ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/59780/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Вербицької О.В.

Суддів:

Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.,

за участю:

секретаря -

Іванова Д.О.

представника позивача - Корнійчука Н.В.

представника відповідача - Мухи С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р.

у справі № 826/12402/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»

до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (далі - позивач, ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Центрального офісу від 11.08.2014 р. №0000823901, №0000813901, №0000843901, №0000853901 №0000763901. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.08.2014 №0000743910 в частині нарахування грошового зобов'язання за платежем екологічний податок в сумі 3 738 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.08.2014 №0000753910 в частині нарахування грошового зобов'язання за платежем збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 170 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.08.2014 №0000913901 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 124 001,08 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Центральний офіс, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. - без змін.

Крім того, у судовому засіданні скаржником заявлено клопотанням про здійснення процесуального правонаступництва з Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на Міжрегіональне Голове управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Перевіривши доводи скаржника, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості поданого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Центральним офісом проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» з питань отримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2013 р., за результатом якої складно акт від 24.07.2014 №801/28-10-39-10/34431547.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.13 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, п. 139.1.5, п. 139.1.9 ст. 139, п. 146.13 ст. 146, пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 791 912 грн.; пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.1 п. 192.1ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 16 878 934 грн. та завищено суми податку, що підлягають відшкодуванню всього в сумі 3 221 891 грн.; п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, у зв'язку із несвоєчасним перерахуванням до бюджету податку на доходи нерезидента компанії Groupe Auchan (Франція) в сумі 247 984,10 грн. із затримкою 36 днів; п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України внаслідок неподання при виплаті доходів із джерелом їх походження в Україні нерезиденту GIE Auchan International Tehnologi (Франція) до контролюючого органу звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за 3 квартал 2010 року, за 2 картал 2011 року; ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що призвело до несвоєчасного надходження товару за імпортним договором на поставку обладнання від 16.11.2012 №16-11/12, а саме: прострочення в сумі 18 950 євро з 23.04.2013 по 10.06.2013, тобто 49 днів; пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 199 863,37 грн.; пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 36 766,80 грн.; пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129, пп. 129.3.1 п 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України за прострочення встановлених строків сплати податку на доходи фізичних осіб нараховано пеню в сумі 385,93 грн.; п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо подання не у повному обсязі з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку; п. 328.3 ст. 328, п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо несвоєчасного подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларації (розрахунків); п. 250.2 ст. 250, п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо несвоєчасного подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларації (розрахунків); п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 №587 «Про затвердження порядку справляння збору на використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо несвоєчасного подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларації (розрахунків).

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.08.2014: № 0000733910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за спеціальне користування води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення) на суму 170 грн.; №0000743910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем екологічний податок на суму 4080 грн.; №0000753910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 340 грн.; №0000913901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 185 988,08 грн.; №0000863901, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 29 027,79 грн.; №0000763901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 105 340,67 грн. (за основним платежем - 63837,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -41 503,42 грн.); №0000853901, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 3 221 891 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 610 946 грн.; №0000823901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 752 502 грн. (за основним платежем - 3 001 641 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 750 411 грн.); №0000813901, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 496 602 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.08.2014 № 0000733910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за спеціальне користування води у розмірі 170 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач має дозвіл на спеціальне водокористування № УКР-856-Кіє, виданий 11.07.2011 терміном дії до 11.07.2014 р..

Відповідно до п. 323.1 ст. 326 Податкового кодексу України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Зі змісту дозволу на спеціальне водокористування № УКР-856-Кіє вбачається, що мета водокористування позивача: господарсько-побутові та технологічні потреби.

Статтею 328 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Податкові декларації збору подаються платниками збору контролюючим органам у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

З акта перевірки вбачається, що податковим органом встановлено несвоєчасне подання податкової декларації збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за І квартал 2013 року (термін подання - 13.05.2013., фактично подано - 21.11.2013).

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, позивачем в порушення норм п. 328.3 ст. 328 Податкового кодексу України несвоєчасно подано податкову декларацію збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за І квартал 2013 року, що відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України є наслідком накладення штрафу у розмірі 170 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.08.2014 №0000743910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем екологічний податок на суму 4080 грн., колегія судів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником екологічного податку.

Статтею 250 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу.

З акта перевірки вбачається, що податковим органом встановлено несвоєчасне подання позивачем податкової декларації з екологічного податку за І квартал 2011 року (термін подання - 10.05.2011, фактично подано - 29.12.2011) за ІІ квартал 2011 року (термін подання - 10.08.2011, фактично подано - 29.12.2011), за ІІІ квартал 2011 року (термін подання - 10.11.2011, фактично подано - 29.12.2011), І квартал 2013 року (термін подання - 13.05.2013, фактично подано - 16.07.2013).

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з тим, відповідно до п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що штрафні санкції за несвоєчасне подання позивачем податкової декларації з екологічного податку за І-ІІ квартали 2011 року застосовуються у розмірах: за І квартал 2011 року - 1 грн., за ІІ квартал 2011 року - 1 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - 170 грн., за І 2013 року - 170 грн. (всього 342 грн.).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.08.2014 №0000753910, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 340 грн., слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відповідно до Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» та постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 №587 «Про затвердження Порядку справляння збору на використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» (далі - Постанова №587).

Відповідно до п. 2 Постанови №587 платники збору самостійно обчислюють його суму, яку зазначають у розрахунку за формою, затвердженою наказом Мінфіну. Платники збору подають щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця, зазначений розрахунок органові державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку. Суму збору, зазначену у розрахунку, платник зобов'язаний сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання розрахунку.

З акта перевірки вбачається, що податковим органом встановлено несвоєчасне подання податкового розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за травень 2010 року (термін подання - 21.06.2010, фактично подано - 02.07.2010) та за вересень 2011 року (термін подання - 20.10.2011, фактично подано - 24.10.2011).

Відповідно до п. 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Отже, фінансова санкція може бути накладена не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку виконання податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та іншими законами України, або за днем його фактичного виконання, якщо воно було виконано пізніше.

Таким чином, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкцій в частині 170 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.08.2014 р. №0000763901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 105 340,67 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не утримано податок на доходи фізичних осіб, які не являються працівниками позивача, а саме: позивачем виплачено кошти за надані послуги та отриманий товар фізичним особам - підприємцям в 2011 році.

Відповідно до п. 117.8 ст. 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Судами встановлено, що фізичні особи - підприємці мають державну реєстрацію, яка підтверджена відповідними документами.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм п. 117.8 ст. 177 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 11.08.2014 р. №0000823901, №0000813901, №0000843901, №0000853901, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем та ТОВ «Іммошан Донской» укладено договір від 08.06.2012 №08/06-2012 про реалізацію сторонами інвестиційного проекту.

Згідно актів здачі робіт від 22.03.2013 р. позивач передав ТОВ «Іммошан Донской» технічну документацію стадії «П» (проект).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Тебодін Україна» укладено договір підряду №32-11 від 20.12.2011 на розробку за завданням позивача технічної документації по проекту будівництва багатофункціонального торгово-розважального комплексу, на виконання якого сторонами складено акти приймання-здачі послуг: №4 від 03.09.2012 (роботи з розробки проектної або іншої технічної документації по проекту будівництва) на суму 1 804 042 грн. та акт №2/09 від 01.03.2013 (роботи з розробки проектної або іншої технічної документації по проекту будівництва в обсязі здійснення технічного нагляду, управління будівництвом та авторського нагляду) на суму 253 242 грн.

На підставі викладеного, податковий орган вказує, що балансова вартість технічної документації стадії "П" (проект) становить 2 058 044 грн.

Разом з тим, відповідно до додатку №4 до договору №32-11 від 20.12.2011 сторонами погоджено ціну послуг та порядок оплати, з якого вбачається, що ціна є фіксованою та становить: розробка проектної документації 1 755 055 грн., розрахунок бюджету будівництва 96 568 грн., підготовка тендерних пакетів на базі стадії "п" 34 868 грн, розробка проектної документації стації "Робоча документація" 3 608 084 грн., управління будівництвом та авторський нагляд 253 242 грн. Розробка проекту документації стадії П 50% оплати після підписання договору, 40 % після передачі стадії П замовнику для подачі в державну експертизу та підписання сторонами акту здачі-приймання, 10 % після затвердження стадії П державною експертною організацією.

Таким чином, згідно з актами передачі, було проведено оплату 40% вартості проекту стадії П, інші кошти в сумі 2 057 284 грн. становлять оплату після підписання договору, отже, відсутність актів приймання-передачі на вказану суму не свідчить про несплату таких коштів ТОВ «Тебодін Україна» відповідно до умов вказаного договору.

Відповідно до п. 14.1.56 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.13 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 цього Кодексу.

Згідно із п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над первісною вартістю придбання невиробничих основних засобів та витрат на ремонт, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, включається до доходів платника податку, а сума перевищення первісної вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Враховуючи вищевикладене, висновок відповідача про порушення позивачем норм 135.5.13 п. 135.5 ст. 135, п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України та заниження доходів на суму 2 057 284 грн. є необґрунтованим.

Щодо правомірності віднесення позивачем до витрат, що враховуються для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ у зв'язку із включення до їх складу вартості послуг мобільного оператора ПрАТ «Київстар», слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було перераховано ПрАТ «Київстар» кошти за послуги роумінгу, які були надані працівникам позивача, що перебували у відрядженнях за кордоном та додаткові послуги.

На підставі п.п. «ґ» п.138.10.2 ст. 138 Податкового кодексу України до адміністративних витрат, що включаються до витрат, можна відносити і витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати).

Згідно з п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України заборонено включати витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, вартість послуг мобільного зв'язку включається до складу валових витрат тільки за наявності відповідних документів, які дозволять підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю суб'єкта підприємництва.

Судами встановлено, що витрати на послуги мобільного зв'язку підтверджені наказом керівника про придбання мобільних телефонів із зазначенням посад, за якими закріплюються такі телефони, та наказ директора позивача щодо необхідності використання Інтернету працівниками товариства.

З огляду на викладене, висновок податкового органу, що позивачем завищено витрати та завищено податковий кредит, є не обґрунтованим.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «АВП-Буд», ПП «Апекс-Полімер», ТОВ «Трейд Менеджмент», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судами встановлено, що позивачем укладено наступні договори поставки: з ТОВ «АВП-Буд» від 01.11.2011 №П3958; з ПП «Алєкс-Полімер» від 01.01.2012 № П2689; - з ТОВ «Трейд Менеджмент» від 01.01.2012 №П2169.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними тощо.

Також слід зазначити, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем укладено з компанією Groupe Auchan (Франція) договір від 07.07.2007 р. №07/2007 про надання корпоративної гарантії оформленої задля забезпечення умов договору про надання кредитної лінії від 06.07.2007 з АТ «Каліон Банк Україна». Вказана гарантія видається позивачу для забезпечення його зобов'язань за кредитними договорами, а також для забезпечення виконання інших фінансових зобов'язань перед кредиторами.

Згідно ст. 5 вказаного договору розрахунки за послуги по наданню Корпоративної гарантії здійснюються сторонами кожного кварталу або року за попередній період на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з актами прийому-передачі наданих послуг, позивачем нараховано винагороду компанії Groupe Auchan (Франція) за вказаним договором.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Разом з тим п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат серед інших включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (пп.138.10.2 п.138 ст.138 ПК України), фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) (пп.138.10.5 п.138 ст.138 ПК України).

Отже, вказана норма не містить обмежень щодо операцій зі сплати винагороди за гарантійними угодами, пов'язаними із запозиченнями.

Згідно зі ст.560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Абзацом 7 пункту 3 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» № 415 від 28 квітня 2006 року визначено, що фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що витрати позивача на оплату корпоративної гарантії є передумовою наявності відкритої кредитної лінії та є іншими витрати, пов'язаними із запозиченнями, які, в свою чергу, пов'язані із господарською діяльністю позивача. Відсутність факту використання кредитної лінії не можу бути підставою для висновків про завищення витрат на отримання корпоративної гарантії для відкриття такої кредитної лінії.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем (орендодавець) укладено з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» договір оренди нежитлового приміщення від 19.04.2011 №PETR/11, згідно якого розмір місячної орендної плати за користування частиною нежитлового приміщення загальною площею 24 946,6 кв.м. складає 1 625 000 грн. без ПДВ.

