Справа № 539/34/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Волювача О. В.

при секретарі - Джадан І.В.

за участю прокурора - Логвиненка Д.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лубнах цивільну справу за позовом Лубенського міжрайонного прокурора в інтересах виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Лубенський міжрайонний прокурор звернувся в суд в інтересах виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів .

Позовну заяву мотивував тим, що відповідно до Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладається обов'язок представництва інтересів держави в суді у випадках визначених законом.

Так, рішенням Лубенського міськрайонного суду від 07.07.2014 року по справі №539/1761/14-ц поновлено на роботі ОСОБА_2 на посаді завідуючої військовим обліком бюро виконкому Засульської сільської ради та стягнуто на її користь з виконавчого комітету Засульської сільської ради 4628 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виконавчим комітетом Засульської сільської ради 25.07.2014 року проведено виплату коштів за вищевказаним рішенням суду ОСОБА_2 в сумі 4628 грн. 40 коп.

Згідно ст. 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до вимог ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, прохає суд стягнути з відповідачки на користь виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району кошти, виплачені ОСОБА_2 згідно рішення Лубенського міськрайонного суду від 07.07.2014 року в сумі 4628 грн. 40 коп.

В судовому засіданні прокурор Логвиненко Д.Є. заявлені в позові вимоги підтримав, прохає їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 проти позову заперечує, вважає що Лубенська міжрайонна прокуратура є не належним позивачем. При виконанні рішення суду ніяких порушень матеріальних або інших інтересів держави чи загрози її інтересам немає. Так, суд не прийняв рішення покласти на службову особу обов'язок покрити шкоду, заподіяну місцевому бюджету Засульської сільської ради у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу виконавчим комітетом Засульської сільської ради. Крім того, вважає, що Засульська сільська рада, яка відповідно до ст. 1 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», наділена правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення, не скористалася своїм законним правом зворотної вимоги до т.в.п. сільського голови ОСОБА_1 і не приймала рішення про відшкодування нею шкоди, завданої місцевому бюджету внаслідок її незаконних дій. Прокурор не може перебирати на себе право, надане законом сільській раді чи сільському голові на використання зворотної вимоги. Тим більше, що ні т.в.п. сільського голови, ні сільська рада не зверталися до Лубенського міжрайонного прокурора з вимогою представляти їхні інтереси чи інтереси Засульської територіальної громади в суді.

Виконавчий комітет Засульської сільської ради належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про що свідчить поштове повідомлення (а.с.9).

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок здійснювати представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 361 ЗУ «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави. Поняття «інтереси держави» є оціночним у кожному конкретному випадку, прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно ч.2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що Лубенський міжрайонний прокурор має право звернення в суд з даним позовом.

Судом встановлено, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07.07.2014 року яке набрало законної сили 24.11.2014 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до виконавчого комітету Засульської сільської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно рішення суду ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді завідуючої військовим обліком бюро виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області з 22.04.2014 року та стягнуто з відповідача на користь позивача 4628 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2014 року по 07.07.2014 року. Стягнуто з відповідача на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору (а.с.11-12).

При цьому, вищевказаним рішенням суду встановлено, що згідно розпорядження №125 -к від 05.11.2012 року ОСОБА_2 прийнята на посаду завідуючої військовим бюро виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Через неприязні стосунки з т.в.п. сільського голови ОСОБА_1 22.04.2014 року ОСОБА_2 написала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням на підставі ст..38 КЗПП України з посади завідуючої військовим обліковим бюро виконкому Засульської сільської ради, яку подала близько 11 години цього ж дня.

В кінці цього дня , 22.04.2014 року ОСОБА_2 подала нову заяву про відкликання попередньої її заяви про звільнення, зареєструвавши її у секретаріаті Засульської сільської ради. Незважаючи на відкликання заяви про звільнення в той же день 22.04.2014 року було видане розпорядження №45-к т.в.п. сільського голови ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади за власним бажанням у відповідності зі ст. 38 КЗПП України з 22.04.2014 року .

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до довідки т.в.п. сільського голови ОСОБА_1 на виконання вищевказаного рішення Лубенського міськрайонного суду 25.07.2014 року одночасно із заробітною платою ОСОБА_2 було виплачено 4628 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.6).

Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування, при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку встановленому законом.

Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України.

Згідно ст. 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» шкода заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов»язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 8 ст. 134 КЗпП України, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної установі у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу, покладається на службову особу, за наказом якої звільнення працівника здійснено з порушенням закону. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини. При цьому винна в незаконному звільненні особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини установі.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що кошти виплачені на користь ОСОБА_2 в рахунок оплати часу вимушеного прогулу, підлягають стягненню з відповідачки, оскільки нею був виданий наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи суд вважає, що позов підлягає задовольню.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 121 Конституції України, ст. 361 ЗУ «Про прокуратуру», ст. 24 ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.ст. 1, 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 ст. 134, 237 КЗпП України, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст.ст. 1166, 1191 ЦК України, ст.ст. 45, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Лубенського міжрайонного прокурора в інтересах виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Засульської сільської ради Лубенського району кошти виплачені ОСОБА_2 згідно рішення Лубенського міськрайонного суду від 07.07.2014 року в сумі 4628 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Волювач О. В.