Справа №: 343/2936/14-ц

Провадження №: 2/0343/71/15

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2015 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого - суддi Андрусiва I.М.

за участю: секретаря судових засідань - Височанської О.З.

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_11.

треті особи -ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Долина справу за заявою ОСОБА_6 до Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, третя особа директор Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення комісії по трудових спорах,

позовною заявою ОСОБА_6 до Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору директор Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 просить визнати рішення комісії по трудових спорах Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, протокол №2 від 18.11.2014 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування наказу №163 від 27.08.2014 року «Про зміну істотних умов праці «Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства таким, що суперечить чинному законодавству України та скасувати його. Ухвалити рішення про визнання протиправним та скасування підпункту 1.1.п.1 наказу Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства №163 від 27.08.2014 року «Про зміну істотних умов праці» про переведення ОСОБА_6 на посаду лісничого Малотур»янського лісництва та п\п 1.3 того ж пункту даного наказу про переведення ОСОБА_5 на посаду лісничого Слобідського лісництва, абзац четвертий п.2 наказу ДП «Вигодський лісгосп» №163 від 27.08.2014 року в частині, що стосується попередження ОСОБА_6 про звільнення з роботи згідно п.6 ст.36 КЗпП України у разі відмови від продовження роботи в нових умовах праці.

Просить суд визнати звільнення його з роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП України незаконним та поновити його на роботі у Державному підприємстві «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства на посаді лісничого Слобідського лісництва ДП «Вигодський лісгосп», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача на його користь 4000 гривень моральної шкоди .

В обгрунтування вимог викладених у заяві ОСОБА_6, зазначив, що згідно п.п. 1.2. п. 1. наказу ДП «Вигодський лісгосп» № 114к від 15.11.2010 року із 18.11.2010 року він був переведений із посади старшого майстра Слобідського лісництва на посаду лісничого того ж лісництва і на даній посаді працює досі.

У відповідності із п. п. 1.1. п.1. наказу Лісгоспу № 163 від 27.08.2014р. «Про зміну істотних умов праці», з 31.10.2014р. його передбачено перевести на посаду лісничого Малотур»янського лісництва, а згідно п. 1.3 цього наказу, на посаду, яку по даний час він займає, переводиться лісничий Ільмянського лісництва - ОСОБА_7

У відповідності із п. 1. щодо нього та ОСОБА_7 змінено «істотні умови праці шляхом переведення на роботу в іншу місцевість». Абзацом 4-м п.2 вказаного наказу виконуючого обов'язки начальника відділу кадрів зобов'язано попередити працівників, що у разі відмови від продовження роботи в нових умовах праці, їх буде звільнено згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Своєї згоди на переведення він не дав, а тому переведення без його згоди на роботу в іншу місцевість (інший населений пункт) без зміни істотних умов його праці (системи і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення чи скасування неповного робочого часу, суміщенням професій, зміни найменування його посади) є грубим порушенням вимог ст. 32 КЗпП України, оскільки істотно змінює (в частині щодо розташування робочого місця) умови його праці, які обумовлені чинним трудовим договором, що визначені в наказі № 114к від 15.11.2010 р.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, він звернувся до комісії по трудових спорах ДП «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, проте, як зазначено в протоколі №2 від 18.11.2014 року, у задоволенні заяви про скасування наказу №163 від 27.08.2014 р. «Про зміну істотних умов праці» йому було відмовлено. Вважає, що прийняте зазначеною вище комісією рішення, суперечить вимогам чинного законодавства України про працю та фактичним обставинам, у зв»язку з чим підлягає скасуванню та визнання його протиправним.

Свої вимоги про поновлення на роботі обґрунтовує тим, що згідно наказу № 301 від 01.12.2014 року «Про звільнення з роботи» його звільнили у зв»язку із ненаданням згоди на продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці на підставі п.6 ст.36 КЗпП України. Підставою видачі даного наказу послужили накази №161 від 20.08.2014 року, №163 від 27.08.2014 року та №217 від 31.10.2014 року.

Згідно п.1 підпунктом 1.1 наказу № 161 відповідач планував з 31.10.2014 року перевести його на посаду лісничого Малотур»янського лісництва, а на посаду, яку на той час він займав, перевести лісничого Ільмянського лісництва ОСОБА_5 Останній прийнятий з метою підвищення ефективності використання трудових ресурсів в структурних підрозділах лісгоспу на основі проведеного аналізу економічних і виробничих можливостей цих підрозділів та керуючись ст. 32 КЗпП України.

Зазначив, що наказ №301-к грубо суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки відповідач не проводив жодних заходів, які могли б спричинити зміну системи і розмірів оплати, пільг режиму роботи, встановлення чи скасування неповного робочого часу суміщення професій, зміну розрядів або найменування посади. Вважає, що відповідач не має права проводити ротацію працівників, зокрема лісничих.

Окрім того, він не був ознайомлений із наказом №161, а дізнався тільки із рішення комісії по трудових спорах, яким йому було відмовлено у задоволенні заяви про скасування наказу.

Згідно наказу №104 його робоче місце розташоване в селі Сенечів Долинського району Івано-Франківської області. Даний наказ містить всі ознаки дії, які ч.1 ст.32 КЗпП України визначає, як переведення його на роботу в іншу місцевість. Згоди на переведення він не давав. Окрім цього, день видачі наказу №301-к від 01.12.2014 року відноситься до періоду його тимчасової непрацездатності, що засвідчується листком непрацездатності серії АГМ №363139, виданого Вигодською міською лікарнею.

Таким чином відповідач безпідставно звільнив його з роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв»язку із ненаданням згоди на продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці, оскільки фактично змін істотних умов праці в нього не було, а день звільнення відноситься до періоду його тимчасової непрацездатності.

Обидві заяви згідно ухвали суду від 14.01.2015 року об'єднані в одне провадження..

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зіславшись на вищевикладені обставини, при цьому пояснив, що копію наказу №163 від 27.08.2014 року від отримав, однак від підпису відмовився.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що одним із двох основних питань, які необхідно з'ясувати при розгляді даної справи - є питання наявності чи відсутності змін істотних умов праці у позивача внаслідок запровадження відповідачем бригадної системи праці при проведенні лісозаготівельних робіт.

Згідно письмових пояснень позивача під запровадженням бригадної системи праці при проведенні лісозаготівельних робіт відповідач розуміє введення в штатний розпис 5 лісництв відповідача, в тому числі і Слобідського, посад робітників, що виконують лісозаготівельні роботи, а саме: лісорубів 3 та 6 розрядів, чокерівників та трактористів на трелюванні деревини та формування із цих працівників лісозаготівельних бригад.

Зазначив, що представником відповідача в судовому засіданні сказано, що «після призначення ОСОБА_4 директором, ним було прийняте рішення про внесення змін в організацію праці - введення в свій штат посад робітників, які виконують лісозаготівельні роботи і формування з них лісозаготівельних бригад. На їх думку лісничий Слобідського лісництва повинен безпосередньо, разом із майстрами лісу здійснювати керівництво лісозаготівельними роботами штатними лісозаготівельними бригадами, а ОСОБА_6 не має досвіду керівництва лісозаготівельними роботами штатних лісозаготівельних бригад. Однак досвід керівництва лісозаготівельними роботами штатних лісозаготівельних бригад має ОСОБА_5, тому останній був переведений на посаду лісничого Слобідського лісництва замість ОСОБА_6, як працівник з більш високою кваліфікацією. У зв'язку з цим відповідач запропонував перевести позивача на рівноцінну посаду лісничого Малотур»янського лісництва, яке розташоване в іншому населеному пункті. Зміна місця роботи, на думку представника, є зміною істотних умов праці. Оскільки згоди на продовження трудового договору на запропонованих відповідачем змінених умовах праці (в іншому населеному пункті) ОСОБА_6 не надав, то він був звільнений з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із відмовою від продовження роботи у змінених істотних умовах праці».

Вказані твердження представника відповідача суперечать фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства та практиці вирішення судами трудових спорів і спростовуються наступним: посадова інструкція позивача не містить пунктів, які зобов'язують останнього здійснювати керівництво лісозаготівельними роботами. Зміни в зазначену інструкцію не вносилися, спеціальне навчання керівників своїх лісництв щодо керівництва лісозаготівельними роботами штатних лісозаготівельних бригад не проводилися, що підтвердив в судовому засіданні і директор ДП «Вигодський лісгосп» ОСОБА_4 пояснивши, що безпосереднє керівництво роботою лісозаготівельних бригад здійснюють бригадири цих бригад, контроль за дотримання встановлених правил при веденні робіт даними бригадами здійснюють майстри лісу лісництв відповідача; для майстра лісу не має значення штатна чи стороння лісозаготівельна бригада проводить роботи на його майстерській дільниці, за винятком обов'язку по проведенню інструктажів по охороні праці, організацію доставки робітників до місця робіт і обліку паливно-мастильних матеріалів у випадку проведення робіт штатною бригадою відповідача.

Вище викладені факти беззаперечно свідчать, що введення в штатний розпис відповідача посад робітників, які виконують лісозаготівельні роботи і формування з них лісозаготівельних бригад не спричинили ніяких змін істотних умов праці не тільки у позивача, як у лісничого Слобідського лісництва відповідача, а і у помічника лісничого Слобідського лісництва та майстра лісозаготівель також. Окрім цього, достовірність тверджень відповідача щодо відсутності у позивача досвіду керівництва лісозаготівельними роботами штатних лісозаготівельних бригад не мають значення для вирішення даної справи по суті, оскільки в період роботи позивача на посаді майстра лісу Слобідського лісництва з 01.02.2010 р. по 18.11.2011р. він забезпечував і керівництво лісозаготівельними роботами, які виконували у лісництві лісозаготівельні бригади, що перебували у штаті відповідача.

