справа № 619/5600/14-ц

провадження 2/619/228/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2015 року Дергачівський районний суд

Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

при секретарі Ломановій І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Харківської товарної біржі про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, Харківської товарної біржі про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 09 квітня 1999 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу зазначеного будинку був засвідчений Харківською товарною біржею, що підтверджується договором № Н1-145.

Згідно зазначеного договору продавець ОСОБА_4 - відповідач по справі, яка діяла через брокера брокерської контори № 277 ОСОБА_5, продала, а позивач - покупець, купила житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

За домовленістю сторін житловий будинок з надвірними будівлями продано за 10855 грн. Гроші в зазначеній сумі були позивачем передані відповідачу до посвідчення угоди. Зазначені обставини підтверджуються п.п. 4, 5.1 договору купівлі-продажу.

Відповідач зобов'язалася звільнити нерухомість і надати її позивачу не пізніше 09 квітня 1999 року. Всі умови договору були виконані, відповідач ОСОБА_2 в обумовлений строк звільнила зазначений будинок, а позивач вселилася в належне їй житло.

Згідно копії технічного паспорту, виготовленого 08 квітня 1999 року, власником житлового будинку АДРЕСА_1 є позивач по справі - ОСОБА_1.

Між позивачем та відповідачем відбулося повне виконання угоди, договір був направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею: відповідач ОСОБА_2 отримала гроші, а позивач отримала право власності на житловий будинок, зазначений вище, проживає в ньому, також в будинку зареєстрований син позивача. Однак зазначений договір не був нотаріально засвідчений.

Цей договір був укладений згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що діяв у той час, а саме біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Цей договір був зареєстрований в Дергачівському бюро технічної інвентаризації на ім'я позивача, що підтверджено реєстраційним штампом на договорі купівлі-продажу будинку.

Реєстрація «Дергачівським бюро технічної інвентаризації» за позивачем права власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, на той момент не суперечило чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб» передбачала підставу для державної реєстрації-договори купівлі-продажу і міни, зареєстровані біржею.

В цьому реєстраційному штампі вказано, що нерухоме майно зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 та записано в реєстраційну книгу КП БТІ № 18 під реєстровим номером 2828.

В п. 1.2 договору купівлі-продажу зазначено, що житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м. Житлова площа будинку складає 21 кв.м.

В даний час позивач хотіла продати належний їй будинок за зазначеною адресою, але в нотаріальній конторі позивачу повідомили, що для відчудження зазначеного житлового будинку необхідно звернутися до суду та визнати біржевий договір дійсним.

ОСОБА_1 вважає, що договір купівлі-продажу від 09 квітня 1999 року відповідав всім умовам щодо правочинів, тому він був дійсним, та на той час був захищений державою, бо реєструвався в БТІ, тому вважає, що вона набула право власності на житловий будинок.

Оскільки правовідносини виникли в 1999 році, тобто під час дії ЦК України в редакції 1963 року, то згідно з п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України 2003 року, вважає, що при розгляді даної справи повинні бути застосовані норми ЦК України в редакції 1963 року.

В судовому засіданні представник позивач ОСОБА_6 позов підтримав, але змінив позовні вимоги і просив визнати дійсною угоду договору купівлі-продажу жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1, яка була укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09 квітня 1999 року на Харківській товарній біржі за № н6-106 та визнати за ОСОБА_1 право власності на вищевказаний жилий будинок з надвірними будівлями.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала та просила справу розглядати за її відсутності.

Представник відповідача Харківської товарної біржі в судове засідання не прибув, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином шляхом розміщення оголошення в газеті «Слобідський край» від 27 січня 2015 року. Про поважні причини неявки суду не повідомив, тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, як докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом було встановлено, що 09 квітня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1. Вищевказаний договір купівлі-продажу був засвідчений Харківською товарною біржею, що підтверджується договором №Н1-145.

Продавець ОСОБА_2, яка діяла через брокера брокерської контори № 277 ОСОБА_5, продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

За домовленістю сторін житловий будинок з надвірними будівлями продано за 10855 грн. Гроші в зазначеній сумі були позивачем передані відповідачу до посвідчення угоди. Зазначені обставини підтверджуються п.п. 4, 5.1 договору купівлі-продажу.

Відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася звільнити нерухомість і надати її позивачу не пізніше 09 квітня 1999 року. Всі умови договору були виконанні, відповідач ОСОБА_2 в обумовлений строк звільнила зазначений будинок, а позивач ОСОБА_1 вселилася в належне їй житло.

Згідно копії технічного паспорту, виготовленого 08 квітня 1999 року, власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1.

Цей договір був укладений згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що діяв у той час, відповідно до якої біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Цей договір був зареєстрований в Дергачівському бюро технічної інвентаризації на ім'я позивача, що підтверджено реєстраційним штампом на договорі купівлі-продажу будинку.

Реєстрація «Дергачівським бюро технічної інвентаризації» за позивачем права власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу посвідченого біржею, а не нотаріусом, на той момент, не суперечило чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб» передбачала підставу для державної реєстрації-договори купівлі-продажу і міни, зареєстровані біржею.

В цьому реєстраційному штампі вказано, що нерухоме майно зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 та записано в реєстраційну книгу КП БТІ № 18 під реєстровим номером 2828.

В п. 1.2 договору купівлі-продажу зазначено, що житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м. Житлова площа будинку складає 21 кв.м.

У відповідності до ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Частиною 2 ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, передбачено, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно ст. 204 ЦК України в редакції 2003 року правочин від 09 квітня 1999 року є правомірним. Згідно ст. 328 ЦК України в редакції 2003 року, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Дана угода є правомірною, так як її недійсність ніким не встановлена і вона ніким не оспорена.

Виходячи зі ст. 334 ЦК України в редакції 2003 року право власності на майно за угодою, що підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набуття законної сили рішення суду про визнання угоди, яка не засвідчена нотаріально, дійсною.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України в редакції 2003 року, якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, як в даному випадку, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно зі ст. 655 ЦК України в редакції 2003 року передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Судом було встановлено, що саме такий договір і був укладений між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони.

Згідно ст. 203 ч. 3 ЦК України в редакції 2003 року волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. В даному випадку між вищевказаними особами був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку без додержання нотаріального посвідчення договору.

Керуючись ст.ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України, ст.ст. 47, 227 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 203, 204, 220, 328, 334, 655 ЦК України в редакції 2003 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дійсною угоду договору купівлі-продажу жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1, яка була укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09 квітня 1999 року на Харківській товарній біржі за № н6-106.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення апеляційної скарги через Дергачівський районний суд, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення у той же строк з моменту отримання копії рішення. Строк виготовлення мотивувальної частини рішення 11 лютого 2015 року.

Суддя: Якименко Л.О.