У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.,

суддів:

Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України в особі Головного управління Держземагенства у Вінницькій області до Калинівської районної державної адміністрації, ОСОБА_5 про визнання недійсними та скасування розпоряджень голови Калинівської районної державної адміністрації, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 18 липня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України в особі Головного управління Держземагенства у Вінницькій області звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним (недійсним) та скасувати розпорядження голови Калинівської районної державної адміністрації від 3 квітня 2012 року № 147, яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо передачі в оренду земельних ділянок резервного фонду та запасу для ведення фермерського господарства загальною площею 444,9101 га в адміністративних межах Нападівської та Пиківської сільських рад; визнати незаконним (недійсним) та скасувати розпорядження голови Калинівської районної державної адміністрації від 29 серпня 2012 року № 382, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_5 в оренду земельних ділянок резервного фонду та запасу для ведення фермерського господарства загальною площею 444,9101 га в адміністративних межах Нападівської та Пиківської сільських рад; визнати недійсним укладений 30 серпня 2012 року між Калинівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5 договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення - для ведення фермерського господарства, які знаходяться на території Пиківської сільської ради за межами населеного пункту с. Шепіївка загальною площею 123,0617 га; визнати недійсним укладений 30 серпня 2012 року між Калинівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_5 договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення - для ведення фермерського господарства, які знаходяться на території Нападівської сільської ради за межами населеного пункту с. Мончинці та с. Нападівка загальною площею 321,8484 га; зобов'язати ОСОБА_5 повернути земельні ділянки резервного фонду та запасу загальною площею 444,9101 га в адміністративних межах Нападівської та Пиківської сільських рад Калинівського району у власність держави в особі Головного управління Держземагенства у Вінницькій області.

Позов мотивовано тим, що земельні ділянки виділені ОСОБА_5 для створення фермерського господарства незаконно, оскільки останній не має вищої освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі та практичного досвіду зайняття сільськогосподарською діяльністю. Згідно ч.7 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки громадянам для ведення фермерського господарства надаються єдиним масивом. Згідно ж проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства в оренду відведено 16 земельних ділянок на території Нападівської сільської ради та 6 земельних ділянок на території Пиківської сільської ради Калинівського району, про що у вересні 2012 року складено 22 акти про перенесення в натуру меж земельних ділянок та передачу на зберігання межових знаків. Таким чином, оспорювані розпорядження голови Калинівської районної державної адміністрації видані з порушенням вимог ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», що є підставою для визнання їх незаконними та скасування.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 18 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2014 року, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п.1 ч.І ст.205 ЦПК України.

Заступник прокурора Вінницької області, не погоджуючись з даними ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, закриваючи провадження у справі виходив з того, що дана справа не підсудна суду загальної юрисдикції і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідачами у справі є Калинівська районна державна адміністрація, яка є суб'єктом владних повноважень та фактично осопрюється законність створення юридичної особи - фермерського господарства «Фермерленд» та відповідно його ліквідація, внаслідок чого будуть порушені права та інтереси юридичної особи, засновником якої є ОСОБА_5, тому справа не підсудна суду загальної юрисдикції. Фактично позов пред'явлено до ОСОБА_5 не як до фізичної особи, а як до Фермерського господарства, оскільки оспорюється незаконність його створення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів з наступних підстав.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7, зі змінами, внесеними 19 березня 2010 року, земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов'язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо розглядаються за правилами цивільного судочинства. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі про надання чи продаж із земель державної або комунальної власності земельної ділянки для розширення господарства, підсудні господарським судам.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року № 3, земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Згідно з п. п. 21, 27 цієї ж постанови пленуму, якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК України.

Враховуючи положення статті 1 ЦПК України та статті 2 КАС України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Отже, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Незважаючи на те що стороною у справі є фактично суб'єкт владних повноважень, вищевказаний спір не є публічно-правовим, оскільки виникає із цивільно-правових відносин.

Крім того, між сторонами відсутня така ознака публічно-правового спору, як підпорядкування одного учасника відносин іншому.

Однією із позовних вимог є визнання недійсними розпоряджень Калинівської РДА про надання дозволу громадянину ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою щодо передачі в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства з мотивів невідповідності документів, поданих заявником, вимогам ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» у частині відсутності належних документів, що посвідчують отримання заявником освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі чи наявність досвіду роботи у сільському господарстві.

ОСОБА_5, як фізичній особі, розпорядженням голови Калинівської районної державної адміністрації від 3 квітня 2012 року № 147 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок орієнтовною площею 432,84 га.

Розпорядженням Калинівської районної державної адміністрації від 29 серпня 2012 року № 382 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок ОСОБА_5 на території Пиківської сільської ради з визначеною площею - 123,0617 га та на території Нападівської сільської ради з визначеною площею 321,8484 га для ведення фермерського господарства.

Як вбачається із змісту розпоряджень, земельні ділянки надавались за заявою громадянина ОСОБА_5 для створення ним фермерського господарства.

Позовні вимоги заявлені саме до громадянина - фізичної особи ОСОБА_5

При цьому, вимог про ліквідацію фермерського господарства прокурор не заявляв, питання про надання оцінки законності створення фермерського господарства перед судом не ставив.

Районна державна адміністрація, реалізуючи право розпоряджатися земельною ділянкою, відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

У даному випадку учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - районна державна адміністрація - владних управлінських функцій не здійснювала.

Зазначені обставини залишилися поза увагою судів як першої, так і апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо непідвідомчості даного спору цивільній юрисдикції, у зв'язку із чим, помилково закрив провадження у справі, роз'яснивши позивачу його право звернення до адміністративного суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд, в порушення вимог ст. ст. 214, 303 ЦПК України не взяв до уваги характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, та дійшов помилкового висновку про залишення рішення суду першої інстанції без зміни.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст.ст.336, 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 18 липня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2014 року скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

О.С. Ткачук

судді

В.С. Висоцька

В.М. Колодійчук

О.В. Умнова

І.М. Фаловська