УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2199/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/92/К/15 суддя Строгова Г.Г.

Категорія - 47 ( 1 ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Зубакової В.П.

суддів: Бондар Я.М., Соколан Н.О.

при секретарі: Трофименко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 та представника позивача Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області - ОСОБА_6 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Особи які беруть участь у розгляді справи:

позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8,

відповідач ОСОБА_7, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року ОСОБА_6, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_3 та Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Свої позовні вимоги представник позивачів обґрунтував тим, що в користуванні ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, яку вона отримала у спадок після смерті чоловіка.

22 червня 2013 року комісією Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області було встановлено, що відповідачами самовільно закритий проїзд до гаража ОСОБА_3 шляхом встановлення металевого гаража на землях загального користування, які знаходяться між домоволодіннями №17 (домоволодіння відповідачів) та №17а (домоволодіння позивача).

Крім того, відповідачами на вказаній території викопано ями під встановлення стовпів для огорожі та покладено стовп у вигляді бордюру, що перешкоджає ОСОБА_3 доступу до її домоволодіння.

Посилаючись на викладене, просив суд: зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за власний рахунок демонтувати та прибрати з земельної ділянки загального користування, яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради між житловими будинками № 17 та АДРЕСА_1 металевий гараж (будку) та огорожу, встановлені незаконно, та відновити первісний стан земельної ділянки, а також зобов'язати відповідачів прибрати стовп у вигляді бордюру, який перешкоджає проходу до двору ОСОБА_3, та стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності в інтересах Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, та позивач ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи.

Так, судом не було враховано положень ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", згідно якого спірна земельна ділянка відноситься до об'єкту благоустрою та є власністю позивача Лозуватської сільської ради.

Суд не спростував жодного доводу позивача та не відобразив у рішенні суду про те, що у справі проводилось виїзне судове засідання де було встановлено факт повного перекриття ОСОБА_7 під'їзду до гаражу ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_2 за даними земельно-шнурової книги користується 0,15 га, однак фактично зайняла 0,26 га, що є незаконним.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_7 та представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 зазначають, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_6, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, відповідача ОСОБА_7 та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8, які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що домоволодіння №17 та АДРЕСА_1 є сусідніми та межують одне з одним.

Власником домоволодіння АДРЕСА_1 був ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7, 8), у зв'язку з чим його дружина ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги спадкування за законом, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2013 року, посвідченого державним нотаріусом Криворізької районної державної нотаріальної контори Деркач Я.В. (а.с. 55, 56), є власником 1/2 частини зазначеного домоволодіння.

Співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 є відповідач по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (а.с. 38-39).

Відповідно до акту обстеження неприватизованих земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 22.06.2013, комісією у складі депутатів Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області встановлено, що ОСОБА_7, який є сином ОСОБА_2, встановив металевий гараж на землях загального користування (а.с.3).

На підставі зазначеного акту ОСОБА_2 та ОСОБА_11 було направлено припис Лозуватської сільської ради Криворізького району про звільнення ділянки земель загального користування від металевого гаражу, який стоїть за межами домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 111).

При проведенні перевірки щодо виконання припису Лозуватської сільської ради, 11 липня 2013 року комісією депутатів Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області було встановлено факт його невиконання, а також виявлено, що на земельній ділянці викопані ями під встановлення стовпів під огорожу та покладено стовп у вигляді бордюру, який перешкоджає проходу до двору ОСОБА_3 (а.с. 4).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачами не доведено порушення їх прав з боку відповідачів та факт наявності між домоволодіннями №17 та АДРЕСА_1 земель загального користування, які були самовільно зайняті відповідачами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Заборонено приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (ст. 131 ЗК України).

Крім того, статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до вимог ст.22 ЗК України, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Порядок видачі державних актів про право власності на земельну ділянку регулюється Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності не земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 4 травня 1999 року № 43.

Відповідно до п. п. 1 .12, 1.13 цієї Інструкції складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка та затвердженим в установленому законом порядку відведення цієї ділянки.

Складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Докази про належне оформлення права власності на земельну ділянку під домоволодіння АДРЕСА_1 та будь-які відомості про виділення земельної ділянки для користування в матеріалах справи відсутні, на даний час ніяких правовстановлюючих документів на земельну ділянку позивачем ОСОБА_3 виготовлено не було, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачами права позивача ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду про правомірне користування ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,15 га, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_2, що узгоджується з приписами ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу Української РСР (в редакції від 08.07.1970 року) та підтверджується свідоцтвом на будівництво домоволодіння, видним виконкомом Криворізької районної ради на підставі рішення Лозуватської сільської ради №2 від 10.02.1971 року на чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_13 (а.с. 32) і актом відводу земельної ділянки в натурі від 12.02.1971 року (а.с. 33), якими встановлено право безтермінового користування цією земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 фактично користується земельною ділянкою площею 0,26 га, колегією суддів відхиляються за недоведеністю, як такі, що не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Відповідно до вимог ст.16 ч.4,5 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000р., проект розподілу території є основною для визначення меж земельних ділянок на територіях існуючої забудови для розташування будинків і споруд, розроблення відповідної землевпорядної документації та оформлення в установленому законодавством порядку правоустановлюючих документів власникам, співвласникам, орендарям, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі. Площі окремих земельних ділянок та територій при розробленні проекту розподілу території визначаються з урахуванням державних будівельних норм і детального плану території ( проекту забудови території).

Оскільки, згідно викопіровок генерального плану с. Лозуватка по вул. Леніна, розробленого на основі матеріалів топозйомки, виконаної інститутом "Укрвостокгиинтиз" в 1988 році, та схематичного плану с. Лозуватка (а.с . 78-80) та пояснень свідка в.о. головного архітектора Криворізького району Дніпропетровської області ОСОБА_14, між домоволодіннями №17 та АДРЕСА_1 відсутні землі загального користування, а позивачами, ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, цього не спростовано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Посилання в апеляційній скарзі на положення ст. 107 ЗК України та ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" є необґрунтованим, оскільки ст. 107 ЗК України врегульовано порядок відновлення меж земельних ділянок, що не є предметом даного спору, а ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" надано перелік земель, які відносяться до земель загального користування, а, як вірно встановлено судом першої інстанції, між домоволодіннями №17 та АДРЕСА_1 відсутні землі загального користування.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції виїзного судового засідання, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правомірно зазначено, що позивачем ОСОБА_3 не наведено належних доказів щодо наявності підстав для демонтажу металевого гаражу (будки), огорожі, та стовпа у вигляді бордюру.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстав, передбачених законом, для скасування рішення суду немає, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 та представника позивача Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання

нею законної сили.

Головуючий :

Судді: