РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 16/387

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мамченко Ю.А. , суддя Саврій В.А.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

від позивача - не з'явився

від відповідача - Таргонський М.М. (дов. № 4/5 від 12.01.15р.), Корзун Т.В. (дов. 4/4 від 12.01.15р.)

від третьої особи - Білий В.Л. (дов. № 140/8 від 27.01.12р.)

від прокурора - Прищепа О.М. (посвід.№ 017284)

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.14 р. у справі № 16/387 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Біомедскло"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна екологічна інспекція у Житомирській області

про стягнення 10 359 586,00 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Корольовського району м. Житомира (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (надалі - позивач) звернувся в господарський суд Житомирської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Біо мед скло" (надалі - відповідач) про стягнення 10359586,00 грн. збитків, завданих державі засміченням земельної ділянки в м. Житомирі по вул. Промисловій, 26.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 р. в позові відмовлено (т. 1, а.с.168-170).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю (т. 2, а.с.146-156).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2013 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 р. у справі № 16/837 та рішення господарського суду Житомирської області від 27.09.2012 р. у справі № 16/837 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області (т. 2, а.с.183-190).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.02.2014 р. (т. 3, а.с.136-138), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2014р. в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014р. рішенням господарського суду Житомирської області від 05.02.2014 р. та Постанову від 29.07.14 р. скасовано, справу №16/387 передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області ( т. 3, а.с. 242-251).

Скасовуючи вказані рішення по даній справі, Вищий господарський суд в постанові від 29.07.2014р. зазначив, що відмова в задоволенні позовних вимог є передчасною та зробленою без дослідження обставин справи і певних доказів, що мають суттєве значення для винесення правильного рішення у справі; не витребували у сторін і не досліджували документи на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06.07.2008р., зокрема, що є відходами виробничого процесу ВАТ "Біо мед скло", як вони повинні зберігатися та чи можуть бути використані в подальшому технологічному процесі; суд зобов'язаний перевірити розрахунок пред'явленої до стягнення суми. Для розрахунку шкоди мають значення, вид відходів, категорія, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, площа засміченої земельної ділянки, еколого-господарське значення земель; суди не з'ясували різницю між засміченням земельної ділянки (як вказано в позові) та забрудненням; для встановлення обставин заподіяння шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки не потрібно встановлювати факт наявності негативних (шкодочинних) речовин у ґрунтах, а достатньо лише встановлення наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

При новому розгляді, рішенням господарського суду Житомирської області від 05.11.14 р. (т. 4, а.с. 135-139) в позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що нормативно-грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки становить 273,32 грн., а не 273,34 грн., як зазначено у розрахунку розміру шкоди, а відтак суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір шкоди розраховано з порушенням. Суд першої інстанції не взяв до уваги, як належний доказ, розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки відходами промисловості, оскільки він не підтверджено документально.

Крім того, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру спричиненої шкоди, тобто обов'язкового елементу цивільно-правової відповідальності, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, прокурор звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 146-151) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.14 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційну скаргу прокурор обґрунтовує тим, що незначні розбіжності нормативно-грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки у сумі 273,34 грн., а не 273, 32 грн., пояснюються округленням в процесі обрахунку. Вказані розбіжності не свідчать про порушення Методики при обрахуванні розміру шкоди, оскільки дані про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки Екологічною інспекцією не встановлюються, а лише отримуються від Управління земельних ресурсів у м. Житомир.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про недостатність доказів вини відповідача та відхилив наданий акт перевірки, який є носієм доказової інформації. Обґрунтовуючи неможливість обрахунку заподіяних збитків, суд першої інстанції безпідставно зазначив про неналежність складеної інспекторами схеми розміщення несанкціонованих сміттєзвалищ.

Скаржник вважає, що усі дані необхідні для обрахування розміру шкоди, зафіксовані інспектором у акті перевірки. Відсутність деталізації у складеній схемі, відсутність підписів осіб не спростовує вини відповідача у вчиненні засмічення земельної ділянки.

Прокурор констатує той факт, що відповідачем не доведено відсутність вини у заподіянні шкоди, внаслідок чого суд повинен був прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, третя особа у своїх поясненнях (т. 4, а.с. 183-186) стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог. Третя особа вказує на те, що висновок експерта підтвердив імовірність забруднення ґрунтів, а тому методика визначення розміру шкоди, застосована вірно.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (т. 4, а.с. 167-171), а також його повноважні представники в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечили, оскільки вважають, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Представники відповідача стверджують, що ні матеріали справи, ні доводи та аргументи вказані в апеляційній скарзі не підтверджують факт завдання шкоди навколишньому природному середовищу відходами.

Відповідач стверджує, що третьою особою по даній справі було використано інформацію про вартість земельних ділянок з листа, а не з довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що в свою чергу є порушенням п. 5.6 Методики, згідно якого має використовуватись саме довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.12.14 р. апеляційну скаргу прокурора прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А. (т. 4, а.с. 145).

Ухвалою від 20.01.15 р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів (т. 4, а.с. 199).

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, прокурора та третьої особи, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скарги слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 06.02.08 - 07.02.2008р. Державною екологічною інспекцією в Житомирській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на ВАТ "Біомедскло", про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (т.1, а.с.5-9).

Проведеною перевіркою встановлено факти засмічення земельних ресурсів, а саме: на земельній ділянці без твердого покриття виявлено несанкціоновані звалища виробничих відходів, а саме: будівельні відходи, які утворилися після демонтажу печі, склобій, мінвата.

Засміченими є земельні ділянки: № 1 площею 374 кв.м, загальним об'ємом 935 куб.м, № 2 площею 765 кв.м, загальним об'ємом 2295 куб.м, №3 площею 260 кв.м, загальним об'ємом 520 куб.м, № 4 площею 280 кв.м, загальним об'ємом 420 куб.м, № 5 площею 216 кв.м, загальним об'ємом 237,6 куб.м, всього 1895 кв.м, об'ємом 4407,6 куб.м..

Як вбачається з матеріалів справи, ділянки землі, на яких виявлені несанкціоновані звалища, знаходяться на земельній ділянці, яка перебуває у відповідача на праві власності згідно Державного акта на землю ЯГ № 763412 площею 11,5900 га за цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки для промисловості.

Нормативно грошова оцінка даної земельної ділянки становить 273,32грн. за м.кв. (станом на 2008р.).

З метою усунення виявлених порушень Державною екологічною інспекцією в Житомирській області винесено припис про вжиття заходів щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, в частині поводження з відходами (т.1, а.с.8-9) та проведено розрахунок розміру відшкодування шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки відходами промисловості (т.1, а.с.10).

Як вбачається із вказаного розрахунку, обрахування шкоди здійснювалось на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року №171 (зі змінами від 04.04.2007р.). При цьому у формулі використовувались наступні показники: питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки; коефіцієнт перерахунку; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення; площа засмічення земельної ділянки; коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує рівень засмічення її відходами; коефіцієнт небезпеки відходів; коефіцієнт еколого-господарського значення земель. При цьому при розрахунку розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ділянок застосовано розмір нормативної грошової оцінки - 273 грн. 34 коп.

За порушення вимог природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області Малинівською Т.П. складено протокол про адміністративне правопорушення № 001291 від 7 лютого 2008 року за статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 17, 42 Кодексу України "Про відходи" відносно директора ВАТ "Біомедскло" - ОСОБА_6 (т.1, а.с. 39).

За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 001291 від 07.02.2008 р., постановою про накладання адміністративного стягнення № 23/6 від 07.02.2008 р. директора ВАТ "Біо мед скло" - ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 52 Кодексу про адміністративне правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. (т. 1, а.с.40).

В матеріалах справи наявна копія квитанція про сплату ОСОБА_6 штрафу у розмірі 170 грн. (т.1, а.с. 41).

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся в господарський суд Житомирської області з позовом до ВАТ "Біо мед скло" про стягнення 103595869 грн. збитків, зумовлених засміченням земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що відповідач в порушення ст.46 Закону України "Про охорону земель", ст.ст.17, 33 Закону України "Про відходи", ст.55 "Про охорону навколишнього природного середовища" в процесі здійснення господарської діяльності, порушив правила складування, зберігання та розміщення відходів. Своїми діями допустив засмічення земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1, відходами промисловості. Загальна площа засмічення складає 1895 кв.м, об'ємом 4407,6 куб.м.

Щодо правомірності можливості звернення прокурора з даним позовом.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки визначені, зокрема, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 р. визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах слід розуміти розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Отже, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади.

Статтями 113-120 Конституції України визначені виконавчі органи та їх функції, а статтями 140-146 - органи місцевого самоврядування.

У статті 143 Конституції України зазначено, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

Згідно із статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні

ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Статтею 142 Конституції України встановлено, що природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування. Статтею 145 Конституції України передбачений судовий захист прав місцевого самоврядування.

Наявність права на звернення до суду з позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля, у органів місцевого самоврядування встановлена пунктом "б" статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Згідно з цією нормою фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди утворюються за рахунок частини таких грошових стягнень.

Повноваження виконавчих органів місцевих рад встановлені статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Частиною першою цієї статті визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження та делеговані повноваження, серед яких, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів тощо.

Так, згідно з підпунктом 1 пункту "а" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, а підпунктом 1 пункту "б" частини першої цієї статті передбачено, що вони здійснюють контроль за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, контроль за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи; контроль за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами.

Окрім цього, повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища також встановлені в статтях 15, 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" , до компетенції яких, поряд з іншими функціями, віднесено здійснення контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, координацію діяльності відповідних, спеціально уповноважених, державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища на їх території. Місцеві ради можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.

Таким чином, звернення місцевих рад до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю, не суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України та інших чинних нормативних актів.

Статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України (ст. 43 ЗУ «Про відходи»).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди висвітлено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди (її розмір); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Розглядаючи даний спір про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, суд враховує наявність безпосереднього причинного зв'язку між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача та досліджує розрахунок суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

У відповідності до правової позиції ВГС України, викладених в роз'ясненнях від 27 червня 2001 року № 02-5/744 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з абзацом 2 ст.1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до п."а" ч.1 ст.32 та ч.ч.4,7 ст.33 Закону України "Про відходи" з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Аналогічні приписи містяться у ч.2 ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно якої розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Судом встановлено, що згідно з переліком і кількістю дозволених для розміщення відходів, лімітом на утворення та розміщення відходів на 2008 рік ВАТ "Біомедскло" встановлено такі види відходів: масла гідравлічні, інші зіпсовані або відпрацьовані - 6000.2.8.07 (допоміжний процес); тирса деревинна - 2000.2.2.17 (обслуговуючий процес); лампи люмінесцентні та відходи, що містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані - 7710.3.1.26 (обслуговуючий процес); відходи комунальні (міські) змішані, у т.ч. сміття з урн - 6000.2.9.03 (обслуговуючий процес); батареї свинцеві зіпсовані або відпрацьовані - 6000.2.9.04 (обслуговуючий процес); масне ганчір'я - 7730.3.1.06 (допоміжний процес) (т.4, а.с.55).

В ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на ВАТ "Біо мед скло" виявлено несанкціоновані звалища виробничих відходів на п'яти земельних ділянках загальною площею 1895 кв.м та об'ємом 4407,6 куб.м., зокрема: будівельні відходи, які утворилися після демонтажу печі, склобій, мінвата, дозвіл на розміщення яких не погоджувався.

Відповідно до Державного класифікатору України "Класифікатор відходів ДК 005-96" зазначені в акті перевірки відходи класифікуються за кодами: відходи будівельних робіт 4510, бій цегли 2640.2.9.02; бій матеріалів та виробів скляних 4510.1.3.07; бій скла 7710.3.1.03.

У відповідності до ст.. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях та об'єктах.

Згідно з пунктами 2.1.4, 2.1.5 ДСанПіН 2.2.7.029-99 при тимчасовому зберігання відходів на майданчиках та території підприємства у відкритому вигляді (навалом, насипом) або в негерметичній, відкритій тарі, а саме промисловий майданчик для тимчасового зберігання відходів повинен розташовуватися на території підприємства з підвітряного боку, бути покритий неруйнівним та непроникним для токсичних речовин матеріалом (керамзитбетоном, полімербетоном та інш.) з автономним зливовідводом і нахилом у бік очисних споруд і допустима кількість відходів на території промислового майданчика визначається підприємством за узгодженням з місцевими органами екобезпеки на основі класифікації відходів за класом небезпеки, за їх фізико-хімічними властивостями, спрямованістю біологічної дії з урахуванням можливої комбінованої дії та можливістю підприємства щодо організації місця зберігання, перспективи знешкодження або утилізації відходів.

