Справа № 212/11279/14-ц

2/212/677/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ваврушак Н. М.,

при секретарі Плотнікової Т. Б.,

за участю прокурора Плющакової Л.М.,

при розгляді справи брали участь: позивач: ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа - служба у справах дітей Виконкому Жовтневої ради м. Кривого Рогу -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач ОСОБА_3 зі своєю донькою не спілкується, аліменти на її утримання не сплачує, та не цікавився життям, здоров'ям доньки, не приймав участі у вихованні, в загалі не виконував обов'язків батька.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі посилаючись на ті самі підстави позову.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав, вказав, що він з дитиною спілкується, матеріальну допомогу надає, любить її але не є біологічним батьком дівчинки та з цих підстав просить суд позбавити його батьківських прав.

Третя особа - представник служби у справах дітей Виконкому Жовтневої ради міста Кривого Рогу просила розглянути справу у її відсутності та підтримала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3

Прокурор прокуратури Жовтневого району м. Кривого Рогу, діючи в інтересах неповнолітньої дитини на підставі ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснюючи тим, що позивач довела достеменно дійсність ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, а позовні вимоги є не що іншими як припущеннями. Вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що в 2008 році позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5, батьком дитини є ОСОБА_3, актовий запис про народження № 491.

З серпня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкають окремо, шлюбних відносин не підтримують.

Так, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У висновку служби у справах дітей виконкому Жовтневої районної у місті ради від 10.11.2014 року, зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, так як він не виконує батьківські обов'язки, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не готує її до самостійного життя.

Суд, критично відноситься до вказаного висновку, так як у ньому не зазначено та не зроблено виводів відносно виховання, спілкування та виконання батьківських обов'язків ОСОБА_3 щодо неповнолітньої ОСОБА_5 так як відсутні дані які його характеризують.

Згідно із ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

До суду позивачем не надано жодного доказу стосовно винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання ним своїх обов'язків по вихованню дитини та свідомого нехтування ним своїх обов'язків.

Суд не може прийняти до уваги пояснення відповідача з приводу визнання позову про позбавлення його батьківських прав з підстав того, що він не є біологічним батьком дитини, так як вказане обґрунтування не є належним доказом для вирішення даного спору, для врегулювання цього спору існує інший правовий порядок захисту порушеного права, а ніж позбавлення батьківських прав.

Натомість, відповідач вказує, що він спілкується з донькою, надає матеріальну допомогу, не втратив з нею зв'язок, цікавиться її життям, та не байдужий до подальшої її долі. Вказане не спростовує позивач у судовому засіданні.

За змістом п.2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до вимог п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, а ухилення батьків від виховання дітей може розцінюватись у якості підстави для позбавлення батьківських-прав лише за умови їх винної поведінки та свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Матеріали справи, не містять доказів ні на підтвердження такої винної поведінки відповідача ОСОБА_3 чи свідомого нехтування ним своїх обов'язків відносно дитини, ні на підтвердження того, що до вирішення питання про позбавлення батьківських прав до нього застосовувались якісь заходи впливу, як до особи, що не виконує своїх батьківських обов'язків.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, які свідчать про відсутність доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним своїх обов'язків по вихованню дитини, підстав для позбавлення його батьківських прав у передбаченому п.2 ст. 164 СК України порядку немає.

На думку суду, позбавлення батьківських прав неможливе, якщо батько, незважаючи на усі свої старання, не зміг забезпечити дитині належного виховання, а також позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, які до ОСОБА_3 компетентними органами не застосовувались (накладення адміністративної відповідальності, розгляд його поведінки органом опіки та піклування, виховний вплив з боку дільничного уповноваженого міліції).

Крім того, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача не має за мету вплинути на зміну його поведінки до дитини, а тому позов не підлягає до задоволення.

Разом з цим суд критично оцінює посилання позивачки на одну з причин позбавлення відповідача батьківських прав, як на бажання її чоловіка усиновити дівчинку, оскільки дане обґрунтування не стосується виконання батьківських прав відповідачем по справі.

Згідно ст. 150 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний і моральний розвиток, навчання, створюючи належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 59 Закону України «Про освіту» та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, які дії належить вчиняти батькам для розвитку дитини як особистості. Зокрема, встановлено, що батьки зобов'язані виховувати у дітей працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до старших, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів.

Відповідно до положень ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На думку суду позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Нормою ст. 142 СК України встановлено, що діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Суд, дійшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, так як надані в судовому засіданні обґрунтування позову не знайшли своє підтвердження під час розгляду даної цивільної справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.

Керуючись, ст. 164 - 166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - відмовити в повному обсягу.

Судові витрати віднести за разинок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу.

Суддя: Н. М. Ваврушак