Справа № 2-962/15

760/21462/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі - Войцеховській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_2 про встановлення авторства, припинення порушення авторських прав на твір, визнання недійсним свідоцтва України на знак для творів і послуг,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся 04.10.2013 року з позовом про визнання його майнових авторських прав на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» порушеними шляхом подання відповідачем ОСОБА_2 заявки № m201307823 від 29.04.2013 року на реєстрацію знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1». Також просив про припинення порушення його авторських прав на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» визнанням недійсним рішення про реєстрацію знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» заявкою, заборонивши відповідачу ОСОБА_2 реєструвати позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № m 2013 07823 у якості знаку для товарів та послуг та використовувати твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» та назву твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» у знаках для товарів та послуг.

Посилався в позові на те, що ним 12.02.2012 року у результаті довготривалої творчої діяльності був створений твір образотворчого мистецтва з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується міжнародним сертифікатом НОМЕР_1 та сертифікатом від 01.03.2012 року на авторські права позивача станом на дату 12.02.2012 року на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», який був створений з метою використання його у процесі популяризації нових телекомунікаційних технологій та заохочення інноваторів до роботи над створенням систем обміну інформацією у мережі Інтернет.

Таким чином, позивач отримав майнові права інтелектуальної власності на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 12.02.2012 року, що є датою створення твору, з огляду на що право на використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та дозвіл або заборона його використання належить виключно позивачу.

Позивач вказував, що із 2012 року він широко та активно використовує на території України твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» та його назву у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ен-Ай-Ес», учасником якого він є, під час надання послуг із відео-конференцій, зв'язку та пропонування до продажу предметів комунікації, що підтверджується договорами поставки та договорами про надання рекламних послуг.

Також позивач є власником веб-сайту за доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_1.соm.uа, що був створений 18.10.2012 року і який відтворює оригінальну назву твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та використовується позивачем, на якому розміщено інформацію про його діяльність із використанням зображення твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та його назви. При цьому, зазначав позивач, він здійснює рекламування та популяризацію твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» та його назви на ринку України, що підтверджується макетами рекламної продукції, а саме - календарями, ручками, пакетами, рекламними листівками та буклетами.

В подальшому, користуючись виключними майновими авторськими правами на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» та його назву, зазначав позивач, маючи намір укласти договори про співробітництво та використання його твору із іноземними партнерами, він виявив бажання зареєструвати його у якості знаку для товарів та послуг. Проте, під час підготовки документів для реєстрації йому стало відомо, що 29.04.2013 року відповідачем ОСОБА_2 було подано до Державної служби інтелектуальної власності України заявку № m 2013 07823 на реєстрацію знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» для товарів та послуг 09 та 35 класів МКТП.

25.09.2013 року відповідачем Державною службою інтелектуальної власності України було прийнято рішення про реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № m 2013 07823 у якості знака для товарів і послуг, а відповідачем ОСОБА_2 було сплачено державне мито та збір за публікацію про видачу свідоцтва України на знак для товарів та послуг.

За таких обставин можлива видача Державною службою інтелектуальної власності України свідоцтва України на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідачу ОСОБА_2, що прямо порушує права інтелектуальної власності позивача на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», передбачені законодавством України, оскільки позивач буде позбавлений виключного права на дозвіл або заборону використання створеного ним твору іншими особами, передбаченого чинним законодавством, та позбавлений права контролю за використанням його твору, виходячи з того, що відповідач ОСОБА_2 з моменту отримання такого свідоцтва отримає широкий об'єм прав та зможе використовувати твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» у власних інтересах, без отримання згоди від позивача та без його контролю над таким використанням.

На думку позивача, словесне позначення за заявкою № m 2013 07823 «ІНФОРМАЦІЯ_1», подане на реєстрацію у якості знаку для товарів та послуг відповідачем ОСОБА_2, відтворює оригінальну назву та словесну частину належного йому твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», а, отже, не відповідає умовам надання правової охорони відповідно до абз. 3 ч.4 ст.6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» і є таким, що прямо порушує виключні майнові авторські права позивача на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», який не надавав останньому дозвіл на використання назви твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» у позначенні «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № m 2013 07823.

Однак, не зважаючи на це, позивач 08.10.2013 року подав свій твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» на реєстрацію у якості комбінованого позначення знака для товарів та послуг 38 класу МКТП, що підтверджується заявою № m2013 18386 на знак для товарів та послуг.

В судовому засіданні 27.11.2013 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову, посилаючись на те, що на сьогоднішній день позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» є зареєстрованим знаком для товарів та послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2, оскільки 25.10.2013 року Державною службою інтелектуальної власності України було здійснено публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про реєстрацію знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № m 201307823 на ім'я ОСОБА_2, на основі чого дане позначення отримало охорону за свідоцтвом України № НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг.

Тому вніс зміни до предмету позову щодо припинення порушення авторських прав на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» у свідоцтві України НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» та визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме просив: заборонити відповідачу ОСОБА_2 використовувати твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» та назву твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» у знаках для товарів та послуг; визнати порушеними майнові авторські права позивача на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» у знаку для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та визнати недійсним повністю свідоцтво України НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1»; зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України опублікувати в офіційному Бюлетені «Промислова власність» відомості про визнання недійсним повністю Свідоцтва України НОМЕР_2 на знак для товарів та послу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю Свідоцтва України НОМЕР_2 на знак для товарів та послу «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Згодом, 10.12.2013 року представник позивача знов вніс зміни до предмету позову про припинення порушення авторських прав на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» у свідоцтва України НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» та визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме просив: встановити факт авторського права за позивачем на твір образотворчого мистецтва малюнку «ІНФОРМАЦІЯ_1» станом на 12.02.2012 року; заборонити відповідачу ОСОБА_2 використовувати твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» та назву твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» у знаках для товарів та послуг; визнати порушеними майнові авторські права позивача на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» у знаку для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та визнати недійсним повністю свідоцтво України НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», зобов'язавши Державну службу інтелектуальної власності України опублікувати в офіційному Бюлетені «Промислова власність» відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України НОМЕР_2 на знак для товарів та послу «ІНФОРМАЦІЯ_1»; та просив задовольнити ці позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Державної служби заперечував проти позовних вимог та вважав їх неправильними і необґрунтованими, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що під час прийняття рішення про відповідність позначення умовам надання правової охорони за заявкою № m 201307823 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» Державною службою не було порушено жодної з вимог законодавства України.

При цьому зазначив, що позивач, обґрунтовуючи свою вимогу про визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_2 на знак у зв'язку із порушенням відповідачем ОСОБА_2 його авторського права, не надав доказів, що підтвердили б належність йому авторського права на твір образотворчого мистецтва до дати подання заявки на знак за оскаржуваним свідоцтвом, тобто до 29.04.2013 року. А відтак, позивачем не доведено порушення його майнових та немайнових прав на авторський твір внаслідок реєстрації вказаного знака.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував та вважав його таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі, зазначивши, що створений позивачем малюнок лише частково відображає позначення за заявкою № m 201307823 на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Також представник ОСОБА_2 вважав, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази створення малюнку у 2012 році, а, отже, на його думку, відсутні будь-які підстави для визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Посилався, що ОСОБА_2 01.01.2008 року також самостійно придумав і створив на комп'ютері свій авторський твір образотворчого мистецтва в області графічного дизайну (проектування, створення і розробка товарних і сервісних знаків , фірмових найменувань , бренді в та елементів фірмового стилю), яке складається з трьох домінуючих латинських літер «ІНФОРМАЦІЯ_1», стилізованих автором спеціальним дизайнерським і авторським шрифтом, створених (намальованих автором за допомогою комп'ютера), та авторського малюнка (графічного елементу), який символізує «захист будинку» та який відрізняється від графічного елемента позивача, та англомовної фрази: «ІНФОРМАЦІЯ_2», що позначає - ІНФОРМАЦІЯ_3 (скорочена назва - «ІНФОРМАЦІЯ_1»).

ОСОБА_2 10.01.2008 року оприлюднив (розіслав своїм бізнес партнерам за допомогою факсу), а також відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» з 10.01.2008 року відтворив та забезпечив репрографічне відтворення (репродукування) оригіналу і примірників цього твору. При цьому ОСОБА_2, який одночасно є засновником ТОВ «СМТ», а також власником відомих в Україні брендів «ІНФОРМАЦІЯ_5», з 20.01.2008 року безоплатно відповідно до ліцензійного договору про використання авторського твору образотворчого мистецтва передав ТОВ «СМТ» (ТОВ «Сучасні мудрі технології») цей твір, який ТОВ «СМТ» , а також всі бізнес партнери, тобто пов'язані з ним суб'єкти господарювання, з 2008 року активно використовують на території України та інших країн в якості товарного і сервісного знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» в господарському обороті, створенні нових товарів і послуг, в рекламі і торгівлі, а також Інтернет комерції.

Крім того, вказував, що ОСОБА_2 використовує в Україні з 20.01.2008 року по теперішній час свій авторський твір образотворчого мистецтва в області графічного дизайну в абсолютно інших товарних і сервісних групах, зазначених в свідоцтві № НОМЕР_2 від 25.10.2013 року товарів та послуг 09, 35 МКТП, ніж ті, на які посилався позивач в своїй заявці від 08.10.2013 року за № m2013 18386 на знак для товарів та послуг, а саме товарів та послуг 38 класу МКТП: мобільні пристрої і мобільні телефони, смартфони, засоби зв'язку тощо.

Також зазначав, що ОСОБА_2 є відомим в України та світі з 2003 року добропорядним підприємцем, виробником та постачальником стаціонарних комп'ютерів, ноутбуків, програмного забезпечення та іншою сучасної техніки та технічних послуг у комп'ютерному, мобільному та іншому бізнесі, у тому числі під маркою «ІНФОРМАЦІЯ_5» за свідоцтвом України № НОМЕР_3 від 11.08.2008 року, яка є скороченою версією іншого бренду ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_4» за свідоцтвом № НОМЕР_4 від 10.04.2008 року. Між тим вважає, що позивач ОСОБА_1 на українському та міжнародних ринках відомий як підприємець, що використовує засоби недобросовісної конкуренції.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, допитавши експерта, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори , зокрема, образотворчого мистецтва. Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Відповідно до ст.ст.437,440 ЦК України авторське право виникає з моменту створення твору, майновими правами інтелектуальної власності на який є право на використання твору, виключне право дозволяти використання твору, право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Також згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні і права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені ст. 15 цього Закону, з урахуванням положень статей 21 - 25, 42 і 43 цього Закону.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх.

Відносини набуття і здійснення прав на знаки для товарів і послуг регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону правова охорона надається знаку для товарів і послуг, на який не поширюється підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені в ст. б цього Закону.

Відповідно до абз. 3 ч.4 ст.6 Закону не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які відтворюють назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва і або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників.

Судом встановлено, що 25.10.2013 року Державною службою інтелектуальної власності України було здійснено публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про реєстрацію знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № m 201307823 на ім'я ОСОБА_2, на основі чого дане позначення отримало охорону за свідоцтвом України № НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг 09, 35 МКТП.

Як зазначав позивач, він є власником міжнародного сертифікату НОМЕР_1 від 12.02.2012 року та сертифікату від 01.03.2012 року, які засвідчують його авторські права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» на дату 12.02.2012 року.

Суд не погоджується із запереченнями відповідачів щодо того, що вказані сертифікати та інші надані позивачем докази не підтверджують авторські права позивача на твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1» і дату його створення, оскільки не містять відтворення зображувального елементу авторського твору (стилізованого малюнку) та інформації щодо факту та дати їх дійсного оприлюднення, виходячи з наступного.

Суд вважає, що первісним і прямим доказом створення автором певного твору є саме оприлюднення та використання такого твору, яким вперше фіксується факт створення його автором.

Так, доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_1.соm.uа, договори поставок продукції під ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та названі вище сертифікати не можуть за своєю структурою містить зображення твору образотворчого мистецтва - малюнку «ІНФОРМАЦІЯ_1», а тому в них лише йдеться про словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1». При цьому, в макетах рекламних матеріалів та календарях за 2012-2013 рр. вже присутнє зображення твору образотворчого мистецтва - малюнку (графічного елементу) і словесна частина «ІНФОРМАЦІЯ_1», якими за їх змістом та призначенням засвідчуються дати їх складання.

Щодо посилань на те, що сертифікат № НОМЕР_1 від 12.02.2012 року і сертифікат від 01.03.2012 року не містять реквізитів, вказівок на їх видавця та невизначеність статусу таких документів, то вони видані відповідно громадською організацією Solcity World Investment & Development , яка створена як універсальна система реєстрації наукової и творчої інформації и захисту авторських прав и інтелектуальної власності, дата и час публікації якої фіксується під час реєстрації, та Telstra, яка є провідною компанією телекомунікаційних та інформаційних послуг Австралії, з міжнародною присутністю, що охоплює Азію, Європу і Північну Америку.

При цьому слід зауважити авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» в Україні діє презумпція авторства, а саме, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Таким чином, вказані документи суд розцінює як належні і допустимі доказами, які фіксують факт створення позивачем саме даного твору образотворчого мистецтва з певним графічним елементом і дату його створення, право позивача на який відповідачами не визнавалось та заперечувалось, разом з тим, не було оспорено та спростовано в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання його автором твору образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1» з графічним елементом, відмінним від графічного елементу за спірним позначенням за свідоцтвом України НОМЕР_2, станом на 12.02.2012 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Разом з тим, для встановлення відповідності умовам надання правової охорони згідно з правилами, встановленими абз. 3 ч.4 ст.6 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», щодо порушення авторських прав на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» ухвалою суду від 18.12.2013 року у даній справі призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено судовим експертам Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

В результаті проведеного дослідження судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності ОСОБА_4 було складено висновок № 61/14 від 10.10.2014 року, згідно з яким знак для товарів та послуг за свідоцтвом України НОМЕР_2 частково відтворює твір образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1», авторські права на який належать ОСОБА_1, а саме назву твору образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка не є оригінальною.

Представник позивача не погодився з даним висновком у частині відсутності оригінальності назви образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1», авторські права на який належать позивачу, посилаючись на те, що експертом не було проведено дослідження щодо того, чи є оригінальна назва «ІНФОРМАЦІЯ_1» перекладом, копією або наслідуванням відомого зразку.

На його думку, експертом не було вказано те, що оригінальна назва «ІНФОРМАЦІЯ_1» вживається у повсякденному житті та має загальновідомий сенс, який має сталу практику використання його у якості терміна. Тому вважав, що висновок експерта у частині відповіді на питання щодо оригінальності назви образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1» не можна вважати належним доказом, оскільки він є необґрунтованим з вказаних причин.

Між тим, у висновку № 61/14 експерт зазначав, що оригінальними назвами вважають довільні або вигадані вислови, тобто назви, які не вживаються у повсякденному житті і не містять ніякого сенсу або містять сенс, але лише тільки той, що вклав його автор. Також експертом з посиланням на Великий тлумачний словник було визначено, що оригінальний це такий, що не є копією або підробкою чого-небудь; справжній, автентичний./ Створений самостійно, без наслідування відомих зразків. / Який не є перекладом з іншої мови.

Виходячи із вищезазначеного, експертом було обґрунтовано зроблено висновок про відсутність оригінальності назви образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1» з дослідженням по суті назви твору образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1».

За викладених обставин судом встановлено, що висновок містить докладний опис проведеного експертами дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань.

Крім того, допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_4 повністю підтвердив складений ним висновок, дав чіткі та вичерпні роз'яснення на поставлені сторонами запитання, зазначивши, що відсутність оригінальності назви твору полягає у тому, що до її створення не було докладено жодної творчої праці. Дійсно, така назва не є звичайним словом, не використовується в повсякденному житті, однак і не є результатом творчої праці, оскільки є або скороченням (абревіатурою), або випадковим набором літер.

Оцінивши висновок за правилами ст. 212 ЦПК України, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи. Зважаючи на викладене, висновок слід вважати належним та допустимим доказом у справі, а тому приймається судом до уваги.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про авторське право та суміжні права» частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне право - право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії), за винятком випадків, установлених цим Законом (ст. 1 Закону). Аналогічні приписи містять ст.ст. 423, 438, 439 ЦК України.

Згідно з п. «а» ч.1 ст. 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені, зокрема ст.15 Закону.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності (ст. 432 ЦК України). При цьому, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання позивача на порушення його авторських прав на назву твору, які не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, та вважає, що в цій частині вимог позивача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 423, 437, 438, 439 , 440 ЦК України, Законом України «Про авторське право і суміжні права», Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_2 про встановлення авторства, припинення порушення авторських прав на твір, визнання недійсним свідоцтва України на знак для творів і послуг задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 автором твору образотворчого мистецтва «ІНФОРМАЦІЯ_1» станом на 12.02.2012 року.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Солом'янський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: