КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8679/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадського об'єднання «Український суспільно - правовий рух: Демократія через право», особи, що приєдналась до апеляційної скарги, ОСОБА_2, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Громадського об'єднання «Український суспільно - правовий рух: Демократія через право» до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагра», Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування рішення від 23.10.2013 року №419/9907,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Київської міської ради, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на АДРЕСА_1» від 23 жовтня 2013 року №419/9907.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Під час апеляційного розгляду справи до апеляційної скарги приєдналась ОСОБА_2.

В судовому засіданні представник позивача та ОСОБА_2 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача - Київської міської ради висловився за прийняття судом апеляційної інстанції справедливого, законного та обґрунтованого судового рішення.

Представники третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагра» та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Вагра» на праві власності на підставі договору купівлі - продажу належить одноповерховий нежитловий будинок загальною площею 279,20 кв.м. по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 154, 155-158).

Рішенням Київської міської ради від 18 квітня 2013 року №232/9289 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Вагра» на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,15 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) у довгострокову оренду на 10 років для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку ( т. 1 а.с. 13).

Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Вагра» визначено, що земельна ділянка площею 0,1521 га по АДРЕСА_1 відводиться для передачі в оренду для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку. Запроектовано відведення ділянки зі складу міських угідь за кодом класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ)-02.01.- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, і споруд (присадибна ділянка) ( т.1 а.с. 43 - 50).

23 жовтня 2013 року Київською міською радою прийнято рішення за № 419/9907 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на АДРЕСА_1» ( т. 1 а.с. 12).

Даним рішенням затверджено зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Вагра» для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на АДРЕСА_1, а також передано товариству зазначену ділянку площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) у довгострокову оренду на 10 років для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку.

Саме це рішення і оскаржує позивач у справі.

На підставі оскаржуваного рішення відповідача 13 березня 2014 року між Київською міською радою та ТОВ «Вагра» укладено договір оренди земельної ділянки за зазначеною адресою та кадастровим номером; у договорі визначено цільове призначення ділянки - для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку ( т.3 а.с. 183-189).

Проте, колегією суддів встановлено, що на відміну від визначеного раніше цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 декларацією про початок виконання будівельних робіт ТОВ «Вагра» від 15.04.2014 року (дата реєстрації декларації Державною архітектурно - будівельною інспекцією України), передбачено будівництво вже іншого за своїми характеристиками об'єкту, а саме, тринадцятиповерхового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом ІІІ категорії складності (т. 1 а.с. 141 - 142).

Не заперечуються сторонами ті обставини, що спірна земельна ділянка розташована на так званій Батиєвій горі у зоні щільної громадської забудови (житлові будинки, школа, дитячий садок та інше).

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 належить до зсувонебезпечної зони міста Києва ( т.2 а.с.3).

Колегія суддів констатує, що беручи до уваги зазначені обставини, будівництво багатоповерхової будівлі у такому місці викликає живий суспільний інтерес з боку мешканців прилеглих житлових будинків та споживачів послуг розташованих в цьому районі об'єктів соціальної інфраструктури.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення не є юридично значимим для позивача та не породжує для нього настання будь - яких юридичних наслідків, не впливає на його права та обов'язки.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Параграф 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий судовий розгляд його справи належним судом.

Основним Законом нашої Держави визначено, що Україна є демократичною правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 1, частина друга статті 3, частина перша статті 55 Конституції України).

Статтею 36 Конституції визначено, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Правові та організаційні засади діяльності громадських організацій визначені Законом України «Про громадські об'єднання». Громадська організація - це добровільне об'єднання фізичних осіб для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (частини перша, третя статті 1 Закону).

Під час звернення із даним позовом до суду Громадським об'єднанням «Український суспільно - правовий рух: Демократія через право» зазначено, що його діяльність у цьому напрямку пов'язана із захистом прав та інтересів громадян України від протиправних дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Про занепокоєння з боку громадськості з приводу вказаного будівництва і, як наслідок, пильну увагу до цього питання з боку засобів масової інформації свідчать і матеріали справи.

Роздруківки з мережі Інтернет «LB.ua» з відповідними статтями висвітлюють незгоду мешканців цього району із небажаною забудовою (т. 1 а.с. 18, 19, 183); «Українські Національні Новини» повідомили громадськість про виступ мешканців Батиєвої гори з приводу заборони будівництва багатоповерхівки по АДРЕСА_1 на засіданні Тимчасової контрольної комісії Київради з питань перевірки легітимності рішень міськради (т. 2 а.с. 67), про незгоду із будівництвом свідчить і протокол громадських обговорень мешканців мікрорайону Залізничний (Батиєва гора) м. Києва щодо спорудження багатоповерхового будинку з підземним паркінгом за адресою АДРЕСА_1 від 21 серпня 2014 року, де були присутні 183 мешканці мікрорайону (т. 2 а.с. 220 - 222); зафіксовано неодноразові звернення мешканців, що проживають біля об'єкту будівництва, до різних територіальних органів державної влади (т. 2 а.с. 237), серед яких і особисті звернення громадянки ОСОБА_2

ОСОБА_2 проживає АДРЕСА_2. Вона приєдналась до апеляційної скарги, оскільки вважає, що будівництвом по АДРЕСА_1 порушуються її законні права як власника квартири в будинку, що розташований поряд.

Колегія суддів зауважує, що пильна увага та інтерес громадськості та ЗМІ супроводжують дану справу навіть під час розгляду апеляційної скарги. Про це свідчать неодноразові звернення телеканалів - «ТВі» (т. 2 а.с. 56, т. 3 а.с. 87, 213), «Студія «1+1» (т. 2 а.с. 240, т. 3 а.с. 88), « 5 канал» (т. 3 а.с. 89) про проведення відеозйомки у залі судового засідання.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 року №12-рп/2013 визначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Згідно пункту 2 частини першої статті 21 Закону України «Про громадські об'єднання» для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

Позивач вважає, що оскарження рішення Київської міської ради як такого, що суперечить закону, є його прямим обов'язком у контексті виконання покладених на нього завдань. Також позивач вважає, що він має право на звернення до адміністративного суду з даним позовом, оскільки існування в Україні можливих протиправних рішень органів влади може порушувати його права та його членів на правову державу та демократичне суспільство, а також порушувати конституційний інтерес позивача у правовій державі.

Колегією суддів встановлено, що мешканці Залізничного мікрорайону (Батиєва гора), в якому розташована спірна земельна ділянка, зверталися до позивача з приводу порушення їх прав та законних інтересів внаслідок будівництва багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1( т. 1 а.с. 211 - 213).

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на судовий захист. Так, згідно частини першої та четвертої даної статті кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Таким чином, беручи до уваги, що Закон України «Про громадські об'єднання» прямо передбачає право позивача на звернення до суду з метою захисту як власних прав і свобод, так і громадян, колегія суддів приходить до висновку про наявність обгрунтованих підстав вважати, що оскаржуване рішення за своєю природою та обставинами даної справи впливає на права та законні інтереси позивача.

Враховуючи наведене, на переконливу думку колегії суддів звернення позивача із даним позовом до суду не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Досліджуючи питання правомірності рішення Київської міської ради «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на АДРЕСА_1» від 23 жовтня 2013 року №419/9907 колегією суддів встановлено наступне.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Частиною другою статті 9 вказаного Закону визначено, що порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» з особливостями, передбаченими цим Законом.

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно частини першої статті 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються, зокрема, такі питання, як: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту (п. п. 34, 42, 44).

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесено, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п. п. «а», «в»).

За положенням частини першої та другої статті 18 Кодексу до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 Кодексу визначені категорії земель. Приписами зазначеної правової норми передбачено, що в залежності від основного цільового призначення, до категорій земель України, зокрема, відносяться землі житлової та громадської забудови (п. «б» ч. 1).

Відповідно до статті 39 Кодексу використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Враховуючи наведені норми, Київська міська рада реалізує право розпорядження землями територіальної громади з урахуванням категорії правового режиму землі та у відповідності до генерального плану населеного пункту, містобудівної документації з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Органи місцевого самоврядування, до яких належить відповідач, згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відносяться до суб'єктів містобудування.

Об'єктом містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно - просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва, що визначаються у населених пунктах відповідно до їх меж, функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації (частина перша статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Статтею 5 зазначеного Закону встановлено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем передано ТОВ «Вагра» у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на АДРЕСА_1.

Таким чином, органом місцевого самоврядування реалізовано свої повноваження у сфері земельних відносин та одночасно у сфері містобудування з метою вирішення питань, що стосуються забудови території, проектування, будівництва об'єктів містобудування.

Тому, оскаржуване рішення повинно відповідати основним вимогам містобудівної діяльності, зокрема, державним стандартам, нормам і правилам, враховувати законні інтереси та вимоги власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва та забезпечувати захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Так, згідно матеріалів проекту землеустрою, зокрема, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 08.05.2013 року (т. 1 а.с. 61 - 63), земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:72:215:0116, що розташована на АДРЕСА_1, присвоєно код цільового призначення - 02.1, та код за класифікацією видів земельних угідь - 007.01.

Проте, як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, станом на 13.02.2014 року спірній земельній ділянці присвоєно код цільового призначення - 02.3, та код за класифікацією видів земельних угідь - 007.02 (т. 3 а.с. 177 - 180).

Відповідно до додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, під кодом 007.01 передбачена малоповерхова забудова (підгрупа включає землі під будівлями і спорудами, розміщеними на присадибних ділянках, які належать окремим громадянам, та одно- і двоповерховою житловою забудовою); під кодом 007.02 - багатоповерхова забудова (підгрупа включає землі під несадибною житловою забудовою з трьома і більше поверхами).

Також, згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306) під кодом 02.01 передбачена земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); під кодом 02.03 передбачена земельна ділянка для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на момент затвердження оскаржуваним рішенням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Вагра» для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на АДРЕСА_1, спірна земельна ділянка була призначена для будівництва малоповерхової забудови (одно - і двоповерхова житлова забудова), а не багатоповерхової будівлі із паркінгом , як це було задекларовано під час початку здійснення будівництва.

Як вбачається з містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 (дата вх. №2710 від 06.03.2014 року), ТОВ «Вагра» мало намір на будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та паркінгом; орієнтовні техніко - економічні показники відповідно до намірів, наданих замовником у складі містобудівного розрахунку: кількість поверхів - 13 + цокольний, кількість машино - місць - 28, в тому числі 18 в підземному паркінгу, 10 на відкритій стоянці. Вказаними умовами та обмеженнями зобов'язано ТОВ «Вагра» урахувати законні інтереси та вимоги власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будування, згідно із статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» (т. 1 а.с. 148 - 151). як встановлено вище колегією суддів, ТОВ «Вагра» задекларовано будівництво 13 поверхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом ІІІ категорії складності (т. 1 а.с. 141 - 142).

Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що оскаржуване рішення в частині затвердження проекту землеустрою та визначення об'єкта будування взагалі не містить даних щодо цільового призначення земель, що передаються в оренду, та більш детальних характеристик майбутнього об'єкту будівництва. Зазначене дає підстави вважати рішення не конкретним та не зрозумілим за своїм правовим змістом, що породжує сумнів у його правомірності та може привести до негативних наслідків під час його реалізації.

Також колегія суддів вважає, що відповідачем в порушення вимог статті 5 Закону України «Про основи містобудування» не враховано громадській інтерес при плануванні та забудові зазначеної території.

Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури наказом від 17.04.1992 року №44 затверджено Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (ДБН 360-92**), які є обов'язковими для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

У пункті 7.50 зазначених будівельних норм передбачено, що відстані від наземних і комбінованих (наземно-підземних) гаражів і автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських будинків слід приймати не менше тих, що наведені у таблиці 7.5. Згадані відстані, згідно таблиці 7.5, залежать від кількості легкових автомобілів, які планується розмістити на автостоянці. Так, в залежності від кількості автомобілів, відстань від автостоянки до житлових будинків при кількості 10 автомобілів і менше, не повинна бути меншою, ніж 10 м.

Також, у таблиці встановлені мінімально допустимі відстані від автостоянки до загальноосвітніх шкіл і дитячих установ (дошкільних), зокрема, при кількості автомобілів 10 і менше, відстань повинна бути не меншою, ніж 15 м.

Відстані слід визначати від вікон житлових і громадських будинків і від меж земельних ділянок загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних установ і лікувальних установ із стаціонаром до стін гаража або меж відкритої стоянки.

Вищенаведені правила розміщення автостоянок по відношенню до жилих будинків, шкіл та дитячих дошкільних установ, також відображені у додатку №10 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 року № 173 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.07.1996 року за №379/1404).

Згідно пункту 5.28 зазначених правил індивідуальні гаражі та відкриті майданчики для постійного зберігання особистих автомобілів місткістю до 300 легкових автомобілів слід розміщувати на периферії мікрорайонів або спеціально виділених ділянках житлових районів з віддаленням від дитячих ігрових майданчиків, місць відпочинку населення, шкіл, дошкільних закладів.

Враховуючи приведені будівельні норми та санітарні правила, розташування автостоянок повинно відповідати конкретним вимогам щодо віддаленості від житлових будинків, загальноосвітніх шкіл і дитячих установ, тобто місць значного скупчення та постійного перебування дорослих та дітей.

Проте, як вбачається з матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Вагра» для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на АДРЕСА_1, зокрема, чергового кадастрового плану станом на 23.04.2013 року у масштабі 1:2000 (в 1 см - 2000 см або 20 м) та інших графічних матеріалів, відстань від спірної земельної ділянки на півночі та заході до земельної ділянки середньої загальноосвітньої школи №187 по вул. Волгоградській, 23, відсутня, та на заході до земельної ділянки Комунального дошкільного закладу (ясла - садок) №464 по вул. Солом'янська, 35, в окремих місцях не перевищує 10 м, а до дитячого майданчика, розташованого на північно - східній стороні - не більше 5 м (т. 1 а.с. 52, 55, зворотній бік а.с. 67, а.с. 69, 72, 78).

