ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року

Справа № 803/55/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представників позивача Даниліка Ф.Я., Бірука В.І.,

представника відповідача Михалевича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом Ратнівської районної спілки споживчих товариств до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ратнівська районна спілка споживчих товариств (далі - Ратнівська райспоживспілка, позивач) звернулася з позовом до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ратнівська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Ратнівської ОДПІ №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку Ратнівської райспоживспілки та виключення із Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 18.12.2014 року Ратнівською ОДПІ проведено камеральну перевірку платника єдиного податку Ратнівської райспоживспілки. Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки від 18.12.2014 року №2/03-12/15-01/01744197 порушення позивачем пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України). За результатами перевірки начальником Ратнівської ОДПІ Данилюк І. М. винесено рішення №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Оскаржуване рішення позивач вважає протиправним та просить його скасувати, оскільки нормами ПК України не передбачено, що у разі відсутності відомостей щодо розміру часток засновників (учасників) в статутному фонді така особа не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Установчі документи Луцької райспоживспілки не містять відомостей про те, що споживчі товариства є засновниками райспоживспілки, а в статутному капіталі є їх частки. Оскільки підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що у споживчого товариства наявна частка в статутному капіталі не існує, тому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог Ратнівської райспоживспілки. В поданих суду запереченнях відповідач, посилався на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні камеральної перевірки. Пояснити не зміг чому позивачу в липні 2012 року на законних підставах було видано свідоцтво платника єдиного податку, а з січня 2015 року анульовано, при цьому будь-яких змін до діючого законодавства за цей період прийнято не було.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що Ратнівська райспоживспілка з 1 липня 2012 року перебувала на спрощеній системі оподаткування на підставі свідоцтва платника єдиного податку серії А №279623, виданого у встановленому порядку 14.06.2012 року на підставі виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб серії ААБ №568802 від 25.05.2012 року (а.с. 8).

18 грудня 2014 року відповідачем на підставі листа керівника ГУ ДФС у Волинській області була проведена камеральна перевірка Ратнівської райспоживспілки щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку звітності за період з 01.07.2012 року по 18.12.2014 року. За результатами даної перевірки відповідачем 18 грудня 2014 року складено акт №2/03-12/15-01/01744197 (а.с. 10-11), яким встановлено порушення позивачем пункту 291.5 статті 291 ПК України, щодо неможливості бути платником єдиного податку.

На підставі акта перевірки Ратнівською ОДПІ прийнято рішення за №2, яким Ратнівській райспоживспілці анульовано свідоцтво платника єдиного податку (а.с. 18).

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 291.5 статті 291 ПК України ґрунтуються на тому, що згідно статутних документів засновниками Ратнівської райспоживспілки є члени райспоживспілки - юридичні особи, що перебувають на загальній системі оподаткування, а саме: Ратнівське, Річицьке, Заболоттівське та Гірниківське товариства. В акті перевірки зазначено, що статутний фонд Ратнівської райспоживспілки не сформований, у зв'язку з цим частки, що належать засновникам (учасникам), у статуті визначити неможливо. Відповідно суб'єкт господарювання, у якого статутний фонд не сформований, який має одного або декілька засновників - юридичних осіб, що не є платниками єдиного податку, не може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Ратнівської ОДПІ, враховуючи наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено Главою 1 Розділу 4 Податкового кодексу України - «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності».

Відповідно до пункту 291.2. статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3. статті 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно із підпунктом 291.5.5. пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

Враховуючи дані правові норми, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо наявності (відсутності) визначених законом підстав для перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, зокрема, наявність (відсутність) в статутному капіталі позивача часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, в розмірі, що дорівнює або перевищує 25 відсотків.

Відносини, пов'язані зі створенням і діяльністю райспоживспілки регулюються Законом України «Про споживчу кооперацію», Законом України «Про кооперацію», іншими законодавчими актами України та нормативними актами Укркоопспілки.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них.

Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень та виконання окремих функцій.

Спілки споживчих товариств, виходячи з делегованих їм прав, можуть представляти і захищати інтереси споживчих товариств, їх членів та обслуговуваного населення у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях; подавати споживчим товариствам практичну допомогу в здійсненні господарської діяльності, впровадженні в практику досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду; проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; вирішувати господарські спори між організаціями і підприємствами споживчої кооперації; вести власну господарську діяльність, спрямовану на створення необхідної виробничої та соціальної інфраструктури споживчої кооперації.

