ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року

Справа № 910/3455/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2, м. Донецьк (далі - ОСОБА_2),

на рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014

зі справи № 910/3455/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром", м. Львів (далі - ПАТ "Концерн Хлібпром"),

до: Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ;

Лауффер Бейкеріз Лімітед, Нікосіа, Кіпр,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Харчові продукти "Мультимікс", м. Донецьк (далі - ПП "НВП " Харчові продукти "Мультимікс"); ОСОБА_2

про визнання свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг недійсним.

Судове засідання проведено за участю представників:

ПАТ "Концерн Хлібпром"- Лютенко К.Т.,

Державної служби інтелектуальної власності України - Потоцького М.Ю.,

Лауффер Бейкеріз Лімітед - не з'яв.,

ПП "НВП " Харчові продукти "Мультимікс" - ОСОБА_9,

ОСОБА_2 - ОСОБА_9

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Концерн Хлібпром" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1";

- зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести про це запис до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги з посиланням на пункт 4 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" мотивовано тим, що оспорюваний знак: відтворює ім'я ОСОБА_6, добре відоме в Україні з літературних творів, фільмів, музичного твору, зокрема до дати подання заявки на оспорюваний знак для товарів і послуг; відтворює назви та персонажі добре відомих в Україні творів науки, літератури та мистецтва (перелік яких наведено позивачем, до якого не належать твори образотворчого мистецтва); порушує особисті немайнові права автора - ОСОБА_6 на створені ним літературні твори.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2012 (колегія суддів у складі: суддя Картавцева Ю.В. - головуючий, судді Любченко М.О., Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 (колегія суддів у складі: суддя Гарник Л.Л. - головуючий, судді Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.), позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову внаслідок порушення господарськими судами положень статей 1, 21, 62, 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і невірного застосування, зокрема, пункту 4 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

ПАТ "Концерн Хлібпром" у відзиві (запереченнях) на касаційну скаргу просить у задоволенні скарги відмовити з наведених у відзиві мотивів.

Державною службою інтелектуальної власності України подано суду відзив (пояснення) на касаційну скаргу, в яких вимоги касаційної скарги підтримано.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111⁴ ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

ПАТ "Концерн Хлібпром" заявило клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що Лауффер Бейкеріз Лімітед не повідомлено про розгляд касаційної скарги в порядку, визначеному Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, та з'ясування фактичних даних щодо отримання ОСОБА_2 нового свідоцтва на знак для товарів і послуг, що охороняє таку ж торговельну марку, що й свідоцтво України № НОМЕР_1.

Вищий господарський суд України в задоволенні зазначених клопотань відмовляє, оскільки повторне вручення судових документів названою Конвенцією не передбачено, а фактичні обставини щодо ймовірної наявності у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 певного нового свідоцтва, не стосується предмету даного спору у справі та не впливає на його вирішення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- ПП "НВП "Харчові продукти "Мультимікс" та ОСОБА_2 одержали свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" для певних товарів і послуг 3, 29, 30, 31, 35 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП); дата подання заявки - 21.08.2003;

- позивач звернувся з позовом у справі, оскільки в провадженні господарського суду Донецької області з 25.01.2013 знаходиться справа № 905/558/13-г за позовом ПП "НВП " Харчові продукти "Мультимікс" до ПАТ "Концерн Хлібпром" про зобов'язання припинити порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України № НОМЕР_1;

- під час розгляду справи за договором про передачу об'єкта інтелектуальної власності від 01.11.2013 виключні майнові права на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", що охороняється свідоцтвом України № НОМЕР_1, було відчужено на користь Лауффер Бейкеріз Лімітед;

- згідно з висновком судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 27.09.2013 № 4603/4604/13-53, складеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз:

знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 відтворює ім'я ОСОБА_6, яке перейшло у суспільне надбання;

цей знак відтворює назви, частини назв та імена персонажів творів літератури і мистецтва (згідно з текстом висновку творів літератури, музичних, драматичних, музикально-драматичних та аудіовізуальних творів) імена персонажів, фрагменти (частини) творів, "що є відображенням реально існуючої історичної особи - ОСОБА_6, назви творів, ім'я (прізвище) якого стали суспільним надбанням";

- суд з цим висновком погодився;

- у мотивувальній частині висновку судової експертизи зазначено, зокрема, що ОСОБА_6 - це історична особа, що проживала у XVIII (1725-1798 роки);

- ця особа не має спадкоємців;

- судом досліджено поданий Львівською національною науковою бібліотекою України імені Василя Стефаника наявний у справі перелік з дванадцяти літературних творів, автором та персонажем яких є ОСОБА_6 та ім'я якого використано в назві цих творів; Таким чином, все наведене вище беззаперечно свідчить про значну відомість зокрема і на території України особи ОСОБА_6, в тому числі його прізвища та імені.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони або видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Статтею 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлені підстави для відмови в наданні правової охорони позначення.

За змістом пункту 2 частини 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

Пунктом 4 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Зміст цього пункту унеможливлює надання правової охорони знаку для товарів і послуг, що порушує відповідні авторські права та особисті немайнові права, що виникли до дати подання заявки на знак для товарів і послуг або до дати заявленого пріоритету.

Разом з тим, застосовуючи згадані вимоги Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", судові інстанції не звернули уваги на те, що наявність підстав для заборони реєстрації знака для товарів і послуг визначено законодавством про охорону прав на ці знаки та певними нормами цивільного права та законодавства про захист авторських прав.

Статтею 294 Цивільного кодексу України до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи віднесено право фізичної особи на ім'я.

Частиною четвертою статті 269 Цивільного кодексу України визначено, що особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Виключення з передбаченого статтею 269 ЦК України загального правила зазначено, зокрема, у частині другій статті 296 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 296 Цивільного кодексу України використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, крім творів документального характеру, як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.

Порядок використання імені фізичної особи як частини твору деталізовано спеціальними нормами авторського права.

Відповідно до статей 426, 440, 452 Цивільного кодексу України та статей 15, 32, 33, 39 - 41, 45 - 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" використання об'єктів авторського права і суміжних прав здійснюється з дозволу суб'єкта цих прав, за виключенням випадків вільного використання таких об'єктів, визначених статтями 434, 444 ЦК Цивільного кодексу України та статтями 21 - 25, 30, 42, 44 названого Закону.

Так, вільне використання творів урегульовано статтею 30 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у разі переходу творів у суспільне надбання.

Згідно з пунктами 1,2 статті 30 Закону України "Про авторське право і суміжні права" закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання; твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених статтею 14 цього Закону.

Автору належать такі особисті немайнові права: вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання; вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора (стаття 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

У розумінні статті 1 цього Закону суспільне надбання - це твори і об'єкти суміжних прав, строк дії авторського права і (або) суміжних прав на які закінчився;

Відповідно до статті 28 Закону авторське право на твір починає діяти від дня створення твору і діє протягом усього життя автора та 70 років після його смерті.

З наведеного вбачається, що заборона на реєстрацію знака для товарів і послуг, встановлена абзацом третім пункту 4 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", може бути здійснена фізичною особою довічно, а заборона, встановлена абзацом другим пункту 4 статті 6 цього Закону для таких майнових авторських прав, як використання назви та персонажу літературного твору (його частини), - автором або його спадкоємцями протягом протягом встановлених чинним законодавством строків.

У разі ж відсутності доказів порушення особистих немайнових прав фізичної особи, особистих авторських прав, закінчення строку дії авторського права, та переходу твору в суспільне надбання приписи пункту 2 статті 6 Закону України "Про авторське право та суміжні права" не можуть бути застосовані взагалі.

В основу оскаржуваних судових рішень покладено висновки про те, що:

- знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", що охороняється свідоцтва України № НОМЕР_1, по суті, складається лише з словесного позначення, яке відтворює назву відомого персонажу, частину досліджених у справі творів, тому "створення такого словесного позначення не пов'язано з результатом інтелектуальної (творчої) діяльності у розумінні частини першої статті 418 Цивільного кодексу України, а спірний не відповідає вимогам надання правової охорони";

- знак для товарів і послуг за оспорюваним свідоцтвом не відповідає умовам надання правової охорони визначеним абзацом третім пункту 4 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Вищий господарський суд України з зазначеними висновками погодитися не може з огляду на таке.

Стаття 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні правової охорони знаку для товарів і послуг.

Досліджені попередніми судовими інстанціями обставини справи, у тому числі висновок судової експертизи, свідчать про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі пункту 4 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки не встановлено порушень відповідних авторських прав та особистих немайнових прав згаданої історичної особи або її спадкоємців.

З урахуванням наведеного в позові слід відмовити.

Отже, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 111⁹ -111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити

2.Рішення господарського суду міста Києва від 29.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 зі справи № 910/3455/13 скасувати.

У позові відмовити.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у сумі 2 309 (дві тисячі триста дев'ять) грн. 20 коп.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко