ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _{79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2}

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2011 р. № 2а-7282/10/1370

Львівський окружний адміністративного суд у складі

головуючого -судді Кравчука В.М.,

суддів Качур Р.П., Москаля Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Кріль Х.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Перетятько М.В.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа -ОСОБА_3, Державна виконавча служба України, про скасування рішення, поновлення на посаді і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2007 р. ОСОБА_1 звернувся до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа -ОСОБА_4, про поновлення на посаді заступника начальника Головного управління юстиції -начальника відділу державної виконавчої служби, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

11.03.2008р. ОСОБА_1 доповнив позовні вимоги вимогою про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління юстиції Львівської області від 23.07.2007 р. № 730-к (а.с. 158 -160).

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 13.06.2008р. до участі у справі як належну третю особу залучено ОСОБА_3 (а.с. 184).

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 10.07.2008 р. (а.с. 199 -205) позов ОСОБА_1 задоволено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 р. (а.с. 348 -353) постанову Личаківського районного суду м. Львова від 10.07.2008 р. залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2010 р. (т. 2, а.с. 75 -79) касаційну скаргу Головного управління юстиції у Львівській області та ОСОБА_3 задоволено частково, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 10.07.2008 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд.

10.08.2010 року справа надійшла на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом начальника Головного управління юстиції у Львівській області від 23.07.2007 р. № 730-к позивача звільнено з посади за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (надалі -КЗпП України) з порушенням вимог чинного законодавства. Вважає, що фактично відбулась не ліквідація органів державної виконавчої служби, а реорганізація шляхом злиття обласних відділів державної виконавчої служби з обласними управліннями юстиції (із встановленим правонаступником), а тому, на думку позивача, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КЗпП України дія трудового договору продовжується. Також зазначає, що наказ про його звільнення видано та підписано не уповноваженою особою, оскільки начальник Головного управління юстиції у Львівській області не є стороною трудового договору, а Міністерство юстиції України як правонаступник Департаменту ДВС, попереджаючи про можливе звільнення із займаної посади повинно було запропонувати йому аналогічну посаду керівника відділу у новоствореному органі державної виконавчої служби з врахуванням його стажу, досвіду та кваліфікації. Таким чином, позивач стверджує, що його звільнено незаконно та просить поновити його на посаді.

В підготовчому провадженні заявою від 29.11.2010р. (т.2 а.с. 126 -129) позивач частково змінив та збільшив позовні вимоги. Зазначає, що одним з аргументів для поновлення був висновок про те, що рішення про звільнення прийнято не уповноваженим органом. Оскільки Вищий адміністративний суд України про цю обставину нічого не зазначив в своїй ухвалі, він з цим доводом погодився. Додатково зазначає, що право на вивільнення працівників має власник або уповноважений ним орган. Власником мінюсту є держава, а уповноваженим ними органом -міністр юстиції України.

Позивач зазначає також, що йому завдано моральної шкоди, оскільки звільнення є незаконним, а постанови суду про поновлення на роботі відповідачами тривалий час не виконуються. Незаконність таких дій підтверджена судовими рішеннями.

На зміну позовних вимог, які заявлені раніше, просить суд поновити його на посаді начальника державної виконавчої служби Львівської області, стягнути з відповідачів кошти, виходячи з суми розрахунку середнього заробітку за вимушений прогул та відповідного індексу приросту інфляції, а також стягнути з Міністерства юстиції України 100 000 гривень моральної шкоди. В подальшому в судовому засіданні 08.12.2010р. ОСОБА_1 вимоги про виплату моральної шкоди просив не розглядати і від них відмовився.

В судовому засіданні позивач надав усні пояснення, які за змістом збігаються з обставинами, зазначеними в позовній заяві.

Відповідачі в особі свого представника надали письмові заперечення (а.с. 118-120, т.2 а.с. 107 -113), які підтримали в судовому засіданні. Зокрема, представник зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2006 р. № 1622 «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби»відбулася повна ліквідація Департаменту Державної виконавчої служби та всіх інших територіальних органів державної виконавчої служби. Тому, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 підлягав звільненню із займаної посади. Вважає, твердження позивача про те, що фактично відбулась реорганізація державної виконавчої служби Львівської області необґрунтованим, оскільки згаданою постановою Кабінету міністрів України від 16.11.2006 р. № 1622 підтверджується факт саме ліквідації, а правомірність самої постанови позивачем не оспорюється. Відтак, на думку відповідача, покликання ОСОБА_1 на необхідність продовження з ним дії трудового договору відповідно до ч.3 ст.36 КЗпП України є помилковим, оскільки була проведена процедура ліквідації органів Державної виконавчої служби (надалі -ДВС). Окрім того, вважає, що позивач перебував на публічній службі і з ним не було укладено трудовий договір Департаментом ДВС Міністерства юстиції України, а тому звільнення його з публічної служби відбулося законно у зв'язку з ліквідацією органу ДВС і припиненням публічної служби, а повноваження на звільнення позивача надані Головному управлінню юстиції у Львівській області відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 05.06.2007 р. № 740/7.

