УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

Справа № 682/2837/14-ц

Провадження № 22-ц/792/164/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Грох Л.М.,

суддів: Костенка А.М., Гринчука Р.С.,

при секретарі Гриньовій А.М.,

з участю представника апелянта,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року, звертаючись до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, управління ПФУ просило стягнути надміру виплачену пенсію, посилаючись на те, що 02 червня 1997 року ОСОБА_1 була призначена соціальна пенсія як непрацюючому інваліду ІІІ групи загального захворювання відповідно до ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 2000 року він як пенсіонер перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Славутському районі та м. Славута. У квітні 2013 року спеціалістами управління було виявлено, що з 29 вересня 2008 року по 15 квітня 2013 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець і припинив підприємницьку діяльність на підставі рішення суду. Про факт працевлаштування відповідач управління ПФУ не повідомив і фактично на період реєстрації підприємцем з 29 вересня 2008 року по 15 квітня 2013 року незаконно отримував пенсію. Сума надмірно сплаченої пенсії становить 38819,57 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати і стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачену пенсію в сумі 38819,57 грн. На думку апелянта суд не врахував, що відповідач про здійснення підприємницької діяльності не повідомив орган ПФУ, внаслідок чого в зв'язку з працевлаштуванням втратив право на отримання пенсії і без жодних правових підстав у період з 29.09.2008 року по 15.04.2013 року отримував соціальну пенсію, загальна сума якої становить 38819,57 грн.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про розгляд справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, обов'язок відповідача органу ПФУ щодо повідомлення про працевлаштування передбачений підзаконним нормативним актом, проте з його змістом відповідач не був ознайомлений позивачем, а крім того, позивач мав би отримати інформацію про реєстрацію відповідача підприємцем від державного реєстратора відповідно до вимог закону.

З такими висновками не можна погодитися в повному обсязі, оскільки суд дійшов їх за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, встановлено, що рішенням Славутського міського відділу соціального забезпечення від 02.06.1997 року ОСОБА_1 (протокол № 1252) призначено соціальну пенсію по інвалідності. З 2000 року він як пенсіонер перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Славутському районі та м. Славута. За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29 вересня 2008 року ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець.

Про факт працевлаштування відповідач управління ПФУ не повідомив.

15 квітня 2013 року здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року.

11 квітня 2013 року управлінням ПФУ прийнято рішення про блокування пенсійної справи ОСОБА_1 та припинення виплати пенсії.

Протягом періоду реєстрації підприємцем з 29 вересня 2008 року по 15 квітня 2013 року ОСОБА_1 не мав права на отримання пенсії по інвалідності, проте йому виплачено пенсію в сумі 38819,57 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Відповідно до ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення», чинного на час ухвалення рішення про призначення соціальної пенсії по інвалідності ОСОБА_1, право на соціальну пенсію мають непрацюючі інваліди І, ІІ, ІІІ групи, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонер зобов'язаний повідомляти органу, що призначає пенсії про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, завдану шкоду.

Такий же обов'язок відповідача передбачено пунктом 3 ч.2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій», (що діяли на час реєстрації відповідача підприємцем), за якими застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Таким чином обов'язок відповідача повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну його статусу як застрахованої особи, встановлено в силу закону, незнання якого не звільняє особу від відповідальності за його невиконання, що спростовує висновки суду першої інстанції.

В свою чергу факт ненадання відповідачем відповідної інформації щодо своєї реєстрації підприємцем за встановленого законом такого обов'язку суд розцінює як зловживання з його боку, що призвело до безпідставної виплати пенсії протягом періоду реєстрації особи підприємцем і відповідно, є підставою для її стягнення.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, на зазначене вище уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин та не застосував наведені норми матеріального права, що підлягали застосуванню.

Водночас апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 в момент його державної реєстрації підприємцем підлягав взяттю на облік (реєстрації) Пенсійним фондом України, яке здійснюється відповідно до ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо фізичних осіб - підприємців - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду.

Згідно ч.5 ст.43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи - підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця для взяття фізичної особи - підприємця на облік.

