РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/12329/14-ц

пр. № 2/759/337/15

16 лютого 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Шум Л.М.

при секретарі: Прокопенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції м. Києва, Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на ? частину жилого приміщення за спадкоємцем -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_3 є дружиною батька її чоловіка ОСОБА_5, з яким вона зареєструвала шлюб 28.12.2002р. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_6 помер. Батько її чоловіка ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідачка по справі навмисно приховала від нотаріуса, коли оформлювалося свідоцтво про право на спадщину за законом, що у її чоловіка є онука ОСОБА_2 і що вона має право на спадкування за законом на ? частину квартири АДРЕСА_1 після смерті свого батька ОСОБА_5

16.12.2013р. позивачка звернулася в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до нотаріуса про отримання свідоцтва про право на спадкове майно за правом представлення, але 17.01.2014р. отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на тих підставах, що свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру, було видано Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою, 27 квітня 2009року за реєстром №4-909 його дружині ОСОБА_3 Позивачка зазначає, що вона у 2014 р. зверталась до Святошинського районного суду м. Києва з позовними вимогами про визнання права власності за спадкоємцем за законом, проте, рішенням суду від 02.04.2014 р. у позові було відмовлено. Позивачка вказує, що саме під час розгляду вказаної вище цивільної справи вона дізналась, що відповідачка ОСОБА_3 відповідно до Договору купівлі-продажу від 08.10.2009 р. продала квартиру АДРЕСА_1 відповідачці ОСОБА_4

Позивачка просить суд визнати Свідоцтво про право власності на спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 недійсним, визнати Договір купівлі-продажу від 08.10.2009 р., укладеного між відповідачами недійсним, визнати а ОСОБА_2 право власності на ? частину вказаної вище квартири, стягнути з відповідачки ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнала, у зв'язку з безпідставністю його вимог, подала письмові заперечення, одночасно просила застосувати строк позовної давності до позовних вимог (а.с. 93-97).

Відповідачка ОСОБА_4 до суду не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась судом належним чином (а.с. 34, 56, 84, 85), направила на адресу суду письмові заперечення на позов та заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 72-75, 76-77), а тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності останньої на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник третьої особи Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду письмові пояснення, відповідно до яких у постановленні рішення поклався на розсуд суду та просив суд розглянути справу за його відсутності (а.с. 35-36).

Представник третьої особи Святошинської РДА в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду листа відповідно до якого просив постановити рішення відповідно до чинного законодавства та розглянути справу за його відсутності (а.с. 25).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, її представника, представеика відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку що у задоволення позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 28.12.2002р. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_2 (а.с. 14).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 помер (а.с. 11).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_5 - ОСОБА_6, онукою якого є малолітня ОСОБА_2 (а.с. 12).

В судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка належала останньому на праві приватної власності (а.с. 15),у зв'язку з чим відповідачка ОСОБА_3 04.12.2008р. звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, яка була дружиною померлого, з заявою про прийняття спадщини.

Встановлено, що відповідачці ОСОБА_3 нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори 27 квітня 2009 року було видано свідоцтво про право власності на спадкове майно за законом, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст.1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини

Встановлено, що позивачка 17.01.2014р. звернулася з заявою в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого дідуся доньки ОСОБА_6

Судом встановлено, що 17.01.2014р. позивачка отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії на тих підставах, що свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру, було видано дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою, 27 квітня 2009року за реєстром №4-909 його дружині ОСОБА_3 (а.с. 17).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08.10.2008 р. посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстровим №3339, відповідачка ОСОБА_3 реалізувала квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу відповідачці ОСОБА_4, у зв'язку з чим на думку суду, свідоцтво про право на спадщину за законом видане 27 квітня 2009 року на спадкове майно, яке складається з вказаної вище квартири втратило свою силу (а.с. 16).

Згідно ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 2 ст. 1272 ЦК України, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщин, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

В судовому засіданні позивачка в обґрунтування позовних вимог пояснила, що звернулась до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину в інтересах малолітньої доньки лише у січні 2014 р., оскільки не знала про факт смерті свого свекра ОСОБА_6, дідуся дочки, крім того з 2008 р. малолітня ОСОБА_2, 2002 р.н. дуже хворіла, а тому позивачка не мала часу займатися спадковим майном після смерті її свекра.

Також, позивачка зазначила, що про смерть свекра ОСОБА_6 вона дізналась з відомостей Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві, проте, в супереч ст. 60 ЦПК України, позивачка не надала жодного доказу в підтвердження цього посилання, а також докази догляду за хворою дочкою, що позбавило останню вчасно звернутись до нотаріальної контори.

В судовому засіданні не встановлено, що позивачка будь-яким чином цікавилась життям померлого ОСОБА_6, спілкувалась з ним, відвідувала його, та її дочка, як рідна онука померлого разом проводили час, наприклад, у святкові дні.

В судовому засіданні не доведено та підтверджено жодним письмовим доказом, що відповідачка ОСОБА_3, як дружина померлого ОСОБА_6 перешкоджала позивачці та її дочці у будь-якому спілкуванні з свекром - дідусем.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Враховуючи положення Глави 16, Розділу IV ЦК України, позивачка та її представник як у позовній заяві так і у судовому засіданні не зазначили жодної правової норми, на підставі якої необхідно визнати Договір купівлі-продажу квартири від 08.10.2008 р. недійсним, а тому на думку суду, позивачка невірно обрала спосіб захисту цивільних прав малолітньої ОСОБА_2.

Суд приходить до висновку, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України. які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Крім того, відповідно до п. 3 Листа Вищого спеціалізованого суду України від 27.09.2012 № 10-1387/0/4-12 "Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування", у разі продажу (відчуження іншим способом) спадкового майна особою, на користь якої було видано свідоцтво про право на спадщину, як спосіб захисту інтересів малолітніх або неповнолітніх спадкоємців судом може бути застосовано передання їм частки в натурі шляхом перерозподілу майна, що збереглося, або сплати грошової компенсації (стаття 1280 ЦК України).

Таким чином судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на отримання свідоцтва про право на спадщину у встановленому законом порядку, при цьому доказів того, що ОСОБА_1 зверталась до нотаріальної контори з заявою про отримання спадщини, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, остання суду не надала, в тому числі шляхом отримання додаткового строку прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановлено ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно ч. 1 ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні позивачка та її представник не довели необхідність визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадкове майно та договір купівлі-продажу квартири, враховуючи, в тому числі, пропуск звернення позивачки до нотаріальної контори, відсутність письмових доказів в обґрунтування пропуску цього строку, відсутність посилання на правову норму відповідно до якої договір купівлі-продажу може бути визнаний недійсним та невірно обраний спосіб захисту своїх прав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не мають належного правового обґрунтування для можливості задоволення позову, в тому числі, визнання права власності на ? частину спірної квартири та стягнення моральної шкоди , а тому підстави на які посилаються позивачка та її представник не можуть бути взяті судом до уваги.

Суд, також відмовляючи у задоволенні позову виходив з положень ст. 257 ЦК України, відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а тому на думку суду позивачка пропустила вказаний строк звернення до суду, при цьому, жодних письмових доказів в підтвердження поважності пропуску цього строку суду не надала.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позивачкою та її представником всупереч ст. 60 ЦПК України, не надано жодного доказу в підтвердження та обґрунтування позовних вимог, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 16, 215, 216, 257, 392, 1223, 1261, 1269, 1270, 1272, 1301 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 10, 11, 57-60, 179, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції м. Києва, Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на ? частину жилого приміщення за спадкоємцем - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі до Святошинського районного суду м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії рішення.

Суддя :