ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 р.

Справа № 876/15523/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 р. по справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування припису та постанови,-

встановив:

02.09.2013 р. позивач - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до суду із позовом до відповідача - Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування припису і постанови.

У позовній заяві просить суд : визнати протиправними дії відповідача щодо внесення записів у розділ 1 «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 06.08.2013 р. № 0634; визнати протиправним та скасувати припис, який є частиною акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 06.08.2013р. № 0634; визнати протиправною та скасувати постанову від 09.08.2013 р. № 0150.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 06.08.2013 року відповідачем було проведено позапланову перевірку ДТГО «Львівська залізниця» (пл. Двірцева, 1, м. Львів, відокремлений підрозділ «Вокзал станції Львів»), в ході якої було виявлено порушення, а саме, що позивачем не відведені спеціальні місця для куріння та не розміщено наочної інформації відповідно до вимог Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», за що до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 1000,00 грн. З цими порушеннями позивач не згідний, вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, прийняті без врахування всіх обставин.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області до акта перевірки №0634 від 06.08.2013 року. Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області №0150 від 09.08.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що порушення, зазначені в акті перевірки, були спростовані представником позивача у ході судового розгляду справи. Суд зазначив, що позивач не зобов'язаний облаштовувати спеціальне місце для куріння, оскільки будівля вокзалу станції Львів (пл. Двірцева, 1, м. Львів) відноситься до пам'ятки архітектури, є об'єктом культурної спадщини.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області посилається зокрема на те, що виносячи постанову від 19.11.2013р. Львівський окружний адміністративний суд не дослідив той факт, що згідно ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» на позивача покладається обов'язок, а не право, відвести спеціальні місця для куріння сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною, вентиляцією, чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити інформацію, передбачену частиною п'ятою цієї статті.

Апелянт вважає, що відповідачем правомірно було застосовано адміністративно-господарські санкції до позивача. Факт порушення позивачем законодавства дійсно мав місце. Доводи позивача не відповідають ст.ст. 13, 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено наступні обставини.

Так , 08.07.2013 року до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області надійшла заява від гр. ОСОБА_1 щодо відсутності місць для куріння на території Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1.

06.08.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області, на підставі наказу від 05.08.2013 року №110 і направлення від 06.08.2013 року №0676, у присутності виконуючого обов'язки начальника вокзалу - головного інженера п. Соловія І.В., проведено позапланову перевірку Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено акт №0634.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», яке полягало у відсутності на території Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, спеціальних місць для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму. Не розміщена наочна інформація, яка складається з відповідного графічного знака та тексту «Місце для куріння», «Куріння шкодить Вашому здоров'ю».

До акта перевірки наданий припис від 06.08.2013 року №0634, яким зобов'язано позивача з'явитись 09.08.2013 року до Інспекції для розгляду матеріалів перевірки та вжити заходів щодо попередження та зменшення тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення. Про виконання вимог припису письмово повідомити державний орган з питань захисту прав споживачів до 09.08.2013 року.

06.08.2013 року позивачем подано до Інспекції пояснення, згідно яких повідомлено, що у відповідності до технологічного процесу роботи на території та в приміщенні вокзалу станції Львів курити заборонено, про що вивішено інформаційні вказівники; технологічної можливості виділити спеціальне місце для куріння (обладнане за всіма вимогами) немає. Зазначив, що в склад будівлі вокзалу входить ресторан, та інші точки громадського харчування; вокзал являється пам'яткою культурної спадщини та відноситься до об'єктів пасажирського транспорту; залізниця це зона підвищеної небезпеки.

09.08.2013 року начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області на підставі акта перевірки від 06.08.2013 року № 0634 прийнято постанову № 0150 про накладення стягнення, передбаченого ст. 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», якою зобов'язано ДТГО «Львівська залізниця» у 15 - денний строк після отримання цієї постанови сплатити фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою та приписом, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступних нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 17 статті 1 Закону України «Про культуру» від 14.12.2010 р. № 2778-VI, об'єкти культурного призначення - цілісні майнові комплекси клубних закладів (клубів, будинків культури, палаців культури тощо), парків культури та відпочинку, бібліотек, музеїв, архівів історико-культурних заповідників, театрально-видовищних закладів (театрів, філармоній, концертних організацій, музичних колективів, ансамблів тощо), кінотеатрів, інших закладів культури; пам'ятки культурної спадщини, предмети колекцій, зібрання, фонди, будівлі, споруди культурного призначення та інші культурні цінності.

Згідно статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р. № 1805-III, пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

В силу статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Згідно із п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

В контексті вищенаведених правових норм колегією суддів встановлено, що відповідно до рішення виконкому Львівської обласної ради від 22.11.1988 року №393 будівля вокзалу станції Львів (Будинок залізничного двірця), яка знаходиться за адресою: пл. Двірцева, 1, м. Львів, відноситься до пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення з охоронним номером №1016.

22.10.2004 року між Управлінням охорони історичного середовища та Львівською державною залізницею укладено охоронний договір на пам'ятку архітектури - Будинку залізничного двірця на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові - пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення, з терміном дії даного договору на період користування (володіння) пам'яткою.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.11.2007 року власником будівлі за адресою: пл. Двірцева, 1, м. Львів є держава в особі Верховної Ради України. Дана будівля закріплена на праві господарського відання за ДТГО «Львівська залізниця».

З листа начальника управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 22.10.2013 року №04-1925 вбачається, що будинок №1 на пл. Двірцевій у м. Львові включено в перелік пам'яток архітектури місцевого значення Львівської області, згідно з Рішенням виконкому Львівської обласної ради народних депутатів «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну художню і містобудівельну цінність» від 22.11.1988 року №393. Охоронний №1016. Також повідомлено, що даний будинок запропонований у проект Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією національного значення, а також включений в перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Так , основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюновий виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання встановлені Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» №2899 від 22.09.2005 р. (надалі - Закон).

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 13 Закону забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів у приміщеннях об'єктів культурного призначення.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону, забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів, в тому числі в аеропортах та на вокзалах.

В силу з ч.ч. 4, 5 ст. 13 Закону, у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!». У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону, власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити інформацію, передбачену частиною 5 цієї статті.

Згідно з абз. 12 ч. 2 статті 20 зазначеного Закону, за порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання у разі невідведення спеціальних місць для куріння, необладнання їх витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення інформації, передбаченої частиною п'ятою статті 13 цього Закону, - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги вищевикладені нормативно-правові акти та встановлені обставини справи, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що позивач не зобов'язаний облаштовувати спеціальне місце для куріння, оскільки будівля вокзалу станції Львів (пл. Двірцева, 1, м. Львів) відноситься до пам'ятки архітектури, є об'єктом культурної спадщини.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В силу ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так , відповідачем не доведено тих обставин, які б свідчили про правомірність прийняття оскаржуваного припису та постанови а порушення, зазначені в акті перевірки, були спростовані представником позивача у ході судового розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке не підлягає до скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, ст.200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 р. по справі № 813/6665/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 20.01.2015 року.