Твердження відповідача, що зміна місця роботи шляхом переведення позивача на роботу на аналогічну посаду лісничого Малотур»янського лісництва в іншому населеному пункті с. Мала Тур»я є зміною істотних умов праці, суперечать нормам чинного законодавства про працю, оскільки законодавець розрізняє і по різному регулює відносини працівників та роботодавців, пов'язані із переведенням працівників і їх переміщенням на тому ж підприємстві чи переведення на роботу на інше підприємство або в іншу місцевість разом з підприємством та зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Вважає, що запропонований йому перехід на роботу із посади лісничого Слобідського лісництва на посаду лісничого Малотур»янського лісництва, є переведенням на роботу в тому ж підприємстві в іншу місцевість, яке можливе тільки за згодою працівника.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що згідно ст.43 Конституції України, ст.21 і 31 КЗпП України випливає, що будь- яка зміна трудової функції працівника, робочого місця, що виходить за межі трудового договору, хоч і не може бути кваліфікована як переведення на іншу роботу, все ж без погодження працівника не допускається.

Відповідно до п.6 ст. 36 КЗпІІ України відмова працівника від переведення в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв»язку із зміною істотних умов праці є підставою для припинення трудового договору.

Частиною 3 ст. 40 КЗпП України визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

За результатами проведеного аналізу економічних та технологічних можливостей державного підприємства «Вигодське лісове господарство» його керівництвом прийнято рішення про внесення змін в організацію виробництва і праці, зокрема введення бригадної форми організації праці шляхом створення бригад на лісозаготівельних роботах в лісництвах (структурних підрозділах) відповідача, про що було видано наказ від 22.08.2014 року за №161.

Власник або уповноважений орган (в даному випадку- директор) вправі на власний розсуд планувати відповідні зміни в організації виробництва і праці, оскільки згідно ст.63 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Це право директора закріплено і в Статуті Державного підприємства «Вигодське лісове господарство», зокрема пунктом 7.2, визначати організаційно-управлінську структуру та штати. Відсутність таких, визначених законом, підстав для внесення змін в організацію виробництва і праці державного підприємства суперечило б принципу здійснення ефективності підприємницької діяльності та вказаним нормам.

У той же час такі зміни не повинні тягти за собою примушення до праці. Така проблема вирішується частиною третьою ст.32 КЗпП України шляхом покладення на власника обов»язку попередити працівника за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також зміни істотних умов праці. Працівник може прийняти і продовжувати роботу при змінених умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв»язку зі змінами істотних умов праці. У останньому випадку працівник підлягає звільненню згідно п.6 ст.36 КЗпП України.

У відповідності з п.10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9, зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у чому числі прехід на бригадну форму організації праці, навпаки впровадження передових методів, технологій тощо.

За результатами проведених змін в організації виробництва і праці, з метою забезпечення ефективності використання трудових ресурсів при запровадженні бригадної форми праці на лісозаготівельних роботах, керівництвом відповідача змінено істотні умови праці лісничим лісництв, в яких створено лісозаготівельні бригади, в частині їх переведення в інші лісництва, тобто в інші структурні підрозділи підприємства, які розміщені в різних населених пунктах, про що було видано наказ від 27 серпня 2014 року за № 163 «Про зміну істотних умов праці», яким попереджено, в тому числі позивача, про переведення їх на роботу в іншу місцевість, зокрема: з посади лісничого Слобідського лісництва (с.Сенечів. Долинського району) на посаду лісничого Малотур»янського лісництва (с.Мала Тур»я, Долинського району) з 31 жовтня 2014 року, при цьому відповідачем дотримано вимоги ст. 32 КЗпП України щодо попередження працівника про зміну істотних умов праці шляхом переведення його на роботу в іншу місцевість не пізніше, ніж за два місяці.

У зв»язку з тим, що 30 жовтня 2014 року та 31 жовтня 2014 року відповідачем отримано заяви позивача та голови Профспілкової організації ДП «Вигодський Лісгосп», відповідно прийнято рішення стосовно внесення змін щодо строку переведення позивача на посаду в іншу місцевість, про що видано наказ від 31.10.2014р. за № 217 «Про внесення змін до наказу «Про зміну істотних умов праці» від 26.08.2014р. № 163» та про що повідомлено позивача листом від 31.10.2014р. № 327-04/08, який останнім отримано 03 листопада 2014 року з роз»яненням про його право на звернення з відповідною заявою до комісії по трудових спорах як первинного органу по розгляду трудових спорів на підприємстві у відповідності із ст.225 КЗпП України.

Наказом від 31.10.2014р. за № 217 «Про внесення змін до наказу «Про зміну істотних умов праці» від 26.08.2014р. №163» змінено дату переведення працівників відповідача, зокрема і позивача з 31 жовтня 2014 року на 30 листопада 2014 року, про що повідомлено останніх під особистий розпис. Однак позивач від підпису про ознайомлення з даним наказом відмовився, про що було складено акт від 03 листопада 2014 року.

Оскільки позивачем не надано згоди продовжувати роботу на нових умовах - зокрема в іншій місцевості, а рішенням комісієї по трудових спорах ДП «Вигодське лісове господарство» не встановлено порушень з боку відповідача з питань законності та обгрунтованості переведення позивача на роботу в іншу місцевість, це стало підставою для припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України та видачі відповідачем наказу від 01 грудня 2014 року за №301-к «Про звільнення з роботи».

