ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/9991/8595/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Блажівської Н.Є., Рибченка А.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином,-

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-1904/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ГРЛ"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання нечинними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2010 року Товариством до суду заявлений позов про визнання нечинними рішень Державної податкової інспекції від 15.12.2009 № 0000632202/0, від 05.02.2010 № 0000632202/1 та від 20.04.2010 № 0000632202/2, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 553 275,90 грн., за порушення ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог вказаного Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі ввезення товару на територію України, що підлягає митному оформленню, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Не погодившись із судовими рішеннями, держаний податковий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, податковий орган посилається на те, що лише оформлені ВМД типу ІМ 40, що внесені до Реєстру ВМД, є належним підтвердженням завершення імпорту та засвідчують юридичний факт поставки товару за імпортною операцією.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи заявлені вимоги у касаційній скарзі про заміну відповідача на правонаступника, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Як встановлено судами, державним податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.2009 по 04.12.2009, за наслідками якої складено акт від 04.12.2009 № 3209/22-2/31758184.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон № 185/94-ВР), що полягало порушенні 180-денного терміну імпортування товарів (несвоєчасне надходження імпортного товару) за міжнародними контрактами у період, що перевірявся.

На підставі акту перевірки та за наслідками неодноразового оскарження первинного податкового повідомлення - рішення відповідачем ухвалено оскаржувані позивачем рішення.

У ході вирішення спору судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено зовнішньоекономічні контракти з контрагентами - нерезидентами (ТОВ "Торговий дім Стекломаш" (Росія), фірма "LKH Lamps Sdn.Bhd" (Малайзія), фірма "DESALINA SRL" (Молдова)). На виконання зазначених договорів Товариством були перераховані кошти на рахунки контрагентів та відповідно визначено граничні строки розрахунків (імпорту товару), які в подальшому, згідно висновків Міністерства економіки України від 02.12.2008 № 479, № 480 та від 19.12.2008 № 513 було подовжено.

Проте, за результатами проведеної перевірки контролюючий орган, з посиланням на ВМД типу ІМ 40, встановив надходження товару за вказаними контрактами в повному обсязі, але з порушенням граничних термінів поставки.

Так, відповідно до ст. 2 Закону № 185/94-ВР при імпорті на умовах відстрочення поставки відстрочення поставки не повинне перевищувати 180 календарних днів із моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника продукції, що імпортується.

Для цілей валютного контролю при здійсненні імпортних операцій має відбутися саме факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма ст. 2 Закону № 185/94-ВР є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Згідно ст. 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV межі митної території України є митним кордоном України, який збігається з державним кордоном України. Статтею 43 Кодексу передбачено, що митний контроль здійснюється в разі ввезення товару на митну територію України (фактичне перетинання митного кордону) та розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факт і дату такого перетину посвідчує штамп "Під митним контролем" на товаросупровідних документах з відповідною датою.

У відповідності до п. 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Слід зазначити, що дата оформлення ВМД не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки сама ВМД є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій (п. 8 Положення № 574). Прийняття ВМД для оформлення - закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа "Під митним контролем" та реєстрації декларації у журналі обліку ВМД (п. 2 Положення). Тобто дата оформлення ВМД - це дата випуску товару у заявлений митний режим, а не дата фактичного перетину митного кордону і, як наслідок, не дата імпорту товару.

Таким чином, оформлена ВМД не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Як висновок, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відбитка штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави стверджувати, що у разі ввезення товару на територію України, що підлягає митному оформленню, фактом поставки можна вважати товаросупровідні документи з відбитком штампа "Під митним контролем".

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, товар який був поставлений згідно імпортного контракту, укладеного з фірмою "LKH Lamps Sdn.Bhd" (Малайзія), фактично перетнув митний кордон України 28.01.2009, що підтверджується проставленими на товаросупровідних документах - інвойсі від 22.09.2008 на суму 20 000,00 доларів США та на інвойсі від 22.09.2008 на суму 1130 000,00 доларів США відтисками штампу Південної митниці України "Під митним контролем" від 28.01.2009.

Факт перетину митного кордону України товаром, придбаного згідно з контрактом фірмою "DESALINA SRL" (Молдова) 23.05.2009, підтверджується товаросупровідним документом інвойс від 14.05.2009 №21 на суму 123 603,00 Євро з наявним відтиском штампу "Під митним контролем" Дністровської митниці України від 23.05.2009, а факт поставки товару за контрактом, укладеним з ТОВ "Торговий дім Стекломаш" (Росія), підтверджується товаросупровідним документом CMR № 0154193, на якому міститься відтиск штампу "Під митним контролем" Харківської митниці України від 14.05.2009.

Таким чином, позивачем не було порушено граничні терміни поставки товару за міжнародними контрактами, а отже колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-1904/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239¹ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є. Блажівська

А.О. Рибченко