Представник відповідача зазначив також, що позивача повідомляли про майбутнє звільнення і 22 лютого 2007 року йому було запропоновано посаду заступника начальника Головного управління юстиції у Тернопільській області -начальника відділу ДВС та аналогічну посаду в Головному управління юстиції у Сумській області. 21.03.2007р. йому пропонували посаду заступника начальника Червоноградського міського управління юстиції Львівської області та посади державних виконавців. Різні вакантні посади пропонувалися позивачеві також в перебігу засідань в Личаківському районному суді м. Львова, однак ОСОБА_1 від них відмовився і з пропозицією про працевлаштування до Міністерства юстиції України чи Головного управління юстиції у Львівській області не звертався.

Представник відповідача вважає, що поновити позивача на посаді неможливо, оскільки посада, яку він займав, відрізняється від посади, на яку він просить його поновити у новостворений орган ДВС.

В судовому засіданні представник відповідачів -Міністерства юстиції України та Головного управління юстиції у Львівській області заперечення підтримав, просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа -ОСОБА_3 позов заперечує. Представник третьої особи ОСОБА_5 у відзиві на позовну заяву зазначив, що наказ про звільнення ОСОБА_1 відповідає закону та ґрунтується на наказі Міністерства юстиції України від 05.06.2007р. № 740/7, який позивачем не оскаржувався. Окрім того, ДВС Львівської області було ліквідовано як юридичну особу, а посада, на яку позивач просить його поновити, не є рівнозначною (а.с. 193 -194).

Ухвалою суду від 11.03.2011 р. до участі у справі як третю особу на стороні відповідача залучено Державну виконавчу службу України. Представник третьої особи -Державної виконавчої служби України в судове засідання не з'явився, пояснень по суті справи не надав.

Ухвалою суду від 29.03.2011р. провадження в суді зупинялося до затвердження нормативного акту, який визначає правовий статус Державної виконавчої служби України, зокрема обсяг її правонаступництва. Проте, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 р. ухвалу скасовано, а справу направлено для продовження розгляду. Скасовуючи ухвалу, апеляційний суд зазначив, зокрема, що в Указі Президента України № 1085/2010 від 09.12.2010р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»мова йде лише про утворення Державної виконавчої служби України без реорганізації Міністерства юстиції України.

Сторони неодноразово порушували процесуальні обов'язки, зокрема не подавали вчасно витребувані судом докази, не забезпечували явки представників у всі судові засідання, що перешкоджало розгляду справи у визначений законом строк. Судове засідання неодноразово відкладалося і оголошувалися перерви за клопотаннями позивача.

З метою створення сторонами у справі необхідних умов для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 11 КАС України Суд вимагав від відповідачів докази, які підтверджують їх доводи. В судовому засіданні представник відповідачів заявив, що Суду надано усі докази, що стосуються справи і інших немає, і лише після цього з'ясування фактичних обставин справи було закінчено.

Заяв про фальшивість наданих суду доказів, зокрема письмових документів, від представників сторін не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, Суд встановив наступні фактичні обставини та правовідносини.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію Державна виконавча служба Львівської області зареєстрована 31.10.2005 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа (а.с. 54).

Наказом Департаменту державної виконавчої служби від 22.09.2005 р. № 34/к затверджено Положення про державну виконавчу службу Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (а.с. 106-111).

Зведеним штатним розписом на 2005 рік Державної виконавчої служби Львівської області з 01.11.2005 р. передбачено, зокрема, посаду начальника Державної виконавчої служби (а.с.115).

Наказом департаменту Державної виконавчої служби від 24.11.2005 р. № 535/К ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника Державної виконавчої служби Львівської області на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.11.2005 р. (а.с.139).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби»від 16.11.2006 р. № 1622 передбачено ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції як урядовий орган державного управління та встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Департаменту (п. 3). Пунктом 6 вказаної постанови передбачено, що вона набирає чинності одночасно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реформування системи органів державної виконавчої служби»(вступив в законну силу 16.01.2007 р.) (а.с.16-17).

19.01.2007 р. Департаментом ДВС видано наказ № 1 «Про утворення комісій з ліквідації Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя», пунктом 2.2 якого передбачено попередити всіх працівників Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією (а.с. 12-13).

Також 19.01.2007 р. Департаментом ДВС видано наказ № 2 «Про ліквідацію регіональних та територіальних органів державної виконавчої служби», пунктом 1 якого передбачено ліквідувати у складі Департаменту державної виконавчої служби державну виконавчу службу Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя згідно додатку (а.с. 8-9). Таким чином було ліквідовано Державну виконавчу службу Львівської області.

23.01.2007 р. ОСОБА_1 був попереджений про майбутнє вивільнення із займаної посади за п.1 ст. 40 КзПП України (а.с. 50), про що свідчить його підпис на повідомленні.

25.01.2007 р. Міністерство юстиції України видало наказ від №21/5 «Про реформування органів юстиції»(а.с.14-15), яким ліквідовано обласні управління юстиції (п.1) та Департамент державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції України як урядовий орган державного управління (п.2). Згідно з пунктом 3 вказаного наказу на базі обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, державних виконавчих служб областей, м. Києва та Севастополя утворено відповідні управління юстиції, зокрема, Головне управління юстиції у Львівській області. Пунктом 4 визначено, що Міністерство юстиції України є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби, Головні управління юстиції у областях є правонаступником державної виконавчої служби у областях.

12.02.2007 р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради зареєстровано юридичну особу -Головне управління юстиції у Львівській області (а.с.112).

14.02.2007 р. наказом Міністра юстиції України було затверджено Положення про Головні управління юстиції (а.с. 94 -102), яким передбачено функціонування структурних підрозділів (відділів) державних виконавчих служб. Також, Положенням передбачено, що начальники відділів державної виконавчої служби (заступники начальників управління -начальники відділу державної виконавчої служби) Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром юстиції України за поданням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

22.02.2007 р. начальнику ДВС Львівської області ОСОБА_1 направлено повідомлення за підписом Міністра юстиції України Лавриновича О.В., в якому йому запропоновано зайняти посаду заступника начальника Головного управління юстиції у Тернопільській області -начальника відділу державної виконавчої служби або заступника начальника Головного управління юстиції у Сумській області - начальника відділу державної виконавчої служби (а.с. 61).

Зазначене повідомлення не було вручене ОСОБА_1, оскільки з 23.02.2007 р. він хворів і перебував на лікуванні. З цього приводу голова комісії з ліквідації ДВС Львівської області двічі (27.02 та 12.03.2007р.) повідомляв голову ліквідації комісії Департаменту ДВС (а.с. 65, 66).

20.03.2007р. Головне управління юстиції у Львівській області повідомило Департамент ДВС Міністерства юстиції України, що відповідно до наявних вакансій може запропонувати ОСОБА_1 посаду заступника начальника Червоноградського міського управління юстиції -начальника відділу державної виконавчої служби, державного виконавця відділів державної виконавчої служби Галицького та Личаківського районів Львівського міського управлення юстиції (а.с.59).

21.03.2007 р. Міністр юстиції України запропонував ОСОБА_1 зайняти посади заступника начальника Червоноградського міського управління юстиції -начальника відділу державної виконавчої служби, державного виконавця відділів державної виконавчої служби Галицького та Личаківського районів Львівського міського управлення юстиції (а.с. 57). Проте, ОСОБА_1 з цим повідомленням не ознайомився, оскільки був відсутній на роботі у зв'язку із перебуванням на лікуванні.

Відповідно до штатного розпису Головного управління юстиції у Львівській області станом на 01.05.2007 року, затвердженого 20.06.2007 р., у структурі Головного управління юстиції діє відділ державної виконавчої служби, який очолює начальник відділу, який одночасно є заступником начальника управління (а.с. 113-114).

Наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2007 р. № 740/7 «Про організацію кадрової роботи»передбачено, що до 8 червня 2007 р. голові комісії з ліквідації ДДВС, головам комісій з ліквідації ДВС Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя, головам комісій з ліквідації обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції передати, а начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, м.м.Києві та Севастополі прийняти у встановленому порядку особові справи та трудові книжки працівників, не звільнених з вищевказаних органів. Пунктом 2.2 уповноважено начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі здійснити заходи щодо дотримання порядку вивільнення працівників (які підлягають звільненню за п.1 ст.40 КЗпП України) із забезпеченням дотримання вимог ст.49-2 КЗпП України (а.с.10-11,т.1).

На виконання наказу, 08.06.2007 р. комісією ДВС у Львівській області проведено знищення печаток та штампів Державної виконавчої служби у Львівській області.

23.07.2007 р. наказом начальника Головного управління юстиції у Львівській області від 23.07.2007 р. ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв'язку з ліквідацією Державної виконавчої служби Львівської області за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.7).

23.07.2007 р. ОСОБА_1 з'явився у відділ кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції, пред'явив листки непрацездатності від 06.04.2007р., 12.05.2007р., 08.06.2007р. та заявив, що б йому видали наказ про звільнення. Начальник відділу кадрової роботи запропонувала ОСОБА_1 зайняти вакантну посаду заступника начальника Червоноградського міського управління юстиції -начальника відділу ДВС, однак від цієї пропозиції він відмовився. Після цього його було ознайомлено з наказом від 23.07.2007 р. № 730-К та видано копію. Від написання заяви про видачу дублікату трудової книжки він відмовився. Зазначене підтверджується актом від 23.07.2007 р., підписаним працівниками Головного управління юстиції ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с. 117). Обставини, зазначені в цьому акті, підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_7. Вона ж пояснила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 бачили усе, що відбувалося у неї в кабінеті.

В судовому засіданні відтворено показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8, які вони давали в Личаківському районному суді м. Львова 13.06.2008р. Свідки пояснили, що акт підписали вони, але не були присутні під час, коли ОСОБА_1 пропонували іншу посаду.

25.07.2007 р. наказ про звільнення було скеровано на домашню адресу ОСОБА_1, а також повідомлено його про те, що трудова книжка в особовій справі відсутня (а.с. 151).

Відповідно до довідки від 17.01.2008р. середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 на день звільнення становить 3202,92 грн. (а.с. 116).

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу»в редакції до 16.01.2007р., органами державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби - урядовий орган державного управління, який діє у складі Міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень. До складу Департаменту державної виконавчої служби входять: державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя; державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про державну виконавчу службу»та «Про виконавче провадження»щодо реформування органів державної виконавчої служби»від 22.12.2006р. (набрав чинності 16.01.2007р.) статтю 3 викладено у новій редакції, за якою органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби»від 16.11.2006 р. № 1622, наказами Департаменту ДВС від 19.01.2007 р. № 1 «Про утворення комісій з ліквідації Державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя»та № 2 «Про ліквідацію регіональних та територіальних органів державної виконавчої служби»Державну виконавчу службу, як окремий урядовий орган було ліквідовано, що зумовило необхідність вивільнення працівників, зокрема їх звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників).

Суд вважає помилковим покликання позивача на ч. 2 ст. 36 КзПП України. Ця норма передбачає, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Скасовуючи постанову Личаківського районного суду м. Львова від 10.07.2008р. і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 р., Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 08.07.2010р. зазначив, що Департамент державної виконавчої служби та державна виконавча служба областей, які входили до складу Департаменту, були ліквідовані з передачею функцій Департаменту Міністерству юстиції України. Відповідно, підстав для застосування положень частини 2 та 3 статті 36 КЗпП України немає, оскільки Департамент ДВС та його підрозділи на місцях були ліквідовані. Водночас, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судам необхідно було перевірити обставини дотримання відповідачем при звільненні позивача положень ч. 2 ст. 40 КЗпП України, відповідно до яких звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників передбачено у ст. 49-2 КЗпП України. На виконання цього порядку ОСОБА_1 23.01.2007р. був попереджений про наступне звільнення. 22.02.2007 р. йому направлено повідомлення з пропозицією зайняти посаду заступника начальника Головного управління юстиції у Тернопільській області -начальника відділу державної виконавчої служби або заступника начальника Головного управління юстиції у Сумській області - начальника відділу державної виконавчої служби.

21.03.2007 р. Міністр юстиції України запропонував ОСОБА_1 зайняти посади заступника начальника Червоноградського міського управління юстиції -начальника відділу державної виконавчої служби, державного виконавця відділів державної виконавчої служби Галицького та Личаківського районів Львівського міського управлення юстиції.