Згідно до п. 5.5 вказаного договору до складу орендної плати не входить вартість комунальних послуг, а також інші платежі пов'язані з утриманням приміщення в стані придатному до використання. Дані платежі оплачуються орендарем додатково на підставі рахунків виставлених Орендодавцем, одержаних останнім від енергопостачальних організацій.

Відповідно до пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.09.2013) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до підпункту 14.1.71 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При цьому слід зазначити, що податковим органом не наведено методики розрахунку звичайної ціни.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що висновок податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 60 068,76 грн., є безпідставним.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем укладено з компанією Groupe Auchan (Франція) договір від 20.05.2013 №20/05-2013 про надання корпоративної гарантії при одержанні різного роду кредитів (позик та іншого роду фінансових зобов'язань), як на території України, так і за її межами.

З матеріалів справи вбачається, що кредитна гарантія отримана позивачем для забезпечення умов кредитного договору від 18.05.2013, укладеного позивачем з Міжнародною фінансовою корпорацією (мета - фінансування будівництва та експлуатація торгівельного центру у м. Донецьк).

Відповідно до п. 146.4 ст. 146 Податкового кодексу України придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Згідно із п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику); витрати на страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів; фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Порядок віднесення фінансових витрат до складу первісної вартості основних засобів регулюється Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415 (П(С)БО 31).

Відповідно до п. 6 П(С)БО 31 у разі безпосереднього позичення коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів).

Пунктом 3 П(С)БО 31 встановлено, що фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємництва, пов'язані із запозиченнями.

Згідно із пп. 138.10.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші операційні витрати включають, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що висновок податкового органу про порушення позивачем норм п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 1 085 059,21 грн., є необґрунтованим.

Щодо порушення позивачем норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 19 166 666,66 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія з управління будівельним проектами «Герц» укладено договори підряду від 11.06.2012 №0131.Д-13013.01, від 19.07.2012 №0131.Д-13013.02 та договір генерального підряду від 03.09.2012 №0131.Д-13013.03 на будівництво торговельно-розважального центру «Торгово-розважальний комплекс «Ашан».

З матеріалів справи вбачається, що за період з 03.09.2012 по 21.05.2013 позивачем на користь ТОВ «Компанія з управління будівельним проектами «Герц» перераховано грошові кошти в сумі 15 000 000 грн.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами:, податковими накладними, рахунками-фактури, виписками з особового рахунку позивача.

На момент складання податкових накладних ТОВ «Компанія з управління будівельним проектами «Герц» зареєстровано в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.08.2014 №0000863901, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 29 027,79 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією "Codeo GmbH" укладено договір від 16.11.2012 №16-11/12, за умовами якого: платіж за товар, що постачається згідно з цим договором здійснюється покупцем від 100% вартості товару попередня оплата до моменту відвантаження товару зі складу продавця. Термін постачання товару протягом 10 робочих днів з моменту оплати.

Як вбачається з акта перевірки, у період з 01.04.2010 по 31.12.2013 позивачем перераховано на користь нерезидента грошові кошти в сумі 18 950 євро та поставлено продукцію на вказану суму. Станом на 23.04.2013 у бухгалтерському обліку позивача рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 18 950 євро, граничний термін надходження товару 22.04.2014, станом на 31.12.2013 дебіторська заборгованість відсутня.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, податковим органом правомірно застосована пеня за несвоєчасне надходження товару за імпортним договором на поставку обладнання.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.08.2014 №0000913901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 175 987,08 грн., слід зазначити наступне.

З акта перевірки вбачається, що перевіркою показника податку на доходи нерезидента не відображено дохід нерезидента Groupe Auchan (Франція) у загальній сумі 2 479 840 грн. та податок за ставкою 10% в сумі 247 984,0 грн.

В подальшому за 3 квартали 20112 року позивачем відкориговано задекларований податок на доходи нерезидента Groupe Auchan (Франція) шляхом збільшення задекларованого податку на 247 984 грн.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, а дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Проте податковим органом застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, водночас, з матеріалів справи не вбачається винесення щодо позивача податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб двічі протягом року, що передував прийняттю оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податковим органом безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі, визначеному абз. 3 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на Міжрегіональне Головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239¹ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов