КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/14631/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого : Романчук О.М.,

Суддів: Пилипенко О.Є.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення та вимоги,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві №0015241705 від 10.06.2014 року про застосування штрафних санкцій та донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 49181,39 грн. та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0001525175 від 10.06.2014 року 94793,75 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 06 листопада 2014 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на підставі ст.77, п.81.1 ст.81, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Дарницька дистанція колії, код ЄДРПОУ 01069666, дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якого складено акт від 31.03.2014 року №51-01/01069666.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ВП ДТГО «Південно-Західна залізниця»: ст.6, ст.7 та ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць не пізніше 20 числа наступного місяця на відповідні розрахункові рахунки органу доходів і зборів. (Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5% зазначеної суми за кожний повний день або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше 50 відсотків суми донараховано єдиного внеску) за результатами перевірки донараховано єдиного соціального внеску в сумі 100530,42 грн., а також знято зайво нарахований єдиний внесок в сумі 3569,02 грн. за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску органом доходів і зборів застосовується фінансова санкція в сумі 50265,21 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку подавши свої заперечення від 04.04.2014 року №П4-2/10-434.

За результатами розгляду заперечень та наданого позивачем наказу від 25.03.2011 року №15/1 ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, зменшено суму єдиного внеску 37,61% в сумі 1978,29 грн. та 3,6% в сумі 189,36 грн. (лист від 11.04.2014 року №2883/10/26-51-17-05-15).

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2014 року №0008861705 про збільшення суми грошового зобов'язання по єдиному внеску на 143975,14 грн., за основним платежем - 94793,75 грн., за штрафними санкціями - 49181,39 грн.

ВП ДТГО «Південно-західна залізниця» оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у місті Києві.

За наслідками розгляду скарги, податковим органом прийнято рішення від 23.05.2014 року №4636/10/26-15-10-09-25, у відповідності до якого скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 16.04.2014 року №0008861705 та зобов'язано ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві винести рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 49181,39 грн. та виставити вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 94793,75 грн. згідно з чинним законодавством.

ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві прийнято рішення №0015241705 від 10.06.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску, за порушення п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» донараховано - 98362,77 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на підставі п.3 ч.11 ст.25 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції в розмірі 49181,39 грн.

Крім того, за результатами перевірки знято зайво нарахований єдиний внесок за 2011 рік у розмірі 3 569,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою зведених відомостей по нарахуванню та утриманню плати по рахунку 661, встановлено відхилення по ФОП, на який нараховується ЄСВ в розмірі 37,61% та 8,41% на загальну суму 244465,57 грн., разом з тим, оскільки підприємством не нараховано єдиний соціальний внесок на премію звільненим працівникам за відпрацьований час та на інші виплати, що мають індивідуальний характер, в тому числі і часткова оплата гуртожитків.

У зв'язку з тим, що за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску, 10 червня 2014 року відповідачем складено оскаржувану вимогу №0015251705 про сплату боргу (недоїмки) у загальному розмірі 94793,75 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач повинен врахувати витрати, пов'язані з нарахуванням премії звільненим працівникам за відпрацьований час та з часткової оплати гуртожитків, які відносяться до складу фонду додаткової заробітної плати, що є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Компенсаційні виплати - це суми, які виплачуються працівникам понад оплати за працю для компенсації витрат, пов'язаних з виконанням ними своїх трудових обов'язків, а також витрат у зв'язку з переїздом при прийнятті на роботу в іншу місцевість.

До основних видів компенсаційних виплат відносять, зокрема:

1) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 року №255 «Про гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість»);

2) витрати на відрядження при направленні в службове відрядження (ст. 121 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»);

3) компенсацію за зношування інструментів, що належать працівникам (ст. 125 КЗпГІ);

4) виплати при призові на військову службу, або проходженні військових зборів (статті 21, 29 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»);

5) при направленні для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва (постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання іншим професіям з відривом від виробництва»);

6) компенсацію окремим категоріям працівників бюджетних установ і організацій витрат на проїзд у пасажирському транспорті у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків (Порядок відшкодування витрат на проїзд пасажирським транспортом окремим категоріям працівників бюджетних установ і організацій у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1997 року №922).

Компенсаційними виплатами називаються виплати, що відшкодовують витрати працівника, здійснені у зв'язку з виконанням ним своїх трудових обов'язків: відрядженням, переїздом на роботу в іншу місцевість або за невиданий спецодяг, інструмент, коли він використовував свій, і за використання за згодою або з відома роботодавця в його інтересах іншої особистого майна.

Роботодавці вправі самостійно застосовувати компенсаційні виплати, у тому числі вводити виплати, не передбачені законодавством, а також самостійно встановлювати розмір компенсацій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині, оскільки часткова оплата гуртожитків є різницею між фактичною собівартістю на послуги з утримання гуртожитку і платою за проживання громадян у гуртожитку, і таке благо не входить до структури заробітної плати, передбаченої ст.2 Закону України «Про оплату праці», оскільки є соціальним благом.

Крім того, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на п.п.2.3.4 п. 2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій Наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 щодо включення до складу фонду оплати праці витрат інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством)у, є необґрунтованими, оскільки у п. 1.1 Інструкції чітко закріплено, що «Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці, як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування». Інструкція розроблена для здійснення статистичних спостережень, також Інструкція є підзаконним нормативним актом і не може змінювати норми, закладені Законом України «Про оплату праці» щодо визначення поняття «заробітна плата», у тому числі «додаткова заробітна плата».

Отже, положення п.п.2.3.4 п. 2.3 розділу 2 Інструкції № 5 не можуть вважатися імперативним приписом, який зобов'язує включати такі виплати до складу оплати праці для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового соціального страхування.

Таким чином, виходячи із засад пріоритетності законів над іншими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме Закон України «Про оплату праці», а не Інструкція зі статистики заробітної плати.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що часткова оплата гуртожитків, відноситься до додаткових благ, які такі працівники отримують від підприємства, з яким перебувають у трудових відносинах. Тобто, витрати, пов'язані з оплатою гуртожитків, не можуть включатися до фонду додаткової заробітної плати. Фонд додаткової заробітної плати є безпосередньою складовою частиною фонду заробітної плати, до якого входять лише витрати, пов'язані з нарахуванням заробітної плати працівникам за виконану ними роботу в тому числі і премії, і не може входити до складу об'єктів, з яких здійснюється утримання внесків до державних загальнообов'язкових соціальних фондів.

Як встановлено колегією суддів єдиний внесок нараховується для платників на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають і інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належить премія, а тому в цій частині позовних вимог позов дійсно є необґрунтованим.

З огляду на викладене, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року було зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надати додаткові докази, а саме: детальний, розгорнутий, викладений у хронологічній послідовності розрахунок податкових зобов'язань, які складають борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі за видами із зазначенням їх кількісних значень (із розмежуванням бази оподаткування для сплати єдиного внеску премій та часткової оплати гуртожитків), на підставі яких позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0015241705 від 10.06.2014 року про застосування штрафних санкцій та донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 49181,39 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0001525175 від 10.06.2014 року 94793,75 грн.

Однак, вказану вимогу суду податковим органом не виконано.

20 січня 2015 року в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві пояснив суду, що вказаний розрахунок точних податкових зобов'язань податковий орган надати не може, оскільки інспектор який вів вказану справу звільнився.

Враховуючи, що суд не в змозі самостійно вирахувати борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі за видами із зазначенням їх кількісних значень (із розмежуванням бази оподаткування для сплати єдиного внеску премій та часткової оплати гуртожитків), на підставі яких позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0015241705 від 10.06.2014 року про застосування штрафних санкцій та донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 49181,39 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0001525175 від 10.06.2014 року 94793,75 грн., колегія суддів дійшла висновку про задоволення адміністративного позову повністю.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи зазначене судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення та вимоги - задовольнити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2015 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді : О.Є.Пилипенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.