ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа № 908/3219/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури - Ногіна О.М., посвідчення № 008307 від 09.10.2012 р.;

від відповідача-1 - не з'явився,

від відповідача-2 - Грімова С.А., довіреність б/н від 22.09.2014 р., Заславець Є.Г. довіреність б/н від 15.01.2015.

від третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області - позивача (вх. № 38513/14 З/1-18) на рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі № 908/3219/14

за позовом: Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області м. Бердянськ Запорізької області в інтересах держави

до відповідача-1: Бердянської міської ради м. Бердянськ Запорізької області,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідністю "АКОС" м. Бердянськ Запорізької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, м. Запоріжжя

про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р., визнання незаконним та скасування п. 1.5 рішення Бердянської міської ради №17 від 05.04.2007 р., визнання незаконним та скасування п. 9 рішення Бердянської міської ради № 15 від 06.11.2008 р., визнання недійсними договору оренди землі від 09.10.2007 р., визнання недійсною додаткової угоди від 30.01.2009 р. про внесення змін до договору та зобов'язання повернути земельну ділянку;

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Бердянської міської ради та Товариства з обмеженою відповідністю "АКОС" про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р., визнання незаконним та скасування п. 1.5 рішення Бердянської міської ради №17 від 05.04.2007 р., визнання незаконним та скасування п. 9 рішення Бердянської міської ради № 15 від 06.11.2008 р., визнання недійсними договору оренди землі від 09.10.2007 р., укладеного між Бердянською міською радою та ТОВ "АКОС", визнання недійсною додаткової угоди від 30.01.2009 р. про внесення змін до договору; та зобов'язання ТОВ "АКОС" повернути земельну ділянку площею 0,109 га, яка розташована по вул. Горького, 22, у м. Бердянськ.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі № 908/3219/14 (суддя Кагітіна Л.П. ) у позові відмовлено повністю.

Рішення вмотивоване, зокрема, тим, що спірний акт - рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р. прийнято з додержанням вимог чинного на той час законодавства у межах компетенції органу, який його прийняв, у зв'язку з чим вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р. "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "АКОС" задоволенню не підлягають.

Відповідно не підлягають задоволенню вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення п.1.5 Бердянської міської ради № 17 від 05.04.2007 р. від 29.04.2004р. та п. 9 рішення Бердянської міської ради № 15 від 06.11.2008 р.

Позивач - Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області не погодився з рішенням місцевого господарського суду Запорізької області, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує вимогами ст. 19 Конституції України, ст. ст. 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 59. 60, 93, 123 Земельного кодексу України, ст. ст. 85, 88, 90 Водного кодексу України, ст. ст. 15, 16, 18, 31, 33 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Вважає , що всупереч ст. 123 Земельного кодексу України та ст. 15 Закону України "Про оренду землі" на момент прийняття рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004р. та укладення договору оренди землі від 24.06.2004р. відповідачем 1 не було надано дозволу на розроблення проекту відведення спірної земельної ділянки, що підтверджується листом відповідача 1 від 18.08.2014р.

Посилається на те, що не відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 15, 16 "Про оренду землі", ст. 123 Земельного кодексу України, а також позиції Вищого господарського суду України, викладеній в п.п. 2.14, 2.26 постанови Пленуму № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" висновки господарського суду першої інстанції про відсутність обов'язку органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, а також про те, що не існувало імперативної норми про надання такого дозволу у формі рішення.

Зазначає на те, що до прийняття спірного рішення від 29.04.2004 р. ТОВ «АКОС» використовувало земельну ділянку в м. Бердянськ по вул. Горького (в районі пам'ятника ''Рибакам") площею 0,0122 га на підставі договору оренди земельної ділянки від 18.02.2003р. Відповідно до розділу 1 вказаного договору межі її були перенесені в натуру.

Одночасно рішенням Бердянської міської ради від 29.04.2004 затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку за вказаною адресою значно більшою площею - 0,109 га, що відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" вимагає обов'язкового розроблення проекту її відведення з визначенням меж в натурі.

А відповідно до положень п. 34 ст. 26, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12 Земельного кодексу України виключно на пленарних засіданнях та у формі рішень вирішуються питання регулювання земельних відносин, у тому числі надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки для подальшої передачі її в оренду, якого не було.

Також, вважає, що господарським судом першої інстанції взагалі не надано оцінки доводам, щодо того, що в порушення ст. 123 Земельного кодексу України в затвердженому рішенням Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004р. проекті відведення містяться висновки природоохоронного органу та органу охорони культурної спадщини щодо земельної ділянки іншої площі, конфігурації та стану.

Посилається на те, що ТОВ "АКОС" на підставі договору оренди землі від 18.02.2003р. використовувало земельну ділянку в м. Бердянськ по вул. Горького (в районі пам'ятника "Рибакам") площею 0,0122 га для будівництва, розміщення та обслуговування культурно-торгового комплексу.

Під зазначену площу та конфігурацію земельної ділянки Міжрайонною державною екологічною інспекцією у м. Бердянськ та відділом культури виконавчого комітету Бердянської міської ради були видані висновки № 250 від 21.11.2002р. та № 147 від 11.12.2002р. відповідно, в яких зазначено, що земельна ділянка вільна від забудови та передається в оренду без права на будівництва капітальної будівлі.

Однак, відповідно до оскаржуваного рішенням Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004р та договору оренди землі від 24.06.2004р передано в оренду відповідачу 2 земельну ділянку за вищевказаною адресою значно більшою площею - 0,109 га., на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна -культурно-торговий комплекс, а також інші об'єкти інфраструктури.

А тому, на думку апелянта, рішення було прийняте господарським судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду (витяг з реєстру апеляційних скарг ( справ), які пройшли автоматичний розподіл) апеляційну скаргу призначено до розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 03.12.2014 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) розгляд справи відкладено на 13.01.2015 року, у зв'язку з неявкою судове засідання представників відповідачів та третьої особи.

15.12.2014 року на адресу суду надійшло клопотання від третьої особи - Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника , підтримує апеляційну скаргу та просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції.

12.01.2015 року на адресу суду надійшло клопотання від відповідача 1 - Бердянської міської ради про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника, проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) було задоволено клопотання представника відповідача 2 про продовження розгляду апеляційної скарги на п»ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 27.01.2015 року

13.01.2015 року на адресу суду надійшло клопотання від відповідача 2- Товариства з обмеженою відповідністю "АКОС" про прийняття додаткових доказів .

23.01.2015 року на адресу суду електронною поштою надійшло клопотання від відповідача 1- Бердянської міської ради про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника, проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

26.01.2015 року на адресу суду надійшло клопотання від третьої особи Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника , підтримує апеляційну скаргу та просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції.

Розпорядженням секретаря судової палати № 1 Харківського апеляційного господарського суду від 26 січня 2015 року для розгляду справи було сформовано колегію у складі : головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., у зв'язку з відпусткою судді Медуниці О.Є.

Представники відповідача 2 у судових засіданнях 13 та 27 січня 2015 року заперечують проти доводів апеляційної скарги, просять рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі № 908/3219/14 залишити без змін.

Свої заперечення обгрунтовують тим, що оспорюване рішення прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх істотних обставин, що мають значення для справи, підстав для його скасування не вбачають.

Представник апелянта в судових засіданнях 03.12.2014 року , 13 та 27 січня 2015 року підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідача 1 - Бердянської міської ради та третьої особи - Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області в судові засідання 03.12.2014 року , 13 та 27 січня 2015 року не з»явились, про день та час розгляду апеляційної скарги в апеляційній інстанції належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення № 61022 1399730 0, № 61022 1399731 8, № 610022 145467 0, № 61022 1405463 9, № 61022 1427310 0, за письмовими клопотаннями просять скаргу розглядати у відсутність представників.

Заслухавши усні пояснення прокурора та представників відповідача 2, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також, перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням двадцять третьої сесії Бердянської міської ради №37 від 29.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки" затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в короткострокову оренду за рахунок земель міста ТОВ "АКОС" земельну ділянку площею 0,109 га, розташовану по вул. Горького (в районі пам'ятника "Рибакам") для будівництва та обслуговування культурно-торгового комплексу, строком до 01.04.2007 р.

Договір оренди земельної ділянки, реєстраційний № 2016 визнано таким, що втратив чинність.

На підставі вказаного рішення двадцять третьої сесії Бердянської міської ради №37 від 29.04.2004р - 24.06.2004р. між Бердянською міською радою та ТОВ "АКОС" укладено договір оренди землі строком дії до 01.04.2007 р.

Вказаний договір зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 02.08.2004 р. за №2694.

Відповідно до п. 1.1 та 2.1 зазначеного Договору оренди від 24.06.2004 р., в строкове платне користування передається земельна ділянка загальною площею 0,109га для будівництва та обслуговування культурно-торгового комплексу, яка знаходиться в м. Бердянськ Запорізької області по вул. Горького (в районі пам'ятника "Рибакам").

Пунктом 3.1 вказаного Договору оренди від 24.06.2004 р.визначено строк дії договору - до 01.04.2007 р.

Рішенням вісімнадцятої сесії п'ятого скликання Бердянської міської ради № 17 від 05.04.2007 р. поновлено зазначений договір оренди земельної ділянки від 24.06.2004 р., межі якої визначено в натурі (на місцевості), та без зміни цільового призначення та передано в короткострокову оренду ТОВ "АКОС" земельну ділянку, площею 0,109 га, розташовану по вул. Горького, 22, для розміщення та обслуговування культурно-торгового комплексу, строком до 01.04.2012р.

На підставі рішення № 17 Бердянської міської ради від 05.04.2007 р., 09.10.2007р. між Бердянською міською радою та ТОВ "АКОС" було укладено договір оренди землі строком дії до 01.04.2012 р.

Договір зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької ДП "ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі вчинено запис від 19.12.2007 р. за №04076500492.

13.01.2009 р. між сторонами Договору укладено Угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, згідно з якою строк дії договору оренди продовжено до 09.10.2056 року.

Угоду зареєстровано у Бердянському районному відділі Запорізької ДП "ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі вчинено запис від 31.08.2009р. за №040426500323.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключно (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Зі змісту п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (з подальшими змінами та доповненнями) випливає, що відповідно до частини першої статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У статті 56 Закону України "Про прокуратуру" визначене поняття "прокурор".

Права прокурора стосовно подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України визначені статтею 37 названого Закону.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з частиною другою статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

В позові заступник Бердянського міжрайонного прокурора вказав, що Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області в силу закону не наділена повноваженнями щодо звернення до суду, тому Бердянський міжрайонний прокурор відповідно до ч.2 ст.29 ГПК України звертається до суду із вказаним позовом у якості позивача з метою захисту інтересів держави.

В обґрунтування позову прокурор стверджує, що допущені при прийнятті рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р. "Про передачу в оренду земельної ділянки" порушення, а саме: затвердження проекту відведення земельної ділянки та передання в короткострокову оренду за рахунок земель міста ТОВ "АКОС" земельної ділянки без прийняття рішення Бердянської міської ради про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту відведення землі, є достатньою підставою для визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради № 37 та як наслідок, підлягають скасуванню винесені на його підставі рішення Бердянської міської ради № 17 від 05.04.2007 р. та № 15 від 06.11.2008 р. Визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради № 37, за доводами прокурора, є підставою для визнання недійсними договору оренди від 09.10.2007 р. і додаткової угоди від 30.01.2009 р. та повернення земельної ділянки за належністю.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив на те, що рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р. "Про передачу в оренду земельної ділянки", яке оспорюється прокурором, є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для ТОВ АКОС", а отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те , що позивач, а в даному випадку - прокурор повинен був довести, що застосування до нього оспорюваного рішення має наслідком порушення його прав, свобод та інтересів , а в даному випадку - порушує інтереси держави.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ст. 26 вказаного Закону України виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до чинного законодавства.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до пункту 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, місцевим господарським судом було вірно встановлено, що земельна ділянка площею 0,109 га, яка розташована по вул. Горького (в районі пам'ятника "Рибакам"), що є предметом розгляду у справі, знаходяться в межах міста Бердянська, і тому повноваження щодо її розпорядження належать Бердянській міській раді.

Окрім того, як на підставу для визнання недійсним рішення Бердянської міської ради прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що в ході проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області перевірки щодо додержання вимог земельного законодавства при наданні в користування земельної ділянки в оренду ТОВ "АКОС", (акт перевірки № 0035 від 17.07.2014 р.), було встановлено, що проект землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ "АКОС" земельної ділянки площею 0,109 га, розташованої по вул. Горького (в районі пам'ятника "Рибакам") не містить рішення Бердянської міської ради про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту відведення земельної ділянки, що на думку апелянта є порушенням вимог ч. 5 ст. 123 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час винесення рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р.) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час винесення рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України та статтею 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час винесення рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У частині 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час винесення рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р.) закріплено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення, в порядку, встановленому ст. ст. 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час винесення рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р.) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

За приписами ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час винесення рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р.) особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

У частині 4 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення № 37 від 29.04.2004 р.) зазначено на те, що передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

За змістом пунктів 5, 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р.), на порушення яких вказує апелянт, відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Отже, як було вірно зазначено місцевим господарським судом, визначений частинами 5,6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р.), порядок застосовується до передачі в оренду землі лише у випадку передачі земельної ділянки в оренду зі зміною її цільового призначення та із земель запасу під забудову.

Також, господарський суд першої інстанції, виходячи із системного аналізу норм земельного законодавства, що були чинними на час винесення Бердянською міською радою оскаржуваного рішення № 37 від 29.04.2004 р., дійшов вірного висновку про те, що передача земельної ділянки в оренду, межі якої не визначені в натурі (на місцевості), повинна проводитися з розробленням проекту землеустрою, а також, що законодавцем на момент прийняття спірного рішення, не було визначено обов'язку органу місцевого самоврядування (окрім вищезазначених випадків) в частині надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, як не встановлювалося і форми надання такого дозволу.

Також, господарським судом першої інстанції було вірно зазначено на неможливість застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 677, якою затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, оскільки зазначена постанова була прийнята вже після винесення рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні господарського суду першої інстанції досліджувався оригінал затвердженого проекту відведення спірної земельної ділянки.

Про встановлення та погодження зовнішньої межі спірної земельної ділянки також свідчать наявні у матеріалах справи копії: акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 13.04.2004р.; акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 25.07.2007р..

Вказані акти є невід'ємними частинами відповідних договорів оренди спірної земельної ділянки, межі земельної ділянки площею 0,109 га по вул. Горького, 22 в м. Бердянськ Запорізької області на момент винесення рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р., № 17 від 05.04.2007р. та № 15 від 06.11.2008 р. були встановлені та погоджені.

Як було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, спірне рішення Бердянської міської ради від 29.04.2004 р. було прийнято з врахуванням того, що договір оренди земельної ділянки від 18.02.2003 р., який раніше посвідчував право користування спірною земельною ділянкою ТОВ "АКОС", реєстраційний № 2016, визнано таким, що втратив чинність, а цільове призначення відповідної спірної земельної ділянки не змінювалося.

Отже, організація нового об'єкту землеустрою не здійснювалася , а відбулося лише коригування площі земельної ділянки, яка вже була надана у користування.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що при передачі спірної земельної ділянки ТОВ "АКОС" змінилося її цільове призначення .

Також, неможливо погодитись із посиланнями апелянта на порушення при прийнятті оскаржуваного рішення положень Водного кодексу України.

Зі змісту ст. 88 Водного кодексу України та пунктів 4, 5, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996р. № 486, випливає, що фактичні розміри і межі прибережних захисних смуг на землях міст і селищ міського типу існують не в силу їх законодавчого закріплення. Для визначення, встановлення та закріплення розміру та меж водоохоронної зони, як і прибрежної захисної смуги та, як наслідок, віднесення цієї категорії до земель водного фонду, законодавством визначено певний порядок, який полягає у розробці відповідного проекту та виділення на його підставі земель водоохоронних зон та прибережних захисних смуг з урахуванням існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Окрім того, рішенням сесії Бердянської міської ради від 07.07.2011р. № 37 затверджена Програма з впровадження заходів щодо збереження, охорони, відтворення та раціонального використання земельних ресурсів міста Бердянськ на 2011-2015 роки. Рішенням сесії Бердянської міської ради від 18.07.2014р. № 25 до Програми внесені зміни. Складовими частинами комплексу робіт і заходів Програми визначено, зокрема, визначення розміру та встановлення меж прибережної захисної смуги вздовж Азовського моря в межах міста Бердянськ, термін виконання робіт - 2013-2015 роки.

Відповідно до висновку про екологічну оцінку стану земельної ділянки для обґрунтування природоохоронних заходів на об'єкті та технічну документацію із землеустрою стосовно спірної земельної ділянки, категорія земель спірної земельної ділянки - землі сельбищної зони.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту того, що спірна земельна ділянка входила до прибережної захисної смуги і, відповідно до земель водного фонду України, а отже, за таких обставин, застосування положень Водного кодексу України в даному випадку є безпідставним.

А тому, господарським судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що спірний акт (рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р.) прийнято з додержанням вимог чинного на той час законодавства у межах компетенції органу, який його прийняв, у зв'язку з чим вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради № 37 від 29.04.2004 р. "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "АКОС" задоволенню не підлягають.

Також, відповідно не підлягають задоволенню і вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення п.1.5 Бердянської міської ради № 17 від 05.04.2007 р. від 29.04.2004р. та п. 9 рішення Бердянської міської ради № 15 від 06.11.2008 р.

Також, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу посилання апелянта на порушення вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" при прийнятті Бердянською міською радою рішення № 15 від 06.11.2008р. та укладенні додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі .

Вказаними правовими нормами передбачено переважне право орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "АКОС" звернулося з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки 15.01.2007р., - до закінчення строку дії спірного договору оренди , продовжуючи використовувати спірну земельну ділянку та належним чином виконуючи обов'язки орендаря про що, зокрема, свідчить акт звірки фінансового управління № 709.

За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 вказаної норми).

Стаття 203 зазначеного Кодексу передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У пункті 2 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено , що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до пунктів 2.24, 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з подальшими змінами і доповненнями,) для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення.

Окрім того, спеціальним законом, що регулює правовідносини з оренди землі, є Закон України "Про оренду землі"; за частиною 1 статті 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сферах використання земельних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Отже, положення Цивільного кодексу України застосовуються до відносин з оренди земельних ділянок, якщо з Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" не вбачається наявність іншого, спеціального регулювання.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, серед яких, зокрема, об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, та існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом оспорювані правочини - договір оренди землі від 09.10.2007 р. та угода від 30.01.2009 р., було укладено на підставі прийнятого Бердянською міською радою рішення № 37 від 29.04.2004р. "Про передачу в оренду земельної ділянки", яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в короткострокову оренду за рахунок земель міста ТОВ "АКОС" земельну ділянку площею 0,109 га, розташовану по вул. Горького (в районі пам'ятника "Рибакам") для будівництва та обслуговування культурно-торгового комплексу. Рішеннями Бердянської міської ради № 17 від 05.04.2007 р. та № 15 від 06.11.2008 р. поновлено договір оренди та продовжено строк його дії.

Отже, оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

А тому, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо прийняття до уваги того факту, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно ТОВ "АКОС", яке належить останньому на праві власності, про що свідчить Свідоцтво про право власності від 02.03.2003 р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1380588 від 02.09.2003р. та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 20593565 від 16.04.2014р. ( в копіях).

За статтею 120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля, споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, за власником нерухомого майна зберігається право користування земельною ділянкою під ним.

Відповідна правова позиція викладена в п.2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

А тому, на думку колегії суддів, господарським судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що повернення відповідачем-2 до комунальної власності спірної земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, що належать йому на праві власності є фактично неможливим.

Також, колегія суддів вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що в спірних правовідносинах строк позовної давності пропущений не був.

Зазначений висновок обґрунтований ст. 19 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», ст.ст.257,258, 261 ЦК України, правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 16.12.2009 р. по справі № 44/53пд.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, які відповідають фактичним обставинам справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі № 908/3219/14 - без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу - Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.10. 2014 року у справі № 908/3219/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 29.01.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.