2/467/7/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2015 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.

за участю секретаря Романенко Т.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Рибакової Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма»Вісла» про розірвання договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірми «Вісла» (далі - ТОВ «Агрофірма «Вісла») про розірвання договору оренди земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 6.36 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на землях Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. У 2005 році вона передала відповідачу свою земельну ділянку на підставі письмового договору оренди землі строком на 10 років, який був зареєстрований Миколаївською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 29 травня 2006 року у Книзі державної реєстрації договорів оренди за № 040600500647. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті земельну ділянку успадкувала вона, донька спадкодавці, про що 26 листопада 2013 року Арбузинською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Зазначила про те, що 25 грудня 2013 року вона зверталася до відповідача з заявою про передачу їй земельної ділянки у зв'язку з тим, що вона має намір самостійно її обробляти, однак їй було відмовлено в цьому. Посилаючись на те, що строк договору не визначався з урахуванням періоду ротації основної сівозміни, так як був відсутній проект землеустрою, а також, що відповідач інтенсивно використовував її земельну ділянку, не дотримуючись оптимального співвідношення культур у сівозмінах та зловживав хімічними препаратами, чим навмисно допустив деградацію, виснаження, погіршення якості, зниження родючості землі, позивач прохала розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений у 2005 році між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрофірма «Вісла», який був зареєстрований Миколаївською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 29 травня 2006 року у Книзі державної реєстрації договорів оренди за № 040600500647.

У судовому засіданні позивач і її представник підтримали позовні вимоги та прохали суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, пояснивши, що відповідач вирощує сільськогосподарську продукцію згідно плану сівозміни, проводить господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, підвищують родючість ґрунтів. При передачі земельної ділянки попередній власник - мати позивача не надала ТОВ «Агрофірма «Вісла» дані агрохімічної паспортизації належної їй земельної ділянки. Еколого - агрохімічні паспорти полів ТОВ «Агрофірма «Вісла» виготовило у 2010 році. Згідно таблиці показників полів та схем-картограм вміст ґрунту є високим, калію - дуже високим, фосфору та азоту - підвищеним. Також зазначила про вжиття відповідачем заходів по внесенню міндобрив та засобів захисту рослин. Станом на дату реєстрації договору оренди землі законодавством не було передбачено обов'язку орендатора виготовляти проект землеустрою. Вважала протокол випробувань неналежним доказом, так як відбор зразків грунту проводився самостійно позивачем у відсутність представника відповідача з порушенням норм ДСТУ 4287:2004: забороняється проводити відбір ближче, ніж 50 метрів від доріг, лісосмуг і не раніше ніж 2 місяці після внесення добрив, гніздова проба відбирається з 20 точкових. Недодержання режиму використання земельної ділянки може бути підтверджено лише актом центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду(контролю) в агропромисловому комплексі, такий же акт позивачем суду не наданий.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-МК № 019216, виданого 29 грудня 2001 року Новоселівською сільською радою народних депутатів власником земельної ділянки площею 6.36 га, розташованої на землях Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області була ОСОБА_4 Нею було укладено договір оренди цієї земельної ділянки з ТОВ «Агрофірмою «Вісла» на строк 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії 29 травня 2006 року за №040600500647.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Земельну ділянку успадкувала позивач, яка доводилася померлій рідною донькою, про що їй 26 листопада 2013 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом Арбузинською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про оренду землі» у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

При цьому, на підставі ст. 24 зазначеного Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил. Ці ж обов'язки зазначено у п. 28 укладеного між померлою ОСОБА_4 та відповідачем договору оренди землі.

У зв'язку з чим, відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Разом з тим, ст. 29 зазначеного закону передбачено, що у разі погіршення орендарем корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, орендодавець має право на відшкодування збитків.

Згідно до положень Закону України «Про охорону земель», зокрема ст. 35, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на землях господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо.

Крім того, відповідно до положень ст. 36 зазначеного закону, охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

При цьому ст. 1 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що родючість ґрунту - здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту. Основні вимоги щодо підтримання стану родючості землі передбачено ст. 37 зазначеного закону, а саме: власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони

родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення. Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів. Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

При цьому, законодавством також визначається поняття нормативів інтенсивності використання земель.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону земель» нормативи показників деградації земель установлюються для кожної категорії земель з метою запобігання погіршення їх стану використовуються для здійснення контролю за використанням та охороною земель. До нормативів показників деградації земель належать показники гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також нормативи інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення.

Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення встановлюються з урахуванням даних агрохімічної паспортизації земель. При встановленні показників інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення визначаються сільськогосподарські культури, вирощування яких обмежується або забороняється, а також технології та окремі агротехнічні операції щодо їх вирощування. Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення використовуються в процесі складання проектно технологічної документації на вирощування сільськогосподарських культур.

Крім того, відповідно до ст. 30 зазначеного Закону, у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі нормативи: гранично допустимого забруднення ґрунтів; якісного стану ґрунтів; оптимального співвідношення земельних угідь; оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах; показників деградації земель та ґрунтів. Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлює Кабінет Міністрів України.

Нормативи якісного стану ґрунтів, відповідно до ст. 32 закону встановлюються з метою запобігання їх виснаженню і використовуються для здійснення контролю за якісним станом ґрунтів. Нормативи якісного стану ґрунтів визначають рівень забруднення, оптимальний вміст поживних речовин, фізико-хімічні властивості тощо.

Отже, за системним аналізом зазначених норм права, законодавець встановлює паспортизацію земель, як форму контролю за станом земель протягом часу їх використання з запровадженням нормативів родючості та якісного стану землі, та розрізняє поняття родючість землі та якісний стан землі, який є дещо ширшим, а також встановлює за порушення стану родючості землі, як наслідок, розірвання договору, а наслідком погіршення якісного стану землі - відшкодування збитків.

Таким чином, доводи позивача про погіршення якісного стану орендованої земельної ділянки не можуть бути підставою для розірвання договору оренди землі.

Як встановлено судом, паспортизація наданої померлою у оренду земельної ділянки при укладенні договору оренди земельної ділянки не проводилася.

Договір оренди землі між сторонами укладено за формою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року та відповідав за своїм змістом нормам Земельного Кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та іншим нормативним актам України. Необхідність розроблення проекту землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, як умову надання у безпечне використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, передбачено ч.4 ст.22 Земельного Кодексу України, яка була прийнята на підставі Закону України від 04.06.2009 року. Порядок розроблення проектів землеустрою, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України „Про землеустрій", був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1134 від 02.11.2011 року. Тобто станом на дату укладення договору оренди та дату реєстрації договору - 29.05.2006 року, порядок розроблення проектів землеустрою ще не існував. Відсутній такий обов'язок в орендаря і в умовах укладеного договору оренди. У зв'язку з чим суд вважає, що використання земельної ділянки без розроблення такого проекту погіршує екологічний стан земельної ділянки чи родючість ґрунтів, є припущенням позивача.

У 2010 році відповідачем було виготовлено еколого-агрохімічні паспорти полів, орендованих ТОВ «Агрофірма»Вісла». З оглянутого у ході судового засідання еколого-агрохімічного паспорту поля № 34, виготовленого Миколаївським обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції, вбачається, що об'єктом дослідження була загальна ділянка площею 91,5 га, до складу якої входить і земельна ділянка, належна позивачу площею 6.36 га. При цьому було зазначено, що до складу поля входять наступні види грунтів: чорноземи звичайні средньогумусні легкоглинисті на лесах - 41.2 га, чорноземи звичайні средньогумусні слабозмиті легкоглинисті на лесах - 45.8 га, чорноземи звичайні малогумусні легкоглинисті на лесах -4.6 га. Показники агрохімічного стану ґрунтів обчислювалися з урахуванням агрофізичних, фізико-хімічних, агрохімічних методів визначення, рівня забрудненості грунтів, ресурс родючості поля визначений як 27.0 ц/га зернових одиниць.

Після цього паспортизація земельної ділянки більше не проводилася.

24 червня 2014 року позивачем ОСОБА_1 у присутності чотирьох осіб було відібрано три зразки грунту з належної позивачу земельної ділянки, про що було складено відповідний акт.

На підставі вказаного акту та за зразками грунту, наданими позивачем, Миколаївською філією ДУ « Держгрунтохорона» було складено протокол випробувань № 568 від 17 липня 2014 року, в якому зазначено, що за існуючими градаціями наданий грунт характеризується слаболужною реакцією ґрунтового розчину, середнім вмістом гумусу, фосфору, низьким вмістом азоту та підвищеним вмістом обмінного калію; результати аналізів рухомих форм мікроелементів марганцю та цинку дуже низькі, показники забруднювачів(кадмій, свинець, ртуть, мідь, кобальт, ДДТ, гептахлор, цезій, стронцій) знаходяться нижче гранично допустимої концентрації.

Разом з тим, суд вважає, що вказаний акт відбору проб грунту та протокол випробувань не можуть бути доказами позивача про те, що відповідач допустив деградацію, виснаження, зниження родючості землі, виходячи з наступного.

По-перше, відбір зразків ґрунту проводився особисто позивачем у відсутності представників відповідача чи відповідних спеціалістів в області ґрунтознавства, зразки ґрунту у пакетах доставлялись особисто позивачем до органу, який проводив випробування. У суду викликає сумнів добросовісності дій позивача, яка тривалий час бажала розірвати договір оренди землі, по відбору зразків ґрунту та доставки саме відібраних зразків до органу, до проводив випробування.

По-друге, протокол випробувань не містить жодних висновків про стан родючості грунту, деградацію, виснаження.

Доводи позивача та його представника про те, що у порівнянні з 2010 роком на момент відібрання зразків - 24 червня 2014 року змінилися показники вмісту гумусу, обмінного калію, рухомого фосфору, азоту у складі грунтів земельної ділянки, належної позивачу, суд не приймає до уваги, поскільки показники при проведені паспортизації у 2010 році визначалися щодо загальної земельної ділянки площею 91.5 га, дані ж протоколу випробувань стосуються не всього поля, а тільки земельної ділянки, яка входить до складу цього поля площею 6.36 га. Крім того, питання щодо наявності зниження родючості землі, його суттєвості, здійснення такого зниження у рамках встановлених законодавством нормативів може бути з'ясовано лише з застосуванням пояснень спеціаліста або проведенням судової екологічної експертизи. Від залучення до участі у справі спеціаліста або проведення судової екологічної експертизи сторони на пропозицію суду відмовилися.

Доводи позивача про те, що відповідач інтенсивно використовував її земельну ділянку, не дотримуючись оптимального співвідношення культур у сівозмінах спростовуються довідкою відповідача від 20.06.2014 року, згідно якої було проведено сівозміну у 2012 -2014 роках: соя - кукурудза - соняшник.

З виписки з картки-рахунку:2311 вбачається, що відповідачем вносилися засоби захисту рослин у 2013 році. Копії актів на списання суд не вважає належними докази по справі, що підтверджують внесення мінеральних добрив, поскільки оригінали актів ніким не підписані.

Суд вважає, що позивачем не доведено наявність зловживань хімічними препаратами зі сторони відповідача ТОВ «Агрофірма»Вісла», а також зниження показників деградації земель і інтенсивності використання земель

сільськогосподарського призначення, визначених ст.34 Закону України «Про охорону земель».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 10, 59, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма»Вісла» про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Т.М.Кологрива