Таким чином реєстрація фізичних осіб-підприємців в органах Пенсійного Фонду України здійснюється автоматично в процесі їх державної реєстрації.

Така процедура передбачена і нормами Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації, Держкомітету з питань регуляторної політики, Держкомстату, ПФУ та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття №№ 368/121/560/406/23-3 від 07.12.2005 року, чинного на час реєстрації відповідача підприємцем.

Як встановлено апеляційним судом з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.05.2015 р. № 20008515 (а.с.125-127), ОСОБА_1 як особа-підприємець перебуває на обліку управління ПФУ в Славутському районі та м.Славута з 29.09.2008 року, реєстраційний номер 07-4940, - тобто, з дати реєстрації підприємцем.

Аналогічні відомості містить картка страхувальника ПФУ ОСОБА_1 з Реєстру страхувальників ДРСС (а.с.123), що міститься в матеріалах його пенсійної справи, згідно якої його зареєстровано в ПФУ 29.09.2008 року.

Зазначений факт цілком спростовує твердження позивача про те, що управлінню ПФУ стало відомо про реєстрацію відповідача підприємцем лише у квітні 2013 року.

Неналежний обмін інформацією між відділами управління ПФУ в Славутському районі та м.Славута, внаслідок чого несвоєчасне припинено виплату пенсії відповідачу та допущено безпідставну виплату пенсії протягом періоду реєстрації особи підприємцем, на що вказувала представник апелянта в засіданні апеляційного суду, вказує на неналежну організацію роботи управління ПФУ щодо обміну такою інформацією всередині установи та невиконання своїх службових обов'язків відповідними працівниками.

Таким чином колегія суддів констатує, що безпідставна виплата пенсії відповідачу у період з 29 вересня 2008 року по 15 квітня 2013 року сталася як з вини останнього, так і з вини управління ПФУ у Славутському районі та м.Славута, яке, поставивши відповідача на облік як страхувальника в день його державної реєстрації підприємцем, 29.09.2008 року, не припинило з цієї дати виплату йому пенсії.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 2 ст. 261 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у суді першої інстанції подав заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог (а.с.27), відтак в силу ч.3 ст. 267 ЦК позовна давність підлягає застосуванню судом.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правова природа пенсії як періодичного платежу така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному місяцю, за яким вона нараховувалася, окремо. Право на позов про стягнення надміру виплаченої пенсії за кожен місяць виникає щомісяця на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того місяця, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Таким чином надміру виплачена пенсія підлягає стягненню за період з 13.04.2011 року по 15.04.2013 року (в межах 3-річної позовної давності з врахуванням звернення позивача до суду з позовом 13.04.2014 року), сума надміру виплаченої пенсії відповідачу за цей період складає 20243,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Дія цієї норми розповсюджується на всі випадки заподіяння шкоди.

З урахуванням фактичних обставин цієї справи - статусу позивача як органу державної влади, тривалого нехтування своїми службовими обов'язками працівниками управління ПФУ, суд розцінює бездіяльність позивача як грубу необережність, оскільки відповідні працівники управління передбачали можливість настання негативних наслідків своєї бездіяльності, але легковажно розраховували на їх відвернення або не передбачали можливості настання таких наслідків, хоча повинні були та могли їх передбачити.

Оскільки груба необережність працівників управління ПФУ сприяла виникненню та істотному збільшенню заподіяної шкоди у вигляді надміру сплаченої пенсії, то з врахуванням значного ступеню вини позивача, справедливості, добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування надміру виплаченої пенсії слід зменшити до 10000 грн.

З врахуванням наведеного вище рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача 10000 грн. надмірно сплаченої пенсії, в решті позову слід відмовити.

Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору - органи Пенсійного Фонду України відповідно до п.18 ст.5 Закону України „Про судовий збір", а відповідач як інвалід ІІ групи - відповідно до п.9 ст. 5 цього закону, судові витрати слід прийняти на рахунок держави відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута 10000 грн. надмірно сплаченої пенсії.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох

__________________________________________________________________________

Головуюча у першій інстанції: Тончук Р.І. Провадження № 22-ц/792/164/15

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 30