У пункті 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, зазначено, що акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ретельної правової оцінки акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06.-07.02.08 р., як носія доказової інформації, припису від 06.-07.02.08 р., протоколу про адміністративне правопорушення № 001291 від 7 лютого 2008 року, постанови про накладання адміністративного стягнення № 23/6 від 07.02.2008 р. та інших наявних у справі доказів, встановлено та відповідачем не спростовано факту протиправної поведінки, вини відповідача, що полягає у засміченні виробничими відходами земельних ділянок у м. Житомир по вул.. Промислова, 26. Крім того, зазначений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 06.-07.02.08 р. в установленому законом порядку не скасовано, а тому він є чинним.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

При цьому, ст. 43 Закону України "Про відходи" закріплює, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Для розрахунку розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України, застосовувалася "Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" (в редакції затвердженій наказом Мінприроди від 04.04.2007 № 149). Зазначена Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Відповідно до параграфа 2 зазначеної Методики забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін; засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Згідно з п.п.3.2-3.3 Методики №149, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

У відповідності до пункту 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, що акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Апеляційна інстанція відхиляє твердження відповідача про недоведеність факту заподіяння шкоди, оскільки, на думку відповідача недоведено, що знаходження на відкритому ґрунті сторонніх предметів призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища у зв'язку з наступним.

Чинним законодавством передбачено різну кваліфікацію правопорушень "забруднення земель" і "засмічення земель" та різні способи обчислення розміру шкоди при їх вчиненні (розділи 4 та 5 Методики №149). Причому, встановлений екологічною інспекцією факт засмічення земельної ділянки є достатньою підставою для відшкодування шкоди незалежно від того, призвело це чи може призвести до забруднення земельної ділянки. Тому для встановлення обставин заподіяння шкоди внаслідок забруднення (засмічення) земельної ділянки, достатньо лише встановлення наявності на території земельних ділянок сторонніх предметів, матеріалів чи сміття. Дана правова позиція підтримана ВГС України у даній справі. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що формула, за якою проводиться розрахунок розміру шкоди за засмічення земель, не включає показників забруднення земель (наприклад: коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об'ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування; коефіцієнти небезпечності забруднюючих речовин).

Відповідно до пункту 5.1 Методики розмір шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 5.2).

Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (пункт 5.6).

Як вбачається з розрахунку розміру шкоди, нормативно-грошова оцінка 1 м кв земельної ділянки визначена в сумі 273,34 грн. і вказана відповідно до листа Управління земельних ресурсів у м. Житомирі № 14/3 від 13.03.08 (т. 2, а.с. 14).

В матеріалах справи міститься запит №415/2 від 4 лютого 2011 року третьої особи до Управління земельних ресурсів в м.Житомирі щодо надання інформації чи поширюється нормативно-грошова оцінка, надана листом №14/3 від 13 березня 2008 року на площу земельних ділянок згідно з схемою розміщення засмічених ділянок (т. 1, а.с. 98).

У відповіді на запит №2/2 від 9 лютого 2011 року Управління земельних ресурсів в м.Житомирі повідомило, що відповідно до земельно-кадастрових даних за відповідачем обліковується земельна ділянка загальною площею 11,8582 га, в тому числі ділянка №1 - площею 11,5900 га та ділянка № 2 - площею 0,282 га. Нормативна грошова оцінка 1 кв.м даних земельних ділянок станом на 31 серпня 2009 року складає: ділянка № 1 - 283 грн. 32 коп., ділянка № 2 - 206 грн. 68 коп.. Нормативна грошова оцінка поширюється на всю земельну ділянку, що знаходиться у власності Відповідача (т.1, а.с.99).

Отже, як вбачається із наданої відповіді, відповідачу належить за однією адресою (м.Житомир, вул.Промислова,26) дві земельні ділянки, з різною нормативною грошовою оцінкою.

При цьому судом звертається увага, що матеріалами справи (актом, поясненнями) доведено, що засмічення виявлено на земельній ділянці площею 11,59 кв.м. Зокрема, з пояснень ОСОБА_7 (який в лютому 2008 році працював на посаді державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища; т.2, а.с. 87-88) вбачається, що несанкціоновані сміттєзвалища виявлені на земельній ділянці площею саме 11,59 га, схема якої відображена на додатку до акта перевірки (т.2, а.с. 94). Місце засміченої земельної ділянки визначено на схемі заводу відповідача, яка і є зазначеним додатком до акта перевірки. Тобто, схема заводу відповідача і є схемою розміщення несанкціонованих сміттєзвалищ. Суд звертає увагу, що ні Методикою, ні іншим нормативним актом не врегульовано вимоги до схеми розміщення відходів, у зв'язку з чим судом дана схема оцінюється як доказ у справі.

В зв'язку з чим, колегією суду було проаналізовано вищезазначені докази, з яких вбачається, що засмічення землі відбулося саме на земельній ділянці площею 11,5900 га., яка використовується на підставі державного акта на право власності серії ЯГ № 763412 (т.2, а.с. 46), де розміщені приміщення заводу відповідача, що підтверджується схемою заводу, на якій за № 1,2,3,4,5 визначено місця несанкціонованого розміщення відходів, які утворилися після демонтажу печі, склобій, мін вата.

Земельна ділянка площею 0,2682 га. використовується відповідачем на підставі державного акта на право власності серії ЯГ № 763411 (т.2, а.с. 47), для під'їзду (залізнична колія) до основної земельної ділянки площею 11,5900 га., на якій розташовані виробничі та адміністративні будівлі заводу "Біомедскло", розміщення відходів на якій матеріалами справи не підтверджено.

Судом встановлено, що нормативно-грошова оцінка (273,34 грн.), використана у розрахунку розміру шкоди не відповідає дійсності, оскільки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2008 р. нормативно грошова оцінка 115900 м кв земельної ділянки становить 31678037,90 грн., а 1 м кв - 273,32 грн. (т. 4, а.с. 45,47). Вищевказане вказує на те, що розрахунок розміру шкоди здійснено з порушенням.

Судом перевірено розрахунок розміру шкоди в сумі 10359586,00 грн., зумовленої засміченням земельної ділянки відходами промисловості та встановлено, що головними показниками, які вплинули на розрахунок є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення (Гоз); площа засміченої земельної ділянки (Пдз) та коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6 (Кзз).

Коефіцієнт перерахунку (Б) - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100. В розрахунку шкоди, який оцінюється, коефіцієнт перерахунку дорівнює 10, що вказує на засмічення земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами.

Пунктом 5.3. Методики визначено, що відходи, що спричинили засмічення земельної ділянки, класифікуються за 4 класами небезпеки згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення", що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року №29, чинними нормативними документами у сфері поводження з відходами. Коефіцієнт небезпеки відходів (Кнв) у розрахунку, визначений згідно додатку 5, як малонебезпечні, і дорівнює 1, тобто має найнижчий показник.

Коефіцієнт еколого-господарського значення земель (Кег) (землі промисловості), визначено за додатком 2, дорівнює 1.

Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, для розрахунку, що оцінюється, визначено - 4. При цьому даний показник у відповідності до додатку 6 визначається із врахуванням площі засмічення земельної ділянки та відповідає ступень засмічення 6 при об'ємі відходів понад 100 куб.м. Беручи дані з акта перевірки, який є носієм доказової інформації об'єм відходів по кожній засміченій ділянці становить понад 100 куб.м.

Колегією суддів здійснено розрахунок розміру шкоди саме за засмічення земельної ділянки відходами промисловості у відповідності до розділу 5 п. 5.5 Методики за наступною формулою:

Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, де:

Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100. Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м2; Пдз - площа засміченої земельної ділянки, м2; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

А відтак, державною екологічною інспекцією правомірно застосовано розділ 5 Методики для здійснення розрахунку шкоди, водночас сам розрахунок містить неточності, пов'язані з похибкою нормативно грошової оцінки, яка в розрахунку визначена як 273,40 грн., а згідно витягу 273,20 грн.

Враховуючи, що факт вини відповідача у вчиненні правопорушення (засмічення земельної ділянки) є доведеним, розмір шкоди розрахований у відповідності до формули 6 Методики, якою визначено порядок нарахування шкоди від засмічення земельної ділянки, суд вважає за можливе здійснити перерахунок, застосовуючи розмір номативно грошової оцінки 273,20 грн.

У зв'язку з чим, здійснивши розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 273,20 грн., апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10 358 828 грн. шкоди, з яких: 2044433,60 грн. по земельній ділянці площею 374 кв.м, загальним об'ємом 935 куб.м; 4181796 грн. по земельній ділянці площею 765 кв.м, загальним об'ємом 2295 куб.м, 1421264 грн. по земельній ділянці площею 260 кв.м, загальним об'ємом 520 куб.м, 1530592 грн. по земельній ділянці площею 280 кв.м, загальним об'ємом 420 куб.м, 1180742,40 грн. по земельній ділянці площею 216 кв.м, загальним об'ємом 237,6 куб.м.

Водночас, колегія суду оцінює критично твердження відповідача про те, що розрахунок шкоди від засмічення земель проведений не у відповідності до вимог Методики, оскільки дане твердження спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Також судом не береться до уваги твердження відповідача щодо невідповідності визначених в акті об'ємів відходів, оскільки акт підписаний уповноваженою особою відповідача, акт не скасовано в установленому законом порядку та акт є носієм доказової інформації.

Також судом з'ясовано, що у відповідності до вимог чинного законодавства, правової позиції ВГС України, факт розміщення на території земельних ділянок сторонніх предметів, матеріалів та сміття є достатньою підставою для застосування до винної особи вимоги щодо відшкодування шкоди. При цьому можливість використання відходів в подальшому виробничому процесі (склобій), їх змішування з іншими видами відходів (будівельні відходи - цегла) не впливає на розрахунок розміру шкоди.

Суд зауважує, що відповідачем не доведено відсутності своєї вини та не спростовано належними і допустимими доказами обґрунтованості позову прокурора.

При цьому колегія суду бере до уваги і той факт, що прокурором та третьою особою були подані всі належні та допустимі докази щодо підтвердження факту засмічення земельної ділянки відповідачем (схема, розрахунки, державні акти земельних ділянок, довідку про нормативно грошову оцінку), на підставі яких були дослідженні колегією суду висновки щодо обґрунтованості та достовірності проведення розрахунків заподіяних державі збитків.

Отже, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що усе вищеописане вказує на презумпцію вини відповідача та заподіяння ним шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки відходами промисловості.

Враховуючи вказане, колегія суду приходить до висновку, що прокурором належними та допустимими доказами доведено факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства та обґрунтовані своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 10 358 828 грн., а тому задовольняє позовні вимоги частково, відмовляючи в частині стягнення 758 грн. шкоди.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 42 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

Відповідно до приписів статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

В статті 11 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2015 р" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2015 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України із врахуванням особливостей, визначених пунктом 17 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частини 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків;

В Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №43 від 29.01.2013р., який діє на час перегляду справи у апеляційній інстанції, визначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень бюджетних установ, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім'я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації (п. 4.1); для щоденного акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в Головних управліннях Казначейства відкриваються аналітичні рахунки окремо за кожним видом надходжень (п. 4.2).

Порядком організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України №128 від 09.08.2013р. передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету (п. 9.1); кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на рахунки 3311, у регламентований час розподіляються Головними управліннями Казначейства за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами (п. 9.2).

Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до державного бюджету України та місцевих бюджетів.

А відтак, апеляційний суд, приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування відповідачем заподіяної державі шкоди, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на користь Державного бюджету України із зарахуванням коштів на рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Житомирській області за балансовим рахунком 3311.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи і дав їм помилкову юридичну оцінку, а тому апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 10358828 грн., в іншій частині рішення - залишає без змін.

Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої на 01 січня календарного року, в якому відповідні заява подається до суду.

Відповідно до ст. 3 Декрета Кабінета Міністрів України «Про державне мито» (в редакцій чинній на час подання позовної заяви), за подання позовних заяв, державне мито сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому станом на день подання позовної заяви розмір мінімальної заробітної плати становив 605 грн.

Враховуючи вказане, з урахуванням вимог ст. 49 ГПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що за розгляд позовної заяви відповідач має сплатити 60500 грн. судового збору (100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Водночас, судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК України з урахуванням ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" (36540 грн.- 50% від 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.14 р. у справі № 16/387 задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 05.11.14 р. у справі № 16/387 скасувати в частині відмови у стягненні 10358828 грн. В цій частині прийняти нове рішення, у зв'язку з чим резолютивну частину рішення від 05.11.2014р. викласти в наступній редакції:

Стягнути з ПАТ "Біомедскло" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 26, код 04763746) на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Житомирської обласної ради та місцевого бюджету Житомирської міської ради на аналітичний рахунок головного управління Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами" 10 358 828 грн. шкоди.

В частині стягнення 758 грн. шкоди відмовити.

Стягнути з ПАТ "Біомедскло" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 26, код 04763746) в дохід державного бюджету України 60500 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ПАТ "Біомедскло" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, 26, код 04763746) в дохід державного бюджету України 36540грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №16/387 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.