ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року Справа № 2а-4590/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Татаринова Д.В.

при секретарі Сандига В.М.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»,

м. Запоріжжя

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, м. Запоріжжя,

про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача: Жигунова О.М. (довіреність № 50 від 17.09.2010 року);

Трофименко А.В. (довіреність № 49 від 17.09.2010 року);

від відповідача: Сергеєва Ю.В. (довіреність № б/н від 09.11.2010 року);

Оленіна Т.Є. (довіреність № б/н від 27.11.2009 року);

Андрусович Г.Є. (довіреність № б/н від 26.07.2010 року),-

ВСТАНОВИВ :

07 липня 2010 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, в якому позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000400808/0 від 03 грудня 2009 року, №0000400808/1 від 02 лютого 2010 року, №0000400808/2 від 12 квітня 2010 року, №0000400808/3 від 25 червня 2010 року в частині донарахування податкового зобов'язання в розмірі 1 065 215,90 гривень прийняті відповідачем.

Ухвалою суду від 08 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4590/10/0870, та призначено судове засідання на 25 серпня 2010 року.

Ухвалою від 25 серпня 2010 року, для надання додаткових доказів, провадження по справі зупинялось до 16 вересня 2010 року об 10 год. 00 хв. 16 вересня 2010 року провадження по справі поновлено про що винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до ст. 150 КАС України у розгляді справи оголошувалась перерва до 27 вересня 2010 року об 14 год. 30 хв.

Ухвалою від 27 вересня 2010 року, для надання додаткових доказів, провадження по справі зупинялось до 19 жовтня 2010 року. 19 жовтня 2010 року провадження по справі поновлено про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2010 року за письмовим клопотанням представників сторін, для надання додаткових доказів, провадження по справі зупинялось до 10 листопада 2010 року та ухвалою суду від 10 листопада 2010 року провадження по справі поновлено.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог вказав, що в ході планової виїзної перевірки КП «ЗТМК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року, проведеної СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, встановлено порушення п. 3.1 ст. 3, п. п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п.5.2, п. п. 5.3.3 п.5.3 ст.3, п. п 7.8.3 п.7.8 ст. 7, п. п. 8.1.4 п.8.1, п. п 8.7.1 п.8.7 ст. 8, п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000400808/0 від 03 грудня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 1 076 218, 70 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 763 728, 00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 312 490, 70 грн.

Позивач оскаржив вказане рішення до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, але скарга КП «ЗТМК» залишена без задоволення, а відповідно податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся звернувся зі скаргою до ДПА у Запорізькій області. За наслідками розгляду повторної скарги ДПА у Запорізькій області прийнято рішення №1511/10/25-020 від 09 квітня 2010 року яким скарга КП "ЗТМК" задоволена частково - податкове повідомлення-рішення №0000400808/0 від 03 грудня 2009 року скасовано частині зменшення валового доходу за І квартал 2009 року на 10 187, 00 грн. і збільшення валового доходу за 2008 рік на загальну суму 10 187, 00 грн., та зменшення валових витрат у 2008 році на загальну суму 8 898, 00 грн. і відповідного збільшення на вказану суму у І кварталі 2009 року та у зазначеній частині штрафні санкції. В інші частині рішення залишено без змін та прийнято нове податкове повідомлення-рішення №000040080812 від 12 квітня 2010 року.

21 квітня 2010 року позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України, за наслідками розгляду якої останньою прийнято рішення №5977/6/25-0115 від 23 червня 10 року, яким скарга КП «ЗТМК» задоволена частково - скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ №0000400808/0 від 03 грудня 2009 року в частині збільшення перевіркою валового доходу підприємства на 168 895, 00 грн. В інші частині рішення залишено без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000400808/3 від 25 червня 2010 року на суму 1 065 215, 90, у тому числі за основним платежем на суму 757 033, 75 грн. та штрафних санкцій на суму 308 182, 15 грн.

Представники позивача, вважають вказані податкові повідомлення - рішення в частині що не були скасовані в процесі апеляційного оскарження неправомірним та таким, що суперечить діючому законодавству.

По перше, вказали, що висновки ДПІ зазначені в акті перевірки про порушення підприємством пп. 12.1.5, п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не включення до складу валового доходу суму непогашеної заборгованості у розмірі 5 005 729, 31 грн. визнаної у порядку досудового врегулювання спорів в 4 кварталі 2008 року, є необґрунтовані, оскільки відповідно до ст. 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Заходи досудового врегулювання спорів визначаються договором.

Зазначають, що відповідно до ст. 6 ГПК України підприємства та організації, чиї права порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав звертається до нього з письмовою претензією, яка підписується повноважною особою цього підприємства або його представником.

Але договорами № 51 та № 52 укладеними позивачем з ТОВ «СНН» не передбачено застосування заходів досудового врегулювання спору, тому ТОВ «СНН» на адресу КП «ЗТМК» було надіслано листи а не претензії.

Таким чином досудове врегулювання спорів відбувається шляхом направлення претензії а не листа.

Крім того, в 4 кварталі 2008 року не відбулось визнання заборгованості ні в порядку досудового врегулювання спору, ні в судовому порядку, отже підстави для визнання валових доходів по даній заборгованості відсутні.

По друге, щодо п 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставно віднесення до складу валових витрат, витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям за цінами, нижчими її повної собівартості у розмірі 35 818 323, 00 грн. представники позивача пояснили, що КП «ЗТМК» не повинно було зменшувати валові витрати, оскільки вони були понесені у зв'язку з веденням господарської діяльності. Витрати понесені позивачем є витратами на закупівлю сировини, яка в подальшому використовувалась для виготовлення продукції, яка відповідно до Статуту підприємства є основним видом діяльності. Вказав, що чинним законодавством не передбачено коригування валових витрат у зв'язку із здійсненням реалізації продукції нижче її собівартості.

По третє, щодо твердження податкового органу про порушення позивачем п.п 5.3.3 п.5.3 ст. 5, п.п. 8.1.4 п.8.1, п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: віднесення до складу валових витрат, витрати на поліпшення невиробничих фондів структурного підрозділу «Дитячий оздоровчий табір «Сокіл» разом з ПДВ на загальну суму 118 806, 00 грн., які на підприємстві в податковому обліку не обліковуються та не амортизуються, зазначили, що відокремлений структурний підрозділ ДОТ «Сокіл» який входить до складу КП «ЗТМК» зареєстрований в СДПІ як платник податку, отже здійснює самостійно господарську діяльність та отримує дохід. ДОТ «Сокіл» не належить до об'єктів соціальної інфраструктури, тому капітальні активи, які використовуються цим підрозділом використовуються у господарській діяльності КП «ЗТМК».

Вказали, що підприємство помилково не нараховує амортизацію на основні фонди ДОТ «Сокіл» і помилково не враховує балансову вартість цих об'єктів для розрахунку 10-ти відсоткового ліміту.

Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Отже, так як КП «ЗТМК» помилково не нараховує амортизацію на основні фонди структурного підрозділу ДОТ «Сокіл», однак такі фонди не підпадають під визначення «невиробничі фонди» через те, що вони використовуються у господарській діяльності платника податку, відповідно підприємство правомірно відображає витрати, понесені на ремонт таких основних фондів у складі валових витрат на підставі пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.

Враховуючи вищевикладене просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили та надали письмові заперечення. Зокрема зазначили, що перевіркою встановлено:

- На порушення пп. 12.1.5, п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство не включило до складу валового доходу суму непогашеної заборгованості у розмірі 5 005 729, 31 грн. визнаної у порядку досудового врегулювання спорів в 4 кварталі 2008 року.

- На порушення п 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством у 1 кварталі 2009 року, 1 півріччі 2009 року безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцям за цінами, нижчими її повної собівартості у розмірі 35 818 323, 00 грн., що для цілей оподаткування відповідно до вказаного Закону не може бути визнано як господарська діяльність.

- На порушення п. п 5.3.3 п.5.3 ст. 5, п. п. 8.1.4 п.8.1, п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством віднесено до складу валових витрат, витрати на поліпшення невиробничих фондів структурного підрозділу «Дитячий оздоровчий табір «Сокіл» разом з ПДВ на загальну суму 118 806, 00 грн., які на підприємстві в податковому обліку не обліковуються та не амортизуються.

Зважаючи на викладене, представники відповідача вказують на обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень, та просять у позові відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно приписів ст. 11 вказаного вище Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Як свідчать матеріали справи, на виконання приписів Закону України «Про державну податку службу» № 509 ХІІ від 04 грудня 1990 року, працівниками СДПІ у по роботі з великими платниками податку, на підставі направлень № 0602 від 02 жовтня 2009 року, 0602/1 від 29 жовтня 2009 року та 0671 від 06 листопада 2009 року, проведено перевірку КП «ЗТМК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 3.1 ст. 3, п. п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п.5.2, п. п. 5.3.3 п.5.3 ст.3, п. п 7.8.3 п.7.8 ст. 7, п. п. 8.1.4 п.8.1, п. п 8.7.1 п.8.7 ст. 8, п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР, у зв'язку з чим позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 065 215, 90 грн. Вказане порушення виникло з наступного:

В ході перевірки встановлено, що між КП "ЗТМК" (замовником) та ТОВ «СНН» (виконавець) 12 січня 2005 року був укладений договір про надання юридичних послуг №51,

За вказаним договором сторонами оформлено два акти виконаних робіт від 05 червня 2006 року та від 01 серпня 2007 року.

- акт виконаних робіт від 05 червня 2006 року містить відомості про надані послуги ТОВ «СНН» на користь КП «ЗТМК» за період з 12 січня 2005 року по 05 червня 2006 року, вартість цих послуг становить 300 000,0 грн.

- акт виконаних робіт від 01 серпня 2007 року містить ті самі відомості про послуги, що надавались ТОВ «СНН» у період з 25 серпня 2005 року по 25 липня 2007 року вартість послуг - 3 628 831,88 грн., в т.ч. ПДВ - 604 805,31 грн.

Також, між КП "ЗТМК" (замовник) та ТОВ «СНН» (виконавець) 10 січня 2005 року був укладений договір про надання юридичних послуг №52.

За вказаним договором сторонами оформлено два акти виконаних робіт від 05 червня 2006 року та від 01 серпня 2007 року.

- акт виконаних робіт від 05 червня 2006 року містить відомості про надані послуги ТОВ «СНН» на користь КП «ЗТМК» за період з 10 січня 2005 року по 05 червня 2006 року, вартість цих послуг становить 300 000,0грн.

- акт виконаних робіт від 01 серпня 2007 року містить ті самі відомості про послуги, що надавались ТОВ «СНН» у період з 25 серпня 2005 року по 25 липня 2007 року вартість послуг - 3 497 472,43 грн., в т.ч. ПДВ - 582 912,07 грн.

В акті виконаних робіт ТОВ „СНН" від 01 серпня 2007 року до договорів про надання юридичних послуг № 51, № 52 зазначено, що Виконавець надав а Замовник прийняв документи щодо виконання Договору.

За даними оборотно - сальдової відомості по рахунку 685.5 «Розрахунки з іншими кредиторами» заборгованість за договорами з ТОВ «СНН» станом на 01 січня 2008 року складає - 6 323 674,31 грн.

За період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року КП «ЗТМК» проводить розрахунки за договорами № 51,52 з ТОВ «СНН» на загальну суму - 1 317 945,0 грн.

Станом на 30 червня 2009 року кредиторська заборгованість по розрахункам КП «ЗТМК» за договорами з ТОВ «СНН» склала 5 005 729,31 грн., в т.ч. по договорах:

за договором №51 від 12 січня 2005 року - 2 540 191,88 грн.;

за договором №52 від 10.01.05 року - 2 465 537,43 грн.

Відповідно до протоколу наради було розглянуто питання щодо прийняття результатів послуг, наданих ТОВ «СНН» на виконання Договорів про надання юридичних послуг, погодження розміру гонорару та підписання Акту виконаних робіт. Зокрема, в протоколі запропоновано підписати Акти приймання виконаних робіт за договорами від №51, №52 без зауважень. ТОВ «СНН» надані послуги у відповідності до умов, передбачених договорами №№51,52, з дотриманням інтересів КП «ЗТМК», наслідком мають збереження активів, надання послуг засвідчується наданими документами, вартість послуг обґрунтована виконаними юридичними діями, досягнутим результатом та відповідає домовленості, узгодженої в зазначених договорах. Акти приймання виконаних робіт підписати без зауважень.

18 вересня 2009 року ТОВ «СНН» керівнику «ЗТМК» було направлено лист - вимогу №18-09/5 про сплату заборгованості за договором № 51 в сумі 2 540 191.88 грн. та лист - вимогу №18-09/6 про сплату заборгованості за договором №52 в сумі 2 465 537,43 грн.

Листом №12-05/4 від 12 травня 2009 року ТОВ «СНН» керівнику КП «ЗТМК» направило претензію про сплату заборгованості за договором №51 в сумі 2 540 191,88 грн. та про сплату заборгованості за договором №52 в сумі 2 465 537,43 грн.

Отже, висновок перевіряючих щодо порушення позивачем пп. 12.1.5, п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не включення до складу валового доходу суму непогашеної заборгованості у розмірі 5 005 729, 31 грн. визнаної у порядку досудового врегулювання спорів в 4 кварталі 2008 року, суд вважає обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 вказаного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно п.п. 12.1.5. п. 12.1. ст. 12 Закону №334 платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини) визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на якій припадає перша з події:

або 90-ї календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією.

або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом «а» цього пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 6 Порядку пред'явлення претензії ГПК України, підприємства та організації, чиї права й законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. У претензії зазначаються: а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії; б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти; в) вимоги заявника; г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Відповідно до статті 8 ГПК України, про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, листи - вимоги надісланні ТОВ «СНН» на адресу підприємства складені у відповідності зі статтею 6 ГПК України.

Крім того, за результатами перевірки структурного підрозділу КП «ЗТМК» «Дитячий оздоровчий табір «Сокіл», яку було проведено ДПІ у м. Євпаторії та оформлено актом перевірки від 21 жовтня 2009 року № 2057/23-2 встановлено, що протягом 2008 року структурним підрозділом КП «ЗТМК» «ДОТ «Сокіл» здійснювалось поліпшення основних фондів згідно відповідних договорів та актів виконаних робіт.

В розрахунок ліміту витрат на поліпшення основних фондів у розмірі 10% на 2008 рік та на 2009 рік невиробничі фонди підприємством не включались, так як вони в податковому обліку не обліковуються та не амортизуються.

Відповідно до підпункту 5.3.3, пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на: сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів(робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Згідно підпункту 8.1.4 пункту 8.1. статті 8 цього Закону не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Отже, в порушення підпункту 5.3.3. пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.4, пункту 8.1, підпункту 8.7.1, пункту 8.7 статті 8 Закону № 334 підприємством безпідставно збільшено валові витрати на загальну суму118 806, 00 грн.

Також, перевіркою встановлено що підприємство за період 1 кварталу 2009 року, 1 півріччя 2009 року здійснювало реалізацію продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості.

Як вбачається з матеріалів справи загальна сума витрат пов'язаних з виробленням готової продукції, а саме титан губчатий, яка реалізовувала у період 1 квартал 2009 року, 1 півріччя 2009 року складає 134 792 278 грн., у тому числі:

- 1 квартал 2009 року на суму 34 026 782 грн.;

- 1 півріччя 2009 року на суму 134 792 278 грн.

Загальна сума доходу від реалізації продукції власного виробництва у період 1 квартал 2009 року, 1 півріччя 2009 року складає 98 973 956 грн., у тому числі:

- 1 квартал 2009 року на суму 31 746 081 грн.;

- 1 півріччя 2009 року на суму 98 973 956 грн.

Отже, сума перевищення фактично понесених витрат на виготовлення продукції над ціною реалізації без ПДВ складає - 35 818 323 грн., у тому числі:

- 1 квартал 2009 року на суму 2 280 701 грн.;

- 1 півріччя 2009 року на суму 35 818 323 грн.

Таким, чином, висновок перевіряючих щодо порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, щодо завищення валових витрат у 1 кварталі 2009 року, 1 півріччя 2009 року, а саме безпідставно не віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому була реалізована покупцю за цінами нижчими її повної собівартості у сумі 35 818 323, 00 грн., що для цілей оподаткування відповідно до вказаного Закону не може бути визнано як господарська діяльність, суд вважає обґрунтованими з огляду на наступне:

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарською діяльністю - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансовий результат», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за №391/3684, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять к зростанню власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Як визначено у п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996 бухгалтерський облік с обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з позицією відповідача, щодо посилання позивача на вимогу Наказу №120/190 від 10 вересня 1996 року Міністерства економіки та Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення», оскільки відповідно до п.1 «Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення» (далі Положення) - уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, проводиться на товарі та продукцію, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість, та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, скільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).

Отже, як свідчать матеріали справи, реалізація продукції власного виробництва за цінами нижче повної собівартості, чиста вартість реалізації запасів протягом півріччя 2009 року була менша за первісну вартість запасів. Уцінка продукції власного виробництва відповідно до наведеного вище Положення позивачем не проводилась.

Таким чином, позивачем при реалізації готової продукції власного виробництва було отримано виручку від покупців за продукцію, що є нижчою за повну фактичну собівартість, яка була розрахована та складена КП «ЗТМК» із витрат, віднесених підприємством до складу валових витрат.

З огляду на викладене, суд вважає висновки перевірки обґрунтованими та відповідно донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток таким, що здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України. А, відтак, суд вважає обґрунтованими і штрафні санкції нараховані на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом доведено правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень №0000400808/0 від 03 грудня 2009 року, №0000400808/1 від 02 лютого 2010 року, №0000400808/2 від 12 квітня 2010 року, №0000400808/3 від 25 червня 2010 року, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13 грудня 2010 року.

Суддя Д.В.Татаринов