ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року

Справа № 923/715/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Корсака В.А.,

суддів

Данилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.

за участю представників:

позивача-1 позивача-2

Костюченко О.В. (дов. від 03.03.2014 № 9/1-44) Парасочкіна К.В. (дов. від 12.05.2014 № 01-24/1292), Лисевський О.О. (дов. від 12.01.2015 № 01-24/01)

відповідача

Атаманюк В.В. (дов. від 06.08.2013), Щуцький Ю.І. (дов. від 19.01.2015)

прокуратури

Красножон О.М. (посв. від 01.08.2012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Херсонського державного університету

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2014

у справі

№ 923/715/14 Господарського суду Херсонської області

за позовом

Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Херсонського державного університету

до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Говер"; 3. Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області

про

усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року Херсонський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Херсонського державного університету до фізичної особи -підприємця ОСОБА_10, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Говер", про усунення Херсонському державному університету перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,0517 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 знести (демонтувати) належний їй об'єкт - "База відпочинку", що знаходиться на цій земельній ділянці, а саме: будинок літ. А - 114,3 м² (матеріал стін - дерево), будинок літ. Б - 115,5 м² (матеріал стін - дерево), будинок літ. В - 116,7 м² (матеріал стін дерево), більярдну літ. Д - 77,1 м² (матеріал стін - цегла), будівлю літ. З (матеріал стін - металева), а також повернути земельну ділянку за належністю Херсонському державному університету.

Посилаючись на те, що відповідачка, набувши право власності на зазначені об'єкти за договором купівлі-продажу, використовує їх для здійснення підприємницької діяльності, при цьому, самовільно та без достатніх правових підстав користуючись земельною ділянкою площею 0,9 га, на якій вони розташовані, прокурор на підставі приписів статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, статей 116, 120, 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", просив задовольнити позов.

Міністерство освіти і науки України та Херсонський державний університет підтримали позовні вимоги прокурора, посилаючись на ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві.

ОСОБА_10 не визнала позов, посилаючись на те, що вона є власником спірних об'єктів на законних підставах, згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 29.12.2004, її право власності зареєстровано БТІ та на даний час зареєстровано в єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З цих підстав відповідачка вважає, що землекористувач - Херсонський державний університет не може вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єктів нерухомого майна, що знаходяться на ній і належать іншому законному власнику - ОСОБА_10, яка, крім того, набула право власності до того, як Херсонський державний університет став землекористувачем, оскільки він є новоствореним закладом і не є правонаступником прав Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської.

Крім того, відповідачка стверджує, що Херсонський державний університет набув право землекористування лише в 2006 році, оскільки рішенням Лазурненської селищної ради № 237 від 13.12.2003 право постійного землекористування Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської було припинено, а державний акт на право постійного користування землею позивачеві як новоствореній юридичній особі видано лише наприкінці 2006 року.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.06.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лазурненську селищну раду Скадовського району Херсонської області.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.08.2014 у справі №923/715/14 (суддя Пригуза П.Д.) позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Усунуто перешкоди Херсонському державному університету в користуванні земельною ділянкою площею 5,1188 га, кадастровий номер 6524755500:01:063:0018 та кадастровий номер 6524755500:01:063:0019, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_10 звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, від належних їй об'єктів права власності, що знаходяться на цій земельній ділянці, а саме: будинок літ. А - 114,3 м^{2 (матеріал стін - дерево); будинок літ. Б - 115,5 м2 (матеріал стін - дерево); будинок літ. В - 116,7 м2. (матеріал стін - дерево); більярдна літ. Д - 77,1 м2 (матеріал стін - цегла), будівлю літ. З (матеріал стін - метал).}

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 (колегія суддів: головуючий Бєляновський В.В., судді Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.) рішення Господарського суду Херсонської області від 27.08.2014 скасовано, а у задоволенні позову відмовлено з мотивів дотримання вимог чинного законодавства при прийнятті рішень щодо приватизації спірних об'єктів та відсутності правових підстав для усунення перешкод Херсонському державному університету в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом звільнення цієї земельної ділянки від належних ОСОБА_10 об'єктів права власності.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Херсонський державний університет звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 скасувати як таку, що прийнята при недостатньому дослідженні обставин та доказів, які мають суттєве значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а рішення Господарського суду Херсонської області від 27.08.2014 залишити в силі як законне та обґрунтоване.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник здебільшого керується тими ж доводами, що були викладені в позовній заяві, посилаючись, зокрема, на використання ОСОБА_10 спірної земельної ділянки без достатніх правових підстав, що, на думку скаржника, було проігноровано судом апеляційної інстанції і потягнуло за собою прийняття невірного рішення по суті спору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2014 касаційну скаргу Херсонського державного університету прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.01.2015.

21.01.2015 ухвалою Вищого господарського суду України продовжено строк розгляду касаційної скарги у справі № 923/715/14 за клопотанням фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 28.01.2015.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 28.01.2015 прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішеннями виконавчого комітету Херсонської обласної ради народних депутатів від 06.04.1965 № 232, від 26.02.1966 № 124 та розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 01.02.1991 № 22р Херсонському державному педагогічному інституту ім. Н.К. Крупської було відведено земельну ділянку загальною площею 5,25 га під розміщення спортивно-оздоровчого табору у Скадовському районі Херсонської області.

30.05.1986 між Херсонським педагогічним інститутом ім. Н.К. Крупської та Городоцьким верстатобудівним заводом ім. Дзержинського було укладено договір про спільну співдружність, за умовами якого Херсонський педінститут прийняв Городоцький верстатобудівний завод у дольову участь для спільного капітального ремонту будівель і споруд спортивно-оздоровчого табору в пгт. Лазурном Скадовського району Херсонської області та з цією метою Херсонський педінститут зобов'язався, зокрема, виділити територію і надати допомогу у встановленні чотирьох заводських будиночків для відпочинку працівників заводу, та надати допомогу останньому у придбанні будівельних матеріалів.

На підставі даного договору Городоцьким верстатобудівним заводом на території спортивно-оздоровчого табору в пгт. Лазурном Скадовського району Херсонської області протягом 1986 - 1987 років було збудовано чотири двоповерхових щитових дерев'яних будинків за типовим проектом 246-9.5 та будівлю більярдної і вагон-будинок, що підтверджується актами робочої комісії про готовність закінченої будівництвом будівлі від 06.08.1986, актами приймання-передачі основних засобів від 30.09.1986, від 30.12.1987, інвентаризаційним описом основних засобів від 03.04.1995, зведеним актом інвентаризації майна від 15.03.2004, висновком суб'єкта оціночної діяльності про ринкову вартість бази відпочинку, що знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання "Говер", але не увійшло до його статутного фонду, від 28.05.2004.

04.06.1996 Скадовською районною радою народних депутатів відповідно до рішень виконавчого комітету Херсонської обласної ради народних депутатів від 06.04.1965 № 232, від 26.02.1966 № 124, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 01.02.1991р № 22р Херсонському державному педагогічному інституту ім. Н.К. Крупської було видано Державний акт на право постійного користування 5.25 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення спортивно-оздоровчого табору "ІНФОРМАЦІЯ_1" .

26.03.1998 між Херсонським державним педагогічним інститутом ім. Н.К. Крупської та Відкритим акціонерним товариством Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання "Говер" було укладено договір про спільну діяльність № 174, предметом якого є організація на базі спортивно-оздоровчого табору "ІНФОРМАЦІЯ_1" проведення оздоровчого відпочинку для працівників ВАТ "Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання "Говер", за умовами якого Херсонський педінститут зобов'язався, зокрема, забезпечувати зберігання майна, а також інших матеріальних цінностей другої сторони, медичне обслуговування та повноцінне харчування відпочиваючих.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 744 від 25.05.1998 на базі Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупської створено Херсонський державний педагогічний університет, на базі якого на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 641-р від 16.11.2002р утворено Херсонський державний університет. Згідно з пунктом 1 статуту Херсонського державного університету, зареєстрованого в новій редакції 15.05.2011, останній є правонаступником Херсонського державного педагогічного університету.

Рішенням Лазурненської селищної ради Скадовського району від 13.12.2003 № 237 було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5.25 га Херсонському педагогічному інституту ім. Н.К Крупської під розміщення спортивно-оздоровчого табору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у зв'язку зі зміною статусу учбового закладу; надано дозвіл на виготовлення технічної документації і складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 5.25 га Херсонському державному університету під розміщення спортивно-оздоровчого табору "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Рішенням Лазурненської селищної ради Скадовського району від 24.10.2006 № 106 затверджено технічну документацію по наданню в постійне користування Херсонському державному університету земельної ділянки площею 5,1188 га під розміщення існуючого спортивно-оздоровчого табору "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1, вилучено цю земельну ділянку із земель запасу селищної ради та надано її в постійне користування.

На підставі вказаного рішення Херсонському державному університету 14.11.2006 було видано Державний акт серії ЯЯ № 9322884 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,1188 га, у межах згідно з планом, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, під розміщення існуючого спортивно-оздоровчого табору "ІНФОРМАЦІЯ_1". На зворотному аркуші державного акту міститься план меж земельної ділянки, зазначені кадастрові номери ділянки № 1 - 6524755500:01:063:0018 (площа 5,1007 га), ділянка № 2 - 6524755500:01:063:0019 (площа 0,0181 га).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент приватизації Городоцького верстатобудівного заводу на його балансі знаходився об'єкт соціально-побутового призначення "База відпочинку в селищі Лазурному", до складу якого входило наступне майно: вагон-будиночок (інв. № 046), щитові дерев'яні будиночки (інв. №№ 051, 052, 053, 054), більярд (інв. № 2155) та електрозварювальний апарат (інв. №1021), що підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів підприємства від 03.04.1995, складеним інвентаризаційною комісією, витягом з плану приватизації та актом оцінки вартості майна Городоцького орендного верстатобудівного заводу, затвердженим керівником Регіонального відділення ФДМ України по Хмельницькій області 21.06.1995.

16.05.2003 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області було видано наказ № 169 про затвердження переліку об'єктів групи Ж, які перебувають у державній власності та підлягають приватизації шляхом викупу балансоутримувачем - "База відпочинку", розташована за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне.

14.07.2003 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області, відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, затвердженого наказом ФДМ України від 14.08.2000р № 1693, Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р № 1554, було видано наказ № 230 про приватизацію вищевказаного об'єкта групи Ж державної власності - "База відпочинку", який не увійшов до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання "Говер", але знаходиться на його балансі.

В процесі підготовки до приватизації об'єкта "База відпочинку" в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області комісією у складі посадових осіб Відкритого акціонерного товариства "Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання "Говер" була проведена інвентаризація майна названого об'єкта, про що складено акт інвентаризації від 29.02.2004.

15.03.2004 керівником регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області було затверджено зведений акт інвентаризації майна, що знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства "Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання "Говер", але не увійшло до його статутного фонду, розташованого за адресою АДРЕСА_1, складений інвентаризаційною комісією станом на 31.01.2004, відповідно до якого до його складу входить наступне майно: вагон-будинок - 1 од., щитовий дерев'яний будинок - 4 од., більярдна - 1 од., більярд - 1 од., електрозварювальний апарат - 1од.

08.04.2004 на підставі матеріалів технічної інвентаризації та вищевказаного наказу від 14.07.2003 № 230 Херсонське державне бюро технічної інвентаризації зареєструвало за державою в особі регіонального відділення ФДМУ по Херсонській області право власності на нерухоме майно - базу відпочинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у складі наступних об'єктів: будинок літ. А - 114,3 м², будинок літ. Б - 115,5 м², будинок літ. В - 116,7 м², будинок літ. Г - 115,5 м², більярдна літ. Д - 77,1 м², будинок літ. Ж - 75,9 м², госп. будівля літ. З, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3298746 від 08.04.2004 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 3298781 від 08.04.2004.

Як вбачається з оціночних актів та матеріалів технічної інвентаризації об'єкта, виготовлених Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 05.08.2003, вказані споруди мають бетонний фундамент.

28.05.2004 керівником регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області було затверджено висновки суб'єкта оціночної діяльності, згідно з якими ринкова вартість оцінюваного об'єкта - "База відпочинку", що знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства "Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання "Говер", але не увійшло до його статутного фонду, у складі вище переліченого майна станом на 31.03.2004 становить 113 888, 20 грн.

29.06.2004 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання "Говер" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта групи Ж - "База відпочинку", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який складається з шести будинків: будинок літ. А - 114,3 м², будинок літ. Б - 115,5 м², будинок літ. В - 116,7 м², будинок літ. Г - 115,5 м², більярдна літ. Д - 77,1 м², будинок літ. Ж - 75,9 м², госп. будівля літ. З.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області та зареєстровано в реєстрі за № 1995. Зазначене в даному договорі державне майно було передано покупцеві від продавця за актом приймання-передачі № 16 від 01.07.2004.

В подальшому, Відкрите акціонерне товариство "Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання "Говер" за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 07.09.2004р здійснило продаж спірного об'єкта нерухомого майна - бази відпочинку Товариства з обмеженою відповідальністю "Говер", яке, в свою чергу, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 29.12.2004 здійснило подальший продаж спірного нерухомого майна ОСОБА_10.

Вищевказані договори купівлі-продажу на момент вирішення даного спору ніким не оспорено і недійсними в установленому законом порядку не визнано.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.03.2006 № 10128049, виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.08.2013р № 7820196, виданого Реєстраційною службою Скадовського районного управління юстиції Херсонської області, вбачається, що ОСОБА_10 зареєструвала за собою право власності на спірний об'єкт нерухомого майна на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу від 29.12.2004.

Таким чином, вбачається, що фізична особа - підприємець ОСОБА_10 і є власником спірних об'єктів нерухомості бази відпочинку на час розгляду даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Херсонського державного університету до фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 про усунення Херсонському державному університету перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 знести (демонтувати) належний їй об'єкт - "База відпочинку", що знаходиться на цій земельній ділянці, а саме: будинок літ. А - 114,3 м² (матеріал стін - дерево), будинок літ. Б - 115,5 м² (матеріал стін - дерево), будинок літ. В - 116,7 м² (матеріал стін - дерево), більярдну літ. Д - 77,1 м² (матеріал стін - цегла), будівлю літ. З (матеріал стін - металева), а також повернути земельну ділянку за належністю Херсонському державному університету.

В обґрунтування даних вимог прокурор посилається на статтю 125, частину 2 статті 152, статтю 212 Земельного кодексу України, абз. 15 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охоронною земель".

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий суд керувався положеннями статей 181, 235, 391 Цивільного кодексу України, а також приписами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України.

При цьому, суд посилався на те, що спірні об'єкти були тимчасово розміщені на території спортивно-оздоровчого табору "ІНФОРМАЦІЯ_1" на земельній ділянці, що належить Херсонському державному університету на праві постійного користування, за згодою його правопопередника - Херсонського державного педагогічного інституту ім. Н.К. Крупскої, не є об'єктами нерухомого майна, але Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області з порушенням законодавства були включені до переліку об'єктів групи "Ж" як нерухоме майно на підставі технічної документації, складеної Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, зареєстровані за Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області на праві власності як база відпочинку та у наступному приватизовані, в результаті чого ОСОБА_10, набувши право власності на зазначені об'єкти за договором купівлі-продажу, використовує їх для здійснення підприємницької діяльності та самовільно користується земельною ділянкою площею 0,9 га, на якій вони розташовані.

Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку - про відсутність правових підстав для задоволення позову, не погоджуючись з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Так, в силу статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в підпункті 2.31 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6, господарським судам для визначення правильності обрання позивачем способу захисту порушеного права необхідно розмежовувати встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов). У зв'язку з цим слід звернути увагу господарських судів на те, що основним критерієм у відповідному розмежуванні є наявність або відсутність протиправного характеру дій відповідача. За відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном.

Враховуючи вищезазначене, обставини правомірності дій регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області щодо приватизації державного майна - "База відпочинку", що перебувало на балансі Відкритого акціонерного товариства "Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання "Говер", але не увійшло до його статутного фонду, а також дій Херсонського державного бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області права власності на спірне нерухоме майно, можуть бути предметом дослідження й оцінки судом в інших справах за позовами зацікавлених осіб, які вважають свої права порушеними, з відповідним предметом та підставами позову, і не входять до предмета доказування у даній справі.

Відповідно, накази регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області від 16.05.2003р № 169, від 14.07.2003 № 230 та рішення Херсонського державного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області права власності на спірне нерухоме майно в судовому порядку незаконними не визнавалися та не скасовувалися.

Разом з тим, правовий аналіз матеріалів справи свідчить про те, що в ній не міститься належних і допустимих доказів, які б підтверджували висновки місцевого суду про те, що зазначені в інвентаризаційному описі основних засобів підприємства майнові активи - база відпочинку "Лазурне" є рухомим майном, кожний з яких мав статус окремого індивідуально визначеного об'єкта, оскільки дерев'яні будиночки та вагончик не пов'язані конструктивно з фундаментом, на якому їх встановлено. Навпаки, такі висновки спростовуються оціночними актами та матеріалами технічної інвентаризації об'єкта, виготовленими Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 05.08.2003.

Статтею 125 Земельного кодексу України імперативно встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з положеннями статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право постійного користування та право оренди земельної ділянки підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Разом з тим, належних доказів, які б підтверджували проведення Херсонським державним університетом державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 5,1188 га., на якій розміщений спортивно-оздоровчий табір "ІНФОРМАЦІЯ_1", прокурором та позивачами до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 13 Конституції України та статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При цьому, правові підстави набуття права власності визначено у главі 24 Цивільного кодексу України.

Згідно положень частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_10 набула право власності на спірне нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 29.12.2004, укладеного між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Говер", і її право власності на це майно зареєстровано у встановленому законом порядку 17.03.2006 Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, що підтверджується відповідним витягом наявним у справі, а також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №7820196 від 12.08.2013, виданим реєстраційною службою Скадовського районного управління юстиції Херсонської області.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На момент вирішення даного спору судом вищевказаний договір купівлі-продажу від 29.12.2004 в судовому порядку недійсним не визнано та державна реєстрація права власності на спірний об'єкт нерухомого майно за відповідачкою не скасована.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт, що фізична особа - підприємець ОСОБА_10 є належним власником спірного об'єкта нерухомого майна - бази відпочинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Висновок місцевого суду про те, що договір купівлі-продажу від 29.12.2004, як і решта договорів купівлі-продажу спірного майна від 29.06.2004, від 07.09.2004, містять ознаки удаваного правочину, не ґрунтується на матеріалах справи та є помилковим.

Так, відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Проте, належних доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що воля регіонального відділення Фонду державного майна по Херсонській області, Відкритого акціонерного товариства "Городоцьке верстатобудівне виробниче об'єднання "Говер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Говер" та ОСОБА_10 була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеними ними договорами, а також, що між ними настали інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені цими договорами, прокурором та позивачами до суду не подано, в матеріалах справи не міститься і судом не встановлено.

В силу статті 377 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент набуття відповідачкою права власності на спірне нерухоме майно, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент набуття відповідачкою права власності на спірне нерухоме майно, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб,які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в підпункті 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6, за змістом статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 Цивільного кодексу України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають.

Таким чином, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності та з урахуванням предмета доказування у справі з достовірністю встановлено факт правомірного набуття відповідачкою права власності на спірний об'єкт нерухомого майна - базу відпочинку, у зв'язку з чим вона набула права на відповідну земельну ділянку, на якій це майно розташоване. Відповідно, з виникненням права власності на спірні об'єкти нерухомого майна у фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 виникло право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання й прийняти відповідне рішення зобов'язана Лазурненська селищна рада, а тому за відсутності у відповідачки переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не можна стверджувати про самовільне зайняття нею земельної ділянки. Крім того, наявні у справі матеріали, і зокрема рішення Лазурненської селищної ради, свідчать про те, що відповідачкою вчиняються необхідні дії з метою належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна, що належить їй на праві власності.

За таких обставин, за відсутності протиправного характеру дій відповідачки, суд апеляційної інстанції дійшов вмотивованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову прокурора про усунення перешкод Херсонському державному університету у користуванні земельною ділянкою площею 0,0517 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна - база відпочинку, що належать відповідачці на праві власності, шляхом зобов'язання останньої знести (демонтувати) зазначений об'єкт, до складу якого входять дерев'яні будинки літ. А, Б, В, більярдна із цегли літ. Д та металева будівля літ. З

Відповідно до статті 111^{7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.}

^{Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.}

^{Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Херсонського державного університету залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у справі № 923/715/14 Господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді : М. Данилова

Т. Данилова