П О С Т А Н О В А

Іменем України

23.01.07 Справа № 8/820н-ад

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант ХХІ», місто Луганськ,

до Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції, міст Старобільськ Луганської області, -

про скасування податкового повідомлення-рішення,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Бєлік О.М., –довіреність №б/н від 01.10.06 року;

від відповідача – Самойленко Н.І. –начальник відділу оподаткування юридичних осіб, - довіреність №18/10 від 09.01.07 року; Войтенко Н.Г.– головний державний податковий інспектор, - довіреність №13/10 від 05.01.07 року, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000041500/0 від 21.11.06 року, прийнятого Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією Луганської області (далі –МДПІ, - відповідач), –в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Геліант ХХІ»(далі –ТОВ «Геліант ХХІ», - позивач) податкового зобов’язання з земельного податку у сумі 8612,78 грн., у тому числі: основний платіж –8202,65 грн. та штрафні санкції –430,13 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду, оскільки вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим.

Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 22.12.06 року, за участю представників сторін.

У судовому засіданні представниками сторін заявлено клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст. 41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому судом його задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, акцентуючи особливу увагу на тому, що ним вірно визначено суму земельного податку на підставі експертної оцінки земельної ділянки, яка є у його власності; крім того, на його думку, Старобільська міська рада, з огляду на те, що він є власником цієї ділянки, не має права визначати її нормативну оцінку.

Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №7515/10 від 13.12.06 року), стверджуючи, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення МДПІ діяла у повній відповідності до чинного законодавства та з урахуванням порушень у діяльності позивача, виявлених під час перевірки.

Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.

І.1. 12.09.2001 року виконавчим комітетом Луганської міської ради ТОВ «Геліант ХХІ», ідентифікаційний код 31673389, зареєстроване в якості суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, у зв’язку з чим вчинено реєстраційний запис №13821050006000516 та видано відповідне свідоцтво серії АОО №713456.

Як сказано у пункті 1 розділу І Статуту ТОВ «Геліант ХХІ»(нова редакція), затвердженому на загальних зборах учасників 11.04.06 року, протокол №б/н, - воно є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «ЛУТАТ».

2. 23.12.05 року сесією Старобільської міської ради Луганської області прийнято рішення №28/9 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ ВКФ «ЛУТАТ»по вул. Південна,71 міста Старобільська», згідно якому:

- узгоджено та затверджено вартість земельної ділянки, яка знаходиться у місті Старобільську, вул. Південна, 71, площею 5,3144 га з розрахунку 4,71 грн. за 1 кв. метр на загальну суму 250420,00 грн., - згідно з експертною оцінкою (висновком експерта про оціночну вартість від 08.12.2005 року) (пункти 1 та 2 рішення);

прийнято рішення про продаж цієї земельної ділянки ТОВ «ВКФ «ЛУТАТ» (п. 3).

2.1.На виконання цього рішення міськради між Старобільською міською громадою, - з одного боку, - та ТОВ ВКФ «ЛУТАТ», - з іншого боку, - 21.03.06 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, предметом якого є вищезгадана земельна ділянка.

У п. 2.1 договору вказано, що її продано за 250420,00 грн.

Договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Озеровим В.О. 21.03.06 року, за реєстром №1022; того ж дня його зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, реєстраційний запис №1205529, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №2192548 від 21.03.06 року.

2.2. 14.06.06 року Старобільською міською радою ТОВ «Геліант ХХІ»видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №938681, який того ж дня зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, реєстраційний №7.

3. 30.05.06 року (вх. №6139) позивач надав до МДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2006 рік та визначив своє податкове зобов’язання у розмірі 2094 грн. 00 коп. за період з березня по грудень 2006 року включно.

4.Фахівцями МДПІ 09.11.2006 року здійснено камеральну перевірку цього податкового розрахунку, - за результатами якої того ж дня складено акт №704/15, - при цьому встановлено, що:

розмір податкового зобов’язання з земельного податку, зазначеного платником такого податку, у податковому розрахунку є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкового розрахунку земельного податку застосована експертна грошова оцінка земельної ділянки та надано додаток №4 «Розрахунок земельної ділянки населених пунктів, яким встановлена грошова оцінка, в той час, як необхідно було надати додаток №5 «Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким не встановлено грошову оцінку»- що призвело до заниження податкового зобов’язання на 8202,65 грн.

4.1.З тексту акту видно, що керівник та головний бухгалтер підприємства відмовилися від його підписання, зробивши наступну заяву: «ТОВ «Геліант ХХІ»в особі директора Росік С.С. та головного бухгалтера не згодне з висновками акту камеральної перевірки (п.4.4. Порядку №327 від 10.08.2005 року), від підпису відмовляємося. Заперечення до акту перевірки додаємо».

4.2.Позивачем додано до позовної заяви заперечення до акту цієї перевірки (вих. №112 від 10.11.06 року), які зводяться до того, що МДПІ під час перевірки порушено вимоги наступних нормативних актів:

а)Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України від 10.08.05 року №327;

б)статтю 1 Закону України «Про систему оподаткування»;

в)статті 7 та 13 Закону України №2535-ХІІ «Про плату за землю»;

г)в якості підстави для нарахування земельного податку у спірному періоді повинна бути застосована (на момент складення розрахунку земельного податку на 2006 рік) експертна оцінка земельної ділянки у розмірі 250420,00 грн.

4.3.Своїм листом (вих. №6917/15 від 20.11.06 року) МДПІ повністю відхилила заперечення ТОВ «Геліант ХХІ».

5. З урахуванням результатів камеральної перевірки МДПІ 21.11.06 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0000041500/0, згідно якому платнику земельного податку - позивачу по цій справі визначено податкове зобов’язанню з земельного податку у сумі 8612,78 грн., у т.ч.: основний платіж –8202,65 грн. та штрафні (фінансові) санкції –410,13 грн., - яке і є предметом спору по цій справі.

ІІ.Заслухавши представників сторін, проаналізувавши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов НЕ підлягає задоволенню з таких підстав.

1.Право Державної податкової служби України в особі Старобільської МДПІ на здійснення перевірок стану додержання суб’єктами підприємницької діяльності вимог податкового законодавства передбачено пунктом 1 ст. 10 Закону України від 05.12.1990 року №505-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі – ЗУ №505-ХІІ), а право на прийняття нею спірного податкового рішення - пунктом 11 ст. 10 цього Закону.

1.1.Результати перевірки МДПІ оформлено відповідно до наказу ДПА України від 17.07.06 року №416 «Про затвердження форми Акту про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів»(далі –Наказ №416), - у пункті 2 якого прямо вказано, що його (наказу) дія розповсюджується також на проведення камеральних перевірок розрахунків земельного податку; а пунктом 4 цього наказу передбачено складання за результатами такої перевірки акту саме такої форми, як складено МДПІ у даному конкретному випадку.

1.2.Що стосується посилань позивача на те, що МДПІ порушено термін проведення камеральної перевірки, то суд з цим погоджується.

Так, у абзаці 3 частини 1 пункту 3 Наказу № 416 передбачено, що камеральну перевірку податкового розрахунку загальнодержавного (у даному випадку –земельного) податку МДПІ повинна була провести протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій (розрахунків), базовий податковий період для яких дорівнює календарному кварталу (півріччю, року).

У частині 3 того ж пункту сказано, що камеральні перевірки податкових декларацій (розрахунків) щодо земельного податку… проводяться посадовими особами органів державної податкової служби протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання таких декларацій (розрахунків), а що стосується нововідведених земельних ділянок –у 30-денний з дня отримання податкової декларації (розрахунку) термін (частина 4 п. 3).

Аналізуючи цю правову норму, суд виходить з наступного:

а)частиною 2 ст. 14 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ «Про плату за землю»(далі –ЗУ №2535-ХІІ) встановлено, що платник земельного податку за нововідведену земельну ділянку зобов’язаний подати податкову декларацію протягом одного місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

б)позивач (згідно договору купівлі-продажу) набув права власності на земельну ділянку 21.03.06 року;

в)податковий розрахунок він надав 30.05.06 року;

г)звідси –МДПІ була зобов’язана була здійснити його камеральну перевірку не пізніше 30.06.06 року, - хоча фактично здійснила її 09.11.06 року.

Проте суд у даному випадку виходить з того, що порушення терміну проведення спірної перевірки не тягне за собою недійсності та протиправності її результатів, оскільки такі наслідки не передбачені ані у Наказі №416, ані у Законі №2535-ХІІ, ані у будь-якому іншому нормативному акті.

Порушення терміну проведення камеральної перевірки у даному конкретному випадку може бути підставою для вжиття заходів реагування до винних посадових осіб МДПІ з боку керівництва останнього або для винесення окремої ухвали судом.

Отже, судом в діях МДПІ при проведенні перевірки та прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не виявлено таких порушень, які були б підставою для визнання їх незаконними та протиправними.

Вищевикладені докази спростосовують доводи позивача у цій частині.

2.Що стосується законності визначення МДПІ позивачу податкового зобов’язання з земельного податку на підставі податкового повідомлення-рішення, то суд виходить з наступного.

2.1.Як сказано у статті 1 Закону №2535-ХІІ, -

використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

2.2.Підпунктами 1 та 4 підпункту «а»частини 1 статті 33 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі –ЗУ №280/97-ВР) прямо передбачено право міських рад щодо визначення розміру податку за землю, а також справляння плати за неї.

Наведені доводи спростовують твердження позивача про те, що Старобільська міська рада не має права визначати нормативну вартість земельної ділянки, яка знаходиться у його (позивача) власності, а значить –і стягувати належну суму податку за неї.

3.Вирішуючи питання про розмір земельного податку. який належало позивачу відобразити у своєму розрахунку, суд керується наступним.

3.1.У частині 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю»сказано:

ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п’ятій-десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як видно з тексту частини 1 ст. 7 вищеназваного Закону, в ній не уточнюється, який саме вид оцінки землі тут мається на увазі.

3.2.Але питання грошової оцінки земельних ділянок врегульовано окремим законом, а саме: Законом України від 11.12.03 року №1378-ІУ «Про оцінку земель»(далі –ЗУ №1378-ІУ), у статті 5 якого сказано:

залежно від мети та методів проведення оцінка земель, поділяється на такі види:

бонітування ґрунтів,

економічна оцінка земель,

грошова оцінка земельних ділянок (частина 1).

Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною (ч.4).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку (…) (ч.5).

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об’єкта оцінки (ч. 6).

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами (ч.7).

Далі, - цей Закон у частині 1 статті 13 містить категоричну вимогу:

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки проводиться у разі:

визначення розміру земельного податку (…).

3.3. З матеріалів справи вбачається, що за станом на 01.101.06 року та на час подання позивачем до МДПІ розрахунку земельного податку нормативна грошова оцінка земель Старобільської міської ради, у тому числі –земельної ділянки, яка належить на праві власності позивачу, - НЕ БУЛА ВИЗНАЧЕНА.

З огляду на цю обставину 27.01.06 року сесією Старобільської міської ради прийнято рішення №30/18 «Про затвердження ставок податку на землю по землях населеного пункту м. Старобільськ на 2006 рік», згідно пункту 1 якого ставку податку встановлено у розмірі 0,233 грн. за 1 кв. м; її введено з 01.01.06 року (п.2).

30.06.06 року сесією тієї ж ради прийнято рішення №4/36 «Про затвердження технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель м. Старобільськ Старобільського району Луганської області», згідно пункту 1 якого –вищезгадану технічну документацію - затверджено; встановлено, що нарахування та сплата земельного податку повинно проводитися у відповідності до нормативної грошової оцінки м. Старобільськ з 01.01.07 року (п. 2).

3.4. Відповідачем надано до матеріалів справи Витяг з технічної документації нормативної грошової оцінки земель м. Старобільськ, згідно якому нормативна грошова оцінка ділянки землі площею 5,3144 га, яка належить на праві власності ТОВ «Геліант ХХІ», становить 3.238.637,88 грн.

(Витяг від 28.11.06 року).

Вищенаведені докази свідчать про те, що станом на 21.03.06 року (дату придбання земельної ділянки позивачем) та 30.05.06 року (дату надання ним до МДПІ розрахунку податку на землю) НОРМАТИВНУ грошову оцінку спірної земельної ділянки ЩЕ НЕ БУЛО ВИЗНАЧЕНО.

Чинне законодавство, на яке суд послався вище у цій постанові, НЕ НАДАВАЛО платнику податку права здійснювати розрахунок земельного податку, виходячи з ЕКСПЕРТНОЇ вартості належної йому земельної ділянки, - а тому йому при поданні розрахунку земельного податку належало керуватися частиною 2 статті 7 Закону України «Про плату за землю», в якій говориться:

якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються у таких розмірах:

група населених пунктів з чисельністю населення (тис. чол.) від 20 до 50 –7,5 коп. за 1 кв. м (саме таку ставку застосувала МДПІ при винесенні спірного рішення).

З таким висновком погоджується також Старобільська міська рада (вих. №979 від 276.10.06 року).

4.Таким чином, суд вважає, що виносячи спірне податкове повідомлення-рішення та керуючись вищецитованими законами та рішеннями Старобільської міської ради, Старобільська МДПІ ДІЯЛА ОБГРУНТОВАНО ТА ПРАВОМІРНО, визначивши платнику податку –позивачу по цій справі податкове зобов’язання з земельного податку у загальній сумі 8612,78 грн., у т.ч. основний платіж –8202,65 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 410,13грн.

Підстав для його скасування, а значить –і для задоволення позовних вимог –немає.

Судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст. 10, 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”; ст. 1, 7, 13 та 14 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ «Про плату за землю»; ст.ст. 5 та 13 Закону України від 11.12.03 року №1378-ІУ «Про оцінку землі»; ст. 33 Закону України від 21.01.1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування Україні» керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 10.01.07 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 29.01.2007 року.

Суддя А.П.Середа