діяльності судів та суддів шляхом надання пільг на підприємство приватного сектору екномоміки, якими є відповідачі, є неприпустимим та призведе до порушення конституційних гарантій самостійності та незалежності суддів при здійсненні правосуддя, оскільки зробить можливим негативний вплив на них через механізми виділення та розподілення належних їм відповідно до закону коштів Державного бюджету України.}

^{Згідно пункту 10 ч. 1 ст. 126 Закону України «Про судоустрій» (втратив чинність 30.07.10 р.) державна судова адміністрація здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених Законом.}

^{Відповідно до ч. 1, ч. 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати за наявності відповідного бюджетного призначення.}

^{Законами України про Державний бюджет на 2008 рік, про Державний бюджет на 2009 рік не передбачалося видатків на відшкодування суддям витрат за користування житлом та надані комунальні послуги.}

^{Згідно ч. 5, 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та Законом «Про Державний бюджет України» не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись.}

^{Враховуючи наведене, суд погоджується з позицією відповідачів по справі про відсутність підстав для зобов»язання відповідачів, які перебувають з позивачем у договірних відносинах по наданню послуг, без відповідних бюджетних асигнувань, застосувати 50% знижку по оплаті останнім наданих послуг за період з 11.08.2008 року по 14.09.2012 року та провести взаємозвірку оплати послуг з 11.08.2008 року по день вирішення судом спору.}

^{В даному випадку окремо слід зазначити дивну позицію ТУ ДСА України в Київській області, яка, являючись третьою особою, взагалі, шляхом не явки свого представника, та не надіслання на адресу суду ні письмових заперечень щодо позову, чи письмових підтверджень на підтримку позиції позивача ОСОБА_4, фактично самоусунулася від участі в справі.}

^{Крім того, в даному випадку суд звертає увагу на ту обставину, що між відповідачами по справі, - Комунальним підприємством «Миронівкаводоканал», Публічним акціонерним товариством «Київоблгаз» в особі Миронівської філії по експлуатації газового господарства, Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі цеху телекомунікаційних послуг № 25 Київської обласної філії, Публічним акціонерним товариством «Київобленерго» в особі Миронівського районного підрозділу, Комунальним підприємством «Миронівка - житло» Миронівської міської ради Київської області, (юридичні назви відповідачів станом на час слухання справи) та позивачем ОСОБА_4 існували та існують на даний час, ( окрім Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі цеху телекомунікаційних послуг № 25 Київської обласної філії, з яким позивач розірвав договір на надання послуг), договірні правовідносини.}

^{В даному випадку слід зупинитися на ст. 6 ЦК України, де, зокрема, зазначено наступне:}

^{1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.}

^{2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.}

^{3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.}

^{Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.}

^{4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.}

^{Отже, частиною 1 статті 6 Цивільного кодексу України закріплюється можливість укладення будь-яких договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, але за умови, що вони не суперечать загальним засадам цивільного законодавства.}

^{Так, принцип свободи договору дає можливість учасникам цивільних відносин регулювати свої відносини договором, який не передбачено цивільним законодавством, але який не суперечить діючим нормам законодавства. Даний принцип був створений для того, щоб заповнювати прогалини у законодавстві, і в даному випадку договір можна вважати певним джерелом цивільного права, обов'язковим для певного кола учасників відносин.}

^{У частині 2 статті 6 Цивільного кодексу України закріплюється, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.}

^{Тобто, дані положення слід розуміти в тому сенсі, що цивільне законодавство містить велику кількість норм, які регулюють цивільні відносини, але вся їхня сукупність не в змозі регулювати кожний конкретний аспект цивільних правовідносин, тому в ЦКУ містяться саме такі норми. Дана норма існує для усунення прогалин у законодавстві, а також для встановлення можливості конкретизації норм для більш чіткого та детального регулювання договірних відносин між сторонами.}

^{Що стосується положення про співвідношення договору і закону, яке закріплене у частині 3 даної статті, то воно застосовується в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. Так, сторони договору мають право використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.}

^{Однак, існує три виключення з даного правила:}

^{- по-перше, якщо це прямо заборонено таким актом;}

^{- по-друге, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту;}

^{- по-третє, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із самої суті відносин між сторонами.}

^{В цивільному законодавстві закріплюється презумпція правомірності правочину, яка зазначає правомірність будь-якого правочину, поки його неправомірність не буде встановлена у встановленому законом порядку. Тобто правочин є нікчемним лише тоді, коли на його нікчемність прямо зазначає закон, або якщо він визнаний судом недійсним.}

^{Отже, в разі недодержання сторонами в договорі положень статті 6 ЦК, правочин є правомірним і дійсним, поки судом не буде визнано протилежне, або правочин є нікчемним, в разі зазначення нікчемності прямо вказаної в законі.}

^{Що стосується юридичного значення цієї статті, то вона полягає у диспозитивності актів цивільного законодавства, це означає надання сторонам права в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини за згодою між собою.}

^{Окрім того, суд вважає, що в даному випадку між сторонами відсутні будь - які підстави виникнення цивільних прав та обов»язків в частині надання 50 % знижки за надання послуг.}

^{Свою позицію суд обґрунтовує положенням ст. 11 ЦК України, де, зокрема, зазначено, що:}

^{1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.}

^{2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:}

^{1) договори та інші правочини;}

^{2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;}

^{3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;}

^{4) інші юридичні факти.}

^{3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.}

^{4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.}

^{5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.}

^{6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.}

^{Слід зазначити, що ст. 11 ЦПК України містить відкритий, тобто невичерпний перелік підстав виникнення (зміну, припинення, призупинення, поновлення тощо) цивільних прав і обов'язків.}

^{В ч. 2 ст. 11 ЦК України зазначаються основні юридичні факти, що можуть виступати підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.}

^{Так, юридичні факти - це обставини реального життя, з якими норми цивільного права пов'язують встановлення, зміну, припинення, призупинення, поновлення тощо цивільних правовідносин. До них відносять всі юридичні факти, зазначені у частині 2 ст. 11 ЦК України, тобто договори та інші право чини.}

^{Отже, як видно з договорів, укладених між позивачем та відповідачами, останні не зобов»язані під час надання послуг робити будь - які знижки за надані послуги, відповідно, відсутні пункти, які б регулювали компенсацію стороні відповідачів з боку держави 50 % наданих послуг, крім того, на думку суду, позивачем не надано суду доказів того, що відповідачі повинні надавати йому 50 % знижку в разі надання послуг.}

^{Слід зазначити, що при прийнятті даного рішення суд керувався такою вагомою нормою процесуального права, як ст. 10 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначено, що:}

^{1. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.}

^{2. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.}

^{3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.}

^{4. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.}

^{Враховуючи положення вищевказаної статті, слід зазначити, що змагальність - один із найбільш важливих конституційних принципів сучасного судочинства. Він розкриває «джерело енергії» процесу та створює умови для всебічного та повного дослідження обставин справи та постановлення судом обґрунтованого та законного рішення.}

^{В силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов'язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.}

^{В цивільному судочинстві змагальність виявляється в тому, що:}

^{- дії суду залежать від вимог позивача та заперечень відповідача;}

^{- суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підстав наданих йому доказів;}

^{- особи, які беруть участь у справі, займають активне становище щодо інших учасників процесу та суду;}

^{- сторони самостійно визначають, які саме докази подавати суду, а які притримати;}

^{- особи, які беруть участь у справі, можуть брати участь у справі особисто або через представників;}

^{- кожна особа зобов'язана доказати факти, на які вона покликається;}

^{- у разі невиконання процесуальних обов'язків або нездійснення процесуальних прав для особи настають небажані для неї правові наслідки.}

^{Отже, що стосується доказів, то дане питання чітко врегульовано ст.ст. 60 - 66 ЦПК України.}

^{Так, згідно ст. 60 ЦПК України:}

^{1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.}

^{2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.}

^{3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.}

^{4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.}

^{Слід зазначити, що обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності.}

^{Матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів, суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.}

^{Ч. 4 ст. 60 ЦПК України забороняє здійснювати доказування через припущення, тобто твердження, які самі по собі потребують доведення.}

^{Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 60 ЦПК України позивач ОСОБА_4 не довів, так як не надав належних і допустимих доказів, що на відповідачів по справі, до яких заявлено вимоги, будь - яким нормативним документом чи договором про надання послуг покладається обов»язок по забезпеченню права судді на надання державою 50 % знижки плати за займане ним та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка та користування індивідуальним домашнім телефоном).}

^{Крім того, враховуючи положення ст. 60 ЦПК України, суд критично відноситься до твердження позивача ОСОБА_4 про ту обставину, що таким правом (50 % знижка) користувались і продовжують користуватись абсолютна більшість суддів України від загальної їх кількості, так як на підтвердження своєї позиції суду не надано жодного підтвердження.}

^{Отже, право на пільги по оплаті комунальних послуг гарантовано державою і реалізується за рахунок державних коштів.}

^{Дійсно, як судом зазначено вище, згідно п.9 ст. 44 Закону України « Про статус суддів » суддям надається 50-ти відсоткова знижка за комунальні послуги. Але так як пільга є державною допомогою, то і фінансується вона з Державного бюджету через субвенцію місцевим бюджетам.}

^{Суд вважає, що в зв»язку з тим, що держава своїми законодавчими актами призупинила виділення коштів на фінансування даної пільги, то підприємства - відповідачі за свої кошти не можуть надавати пільгу, так як це державна допомога, а тому повинна відшкодовуватися державними коштами.}

^{Так, в листі Державної судової адміністрації України від 08.09.2003 року за № 18 - 2665\03 - вих., (Том № 2, а.с., 176), зазначено наступне:}

^{Відповідно до статті 120 Закону України "Про судоустрій України" фінансування органів судової влади здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Згідно Закону України "Про судоустрій України" судді є посадовими особами судової влади, фінансове і матеріальне забезпечення яких здійснюється державою. Законом України "Про статус суддів" визначені гарантії незалежності суддів, серед яких заходи матеріального забезпечення відповідно до їх статусу, зокрема, складовою частиною матеріального забезпечення є 50-відсоткова знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло та комунальні послуги.}

^{Таким чином, пільги суддям є однією з гарантій незалежності суддів як представників судової влади в Україні, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України.}

^{Враховуючи зазначене, надання пільг за рахунок інших джерел коштів, в тому числі за рахунок ВАТ «Кіровоградобленерго», суперечить бюджетному законодавству і принципам фінансування органів державної влади.}

^{Статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік" від 20.12.2001 року N 2905 передбачено, що витрати на безоплатне матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно з законами України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, здійснюються за рахунок коштів на утримання цих установ. Тобто, у разі, якщо кошторисом бюджетної установи на відповідний рік не передбачено коштів на видатки по компенсації передбачених законами України пільг, то працівники, які мають права на пільги, в тому числі судді, повинні сплачувати за надані послуги в повному обсязі, на загальних підставах.}

^{Відповідно, зглядаючись на ту обставину, що законодавчо не визначений Урядом України механізм реалізації права на пільги по оплаті послуг за житлово - комунальні послуги, зокрема, позивачу ОСОБА_4, суд вбачає за можливе при вирішенні даного питання на підставі аналогії, яка передбачена ст. 8 ЦК України, застосувати в даному випадку до спору між сторонами положення Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 31.03.2003 року «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу»}

^{В ст. 8 ЦК України, зокрема, зазначено наступне:}

^{1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).}

^{2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).}

^{Отже, аналогія в цивільному праві застосовується з метою заповнення прогалин у праві, ( як в даному випадку).}

^{Відповідно, аналогія закону - це застосування, у разі відсутності закону, що регулює дані відносини, закону, який регулює подібні суспільні відносини, а аналогія права - це застосування загальних засад законодавства України у разі відсутності закону, що регулює дані відносини, та неможливості застосування аналогії закону.}

^{Застосування аналогії закону і права закріплюється також і частиною 8 статті 8 Цивільного процесуального кодексу України.}

^{Важливо зазначити, що застосування аналогії закону можливо лише за умови:}

^{1. Існування прогалини в законодавстві, яка не усувається за допомогою передбачених законом засобів, ( як в даному конкретному випадку);}

^{2. Наявність законодавчого регулювання схожих відносин, - слід зазначити, що в даному випадку позивач, - суддя ОСОБА_4. є працівником бюджетної установи;}

^{3. Застосування аналогічного закону до регульованих відносин повинно не суперечити їх суті;}

^{До цивільних відносин за аналогією, можуть застосовуватися лише положення цивільного законодавства. Застосування норм інших галузей за аналогією не допускається. Аналогія цивільного закону і права до відносин інших галузей права, також неприпустима.}

^{В теорії цивільного права, відмічається конкуренція аналогії і принципів цивільного права, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України, тому, що вони використовуються за відсутності конкретних правових норм, що регулюють відповідні відносини. Так, зазначається, що правильніше застосовувати відповідні принципи, оскільки останні безпосередньо закріплені в нормах цивільного законодавства.}

^{Зміст аналогії права полягає у визначенні прав та обов'язків сторін в правовідносинах на основі загальних засад і змісту цивільного законодавства, а також базуючись на принципах добросовісності, розумності і справедливості.}

^{Згідно ч. 8 ст. 8 ЦПК України:}

^{Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).}

^{Положення ч. 8 ст. 8 ЦПК України допускає застосування при вирішенні справи аналогії закону і аналогії права.}

^{Аналогія закону і аналогія права є способами подолання прогалин у праві. Прогалина у праві має місце, коли певні суспільні відносини, які належать до сфери правового регулювання, або не врегульовані взагалі, або врегульовані неповно.}

^{Прогалини можуть мати місце внаслідок неможливості передбачити та врегулювати всі процесуальні відносини.}

^{Аналогія закону - це поширення судом на відносини, не врегульовані правом, конкретних правових норм, що регулюють подібні відносини.}

^{При цьому суд може допустити застосування аналогії закону, якщо:}

^{1) процесуальні відносини не врегульовані законом;}

^{2) є законодавство, що регулює подібні відносини;}

^{3) подібне законодавство не суперечить сутності відносин, до яких застосовується аналогія.}

^{У разі неможливості застосування аналогії закону, суд може застосувати аналогію права, тобто поширити на ці відносини загальні засади законодавства, тобто його принципи. Так, відповідно до ст. З ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є:}

^{1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;}

^{2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;}

^{3)свобода договору;}

^{4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;}

^{5) судовий захист цивільного права та інтересу;}

^{6) справедливість, добросовісність та розімність.}

^{Відповідно, що стосується застосування положення Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 31.03.2003 року «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу», з змінами та доповненнями, внесеними постановами КМ України, зокрема № 148 від 5 березня 2008 року, то суд зазначає наступне.}

^{Даною постановою затверджено процедурний порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, ( в даному випадку позивач ОСОБА_4 є працівником бюджетної установи), військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.}

^{Слід зазначити, що судді є працівниками бюджетних установ, отже даний Порядок, можливо, на думку суду на підставі ст. 8 ЦК України та ч. 8 ст. 8 ЦПК України застосовувати при вирішенні питання щодо надання пільг суддям.}

^{Так у відповідності до п.2 цього «Порядку» пільги, компенсації і гарантії , на які мають право пільговики, надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування комунальними послугами.}

^{Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи.}

^{Відповідно до п. 3 «Порядку» «видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.»}

^{Відповідно до п. 5 «Порядку» «для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартину плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім»ї».}

^{Отже, вищевказаний нормативний акт може встановлювати порядок дій щодо реалізації права суддів на отримання пільг по сплаті комунальних послуг.}

^{Позивач ОСОБА_4 є споживачем комунальних послуг, тому повинен проводити оплату за надані послуги у повному обсязі. Потім повинен звертатися до ТУ ДСА в Київській області для вирішення питання щодо відшкодування пільговику, передбаченої законодавством частини фактичних витрат по сплаті за комунальні послуги.}

^{Дана постанова не містить вимоги щодо зобов»язання підприємств, що надають комунальні послуги, проводити нарахування за послугу із врахуванням знижки (пільги). Тому вимоги позивача, на думку суду, є необгрунтованими та такими, що не відповідають діючому порядку отримання пільг, як судді.}

^{Крім того, позивач не надав доказів до суду про те, що він звертався до ТУ ДСА в Київській області для вирішення питання щодо реалізації свого права на пільгу (знижку) у порядку, визначеному вищезазначеною постановою.}

^{Відповідно, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу» є діючим нормативним актом, що прийнята у межах повноважень органу виконавчої влади, питання щодо порядку та процедури надання пільг суддям необхідно вирішувати на підставі даної постанови .}

^{Єдиним документом, що регулює питання відшкодування коштів на надання пільг при визначенні плати за комінальні послуги є Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».}

^{Дана постанова прописує чітко порядок дій організацій надавачів послуг та розпорядника коштів державного та місцевих бюджетів. Але дана постанова не містить вказівки на те, що дія даної постанови поширюється на категорію пільговиків - суддів. Отже ,поза рамками дії вказаної постанови відшкодування витрат на зниження плати за надані комінальні послуги не проводиться, що означає, що підприємство - надавач послуг може проводити знижку за надані послуги лише за рахунок власних коштів, що є абсолютно недопустимо, оскільки надання пільг, гарантій і компенацій пільговим категоріям громадян, в даному випадку судді, є виключно правом і обов»язком держави.}

^{Дійсно, судова діяльність є суто державною справою, тому держава бере на себе усі витрати, пов»язані з належною діяльністю судової системи. Саме обов»язком держави проголошено забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів (Стаття 130 Конституції України: Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.)}

^{Отже, покладення обов»язку по наданню знижок при визначенні плати за надані послуги на відповідачів є неприпустимим з точки зору закону, зокрема, з основоположного Закону, - Кнституції України.}

^{Обґрунтування судом відмови в задоволенні позовних вимог в частині в подальшому нараховувати ОСОБА_4 оплату за дані послуги з урахуванням 50% знижки від тарифу до тих пір поки він буде перебувати на посаді судді та після виходу у відставку.}

^{Перш за все слід зазначити, що згідно положень ст.ст. 3, 11, 15 ЦПК України захисту підлягають порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.}

^{Так, згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.}

^{Отже, Конституційне право громадян на судовий захист закріплюється насамперед у ст. 3 ЦПК України.}

^{Відповідно, зглядаючись на норму, яка передбачена ч. 1 ст. 3 ЦПК України, усяка особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свобод чи інтересів.}

^{Об'єктом захисту позовного провадження є порушене, невизнане або оспорюване право, об'єктом захисту в окремому провадженні - охоронюваний законом інтерес, а предметом судової діяльності при захисті охоронюваного законом інтересу є встановлення визначених юридичних фактів та стану з метою подальшого здійснення заінтересованими особами своїх суб'єктивних прав.}

^{Таким чином, право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (ст. 7).}

^{Особа має право звернути до суду за захистом саме своїх прав. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені. Іншими словами, особа не має права звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать, ( як в даному випадку, обґрунтування чого судом наведено нижче), така особа є неналежним позивачем і у позові їй слід відмовити. Завдяки такому підходу реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу.}

^{Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.}

^{Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових земельних, сімейних, трудових відносин.}

^{Далі, Закон України «Про статус суддів», ( зокрема, і положення ч. 9 ст. 44 цього Закону), втратив чинність в повному обсязі, починаючи з 01.01.2011 року, в зв»язку з вступом в дію Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 - VІ.}

Відповідно, з 01.01.2011 року діючим законодавством не передбачається право на пільги суддям, відповідно, не передбачено пільги позивачу, - ОСОБА_4

Статус суддів почав регулюватися новим законом («Про судоустрій і статус суддів»), в якому вищевказані пільги не передбачені.

Згідно ст. 5 ЦК України:

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, положення частини 1 ст. 5 ЦК України визначають загальне правило про дію цивільно-правових актів в часі. Так, вони регулюють відповідні цивільно-правові відносини з дня набрання ними чинності.

Норми ЦК, інших актів цивільного законодавства поширюються тільки на відносини, що виникли після набрання чинності цими нормами.

Слід зазначити, що ч. 3 ст. 5 ЦК України регламентує так звані «триваючі відносини», ( як в даному випадку між позивачем та відповідачами), тобто регулює відносини, які виникли між позивачем ОСОБА_4 та регулювалися Законом України «Про статус суддів», який втратив чинність 01.01.2011 року, та продовжують тривати в зв»язку з вступом в дію Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 - VІ.

Отже, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце ( рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. І ст. 58 Конституції України - справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів м. Київ, 09.02.1999 року, справа № 1-7/99Н1-рп/99).

Таким чином, застосовувати положення Закону України «Про статус суддів» до правовідносин, що складались після втрати ним чинності (з 01.01.2011 року) є грубим порушенням норм матеріального права.

Як судом зазначалося вище, між позивачем та відповідачем існують договірні відносини, а за умовами договорів про надання послуг, які містяться в матеріалах справи, позивач ОСОБА_4 не користується ніякими пільгами, у графах договору «посвідчення на пільги та його номер, П.І.Б. особи, що має право на пільги» відсутні будь-які відмітки, тобто споживач ОСОБА_4 не є сам пільговиком на даний час та не має пільг інших осіб, що проживають у даній квартирі.

Відповідно, позовні вимоги позивача ОСОБА_4 щодо захисту права на майбутнє, на думку суду, не ґрунтуються на положеннях вищевказаних норм матеріального та процесуального права, а тому, на думку суду, вимога позивача стосовно нарахування пільг в майбутньому є неправомірною.

Слід зазначити, що норми ЗУ «Про судоустрій України та статус суддів» не змінені Рішеннями Конституційного суду, якими було б доповнено норми про права на пільги чи знижки, тому саме цей закон визначає всі гарантії та соціальний захист, що надається суддям державою.

Крім того, на думку суду, винесення окремого рішення у відношення до окремої особи, - позивача по справі, - ОСОБА_4 ставить у нерівні положення суддів, чим порушується принцип рівності прав особи перед законом, оскільки дія ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» поширюється на всіх суддів України без винятку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що захист прав позивача на майбутнє, не ґрунтується на положеннях вищеназваних норм процесуального та матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 31.03.2003 року «Про затвердження Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу», з змінами та доповненнями, внесеними постановами КМ України, зокрема № 148 від 5 березня 2008 року, Законом України «Про статус суддів», Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 - VІ, ст.ст. 5, 6, 8, 11 ЦК України, ст.ст. 6, 8, 19, 22, 24, 126, 130 Конституції України, ч. 1, ч. 7 ст. 23, ч.ч. 5,6 ст. 51 Бюджетного Кодексу України, ст.ст. 3,5, 8, 10, 11, 15 60 - 66, 215, 218, 224, ч. 1 ст. 225, ст. 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Миронівкаводоканал», Публічного акціонерного товариства «Київоблгаз» в особі Миронівської філії по експлуатації газового господарства, Публічного акціонерного товариства» «Укртелеком» в особі цеху телекомунікаційних послуг № 25 Київської обласної філії, Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Миронівського районного підрозділу, Комунального підприємства «Миронівка - житло» Миронівської міської ради Київської області, управління праці та соціального захисту населення Миронівської РДА, треті особи, - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про зобов»язання вчинити дії, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

С

Суддя:

О.В. Закаблук