З приводу посилання позивача на те, що він був звільнений в період тимчасової працездатності, то варто зазначити також про те, що лікарняний листок, на який посилається позивач датований 12 грудня 2014 року із зазначенням часу звільнення від роботи з 01 грудня 2014 року, проте 01 грудня 2014 року ОСОБА_6 був присутній на роботі, зокрема у приміщенні адмінуправління відповідача, що у смт.Вигода по вул. Д.Галицького, 40. також близько 17.00 год він знаходився на території Слобідського лісництва в селі Сенечів Долинського району.

Більш того, згідно довідки Вигодської міської лікарні Долинської районної ради Івано-Франківської області від 02.12.2014р. за № 140 ОСОБА_6 звернувся до лікарні 01 грудня 2014 року о 19.20 год., тобто після закінчення робочого дня (режим роботи на підприємстві відповідача з 08.00 год до 17.00 год), а тому твердження про звільнення в період перебування на лікарняному являється не зовсім достовірним та не відповідає дійсності.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, позов не визнав та просив суд при розгляді даної справи і прийнятті рішення по суті врахувати твердження, зазначені в додаткових поясненнях.

З приводу наявності факту змін істотних умов праці для позивача внаслідок змін в організації виробництва і праці відповідача пояснив наступне.

Відповідно до ст.32 КЗпП України, проведення власником заходів по зміні організації виробництва і праці - це виключно компетенція власника. Власник або уповноважений орган, в даному випадку директор, вправі на власний розсуд планувати відповідні зміни в організації виробництва і праці, оскільки згідно ст.64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Це право директора закріплено і в Статуті ДП «Вигодське лісове господарство.

Формування штатних розписів здійснюються на правильних принципах організації виробництва, оптимальних системах і процедурах, які є основою для формування штатної кількості працівників та фонду оплати праці на відповідний календарний відрізок часу.

При формуванні штатного розпису та структури підприємства державні лісогосподарські підприємства враховують «Нормативи чисельності працівників підприємств лісового господарства».

Протягом року до штатного розпису може бути внесено зміни в разі введення (виведення) штатних одиниць, змін розміру посадових окладів, а також змін суттєвих умов праці. Зміни до штатного розпису вносяться на підставі наказу по підприємству та затверджуються директором підприємства.

Питання кадрів є дуже важливим, адже існування підприємства завжди пов'язане з персоналом, який на ньому працює. Трудові ресурси підприємства є головним ресурсом кожного підприємства, від якості підбору та ефективності використання якого багато в чому залежать результати виробничої діяльності підприємства. Ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві виражається в зміні продуктивності праці.

Правильні принципи організації виробництва, оптимальні системи і процедури грають, важливу роль, але виробничий успіх залежить від конкретних людей, їх знань, компетентності, кваліфікації, дисципліни, здатності вирішувати проблеми, сприйнятливості до навчання.

Виробничий персонал - це працівники, зайняті у виробництві та його обслуговуванні, і складає основну частину трудових ресурсів підприємства та є найбільш цінною і важливою частиною продуктивних сил кожного підприємства. У цілому ефективність виробництва залежить від кваліфікації робітників, їх розміщення і використання, що впливає на обсяг і темпи приросту виробництва. Те чи інше використання кадрів прямим чином пов'язано зі зміною показника продуктивності праці. Зростання цього показника є найважливішою умовою розвитку продуктивності праці на підприємстві.

У зв»язку з наведеним, керівником державного підприємства відповідно до Наказу від 22.08.2014р. № 161 «Про внесення змін в організацію виробництва і праці» використано своє право на проведення заходів по зміні організації виробництва і праці на основі проведеного аналізу економічних та технологічних можливостей підприємства - введенням бригадної форми організації праці (створення лісозаготівельних бригад), в результаті чого в штатний розпис ДП «Вигодське лісове господарство» введено робітничі професії працівників на лісозаготівельних роботах, а саме: лісоруби 6 розряду, лісоруби 3 розряду, чокерівники та трактористи на лісозаготівельних роботах.

При цьому взято до уваги ефективність використання трудових ресурсів як одного із основних показників для досягнення найвищого результату покладених завдань перед структурними підрозділами, що і стало підставою для внесення змін в організацію виробництва і праці та видання Наказу від 27.08.2014р. № 163 «Про зміну істотних умов праці» з аналогічним обґрунтуванням в преамбулі даного Наказу.

За результатами внесених змін в організацію виробництва і праці внесено відповідні зміни в штатний розпис ДП «Вигодське лісове господарство» та введено відповідні робітничі професії в структурні підрозділи підприємства, а саме:

Бистрівське лісництво - 5 штатних одиниць (тракторист на трелюванні деревини -1 , лісоруб -3,чокерівник-1);

Шевченківське лісництво - 5 штатних одиниць (тракторист на трелюванні деревини - 1, лісоруб -3,чокерівник-1);

Людвиківське лісництво - 7 штатних одиниць (тракторист на трелюванні деревини - 1, лісоруб -5,чокерівник-1);

Слобідське лісниптво - 5 штатних олинипь (тракторист на трелюванні деревини -1, лісоруб -3,чокерівник-1);

Бескидське лісництво - 5 штатних одиниць (тракторист на трелюванні деревини -1, лісоруб -3,чокерівник-1).

Пояснив, що крім штатного розпису ДП «Вигодське лісове господарство» на 2015 рік (зі змінами), факт створення лісозаготівельної бригади в Слобідському лісництві підтверджується наказами про прийняття на роботу відповідних працівників, а саме: лісорубів 6 розряду ( накази № 233-к від 02.10.2014р., №234-к від 03.10.2014р.), тракториста (накази № 239-к від 08.10.2014р., № 313-к від 08.12.2014р.).

З метою забезпечення належної організації бригадної форми праці, ефективності праці та використання трудових ресурсів внаслідок проведених змін в організації виробництва і праці, зокрема в Слобідському лісництві змінено істотні умови праці лісничого ОСОБА_6 шляхом переведення на аналогічну посаду в Малотур»янське лісництво, а на дану посаду переведено більш кваліфікованого працівника з більшим досвідом роботи лісничого Ільмянського лісництва ОСОБА_7

Зазначив, що власник або уповноважений ним орган вправі на свій розсуд вносити зміни до штатного розпису, в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, з його згоди, на іншу посаду, в порядку ст.32 КЗпП України.

Такої думки притримується і Верховний Суд України відповідно до абзацу 4 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9, де судам роз»яснено, що суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування), а відповідно до п.10 та 31 даної Постанови суд має встановити факт зміни істотних умов праці внаслідок зміни в організації виробництва і праці.

З приводу позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасувати рішення комісії по трудових спорах ДП «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства зазначив наступне.

Трудовий спір підтягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.

Згідно із пунктом 5 статті 226 КЗпП працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії.

Статтею 227 цього Кодексу передбачено вручення копії рішення комісії як працівникові, так і власнику або уповноваженому органу і відповідно із ст.228 власнику як і працівнику надано право у разі незгоди з рішення комісії по трудових спорах оскаржити її рішення до суду.

За правилами ст.229 КЗпП рішення комісії підлягає виконанню власником або уповноваженим органом у триденний строк по закінченню десяти днів, передбачених на його оскарження, а рішення комісії про поновлення на роботі, прийняте комісією по трудових спорах у зв»язку з незаконним переведенням працівника на іншу роботу, підлягає негайному виконанню (ч.5 ст.235 Кодексу).

Окрім того, на виконання рішення комісії по трудових спорах, останньою відповідно до ст.230 КЗпП видаються посвідчення, що має силу виконавчого листа і можуть бути пред»явлені працівником до державної виконавчої служби для примусового виконання власником або уповноваженим ним органом відповідного рішення комісії по трудових спорах.

З наведеного впливає, що ДП «Вигодське лісове господарство» в особі директора ОСОБА_4, трудовий спір між останнім та позивачем розглядався комісією по даному трудовому спору, є неналежним відповідачем у справі, оскільки такий підхід позивача у визначенні відповідача у справі за позовом про визнання протиправним і скасування рішення комісії по трудових спорах позбавив би відповідача прав, наданих останньому ст.ст.226-227,229-230 КЗпП України.

Враховуючи вищевикладене, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

ОСОБА_5 позовних вимог не визнав та пояснив, що лісничий основна особа, яка організовує та контролює весь процес лісозаготівельних робіт.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши здобуті та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до висновку, що даний позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 на підставі наказу № 114к від 15.11.2010року з 18.11.2010 року переведений із посади старшого майстра Слобідського лісництва на посаду лісничого того ж лісництва.

На підставі наказу № 301-к від 01.12.2014 року його звільнили з посади лісничого Слобідського лісництва з 01.12.2014 року у зв»язку із ненаданням згоди на продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.

Згідно ст.36 п.6 ч.1 КЗпП України, підставою припинення трудового договору передбачено відмову працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв»язку із зміною істотних умов праці.

П.10 Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 , передбачає, що припинення трудового договору за п.6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обгрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці і навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо).

Інша місцевість у розумінні постанови Кабінету Міністрів України "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість" від 02.03.1998 року - це інший населений пункт (інше село).

Зі змісту ст.43 Конституції України, ст.ст.21, 31 КЗпП України вбачається, що будь-яка зміна трудової функції працівника, робочого місця, що виходить за межі трудового договору, хоч і не може бути кваліфікована як переведення на іншу роботу, все ж без погодження працівника не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці.

Про вимогу ОСОБА_6 про визнання рішення комісії по трудових спорах Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, протокол № 2 від 18.11.2014року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування наказу № 163 від 27.08.2014р. «Про зміну істотних умов праці» Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства такого, що суперечить чинному законодавству України та його скасування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст. 221 КЗпП України передбачено, що трудові спори розглядаються, зокрема, комісіями по трудових спорах. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

За приписами ч. 1 ст. 224 КЗпП України визначено, що комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях.

Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи. Засідання комісії по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів. На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем (ст. 226 КЗпП України).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 04.11.2014 року подав заяву до комісії по трудових спорах про скасування наказу ДП «Вигодський лісгосп»№163 від 27.08.2014 року «Про зміну істотних умов праці» через профспілковий комітет. 10.11.2014 року заява позивача була передана комісії по трудових спорах. Підставою скасування даного наказу ОСОБА_6 зазначає те, що наказ не містить жодних відомостей про причини зміни істотних умов праці.

З пояснень свідка ОСОБА_9 встановлено, що він являється головою комісії по трудових спорах. На засіданні комісії 18.11.2014 року, розглядалась заява ОСОБА_6 про скасування наказу №163 від 27.08.2014 року «Про зміну істотних умов праці». Було прийнято рішення одноголосно про відхилення заяви. За таке рішення він особисто голосував, оскільки відповідач ввів бригадну форму організації праці шляхом створення бригад на лісозаготівельних роботах в п»яти лісництвах. На засіданні комісії був кворум.

З даних протоколу засідання комісії з трудових спорів Державного підприємства «Вигодське лісове господарство» від 18.11.2014 року встановлено, що позивач 04.11.2014 року звернувся до профспілкового комітету відповідача з заявою про скасування наказу «Вигодський лісгосп» № 163 від 27.08.2014 року про зміну істотних умов праці ОСОБА_6. 10.11.2014 року дана заява була передана комісії по трудових спорах, яка у строк, передбачений ст.226 КЗпП України, розглянула заяву та відхилила її.

Комісія своє рішення мотивувала тим, що чіткої аргументації у відмові від переведення та підстав необґрунтованості і незаконності виданих наказів заявником ОСОБА_6 не надано, а пояснення позивача про те, що він привик працювати із працівниками Слобідського лісництва не заслуговують уваги, а також в врахуванням того, що досвід роботи в управлінні лісозаготівельними бригадами в лісництвах в ОСОБА_5 з 2002 року, а позивач не має досвіду управління такими бригадами, комісія вирішила, що наказ № 163 відповідає чинному законодавству України, а заява підлягає відхиленню.

У відповідності до вимог ст. 228 КЗпП України, у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

Оцінивши здобуті докази у їх сукупності, суд вважає, що комісія з трудових спорів ДП «Вигодське лісове господарство» при прийнятті протоколу №2 від 18.11.2014 року, щодо скасування наказу ДП «Вигодський лісгосп» № 163 від 27.08.2014 року, діяла у відповідності до вимог ст.ст. 221-227 КЗпП України, в межах своїх повноважень, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його таким, що суперечить чинному законодавству та скасуванню, а тому в задоволенні даної вимоги слід відмовити.

Підставою видачі наказу №301-к від 01.12.2014 року, послужив наказ №161 від 22.08.2014 року «Про внесення змін в організацію виробництва і праці», де з метою введення бригадної форми організації праці шляхом створення бригад на лісозаготівельних роботах в лісництвах ДП «Вигодське лісове господарство», створено лісозаготівельні бригади в п»яти структурних підрозділах, а саме Людвиківському лісництві, Слобідському лісництві, Шевченківському лісництві, Бескидському лісництві, Бистрівському лісництві. Даючи оцінку даному наказу слід зазначити, що згідно ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Таким чином, проведення власником заходів по зміні організації виробництва і праці - це виключна компетенція власника.

Також п. 7.2. Статуту Державного підприємства «Вигодське лісове господарство» передбачено право директора визначати організаційно-управлінську структуру та штати.

Даним наказом передбачено з 01.09.2014 року внести зміни в організаційну структуру лісництв, включивши в їх структуру робітничі професії працівників на лісозаготівельних роботах; лісоруби 6 розряду, лісоруби 3 розряду, чокерівники та трактористи на лісозаготівельних роботах.

Для забезпечення належної бригадної форми організації праці в лісництвах лісгоспу з 31.10.2014 року провести переведення лісничих; лісничого Слобідського лісництва - лісничим Малотур»янського лісництва, лісничого Ільмянського лісництва - лісничим Слобідського лісництва, лісничого Малотур»янського лісництва - лісничим Ільмянського лісництва.

На виконання вищевказаного наказу внесено зміни в структуру та штатну чисельність ДП «Вигодське лісове господарство» на 2014 рік, з витягу якого встановлено, що штатна чисельність Слобідського лісництва збільшилась на п'ять штатних одиниць, а саме: три одиниці лісорубів , одна одиниця чокерівника та тракторист по трелюванню деревини.

Згідно наказів №233-к від 02.10.2014 року та №234-к від 03.10.2014 року відповідачем прийнято двох лісорубів в Слобідське лісництво, на підставі наказів №239-к від 08.10.2014 року та № 313-к від 08.12. 2014 року - двох трактористів в Слобідське лісництво.

Окрім цього відповідачем на виконання наказу №161 від 22.08.2014 року «Про внесення змін в організацію виробництва і праці», а саме - створення лісозаготівельних бригад 08.12. 2014 року, видано наказ № 260 «Про внесення змін до посадових інструкцій»

З даних посадової інструкції лісничого Слобідського лісництва ОСОБА_5 від 09.12.2014 року встановлено, що в лісничого збільшились обов'язки в порівнянні з обов'язками, які займав ОСОБА_6, будучи лісничим того ж лісництва, а саме: по здійсненню контролю та керівництво за проведенням лісозаготівельних робіт по всіх видах користування в залежності від об»ємів і конкретних умов розміщення лісосічного фонду, контролю та організацією роботи майстрів лісу щодо розстановки лісозаготівельних бригад і робітників в даних лісозаготівельних бригадах, організовує роботу щодо забезпечення робітників лісозаготівельних бригад засобами індивідуального та колективного захисту, забезпечує робітників лісозаготівельних бригад всім необхідним для виконання ними своїх функціональних обов'язків, забезпечує проведення повторного позапланового та цільових інструктажів з охорони праці з майстрами лісу та робітниками лісозаготівельних бригад.

Також в суді встановлено, що з метою належної організації бригадної форми праці та використання трудових ресурсів внаслідок проведення змін в організації виробництва і праці, зокрема в Слобідському лісництві, змінено істотні умови праці лісничого ОСОБА_6 шляхом переведення на посаду лісничого Малотурянського лісництва , а на дану посаду переведено більш кваліфікованого працівника з більшим досвідом роботи лісничого Ільмянського лісництва ОСОБА_5

Про більшу кваліфікацію ОСОБА_5 свідчить довідка №106-04\08 від 10.02.2015 року, видана відповідачем про те, що за час роботи лісничим в Малотур»янському лісництві з липня 2002 року по грудень 2011 року, в штаті даного лісництва були робітничі професії працівників, зайнятих на лісозаготівельних роботах, лісоруби та трактористи.

З даних довідки №107 від 10.02.2015 року, виданої Державним підприємством «Вигодське лісове господарство» встановлено, що ОСОБА_5 працює в галузі з 17.12.1990 року по даний час та має різні нагороди.

З даних довідки №108 від 10.02.2015 року, виданої Державним підприємством «Вигодське лісове господарство» встановлено, що ОСОБА_6 працював з 01.02.2010 року по 01.12.2014 року на посадах старшого майстра лісу та лісничого Слобідського лісництва. Про те, що у позивача стаж роботи лісничим в Слобідському лісництві з листопада 2010 року по листопад 2011 року, в штат даного лісництва були включені робітничі професії працівників, зайнятих на лісозаготівельних роботах, лісоруби та трактористи, а з грудня 2011 року по серпень 2014 року робітничі професії відсутні.

Також в суді встановлено, що згідно наказу №175 від 10.09.2014 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», ОСОБА_6 лісничому Слобідського лісництва оголошено догану за порушення трудової дисципліни. Підставою видачі даного наказу явилась відмова позивача передати основні фонди начальнику автотранспортного цеху.

Підставою визнання протиправним та скасування підпункту 1.1. п.1 наказу №163 від 27.08.2014 року «Про зміну істотних умов праці» про переведення з 31.10.2014 року лісничого Слобідського лісництва ОСОБА_6 на посаду лісничого Малотур»янського лісництва та п.1.3 того ж пункту даного наказу про переведення ОСОБА_5 на посаду лісничого Слобідського лісництва та абзацу 4 п.2 наказу ДП «Вигодський лісгосп» №163 від 27.08.2014 року в частині, що стосується попередження ОСОБА_6 про звільнення з роботи згідно п.6 ст. 36 КЗпП України у разі відмови від продовження роботи в нових умовах праці на думку позивача являється те, що відповідач не проводив жодних заходів, які б спричинили зміну системи і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення чи скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посади .

Однак слід зазначити, що абзац 4 у п.2 наказу ДП «Вигодський лісгосп»№163 від 27.08.2014 року, відсутній.

В обґрунтування даної підстави позивач зіслався на п.31 абзац 3 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року, в якій зазначається, що згідно ч.3 ст.32 КЗпП в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше, ніж за два місяці.

Доводи позивача про те, що відповідач не проводив жодних заходів, які в п.31 абзацу 3 Постанови №9 визначені як зміна істотних умов праці не заслуговують на увагу, оскільки аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що даний пункт постанови передбачає і інші зміни істотних умов праці, не передбачені даним пунктом, що на думку суду допускається зміни місця роботи для ряду своїх працівників. Зокрема лісничий Ільмянського лісництва ОСОБА_5 та Малотурянського лісництва ОСОБА_9 погодились на перевід в інші лісництва, окрім позивача.

Крім цього, п.1 наказу №163 від 27.08.2014 року «Про зміну істотних умов праці» передбачено, що з 31.10.20014 року лісничим Слобідського лісництва ОСОБА_6, Малотур»янського лісництва ОСОБА_10, Ільмянського лісництва ОСОБА_5 змінено істотні умови праці шляхом переведення їх на роботу в іншу місцевість, зокрема п.1.1 лісничого Слобідського лісництва ОСОБА_6 перевести з 31.10.2014 року лісничим Малотур»янського лісництва.

П.2 наказу передбачено у термін до 29.08. 2014 року ознайомити під підпис із даним наказом про наступну зміну істотних умов праці вищевказаних працівників.

На виконання даного наказу лісничі Малотур»янського лісництва ОСОБА_10 та лісничий Ільмянського лісництва ОСОБА_5 ознайомились, поставивши свої підписи, позивач копію наказу отримав, зі змістом ознайомився, однак від підпису про ознайомлення з наказом відмовився.

Даний факт також підтверджується копією акту від 29.08.2014 року про відмову позивача від підпису про ознайомлення з наказом,та поясненнями позивача в суді, що ним не поставлено підпис в наказі, оскільки він не був з ним згідний.

31.10.2014 року відповідачем видано наказ № 217 від 31.10.2014 року, згідно якого змінено дату переведення з 31.10.2014 року на 30.11.20104 року. З даним наказом ознайомили лісничого Слобідського лісництва ОСОБА_6, Малотур»янського лісництва ОСОБА_10, Ільмянського лісництва ОСОБА_5

На виконання даного наказу лісничі Малотурянського лісництва ОСОБА_10 та лісничий Ільмянського лісництва ОСОБА_5 ознайомились поставивши свої підписи, позивач копію наказу отримав, зі змістом ознайомився , однак від підпису про ознайомлення з наказом відмовився з наведених вище підстав.

Даний факт також підтверджується копією акту від 03.11.2014 року про відмову позивача від підпису про ознайомлення з наказом.

Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Про зміну істотних умов праці: систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших, працівник повинен бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за ст.36 п.6 КЗпП України.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про упереджене ставлення ОСОБА_4 до нього, оскільки при подачі ОСОБА_6 заяви, якою він дав згоду на переведення його лісничим Малотурянського лісництва 01.12.2014 року директором ДП «Вигодський лісгосп», було видано наказ №302 -к «Про скасування наказу №301 -к про звільнення ОСОБА_6Я.» та видано наказ№303 -к від 01.12.2014 року «Про переведення ОСОБА_6 лісничим Малотур»янського лісництва по місцю його проживання». Однак після відкликання позивачем заяви про згоду на переведення в Малотурянське лісництво, ОСОБА_4 видав наказ про скасування наказів №302-к та 303-к від 01.12.2014 року.

В суді встановлено, що позивач був попереджений за два місяці про зміну умов праці, а тому даний наказ відповідає вимогам ст.32 ч.3 КЗп П України.

Доводи представника позивача про те, що посадова інструкція позивача не містить пунктів, які зобов'язують останнього здійснювати керівництво лісозаготівельними роботами не заслуговують на увагу, оскільки згідно посадової інструкції позивача він здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю лісництва.

Інші доводи ОСОБА_6 та його представника не спростовують доводів позивача про незаконність його звільнення.

Таким чином, суд приходить до висновку що у відповідача дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, про що позивач був належним чином повідомлений, зі змінами істотних умов праці не погодився і був звільнений відповідно до вимог чинного трудового законодавства.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на незаконність його звільнення з посади лісничого Слобідського лісництва ДП «Вигодський лісгосп» в період тимчасової непрацездатності, оскільки у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення про недопустимість звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, які стосуються як передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України випадків, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п.4 ст.36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст.40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст.ст. 40,41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, виходячи з нормативного (а не сутнісного) тлумачення ст.ст. 36, 40, 41 КЗпП України та враховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених п.6 ст.36 КЗпП, а не у зв»язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норма ч.3 ст.40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюється.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах у справі № 6-156 цс12 від 26.12.2012 року та у справі № 6-127цс12 від 23.01.2013 року.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено з займаної посади за наявності передбаченої КЗпП України підстави, а тому вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи законність звільнення позивача та відсутність порушення відповідачем її законних прав та інтересів, підстав для стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди суд не вбачає.

На підставі викладеного та ст..ст.43 Конституції України,ст.ст.21,31,32 ч.2,36 п.6,221-230,235,237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 212-215, 218, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_6 до Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, треті особи директор Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення комісії по трудових спорах та визнання протиправним та скасування підпункту 1.1.п.1 наказу Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства №163 від 27.08.2014 року «Про зміну істотних умов праці» про переведення ОСОБА_6 на посаду лісничого Малотур»янського лісництва та п.п 1.3 того ж пункту даного наказу про переведення ОСОБА_5 на посаду лісничого Слобідського лісництва. Абзац четвертий п.2 наказу ДП «Вигодський лісгосп» №163 від 27.08.2014 року в частині, що стосується попередження ОСОБА_6 про звільнення з роботи згідно п.6 ст.36 КЗпП України у разі відмови від продовження роботи в нових умовах праці та відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_6 до Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору, директор Державного підприємства «Вигодський лісгосп» Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за недоведеністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з часу ознайомлення з мотивувальною частиною рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: