ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

ВСТАНОВИЛА:

Відділ освіти Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради (далі по тексту позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання незаконними та скасування рішення №067 від 29.03.2007р. Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту відповідач-1) та першої податкової вимоги №1/721 від 28.04.2007р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі по тексту відповідач-2).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2007р. у справі № А37/364-07 в задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що згідно з Порядком погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005 р. N934, страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на виплати не нараховуються, починаючи тільки з червня 2006р..

Позивач, у грудні 2005р., квітні та травні 2006р. на суми погашення заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту», педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів, страхові внески до фонду не нараховував.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року N 2240-III, за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Оскільки позивачем нараховані відповідачем-1 страхові внески та штрафні санкції добровільно сплачені не були, ці суми перетворилися в податковий борг, а тому відповідач-2 цілком правомірно здійснив заходи з погашення такого боргу шляхом направлення податкової вимоги.

Не погоджуючись із прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач, вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на приписи ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року N 2240-III, статті 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року N 2213-III, базою для нарахування страхових внесків до Фонду є суми фактичних витрат на оплату праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.

Згідно із Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів», такі виплати визнані кредиторською заборгованістю Державного бюджету України та відображаються у формах бухгалтерського обліку, як кредиторська заборгованість, і до сум фактичних виплат на оплату праці не включаються.

Нарахування на кредиторську заборгованість державного бюджету страхових внесків не передбачено.

З цих підстав, просить постанову господарського суду Дніпропетровської області у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та наполягали на задоволенні вимог апеляційної скарги.

Відповідач-1, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив всі обставини справи і виніс законне рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

В судовому засіданні представники відповідача-1 та відповідача-2 просили суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду у даній справі - без змін.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суть спору.

Уповноваженими фахівцями Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у березні 2007 року проведена перевірка Відділу освіти Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради з питань повноти нарахування, своєчасності перерахування до Фонду страхових внесків і використання коштів Фонду за період з 01.01.2006р. по 01.01.2006р..

В акті перевірки від 14.03.2007р. (а.с.19-32) зазначено, що у грудні 2005р., квітні-травні 2006р. позивачем проведено нарахування та погашення реструктуризованої заборгованості за 1997-1999р.р у сумі 627 831,57 грн.. Ці виплати, які погашені працюючим особам, відносяться до фонду додаткової заробітної плати та до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, і на них мають нараховуватися та утримуватися страхові внески. Під час заповнення звіту по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за 1 півріччя 2006р. позивачем не відображені суми, з виплат погашення реструктуризованої заборгованості, недораховано страхових внесків на загальну суму 23940,20 грн..

На підставі акту перевірки, 29.03.2007р. керівником Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення №067 про застосування та зарахування до бюджету Фонду сум фінансових (штрафних) санкцій, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( а.с. 43).

За порушення вимог статті 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», позивачу донараховано страхових внесків - 23940,20 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100% заниженої (прихованої) суми ФОП - 627 831,57 грн..

Оскільки в добровільному порядку зазначені суми позивачем сплачені не були, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було видано першу податкову вимогу №1/721 від 28.04.2007р. (а.с. 52).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача-1, та заявленою податковою вимогою відповідача-2 позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх незаконними та скасування.

За змістом статті 57 Закону України «Про освіту», Держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам: виплати надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи, допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Виплати, з огляду на приписи статті 2 Закону України «Про оплату праці», відносяться до фонду оплати праці.

Законом України від 9 вересня 2004 року N 1994-IV «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів» врегульовано правовідносини, що склалися у зв'язку з не фінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту».

Згідно зі ст.ст.1,5 цього Закону, вказані виплати визнані кредиторською заборгованістю державного бюджету.

Кредиторська заборгованість погашається працівникам щомісяця разом з виплатою поточної заробітної плати.

Водночас, визнання цих виплат кредиторською заборгованістю державного бюджету не змінює їх природи.

З огляду на приписи ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», статті 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», базою для нарахування страхових внесків до Фонду є суми фактичних витрат на оплату праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Аналогічні приписи містить Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266.

Відповідно до п. 4 Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005 р. N 934, відрахування, передбачені законодавством, з виплат здійснюються в установленому порядку.

Тільки Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. N 745 «Деякі питання, пов'язані із сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка набрала чинності з моменту опублікування 02.06.2006р, доповнено Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005 р. N 934, пунктом 3-2 такого змісту:

«Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на виплати не нараховуються».

Встановлено, що до сум фактичних витрат на оплату праці (для роботодавців) чи сум оплати праці (для найманих працівників), що обчислюються відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266, не включаються суми виплат, що здійснюються згідно із Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів».

Позивачем не нараховані і не перераховані страхові внески по статті 57 на ФОП за період грудня 2005р., квітня-травня 2006р.. Загальна сума не перерахованих страхових внесків становить 23940,20 грн..

Таким чином, донарахування відповідачем страхових внесків в зазначеній сумі слід визнати обґрунтованим.

Водночас, у відповідності з абз. 4 п. 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати.

При вирішенні питання про правомірність стягнення санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Отже, відповідальність за абз. 4 п. 1 статті 30 Закону може наставати лише за наявності сукупності таких обов'язкових умов: коли внески, які не сплачено, передбачені законодавством (варто зазначити, що однією з вимог верховенства права, виведених Європейським судом з прав людини, є вимога про якість закону); та за наявності умислу на приховування від сплати внесків, про що може свідчити, наприклад, перекручування звітності, навмисне неправильне обчислення тих сум, що підлягають сплаті, та інше.

Відтак, не можуть бути застосовані штрафні (фінансові) санкції до особи, яка діяла у відповідності із роз'ясненнями, що містяться у спільному листі Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України від 30.11.2005р. №1/9-681 та № 31-17000-025/25800, де, зокрема, і було рекомендовано закладам освіти не нараховувати страхові внески до Фонду на суми погашення кредиторської заборгованості педагогічним і науково-педагогічним працівникам із виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Особа, яка не мала наміру ухилитися від сплати обов'язкових платежів, а не сплатила їх з інших причин, може бути притягнута лише до встановленої законом адміністративної відповідальності за порушення, пов'язані з обчисленням і сплатою цих платежів.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку суб'єкт владних повноважень - відповідач по справі, приймаючи рішення стосовно нарахування позивачу штрафних санкцій та пені, діяв без дотримання принципів розсудливості та рівності перед законом, допустивши несправедливу дискримінацію, не обґрунтувавши чи був наявний умисел позивача на вчинення таких дій, а обмежився лише посиланням на норму закону, яка передбачає можливість застосування таких санкцій, а тому, колегія суддів вважає, що рішення відповідача про стягнення штрафних санкцій прийнято без врахування вищезазначених принципів.

Враховуючи вищезазначені обставини, норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача обґрунтована і підлягає частковому задоволенню, а постанова господарського суду підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, та враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної справи, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Так, оскаржуване рішення відповідача-1 необхідно визнати протиправним та скасувати в частині застосування до позивача штрафних санкцій на суму 627831,57 грн., з огляду на що, підлягає скасуванню і перша податкова вимога відповідача-2 в частині зарахування до суми податкового боргу вказаних штрафних санкцій, в задоволенні ж іншої частини позову слід відмовити.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.3 ч.1 ст. 198, п.3 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу освіти Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради задовольнити частково .

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2007р. у справі № А37/364-07 - скасувати.

Позовні вимоги Відділу освіти Жовтневої районної місті Дніпропетровську ради - задовольнити частково .

Визнати протиправним та скасувати рішення № 067 від 29.03.2007р. виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в частині застосування штрафних санкцій в сумі 627 831 грн. 57 коп..

Скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 28.04.20087р.. № 1/721 в частині зарахування до суми податкового боргу штрафних санкцій у розмірі 586 783 грн. 21 коп..

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити .

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення її у повному обсязі до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

У повному обсязі постанова складена 28.07.2009р..

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: О.В. Юхименко

М.В. Мірошниченко