На ці обставини також посилаються і мешканці мікрорайону у колективному зверненні до позивача (т. 1 а.с. 211 - 213) та ОСОБА_2 в заяві про приєднання до апеляційної скарги (т. 2 а.с. 39 - 43).

Так, ОСОБА_2 зазначила, що її син навчається в середній загальноосвітній школі №187 міста Києва, територія школи межує зі спірною земельною ділянкою; на її думку будівництво становить особливий ступінь небезпеки для дітей, оскільки будівництво буде виконуватися під час навчального процесу під самими вікнами школи; практично на території школи буде працюватиме великогабаритна будівельна техніка.

Окрім цього, згідно листа Комунального підприємства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.02.2014 року №324-08/45, спірна земельна ділянка розташована в зсувонебезпечній зоні міста (т. 1 а.с. 216 - 218).

Як вбачається з листа КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» від 18.07.2014 року №324/08-324-1 (з), на підставі листа - дозволу Київської міської державної адміністрації на виконання проектно - вишукувальних робіт від 28.01.2006 року за №002-87 та архітектурно - планувального завдання Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА №06-1434, ТОВ «Вагра» були надані технічні умови від 05.06.2007 року за №8/1-746 на проектування офісно - готельного комплексу на АДРЕСА_1, в яких містяться вимоги щодо недопущення виникнення зсувних явищ при забудові земельної ділянки (т. 1 а.с. 214).

Таким чином, колегією суддів встановлено, що на час затвердження проекту землеустрою ТОВ «Вагра» КП «СУППР» були надані технічні умови на проектування офісно - готельного комплексу, а не на проектування будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку, про що, власне, і йдеться у оскаржуваному рішенні.

В концепції Комплексної програми протизсувних заходів, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №258-р, визначено, що зсуви як небезпечний геологічний процес досить поширені на території України, їх кількість сягає 20000 і постійно збільшується. Активізація зсувів завдає значних соціально-економічних та екологічних збитків. Вплив господарської діяльності на розвиток зсувів може бути безпосереднім або опосередкованим. Безпосередній вплив пов'язаний з додатковим навантаженням та підрізкою схилів під час будівельних робіт, обводненням зсувонебезпечних територій (внаслідок надмірного зрошення, підпору рівнів ґрунтових вод водосховищами та іншими водоймами, витоку води з водних споруд та комунікацій), динамічним впливом на схили тощо. Таким чином, негативна дія природних та антропогенних чинників активізації зсувів на відміну від сталих природних умов їх поширення може бути мінімізована за допомогою здійснення економічно та екологічно обґрунтованих протизсувних заходів, які повинні передувати господарському освоєнню зсувонебезпечних територій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем затверджено проект землеустрою передчасно та надано спірну земельну ділянку ТОВ «Вагра» з порушенням існуючих будівельних та санітарних обмежень, оскільки земельна ділянка знаходиться біля дитячого ігрового майданчика, школи та дошкільного закладу на небезпечній відстані.

Також, колегія суддів вважає, що ані ОСОБА_2, ані будь-хто із мешканців будинків, що оточують спірну земельну ділянку, не дивлячись на їх активний протест проти можливого будівництва, не залучались до обговорення у підготовці матеріалів щодо розміщення об'єкту будування, відповідачем не було здійснено заходів, які попередять зсувні явища під час здійснення забудови, не виконання яких може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, призвести до соціально-економічних та екологічних збитків. Також, як було зазначено колегією суддів, відповідачем при плануванні забудови території не було враховано громадський інтерес власників та користувачів квартир будинків, що оточують місце будівництва, що на думку колегії суддів повинно було бути вирішальним при прийнятті оскаржуваного рішення.

Колегія суддів констатує, що під час прийняття відповідачем спірного рішення, останнім порушено право громадян на участь в управлінні державними справами, яке закріплено в Європейській хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 року ETS №122 (набрала чинності для України 01.01.1998 року) та є одним із демократичних принципів, що визнаються Державами - членами Ради Європи, які підписали цю Хартію.

Колегія суддів не приймає до уваги надані представником ТОВ «Вагра» реєстри підписів громадян України - жителів м. Києва в кількості 2292 осіб, які начебто своїми підписами підтримують будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1, оскільки вказані в реєстрі особи не є власниками або користувачами земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва (т. 2 а.с. 117 - 205).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Київської міської ради «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на АДРЕСА_1» від 23 жовтня 2013 року №419/9907 прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не пропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та без урахування права заінтересованих осіб на участь у процесі прийняття рішення.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, а зазначене рішення - визнанню протиправним та скасуванню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадського об'єднання «Український суспільно - правовий рух: Демократія через право», ОСОБА_2, задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на АДРЕСА_1» від 23 жовтня 2013 року №419/9907.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 23.02.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя : О.М. Оксененко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.