УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р.

Справа № 820/19717/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кравець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. по справі № 820/19717/14

за позовом ОСОБА_1

до Харківського міського центру зайнятості

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

13 січня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції надано невірну оцінку діям відповідача в частині внесення в Додаток 2 до Персональної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 запису про поновлення йому статусу безробітного. Норми Закону України "Про зайнятість населення" та приписи Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. N 198, передбачають виключний перелік дій центру зайнятості після отримання заяви особи про надання статусу безробітного, а саме: проведення реєстрації або перереєстрації такої особи як безробітного. Поновлення статусу безробітного зазначеними нормативними актами не передбачено. Крім того, вважає, що суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 довідку про доходи за період з 01.01.2014 року по 07.05.2014 року. Посилаючись на пункт 6.6 наказу Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, вказує, що допомога по безробіттю нараховувалась йому у розмірі 0,00 гривень до дня останнього відвідування центру зайнятості, що мало бути вказано у спірній довідці.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції порушив вимоги п.1 ч.3 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не дав належної оцінки тому факту, що останній не отримав повної відповіді на інформаційний запит від 21 липня 2014 року, надісланий Харківському міському центру зайнятості, а саме: не отримав копії наказу про поновлення йому статусу безробітного. Зі змістом цього наказу ознайомлений належним чином не був, а лише отримав інформацію про прийняте відносно нього рішення, про що було зроблено запис в його особовій справі.

Крім того позивач зазначив, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку діям відповідача щодо направлення позивача на роботу охоронця Харківським міським центром зайнятості. Вважає, зазначені дії здійснено протиправно без урахування його здібностей та професійного досвіду, такому направленню мали передувати курси підготовки за професією (перекваліфікація). Однак, відповідач таких дій не вчинив, що призвело до відмови ОСОБА_1 у працевлаштуванні охоронцем у зв'язку з відсутністю додаткових навичок, про що зазначено в корінці направлення на роботу. Крім того, Харківським міським центром зайнятості протиправно було відмовлено позивачу у наданні направлення на роботу контролером пасажирського транспорту. Акт про відмову отримати направлення на роботу контролером пасажирського транспорту від 29 липня 2014 року не є належним доказом по справі, оскільки особи, які підписали цей акт не були присутні на прийомі в той час.

Харківський міський центр зайнятості письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, допитавши свідків, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 17.06.2008 року ОСОБА_1 був зареєстрований Дзержинським районним центром зайнятості м. Харкова, правонаступником якого є Харківський міський центр зайнятості, як такий, що шукає роботу. Статус безробітного позивачу було надано 24.06.2008 року з призначенням допомоги по безробіттю як застрахованим особам без урахування страхового стажу строком 360 календарних днів відповідно до п.2, п.4, ст.22 та п.2 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" з 24.06.2006 року по 18.06.2009 року.

07 травня 2014 року наказом Харківського міського центру зайнятості №НТ 140507 припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітного з 31.03.2014 року у зв'язку з відмовою від двох пропозицій підходящої роботи на підставі п.п.1 ст.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198.

01 липня 2014 року Харківським міським центром зайнятості було видано наказ №НТ 140701, яким ОСОБА_1 було поновлено статус безробітного.

05 серпня 2014 року наказом №НТ 140805 відповідно до абзацу п.п.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198, Харківським міським центром зайнятості прийнято рішення про припинення обліку ОСОБА_1 у зв'язку з відмовою від двох пропозицій підходящої роботи з 29.07.2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо ненадання позивачу довідки про доходи за весь період з 01.01.2014 року по 07.05.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що з 31.03.2014 року реєстрація ОСОБА_1 як безробітного була припинена, тому видана йому довідка про доходи включає лише період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 Харківським міським центром зайнятості була видана довідка №8021-НП від 04.07.2014 року про дохід за період з 01 січня 2014 року по 30 березня 2014 року для пред'явлення у орган праці та соціального захисту населення (а.с.12).

Згідно частин 1, 3, 4 статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року N 1533-III (далі - Закон №1533-ІІІ), право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180 календарних днів.

Так, 17.06.2008 року позивач був взятий на облік до Дзержинського районного центру зайнятості м. Харкова як такий, що шукає роботу. З 24.06.2006 року по 18.06.2009 року отримував допомогу по безробіттю у розмірах та на підставах, передбачених Законом України №1533-ІІІ та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 31 Закону України №1533-ІІІ виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 19.06.2009 року припинена у зв'язку із закінченням строку її виплати.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року N 5067-VI (далі - Закон 5067-VI), зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Пунктом 4 частини 1 статті 45 Закону №5067-VI встановлено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі дворазової відмови від пропонування підходящої роботи, а для безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), дворазової відмови від пропонування проходження професійного навчання.

Так, 07 травня 2014 року наказом Харківського міського центру зайнятості було припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітного з 31 березня 2014 року у зв'язку з відмовою від двох пропозицій підходящої роботи.

Правомірність видання зазначеного наказу була предметом дослідження під час розгляду справи №640/7549/14-а. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2014 року, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду (а.с.54-56), встановлено, що такий наказ було прийнято в межах та на підставі вимог чинного законодавства.

З урахуванням частини 1 статті 72 та статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає таким, що не потребує доказування факт правомірного з 31.03.2014 року припинення реєстрації ОСОБА_1 у Харківському міському центрі зайнятості як такого, що має статус безробітного.

Таким чином, у період з 01.04.2014 року по 07.05.2014 року позивач не мав статусу зареєстрованого безробітного та, відповідно, Харківський міський центр зайнятості не мав підстав видати ОСОБА_1 довідку про доходи за вказаний період часу включно.

Посилання позивача у апеляційній скарзі на пункт 6.6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307, згідно якого допомога по безробіттю нараховується до дня останнього відвідування центру зайнятості включно, висновків суду не спростовують.

З аналізу норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закону України "Про зайнятість населення" вбачається, що допомога по безробіттю має строковий характер, а її виплата припиняється за наявності однієї з підстав, встановлених статтею 31 Закону №1533-ІІІ, зокрема також у разі відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. До ознак, які відрізняють закон від інших нормативно-правових актів, відносяться наступні: прийняття його вищим представницьким органом державної влади, регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, у спірних правовідносинах за суперечності норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та норм наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307 в частині моменту припинення нарахувань допомоги по безробіттю, застосуванню підлягають норми Закону №1533-ІІІ.

Фактично, з 31 березня 2014 року ОСОБА_1 був знятий з обліку в Харківському міському центрі зайнятості з підстави відмови від двох пропозицій підходящої роботи і в силу пункту 14 частини 1 статті 31 Закону №1533-ІІІ відповідач втратив право на здійснення будь-яких нарахувань допомоги позивачу, та, відповідно, був позбавлений підстав для відображення такої допомоги по безробіттю у довідці про доходи ОСОБА_1 з 01.04.2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання дій неправомірними, зобов'язання Харківського міського центру зайнятості скасувати внесений до Додатку 2 до Персональної картки НОМЕР_1 запис "поновити СБ" та зобов'язати відповідача внести запис "надано статус безробітного", суд першої інстанції виходив з того, що Харківський міський центр зайнятості діяв у межах наданих повноважень та на підставі норм чинного законодавства, підстави для перереєстрації позивача були відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. N 198, (далі - Порядок №198), Центр зайнятості припиняє реєстрацію в тому числі у випадку відмови від двох пропозицій підходящої роботи, в тому числі за набутою професією за направленням центру зайнятості.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі дворазової відмови від пропонування підходящої роботи за професією (спеціальністю), набутою за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Частиною 2 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що у разі припинення реєстрації відповідно до пунктів 4 - 9 частини першої цієї статті безробітний має право на наступну реєстрацію у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, не раніше ніж через 90 календарних днів з дня зняття з обліку.

Пунктом 40 Порядку №198 встановлено тотожні вимоги, а саме: перереєстрація безробітного здійснюється з дня подання відповідної заяви або не раніше ніж через 90 календарних днів з дня припинення попередньої реєстрації відповідно до абзаців дев'ятнадцятого - двадцять другого підпункту 1 пункту 37 цього Порядку за умови повернення коштів, отриманих за період попередньої реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2014 року наказом Харківського міського центру зайнятості №НТ 140507 прийнято рішення про припинення реєстрації як безробітного ОСОБА_1 з 31.03.2014 року у зв'язку з відмовою від двох пропозицій підходящої роботи.

01 липня 2014 року Харківським міським центром зайнятості було видано наказ №НТ 140701, яким ОСОБА_1 було поновлено статус безробітного.

Таким чином, з дня зняття з обліку ОСОБА_1 до дня поновлення його в статусі безробітного строк у 90 календарних днів не сплив, доказів на підтвердження факту повернення коштів, отриманих позивачем за час попередньої реєстрації, не надано, відтак відповідач не мав достатніх підстав для проведення наступної реєстрації (перереєстрації) ОСОБА_1 із наданням статусу безробітного. З огляду на викладене, підстави для внесення у Додаток 2 до Персональної картки НОМЕР_1 позивача запису "надано статус безробітного" відсутні.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 щодо відсутності такого визначення, як поновлення статусу безробітного не спростовують висновків суду про те, що останній повторно міг бути зареєстрований як безробітний лише через 90 календарних днів з дня зняття з обліку (ч.2 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення").

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій Харківського міського центру зайнятості в наданні неповної інформації на запит позивача від 21.07.2014 року та зобов'язання надати позивачу копію наказу про поновлення йому статусу безробітного з 01.07.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було належним чином повідомлено про зміст даного наказу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про зайнятість населення", єдина інформаційно - аналітична система центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, функціонує для інформаційної підтримки реалізації державної політики у сфері зайнятості населення; створення цілісної системи інформаційної взаємодії державних органів влади, що здійснюють заходи щодо сприяння зайнятості населення; проведення моніторингу ринку праці, аналізу попиту та пропонування робочої сили. До Єдиної інформаційно-аналітичної системи включається інформація, що надійшла від його територіальних органів у процесі своєї діяльності, зокрема від громадян, роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та органів державної влади. Інформація з Єдиної інформаційно-аналітичної системи надається та використовується відповідно до законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних".

Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводиться центром зайнятості. Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного. Обробка персональних даних безробітних здійснюється центром зайнятості відповідно до закону. Рішення, які приймаються центром зайнятості відносно безробітних, оформлюється наказом центру зайнятості (який є добовим) та заноситься до картки персонального обліку безробітних.

25 липня 2014 року Харківським міським центром зайнятості листом за вих. № ХМЦЗ-01-22із-24/14 ОСОБА_1 був надісланий додаток №2 до персональної картки НОМЕР_1 останнього в якій зазначено про рішення, прийняті територіальним органом щодо зареєстрованого безробітного, зокрема, зазначено, що наказом від 01.07.2014 року №НТ 140701 поновлено статус безробітного з 01.07.2014 року та є підпис ОСОБА_1, що підтверджує ознайомлення позивача з цим наказом від 01.07.2014 року.

Посилання позивача у апеляційній скарзі на пункт 1 частини 3 статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", висновків суду не спростовують.

Норма Закону, на яку посилається ОСОБА_1 передбачає, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Тобто, встановлений зазначеною нормою обов'язок не є безумовним, а виконується з урахуванням передбачених чинним законодавством застережень.

Так, відповідно до Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон №2657-ХІІ), інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11 Закону N 2657-ХІІ).

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону N 2657-ХІІ).

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону N 2657-ХІІ).

Згідно висновку Конституційного Суду України в Рішенні від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012, перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація, не є вичерпним.

Згідно статті 14 Закону України "Про захист персональних даних", поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних.

Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, інформація про інших осіб, яка міститься в наказі від 01.07.2014 року №НТ140701, яким в тому числі поновлено позивача у статусі безробітного, є конфіденційною, та може поширюватись лише з підстав та порядку, передбачених чинним законодавством, за згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо направлення позивача на роботу охоронця, а також в частині ненадання позивачу направлення на роботу контролера пасажирського транспорту, суд першої інстанції виходив з того, що Харківський міський центр зайнятості діяв у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про зайнятись населення", підходящою робота для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітний. Під час пропонування підходящої роботи враховується тривалість роботи за професією (спеціальністю), кваліфікація досвід, тривалість безробіття, а також потреба ринку праці.

Згідно положень ч.3 ст.46 Закону України "Про зайнятись населення", у разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров'я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Згідно пункту 19 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, у разі коли протягом шести місяців з дня реєстрації безробітному неможливо підібрати роботу за професією, підходящою є робота, що потребує зміни професії з урахуванням його здібностей, стану здоров'я, професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

15 липня 2014 року, в порядку надання соціальних послуг, ОСОБА_1 було запропоновано працевлаштування до органу місцевого самоврядування Управління праці та соціального захисту населення Ленінського району м. Харкова на посаду - спеціаліст державної служби, до КП "Тролейбусне депо №2" - контролер пасажирського транспорту. Направлення на працевлаштування позивач брати відмовився. За фактом подій 15.07.2014 року ХМЦЗ складені акти, з якими ОСОБА_1 було ознайомлено.

Під час прийому 29.07.2014 року ОСОБА_1 запропоновано опрацювати направлення на працевлаштування до підприємств, які були запропоновані під час зустрічі 15.07.2014 року, але взяти ці направлення позивач відмовився. Також був здійснений підбір роботи і видано направлення до ТОВ "Виробничо-технічне об'єднання "Індекс" на посаду охоронник.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій Харківського міського центру зайнятості щодо направлення позивача на роботу охоронника, враховуючи, що вказана пропозиція не суперечить вимогам ч.8 ст.46 Закону України "Про зайнятись населення", здійснена з урахуванням норм частини 3 статті 46 Закону України "Про зайнятість населення".

Посилання позивача у апеляційній скарзі на необхідність попереднього направлення його на курси підготовки за іншою спеціальністю, є безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно частини 2 статті 35 Закону №5067-VІ, професійне навчання зареєстрованих безробітних організовується територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на замовлення роботодавця або для самозайнятості, провадження підприємницької діяльності з урахуванням побажань безробітних і здійснюється у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України 31.05.2013 N 318/655, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 червня 2013 р. за N 1029/23561, професійне навчання зареєстрованих безробітних за робітничими професіями здійснюється за професіями, наведеними у Державному переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 року N 1117, та в Національному класифікаторі України "Класифікатор професій" ДК 003:2010, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року N 327.

Згідно з Класифікатором професій ДК 003:2010 професія охоронника (охоронця) не віднесена до жодного з класифікаційних угруповань, сформованих у 9 розділах. За таких умов, чинним законодавством не передбачено проведення професійної перепідготовки зареєстрованих безробітних за професією охоронника (охоронця).

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи позивача про те, що інформація, яка викладена в акті від 29 липня 2014 року (а.с. 46) не відповідає дійсності, оскільки особи, які його підписали ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були допитані в суді апеляційної інстанції в якості свідків і будучі попередженими про кримінальну відповідальність, під присягою підтвердили факт відмови позивача 29 липня 2014 року від отримання другого направлення на роботу до КП «Тролейбусне депо № 2». Підстав не довіряти свідченням вказаних осіб у суду немає.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку встановленим фактам та доказам, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2015р. по справі № 820/19717/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

(підпис)

Сіренко О.І.

Судді

(підпис) (підпис)

Любчич Л.В. Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2015 р.

Помічник судді Цюпак О.П.