ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 р.

м.Одеса

Справа № 815/2562/13-а

Категорія: 12.2

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Управління СБУ в Одеській області №206-ОС від 15 серпня 2012 року в частині терміну перебування в розпорядженні з 17 липня по 17 жовтня 2012 року, визнання протиправним та скасування наказу СБУ №225-ОС від 28 лютого 2013 року в частині призначення позивача на посаду помічника начальника управління - начальника юридичного сектора Управління ВКР СБУ в м. Севастополі.

Позов обґрунтовував тим, що посадовими особами відповідачів грубо порушено його права щодо ознайомлення з наказами при виведенні в розпорядження, під час знаходження в розпорядженні, незаконно визначено строк та термін перебування в розпорядженні в наказі №206-ОС від 15.08.2012р, порушено порядок підготовки документів при призначені на посаду та документів, які в подальшому стали підставою для видання наказу про призначення на посаду. Позивач зазначив, що під час його перебування в розпорядженні на протязі семи з половиною місяців було грубо порушено вимоги Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України №1262/2007р., зокрема, п.43 «в», п.48 «є», а також вимоги Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України №772 від 14.10.2008р., зокрема, п.4.9 абзац 2, абзац 4, п.4.10 абзац 1, абзац 2, абзац 3, п.4.13. При виданні наказу №225-ОС від 28.02.2013р. відповідачем не враховано сімейний стан позивача, а саме: його рідний брат є інвалідом 2-ї групи, на утриманні знаходиться престаріла мати ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітній син ІНФОРМАЦІЯ_2, дочка ІНФОРМАЦІЯ_3, дружина, яка в даний час тимчасово не працює.

Служба безпеки України проти позову заперечувала, зазначивши, що за результатами роботи комісії Голові СБУ було запропоновано призначити ОСОБА_1 помічником начальника Управління (з юридичних питань) Управління ВКР СБУ в АРК і м. Севастополі (з дислокацією в м. Севастополі). Голова СБУ 20.02.2013р. погодився з запропонованим рішенням, у зв'язку з чим 28.02.2013р. наказом №225-ОС полковника ОСОБА_1 було призначено помічником начальника Управління (з правової роботи) - старшим юрисконсультом Управління ВКР СБУ в АРК і м. Севастополі (з дислокацією в м. Севастополі) за п.п. «б» п.44 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007р. №1262/2007 (на рівнозначну посаду). При прийнятті рішення щодо призначення ОСОБА_1 на вказану посаду враховувалися вимоги п.2.3.2 Інструкції про організацію роботи з переміщення по службі військовослужбовців СБУ за службовою потребою, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 07.07.2011р. №270/ДСК.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2014р. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що зарахування позивача в розпорядження відповідного начальника на підставі підпункту «б» п.48 Положення може відбуватися за умови видання наказу згідно з організаційно-штатними змінами, оголошеними наказом Голови СБУ від 17.07.2012р. №017, а тому з боку відповідачів відсутні порушення вимог законодавства при зарахуванні позивача у розпорядження звільнивши його з посади консультанта головного відділу контррозвідувального захисту економіки. Під час роботи комісії ОСОБА_1 не були надані, а в матеріалах його особової справи відсутні документи, які підтверджують сімейні обставини позивача, на які він вказує у своєму позові, а саме, на наявність на його утриманні членів сім'ї, які потребують тривалого лікування в конкретному закладі охорони здоров'я або проживання в певних кліматичних умовах, що унеможливлює їх переїзд до його нового місця служби на підставі відповідних висновків (довідок).

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що замість встановлення всіх фактичних обставин у справі та надання їм відповідної правової оцінки судом першої інстанції лише взято за основу прийнятого рішення висновки відповідачів за результатами розгляду скарги позивача від 04.04.2014р. Судом не враховано, що при наявності вакантних посад військовослужбовець, який зарахований в розпорядження, повинен в першу чергу бути призначений на вакантну рівну та нижчу посади, а негативна оцінка моральним та професійним якостям на власний розсуд начальником Управління даватися не може, так як вона може лише даватися за результатами відповідних службових розслідувань. Апелянт знаходить безпідставним посилання суду на положення Інструкції про організацію роботи з переміщення по службі військовослужбовців СБУ, затвердженої наказом №270/ДСК від 07.07.2011р., оскільки вказана Інструкція передбачає виконання військовослужбовцем саме протягом декількох років одних і тих же завдань, тоді як з моменту затвердження Інструкції до моменту виведення позивача в розпорядження на посаді консультанта він перебував лише 1 рік 26 днів. Судом не надано відповідної правової оцінки діям посадових осіб Управління щодо не ознайомлення позивача з наказом Голови СБУ від 17.07.2012р. №017, призначення начальником Управління на наявні вакантні в Управлінні на цей час рівні та нижчі посади згідно вказівки Голови СБУ, діям посадових осіб Управління роботи з особовим складом СБУ по термінам направлення наказу до Управління з моменту його підписання та скорочення посади з 17.07.2012р., а також щодо особистого проведення бесіди, примушення до самостійного звернення в інші органи та підрозділи СБУ з проханням про подальше проходження служби.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, полковник юстиції ОСОБА_1 з вересня 1991 року проходив кадрову військову службу в органах Служби безпеки України. В липні 2012 року перебував в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області на посаді начальника відділу.

Наказом Голови Служби безпеки України №017 від 17.07.2012р. «Про зміни в штатах Служби безпеки України та організаційні заходи» внесено зміни до штату Управління Служби безпеки України в Одеській області, затверджені наказом Голови Служби безпеки України від 19.07.2007р. №041; наказано відповідним начальникам провести, у визначеному законодавством України порядку, призначення (зарахування в своє розпорядження) військовослужбовців, які займають посади, що скорочуються.

Відповідно до п.п. «б» п.48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів) допускається у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - до 3 місяців.

Пунктом 4.9 Інструкції Про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом Голови Служби безпеки України №772 від 14.10.2008р. (далі по тексту - Інструкція №772), передбачено, що зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади. Зарахування у розпорядження відповідних начальників (із зазначенням їх конкретних посад) проводиться наказами по особовому складу з обов'язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження їх начальниками у встановленому порядку.

09 серпня 2012 року начальником ГВ КЗЕ Управління Служби безпеки України в Одеській області полковником Гульченко В. на ім'я начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області генерала-майора Туріци В.В. подано рапорт, в якому, з посиланням на Наказ Голови Служби безпеки України №017 від 17.07.2012р., повідомлено, що у ГВ КЗЕ Управління Служби безпеки України в Одеській області відбулися організаційно-штатні зміни, в результаті проведення яких посада консультанта КЗЕ підлягає скороченню. Вказаним рапортом заявлено клопотання про зарахування в розпорядження начальника Управління, у відповідності до п.п. «б» п.48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, з 17.07.2012р. по 17.10.2012р. полковника юстиції ОСОБА_1, який займав посаду консультанта ГВ КЗЕ Управління.

Наказом начальника Управління Служби безпеки України генерал-майора Туриці В.В. від 15 серпня 2012 року №206 - ОС полковник ОСОБА_1 був зарахований у його розпорядження з 17 липня по 17 жовтня 2012 року за п.п. «б» п.48 Положення «у зв'язку з проведенням організаційних заходів» за посадою начальника відділу.

Підставою для вказаного наказу став рапорт начальника ГВ КЗЕ від 09 серпня 2012 року.

Однак, в апеляційній скарзі апелянт, серед іншого, посилається на те, що в постанові суду від 14.11.2014р. Одеський окружний адміністративний суд неповно встановив обставини справи, зазначивши, що підставою для видання наказу №206 - ОС від 15.08.2012р. був неіснуючий наказ СБУ №041 ОС від 19 липня 2012 року. З цього приводу варто зазначити, що при зверненні з позовом до суду позивач в поданій ним же позовній заяві також посилався на те, що підставою для видання наказу №206 - ОС від 15.08.2012р. був наказ СБУ №041 ОС від 19 липня 2012 року.

Відповідно до п.4.14 Інструкції №772 час перебування військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні відповідного начальника, на лікуванні, в щорічній основній, додаткових, творчих, соціальних відпустках та відпустках у зв'язку із хворобою, за сімейними обставинами та з інших поважних причин, продовжує строк цього розпорядження на період перебування військовослужбовця на лікуванні у зазначених відпустках, про що видаються відповідні накази по особовому складу щодо продовження строку перебування в розпорядженні.

У зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікуванні та у щорічній основній відпустці термін перебування його у розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України неодноразово продовжувався, що сторонами не заперечується.

Згідно п.4.10 Інструкції №772, зарахування військовослужбовців у розпорядження прямих начальників у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (підпункт «б» пункту 48 Положення) здійснюється у разі звільнення їх з посад у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням у Службі безпеки України або її органах, підрозділах, закладах, установах інших організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку із зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів) відповідно до актів законодавства України та нормативно-правових актів чи інших розпорядчих документів Служби безпеки України, якими визначаються мета, зміст та терміни проведення цих заходів.

При проведенні організаційних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, разом з організаційно-штатними пропозиціями подаються в установленому порядку пропозиції щодо подальшого використання військовослужбовців, посади яких скорочуватимуться. З військовослужбовцем, якого звільнено з посади у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів та зараховано у розпорядження, начальник, у розпорядження якого він зарахований (з тим, який зарахований у розпорядження Голови Служби безпеки України, Голова Служби безпеки України чи за його дорученням один із його заступників або начальник Управління роботи з особовим складом), проводить бесіду, під час якої ознайомлює його з цим наказом, роз'яснює права та обов'язки, пов'язані з перебуванням у розпорядженні, а також попереджає про те, що у разі, якщо до завершення строку перебування у розпорядженні він не буде призначений на штатну посаду відповідно до пунктів 44-46 Положення, у встановленому порядку вирішуватиметься питання про можливість його подальшого використання на військовій службі. Результати цієї бесіди оформлюються довідкою (рапортом), яка (який) долучається і до частини «Особова справа» матеріалів особової справи військовослужбовця.

З наявної в матеріалах справи довідки про бесіду з полковником юстиції ОСОБА_1 від 08.10.2012р. вбачається, що помічником начальника Управління - начальником ВКЗ УСБ України в Одеській області полковником Навроцьким В.І. 08.10.2012р. було проведено бесіду з позивачем, під час якої останній був проінформований про те, що у зв'язку з організаційно-штатними змінами, які оголошені наказом Голови СБУ №017 від 17.07.2012р., скорочено посаду консультанта ГВ КЗЕ УСБУ в Одеській області і він зарахований у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області від 15.08.2012р. В ході проведення бесіди позивачу доведено, що у разі неможливості його призначення на рівну посаду він може бути призначений на нижчу посаду або підлягає звільненню з військової служби в установленому порядку. У зв'язку з відсутністю в Управлінні вакантних посад, відповідних тій, на якій ОСОБА_1 проходив службу до виведення в розпорядження, йому було рекомендовано звернутись до інших органів та підрозділів СБ України з проханням про подальше проходження військової служби і вирішити це питання самостійно. В ході бесіди ОСОБА_1 підтвердив своє бажання в подальшому продовжити проходження військової служби в СБУ. Скарг чи пропозицій до керівництва Управління висловлено не було.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що бесіду, обов'язкове проведення якої передбачено п.4.10 Інструкції №772, про зарахування його у розпорядження з 17.07.2012р. проведено з ним лише в жовтні 2012 року, оскільки а ні Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007, а ні Інструкцією Про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженою наказом Голови Служби безпеки України №772 від 14.10.2008р., не передбачено строків проведення такої бесіди, а лише зазначено про необхідність її проведення.

Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що в порушення вимог п.4.10 Інструкції №772 бесіду 08.10.2012р. проведено з ним начальником ВКЗ УСБ України в Одеській області Навроцьким В.І., а не безпосередньо начальником Служби безпеки України в Одеській області Туріцою В.В., то, на думку колегії суддів, зазначені обставини не мають істотного значення для справи, оскільки начальник Служби безпеки України в Одеській області міг доручити здійснення своїх повноважень щодо проведення бесіди начальнику ВКЗ УСБ України в Одеській області.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що при проведенні з ним бесіди йому було повідомлено про відсутність рівних та нижчих посад в Управлінні при їх фактичній наявності. Такі доводи апелянта не підтверджено матеріалами справи, а тому не можуть братися до уваги судом апеляційної інстанції.

Крім цього, судова колегія не бере до уваги посилання апелянта на те, що Одеським окружним адміністративним судом не надано відповідної правової оцінки факту примушування його відповідачем до самостійного звернення в інші органи та підрозділи СБУ щодо подальшого проходження служби, оскільки зі змісту довідки про бесіду з ОСОБА_1 від 08.10.2012р., яку ним підписано не зауважень, вбачається, що позивачу рекомендовано було звернутися до інших органів та підрозділів СБУ, а не примушувалось це зробити. Як зазначалось вище, скарг та пропозицій до керівництва Управління ОСОБА_1 висловлено не було.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції свою позицію апелянт, передусім, мотивував тим, що наказ про зарахування його з 17.07.2012р. в розпорядження видано 15.08.2012р., тобто через місяць з дня такого зарахування. У зв'язку з цим, апелянт вважає, що наказом начальника Управління Служби безпеки України генерал-майора Туріци В.В. від 15 серпня 2012 року №206 - ОС полковник ОСОБА_1 міг бути зарахований у його розпорядження з 15 серпня по 15 листопада 2012 року.

При цьому, апелянт посилається на п.4.13 Інструкції №772, яким передбачено, що звільнення військовослужбовця з посади та зарахування його в розпорядження відповідного начальника провадиться не раніше дня видання наказу по особовому складу про таке звільнення з посади та зарахування в розпорядження.

Однак, ОСОБА_1 не враховано, що вказаним пунктом Інструкції №772 також передбачено, що якщо звільнення з посади здійснюється у зв'язку із проведенням організаційно-штатних заходів зарахування в розпорядження відповідного начальника провадиться із дня набрання чинності наказом про зміни в штаті або дня, зазначеного в цьому наказі. Тобто, дата зарахування в розпорядження у зв'язку із проведенням організаційно-штатних заходів не містить прив'язки виключно до дати видання наказу, як розпорядчого документу, а здійснюється з дати, вказаної у відповідному наказі. Ні Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, а ні Інструкцією Про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України не передбачено вимог про зарахування в розпорядження військовослужбовця Служби безпеки України лише після оформлення відповідного наказу.

Посилаючись на порушення вимог законодавства при виданні наказу про зарахування в розпорядження через місяць після такого зарахування ОСОБА_1 не зазначає, яку саме норму законодавства порушено Управлінням Служби безпеки України в Одеській області в частині строків видання наказу від 15 серпня 2012 року №206 - ОС, а також здійснює помилкове тлумачення п.4.13 Інструкції №772.

Щодо посилань апелянта, що з наказом про виведення у розпорядження його ознайомили більше ніж через 2 місяці після його надходження до Управління, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що про знаходження його у розпорядженні ОСОБА_1 знав ще 02 серпня 2012 року коли добровільно здав для переоформлення своє службове посвідчення співробітника, в якому зроблено відповідний запис про його статус військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні. За отримання посвідчення від 02.08.2012р. того ж дня позивач поставив свій підпис в Журналі обліку видачі посвідчень співробітникам Управління Служби безпеки України в Одеській області. Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про свідоме розуміння позивачем факту видання наказу про скорочення його посади та виведення його у розпорядження. Вказані обставини позивачем не заперечувалися.

Відповідно до вимог пункту 4.9 Інструкції №772 на ОСОБА_1 покладено окремі функціональні обов'язки, які затверджено начальником Управління Служби безпеки України в Одеській області 27.08.2012р., та того ж дня доведені під особистий підпис військовослужбовцю. Згідно з цими обов'язками ОСОБА_1 виконує окремі завдання керівництва Управління в секторі архівного забезпечення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду про відсутність підстав для задоволення вимог позову про визнання протиправним та скасування наказу начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області №206-ОС від 15 серпня 2012 року в частині терміну перебування ОСОБА_1 в розпорядженні з 17 липня по 17 жовтня 2012 року. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Перевіряючи законність наказу Голови Служби безпеки України №225-ОС від 28 лютого 2013 року щодо призначення позивача на посаду помічника начальника управління - начальника юридичного сектора Управління ВКР СБУ в м. Севастополі колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.4.2 рішення Колегії Служби безпеки України, оголошеного наказом Служби безпеки України від 30.01.2013р. №33/ДСК, в лютому 2013 року в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області працювала комісія УРОС СБ України спільно з Управлінням ВКР ДКР СБ України. Зокрема, у період з 10 по 15 лютого 2013 року комісією УРОС СБ України здійснено виїзд і перевірку стану кадрового забезпечення Управління Служби безпеки України в Одеській області.

Під час перевірки комісією, в межах своїх повноважень, проведені бесіди з начальником Управління Служби безпеки України в Одеській області, заступниками начальника управління, керівниками структурних підрозділів, деякими колишніми співробітниками УВКР СБ України в Південному регіоні, які перебувають у розпорядженні начальника регіонального органу; проведено вивчення і аналіз документальних матеріалів із вищезазначених питань. Під час проведення бесід з керівництвом регіонального органу розглядались кандидатури військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні щодо заміщення вакантних посад, які на той час були в управлінні.

Як зазначає позивач, 12 лютого 2013 року співробітником відділу роботи з особовим складом Управління Служби безпеки України в Одеській області повідомлено ОСОБА_1 про необхідність прибути 13 лютого 2013 року на службу для бесіди з членами комісії Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України.

З наявної в матеріалах справи довідки про бесіду з полковником юстиції ОСОБА_1 від 13.02.2013р. вбачається, що в ході проведеної начальником Управління Служби безпеки України в Одеській області Туріцою В.В. бесіди полковнику юстиції ОСОБА_1, з урахуванням наявності у нього права на пенсійне забезпечення, було запропоновано подати у встановленому порядку рапорт на звільнення з органів Служби безпеки України. ОСОБА_1 підписав вказану довідку із зауваженнями, зазначивши, при цьому, що за час знаходження його в розпорядженні вакантні посади в Управлінні були наявні, однак йому вони не пропонувалися.

За результатами роботи комісії, з урахуванням положень актів чинного законодавства України, була підготовлена доповідна записка на ім'я Голови Служби безпеки України від 20.02.2013р. №11/2/1-1848 з пропозиціями щодо подальшого службового використання військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні начальника Управління СБ України в Одеській області. Зокрема, Голові Служби безпеки України було запропоновано призначити ОСОБА_1 помічником начальника Управління (з юридичних питань) Управління ВКР СБ України в АРК і м. Севастополі (з дислокацією в м. Севастополі).

Наказом Голови Служби безпеки України від 18 лютого 2013 року №225-ОС ОСОБА_1 за п.п. «б» п.44 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України призначено помічником начальника управління (з правової роботи) - старшим юрисконсультом по Управлінню військової контррозвідки Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим і м.Севастополі (з дислокацією в м.Севастополі).

В обґрунтування незаконності вказаного наказу ОСОБА_1 посилається на те, що на час перебування його в розпорядженні в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області були наявні вакантні посади, які, відповідно до вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та Інструкції Про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, мали б бути йому запропоновані.

В судовому засіданні представник Служби безпеки України пояснив, що позивачу не пропонувалося заміщення вакантних посад, які на той час були в Управлінні, по причині негативної оцінки моральних та професійних якостей ОСОБА_1 з боку керівництва Управління.

Відповідно до ст.ст. 28, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник регіонального органу вправі самостійно приймати рішення чи вносити відповідні пропозиції щодо призначення військовослужбовців на конкретні посади з урахуванням необхідності ефективного виконання завдань, визначених для очолюваного ним органу.

Також, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта, що під час видання Головою Служби безпеки України наказу №225-ОС від 28 лютого 2013 року не було враховано його сімейний стан, оскільки при розгляді питання щодо переміщення військовослужбовця до іншого органу Служби безпеки України враховується інформація, яка міститься в матеріалах особової справи такого військовослужбовця.

Відповідно до п.2.3.2 Інструкції про організацію роботи з переміщення по службі військовослужбовців Служби безпеки України за службовою потребою, затвердженої наказом ЦУ СБ України від 07.07.2011р. №270/ДСК, як обставини, що можуть перешкоджати проведенню часткової ротації особового складу розглядаються сімейні обставини, зокрема: наявність на утриманні у співробітника членів сім'ї, які потребують тривалого лікування у конкретному закладі охорони здоров'я або проживання в певних кліматичних умовах, що унеможливлює їх переїзд до нового місця служби - на підставі відповідних висновків (довідок); літні батьки, що мешкають у тому ж населеному пункті та потребують постійного догляду співробітника.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що в матеріалах особової справи ОСОБА_1 була відсутня інформація щодо того, що на його утриманні перебуває престаріла мати ІНФОРМАЦІЯ_1 та його брат являється інвалідом ІІ групи, а також, що мати ОСОБА_1 не проживає у тому ж населеному пункті, що і позивач. Доводів протилежного апелянтом не надано.

Відповідач, також, зазначив, що під час перебування в розпорядженні позивача неодноразово викликали до Управління для доведення відповідної інформації щодо його призначення, однак ОСОБА_1 до Управління не з'явився з посиланням на перебуванні на лікарняному, в той час як за інформацією Військово-медичної служби ВМУ СБ України в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області, за наданням медичної допомоги у період з 08.02.2013р. по 18.03.2013р. ОСОБА_1 не звертався.

На підставі викладеного, колегія суддів знаходить правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Голови Служби безпеки України №225-ОС від 28 лютого 2013 року щодо призначення позивача на посаду помічника начальника управління - начальника юридичного сектора Управління ВКР СБУ в Автономній Республіці Крим і м. Севастополі.

Поряд з цим, відповідно до положень частини 3 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 в поданій ним апеляційній скарзі посилається на незаконність ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2014р., якою залишено без задоволення його заяву про відвід колегії суддів. На думку апелянта, постановляючи ухвалу від 18.12.2013р. про залишення його позову без розгляду, яку було скасовано Вищим адміністративним судом України, колегія суддів Одеського окружного адміністративного діяла в інтересах Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Одеській області, що свідчить про неупередженість суддів та є підставою для їх відводу відповідно до п.п.4 п.1 ст.27 КАС України.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки чинним законодавством не передбачено конкретного і вичерпного переліку обставин, які можуть свідчити про неупередженість суддів, а тому саме особа, яка заявляє відвід, має навести такі обставини. Скасування процесуального рішення у справі судом вищої інстанції, на думку судової колегії, не завжди являється обставиною, що свідчить про неупередженість суддів, а є лише здійсненням, відповідно до закону, процесуальної діяльності суддею у ході розгляду справи. Існування ж інших обставин для відводу позивачем не доведено.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції в основному правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 25.02.2015р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.