ОСОБА_1 з цими повідомленнями не ознайомився, оскільки з 23.02.2007 р. був відсутній на роботі у зв'язку із перебуванням на лікуванні. Доказів надсилання йому цих повідомлень на домашню адресу відповідачі не надали. Таким чином, відповідачі не довели, що ОСОБА_1 отримав ці пропозиції щодо працевлаштування до звільнення.

Водночас, пропозиція зайняти посаду заступника начальника Червоноградського міського управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби, що пропонувалась йому у повідомленні від 21.03.2007р. № 08-27/414, була оголошена йому 23 липня 2007 року начальником відділу кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції ОСОБА_7. ОСОБА_1 від цієї пропозиції відмовився. Відтак, неповідомлення ОСОБА_1 про можливості працевлаштування завчасно, не перешкодило йому у реалізації цього права, оскільки така можливість була запропонована йому 23.07.2007р.

У позовній заяві позивач зазначає, що Міністерство юстиції України як правонаступник Департаменту ДВС, попереджаючи про можливе звільнення із займаної посади повинно було запропонувати йому аналогічну посаду керівника відділу у новоствореному органі державної виконавчої служби з врахуванням його стажу, досвіду та кваліфікації. Таким чином, позивач вважає, що його права порушені тому, що йому не запропонували посаду заступника начальника Головного управління юстиції у Львівській області -начальника відділу ДВС. Позивач переконаний, що саме він міг претендувати на цю посаду. На будь-яку іншу посаду, окрім цієї, позивач не мав наміру погоджуватися. Таким чином, згоди на працевлаштування на іншій посаді ОСОБА_1 не дав, а отже неможливим було його переведення на інше місце роботи.

Суд вважає необгрунтованим покликання позивача на те, що його звільнено неуповноваженим органом з наступних мотивів. Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону «Про державну виконавчу службу України»в редакції до 16.01.2007р. начальники державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя призначаються на посаду та звільняються з посади директором Департаменту державної виконавчої служби.

В редакції цього ж Закону, що діяла після 16.01.2007р., начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром юстиції України за поданням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2007 р. № 740/7 «Про організацію кадрової роботи»уповноважено начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі здійснити заходи щодо дотримання порядку вивільнення працівників (які підлягають звільненню за п.1 ст.40 КЗпП України) із забезпеченням дотримання вимог ст.49-2 КЗпП України (п. 2.2.).

Порядок вивільнення працівників включає, серед іншого, і їх звільнення, яке є кінцевою стадією цього процесу. Відтак, Міністерство юстиції України в особі міністра юстиції, якого позивач вважає належним органом, який міг його звільнити, поклало цю функцію на Головне управління юстиції у Львівській області. Незаконність наказу № 740/7 від 05.06.2007р. не встановлена. Цей наказ позивачем не оскаржувався. З огляд на це, наказ про звільнення позивача від 23.07.2007 р. № 730-к видано Головним управлінням юстиції у Львівській області на реалізацію повноважень, покладених наказом Міністерства юстиції України № 740/7 від 05.06.2007р. Підстав для визнання такого наказу протиправним Суд не вбачає.

Щодо вимоги про поновлення позивача на посаді начальника ДВС у Львівській області Суд відзначає, що Департамент державної виконавчої служби та державна виконавча служба областей, які входили до складу Департаменту, були ліквідовані з передачею функцій Департаменту Міністерству юстиції України. В подальшому, Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»від 09.12.2010 р. № 1085/2010 створено Державну виконавчу службу України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики у сфері організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів. Мова йде лише про утворення Державної виконавчої служби України без реорганізації Міністерства юстиції України. Положення про Державну виконавчу службу України затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 385/2011 і теж не передбачає правонаступництва.

Таким чином, Державна виконавча служба України та її територіальні органи, зокрема й ДВС у Львівській області, не є правонаступниками Міністерства юстиції України чи Департаменту ДВС України, а отже вимоги позивача про поновлення на посаді, яку він не займав, не підлягають до задоволення.

Враховуючи відсутність підстав для визнання протиправним наказу про звільнення, вимоги про поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Доказів понесення судових витрат у справі сторонами не надано, тому питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2011 р.

Головуючий - суддя В.М.Кравчук

Суддя Р.П.Качур

Суддя Р.М.Москаль