-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" лютого 2015 р. Справа№ 01-14-01/1198
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Гарник Л.Л.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря Патлань І.О.
та представників:
від боржника: Тіщенко Г.В. (дов. від 03.02.2015 № 1);
розпорядник майна: Клименко Я.А. (посв. від 17.04.2013 № 755);
від УПФ України в Кам'янському районі Черкаської області: Супруг О.П. (дов. від 29.01.2015 № 193/07);
від ПАТ КБ „Приватбанк": Семченко І.Г. (дов. від 20.08.2013 № 2758-0); від інших кредиторів: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Кам'янському районі Черкаської області
на ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.12.2014 у справі № 01-14-01/1198 (Суддя Чевгуз О.В.)
за заявою Спільного підприємства закритого акціонерного товариства "Украгробізнес"
до Державного підприємства "Кам'янський спиртогорілчаний комбінат" про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.12.2014 у справі № 01-14-01/1198 у задоволенні клопотання розпорядника майна про продовження строку процедури розпорядження майном боржника було відмовлено; провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Кам'янський спиртогорілчаний комбінат" припинено та інше.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, Управління пенсійного фонду України в Кам'янському районі Черкаської області (далі - УПФУ в Кам'янському районі Черкаської області) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.12.2014 у даній справі, задовольнити апеляційну скаргу та направити справу для продовження розгляду до господарського суду Черкаської області.
В обґрунтування апеляційної скарги УПФУ в Кам'янському районі Черкаської області посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 у даній справі прийнято до провадження апеляційну скаргу УПФУ в Кам'янському районі Черкаської області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.12.2014 у даній справі та призначено розгляд вказаної апеляційної скарги на 04.02.2015.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.02.2015 апелянт свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Розпорядник майна, представник боржника та представник ПАТ КБ „Приватбанк" підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати в повному обсязі. Інші кредитори по справі не з'явились, клопотань та заяв до суду не надавали. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших кредиторів, за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
В даному випадку, відповідно до приписів розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі по тексту - Закон).
Відповідно до ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.04.2004 порушено провадження у даній справі про банкрутство державного підприємства «Кам'янський спиртогорілчаний комбінат», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на майно боржника та введено процедуру розпорядження майном.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.03.2013 розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименко Яну Анатоліївну.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.10.2014 було зобов'язано голову комітету кредиторів скликати збори комітету кредиторів, на яких розглянути питання щодо можливості укладення між боржником і кредиторами мирової угоди. Рішення направити господарському суду.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.11.2014 затверджено умови оплати послуг розпорядника майна боржника, повторно зобов'язано голову комітету кредиторів скликати збори комітету кредиторів, на яких розглянути питання щодо можливості укладення між боржником і кредиторами мирової угоди.
27.11.2014 голова комітету кредиторів подав до господарського суду Черкаської області клопотання про продовження строку розпорядження майном боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 214 Господарського кодексу України процедури щодо неплатоспроможних боржників, передбачені цим Кодексом, не застосовуються до казенних підприємств. До державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
Припиняючи провадження у справі про банкрутство боржника, місцевий суд встановив, що Державне підприємство «Кам'янський спиртогорілчаний комбінат» включений до переліку підприємств, що не підлягають приватизації, а тому до нього не можуть бути застосовані процедури санації та ліквідації. Також, суд встановив, що процедура розпорядження майном у справі триває понад десять років, а норми Закону не містять вказівок щодо продовження процедури розпорядження майном та банкрутства, кредитори ж у справі не надали доказів щодо термінів можливого виключення боржника із вказаного переліку підприємств або можливості укладання мирової угоди.
Заперечуючи такі висновки суду, скаржник зазначив в апеляційній скарзі, що суди порушили норми ст. 80 ГПК України та ст. 40 Закону, оскільки норми вказаних статей містять вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, а суди застосували іншу підставу, не врахувавши рішення комітету кредиторів від 25.11.2014 про продовження процедури розпорядження майном.
Розглядаючи законність та обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції ухвали від 18.12.2014, колегія суддів враховує наступне.
На момент винесення місцевим судом оскаржуваної ухвали провадження у даній справі, що було порушене ухвалою від 14.04.2004, та відповідно, процедура розпорядження майном у даній справі триває понад десять років. При цьому, сформованим та обраним у справі комітетом кредиторів боржника, в порушення норм Закону (щодо повноважень комітету кредиторів) у визначені ч. 11 ст. 11 цього Закону строки не було вирішено питання щодо подальшої процедури банкрутства Державного підприємства «Кам'янський спиртогорілчаний комбінат».
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що процедура розпорядження майном боржника неодноразово продовжувалась за рішенням комітету кредиторів та за клопотанням розпорядника майна боржника.
У зв'язку із викладеним колегія суддів вважає обґрунтованим відхилення судом клопотання комітету кредиторів боржника від 27.11.2014 на підставі рішення комітету кредиторів від 25.11.2014 про чергове продовження процедури розпорядження майном боржника, оскільки таке клопотання та рішення суперечать наведеним нормам Закону.
Поряд з цим, норми Закону встановлюють обмеження та особливості щодо порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство відносно деяких категорій суб'єктів.
Зокрема, такі обмеження наведені в нормах ч. 5 ст. 5 Закону, якими передбачено, що положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.
Вказані норми, а також і положення ч. 3 ст. 214 Господарського кодексу України, і Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлюють обмеження в застосуванні норм Закону про банкрутство (щодо процедур санації чи ліквідації) до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, та які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується скаржником та іншими присутніми у судовому засіданні 04.02.2015 представниками учасників судового процесу, боржник, згідно норм Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" включений до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 встановлено, що процедура розпорядження майном боржника, якщо інше не встановлене Законом, вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство і триває до моменту винесення судом ухвали про проведення санації боржника чи затвердження мирової угоди або прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або припинення провадження у справі з інших підстав, передбачених ст. 40 Закону.
У Законі чітко не визначено максимального строку цієї процедури, але судам слід враховувати, що термін з дати порушення провадження у справі до дати проведення підготовчого засідання не може перевищувати тридцяти днів, а засідання суду, на якому має бути винесена ухвала про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, має відбутись не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання.
У даній справі процедура розпорядження майном триває понад десять років. Закон не містить особливих вказівок щодо продовження процедури розпорядження майном у справах про банкрутство для підприємств, які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторонами у даній справі не подано будь-яких доказів щодо термінів можливого виключення боржника із вказаного переліку.
Разом з тим, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив про те, що ним було призначено дану справу до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2014 за для надання можливості сторонам укласти мирову угоду та надати її суду. Проте, не зважаючи на вжиття судом першої інстанції заходів щодо застосування до боржника можливої судової процедури, господарському суду не надано на розгляд мирову угоду, укладену відповідно до положень Закону. На зборах комітету кредиторів від 25.11.2014 було вирішено звернутися до господарського суду Черкаської області з клопотанням про продовження процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна боржника Клименко Я.М., оскільки відхилили пропозицію розпорядника майна щодо підписання мирової угоди в зв'язку з недоцільністю даної пропозиції інтересам кредиторів. При цьому, голосували "проти" одноголосно.
Статтею 33 ГПК України на сторони покладено обов'язок доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
За викладених обставин справи та наведених норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанцій дійшов правомірного висновку про необхідність припинення провадження у даній справі про банкрутство Державного підприємства «Кам'янський спиртогорілчаний комбінат» за спливом терміну проведення процедури розпорядження майном та законодавчо встановленою забороною на введення щодо Державного підприємства «Кам'янський спиртогорілчаний комбінат» процедури ліквідації.
У зв'язку з цим судова колегія відхиляє доводи скаржника, що є вичерпним перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, наведений в нормах ст. 80 ГПК України та ст. 40 Закону про банкрутство, оскільки, виходячи з приписів ч. 2 ст. 4 і ГПК України, у справах про банкрутство не обмежується застосування лише наведеного в ст. 80 ГПК України переліку підстав для припинення провадження у справі про банкрутство. Перелік же підстав, викладених в нормах ст. 40 Закону про банкрутство має застосовуватись, з урахуванням інших особливостей провадження у такій справі, передбачених, зокрема нормами ст. 5 цього закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.02.2013 у справі № 7/1-08.
Таким чином, в результаті системного аналізу норм чинного законодавства, а також обставин та доказів у справі, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги УПФУ в Кам'янському районі Черкаської області, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 18.12.2014 у справі № 01-14-01/1198. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 214 Господарського кодексу України, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", ст. 80, ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Кам'янському районі Черкаської області від 26.12.2014 № 3098/07 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 18.12.2014 у справі № 01-14- 01/1198 - без змін.
2. Матеріали справи № 01-14-01/1198 повернути до господарського суду Черкаської області для подальшого розгляду.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.
Повний текст постанови підписаний 06.01.2015.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді Л.Л. Гарник
В.О. Пантелієнко
скопійовано
-
скопійовано
-