Вищим органом управління спілки є з'їзд (конференція), який приймає статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та контрольних органів спілки визначається статутом.

Спілка визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу не заборонену чинним законодавством діяльність з дня її державної реєстрації. Вона не відповідає за зобов'язаннями споживчих товариств і не має щодо них розпорядчих функцій.

Законом України «Про споживчу кооперацію» не встановлено обов'язку формувати та визначати в установчих документах споживчої спілки розмір статутного капіталу та виділяти розмір часток її засновників (учасників).

Судом встановлено, що Ратнівська районна спілка споживчих товариств зареєстрована як юридична особа 20.08.1992 року, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та діє на підставі статуту, викладеному в новій редакції, державна реєстрація якого проведена 20.06.2013 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі 11911050013000031.

До моменту набрання чинності Господарським кодексом України юридичні особи могли створюватись із формуванням статутного фонду або без його формування згідно із законодавством.

Відповідно пункту 2 Статуту Ратнівської райспоживспілка об'єднує на добровільних засадах споживчі товариства, які виявили бажання стати членами райспоживспілки відповідно до законодавства. Членами райспоживспілки є: споживчі товариства Ратнівське, Річицьке, Заболоттівське та Гірниківське Ратнівського району Волинської області.

В оглянутому судом чинному статуті позивача розмір статутного капіталу та частки засновників (учасників) в статутному капіталі не визначені.

Крім того, в статуті позивача відсутні норми, які ставлять в залежність формування та компетенцію органів управління і контролю райспоживспілки від частки учасників райспоживспілки в її статутному фонді.

На думку суду за своєю правовою природою статутний капітал - це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинно бути передане підприємству у власність (повне господарське відання, оперативне управління) у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав.

В судовому засіданні зокрема встановлено, що нормативними актами райспоживспілки для прикладу передбачено, що розрахунок делегатів на конференцію - вищий орган управління, споживчої кооперації району не пов'язаний з часткою засновників споживчих товариств в майні райспоживспілки, а залежить виключно від кількості пайовиків кожного товариства, а відтак суд приходить до висновку, що частка в майні позивача, незалежна його учасникам, не впливає на участь в управлінні райспоживспілкою, тобто не розподіляється на відсоткові частки.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що оскільки членами Ратнівської райспоживспілки є чотири споживчих товариства, частки яких є рівними в статутному капіталі, то частка трьох споживчих товариств: Річицького, Заболоттівського та Гірниківського (Ратнівське СТ перебуває на спрощеній системі оподаткування), які перебувають на загальній системі оподаткування, у майні позивача складає більше 25%.

Так з оглянутого в судовому засіданні витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15 січня 2015 року «Дані про розмір статутного капіталу (Ратнівської райспоживспілки) (статутного або складеного капіталу) та дата закінчення його формування» - наявний запис: « 0,00 грн., 21.08.1993 року», В «Переліку засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа» міститься запис - члени райспоживспілки, розмір внеску до статутного фонду - 0,00 грн.».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За таких обставин твердження відповідача про правомірність визначення контролюючим органом часток споживчих товариств - учасників райспоживспілки у відсотковому співвідношенні до несформованого статутного фонду суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки такі твердження Ратнівської ОДПІ спростовуються відомостями з Єдиного державного реєстру.

На думку суду, оскільки відсутні реєстраційні відомості щодо розміру статутного фонду юридичної особи та розміру часток засновників (учасників) в статутному фонді, які перебувають як на загальній, так і на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, обмеження щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлені підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України, на таку юридичну особу не поширюються.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що рішення Ратнівської ОДПІ №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки представник позивача в судовому засіданні відмовився від стягнення сплаченого судового збору, тому судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 291 Податкового кодексу України, статті 2 Закону України «Про кооперацію», статті 8 Закону України «Про споживчу кооперацію», статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №2 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку Ратнівської райспоживспілки та виключення із Реєстру платників єдиного податку з 01.01.2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 21 лютого 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич