ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року

Справа № 910/8579/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:

Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014

у справі

№ 910/8579/13 Господарського суду міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія"

до

Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ОСОБА_4

Про

визнання договору іпотеки припиненим

за участю представників сторін:

позивача: Куркова А.В., дов. від 14.01.2014 б/н

відповідача : не з'явилися

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про визнання зобов'язання за договором іпотеки № 47-2/20-10-з/4 від 06.10.2010 такими, що припинилися з 21.11.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 у справі № 910/8579/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2013, в позові ТОВ "Муніципальна іпотечна компанія" відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 у справі № 910/8579/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 у справі № 910/8579/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Цюкало Ю.В., судді Літвінова М.Є., Нечай О.В.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Лобаня О.І., судді Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 у справі № 910/8579/13 скасовано повністю; прийнято нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" - задоволено; визнано поруку за договором № 47-2/20-10-з/4 від 06.10.2010, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" припиненою; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" 3132,40 грн. судового збору за розгляд справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у цій справі, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" на касаційну скаргу, в якому позивач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 14.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - відповідач/іпотекодержатель/кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоспецбудпроект" (далі - позичальник/боржник) було укладено кредитний договір № 47-2/20-10 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну (гривні, долари США) кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі еквівалентній 800000 доларів США, строком до 14.01.2009 зі сплатою процентів із розрахунку 20% річних за користування кредитом у гривні та 13,5% річних за користування кредитом у доларах США (п. 1.1 кредитного договору).

18.11.2010 договором про внесення змін № 17 до Кредитного договору його сторони домовились, зокрема, про відкриття кредитором позичальнику невідновлювальної мультивалютної (гривня, долари США) кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 569214,05 доларів США та 536000,00 грн. строком до 20.05.2011 зі сплатою процентів із розрахунку 19% річних за користування кредитом у гривні та 12,5% річних за користування кредитом у доларах США.

Судом апеляційної інстанції визначено, що з метою забезпечення належного виконання зобов'язань, що випливали з кредитного договору, 06.10.2010 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Муніципальна іпотечна компанія" (далі - позивач/іпотекодавець) було укладено договір іпотеки № 47-2/20-10-з/4 (далі - Іпотечний договір), предметом іпотеки за яким є майнові права на трикімнатну квартиру № 16, загальною площею 140,53 кв.м. та додатково антресолі площею 32,16 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Новомістенська, 6, на шостому поверсі, заставною вартістю 983710,00 грн., трикімнатну квартиру № 18, загальною площею 140,53 кв.м. та додатково антресолі площею 32,16 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Новомістенська, 6, на шостому поверсі, заставною вартістю 983710,00 грн., трикімнатну квартиру № 16, загальною площею 140,53 кв.м. та додатково антресолі площею 32,16 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Новомістенська, 8, на шостому поверсі, заставною вартістю 983710,00 грн., та трикімнатну квартиру № 18, загальною площею 140,53 кв.м. та додатково антресолі площею 32,16 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Новомістенська, 8, на шостому поверсі, заставною вартістю 983710,00 грн. (п. 1.1.1 Іпотечного договору).

Пунктом 6.6. Іпотечного договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення підписаних сторонами примірників та діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором (з урахуванням можливих змін та доповнень).

При цьому, пунктом 4.4. Іпотечного договору передбачено, що у випадку, коли суми, вирученої від реалізації предмета іпотеки недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя за Кредитним договором та за цим Договором, Іпотекодержатель має право одержати суму, якої не вистачає, з іншого майна Іпотекодавця чи Боржника.

Крім того, згідно п. 5.7. Іпотечного договору, у випадку, коли суми, вирученої від предмета іпотеки, буде недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя та покриття витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна Іпотекодавця.

Предметом позову у справі є вимоги позивача про визнання зобов'язань за договором іпотеки № 47-2/20-10-з/4 від 06.10.2010 припиненими з 21.11.2011.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що умови спірного договору, визначені його пунктами 4.4 та 5.7, якими передбачена додаткова відповідальність майнового поручителя, свідчать про те, що такий договір за своєю правовою природою відноситься до договорів поруки і правовідносини за таким договором регулюються нормами параграфу 3 глави 49 ЦК України. Вказуючи на те, що зобов'язання за кредитним договором повинні були бути виконані боржником до 20.05.2011 і відповідач протягом 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу позивачу, позивач просить визнати припиненими з 21.11.2011 його зобов'язання за договором іпотеки № 47-2/20-10-з/4 від 06.10.2010.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, виходив з того, що розмежування окремих видів договорів відбувається за їх предметом, а не за одиничними ознаками, які можуть бути притаманні договорам декількох видів одночасно, та проаналізувавши зміст укладеного позивачем та відповідачем договору, оцінивши умови договору, викладені в окремих його пунктах, у їх сукупності, дійшов висновку, що вчинений сторонами правочин слід розцінювати саме як договір іпотеки, відхиливши доводи позивача про застосування до правовідносин сторін за договором іпотеки № 47-2/20-10-з/4 від 06.10.2010 норм, що регулюють припинення поруки.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу у повному обсязі згідно із положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком місцевого господарського суду та задовольняючи позов виходив з того, що за змістом п.п. 4.4 та 5.7 спірного договору виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечується усім майном позивача, чим встановлюється солідарна відповідальність позивача та боржника перед ПАТ "КБ "Хрещатик" за кредитним договором і з урахуванням вказаних пунктів договору відповідач може здійснити захист своїх прав та інтересів у більшому обсязі, ніж це передбачається законодавством для договорів іпотеки; договір іпотеки № 47-2/20-10-з/4 від 06.10.2010 є змішаним договором, оскільки містить елементи договору майнової поруки (іпотеки) та містить елементи договору поруки (солідарної відповідальності).

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний договір є договором поруки і про необхідність застосування до спірного договору норм, що регулюють питання поруки, та виходячи з того, що відповідач в межах встановленого ст. 559 ЦК України шестимісячного строку (до 21.11.2011) не звернувся з вимогою до позивача, апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що зобов'язання за договором припинилися в силу вимог ст. 252 та ч.4 ст. 559 ЦК України з 21.11.2011.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою визначені ст. 554 Цивільного кодексу України, згідно із частиною 1 якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як визначено ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 24.12.2013 зазначив, що враховуючи п.п. 4.4, 5.7 Іпотечного договору місцевому господарському суду, в межах наданих йому повноважень, визначених ст. 83 ГПК України, необхідно було ретельно перевірити, чи не суперечить зазначений правочин у вказаній частині вимогам діючого законодавства і, зокрема, ст. 584 ЦК України та ст.ст. 3, 12, 18 Закону України "Про заставу", зробивши про це відповідні висновки у своєму рішенні, а у випадку відсутності таких суперечностей, з урахуванням всіх умов Іпотечного договору, які фактично передбачали повну відповідальність сторони (Іпотекодавця) у зобов'язанні, - надати у зв'язку з цим повний правовий аналіз всім умовам договору у їх сукупності.

Відповідно до статті 111¹² Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Всупереч наведеному, суди першої та апеляційної інстанції не виконали в повному обсязі вказівки, що містилися у постанові Вищого господарського суду України від 24.12.2013 та не перевірили, в межах повноважень, визначених ст. 83 ГПК України, відповідності п.п. 4.4, 5.7 Іпотечного договору вимогам законодавства.

При цьому суд апеляційної інстанції, визначивши, що умови п.п. 4.4 та 5.7 іпотечного договору, надають відповідачу можливості здійснити захист своїх прав та інтересів у більшому обсязі, ніж це передбачається законодавством для договорів іпотеки, дійшов висновку про те, що до спірного договору застосовується законодавство, що регулює правовідносини поруки. Проте апеляційний господарський суд залишив поза увагою та не дослідив умови кредитного договору щодо встановлення забезпечення зобов'язань позичальника і не врахував, що 14.12.2007 між позивачем та відповідачем вже було укладено окремий договір поруки № 47-2/20-10-П/2 з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Житлоспецбудпроект" за кредитним договором № 47-2/20-10 від 14.12.2007, виконання зобов'язань за яким також забезпечені спірним договором іпотеки.

Відповідно до статті 111⁷ Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43, ст. 111¹² ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, та врахування вказівок, що містилися у постанові Вищого господарського суду України від 24.12.2013.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 910/8579/13 скасувати.

Справу № 910/8579/13 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир