КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р. Справа№ 925/1663/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

Від позивача - Прокоф"єва Л.С. ( довір. №766 від 25.12.14);

Від відповідача 1 -Шевеленко Т.В. ( довір. №04 від 06.01.15);

Від відповідача 2 - Іванов С.Г. ( довір. від 12.01.15);

розглянувши апеляційну Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо - зернова корпорація України"

на рішення господарського суду Черкаської області від 18.11.2014р.

у справі № 925/1663/14 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „ Державна продовольчо - зернова корпорація України"

до 1.Приватного акціонерного товариства „Полтавське хлібоприймальне підприємство"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕП ТРАНСКО"

про стягнення солідарно 3 081 286, 26 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.11.2014р. у справі №925/1663/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що не відповідають фактичним обставинам та законодавству доводи позивача про те, що зерно кукурудзи втрачене чи непридатне для використання. Збитки, як зазначає суд, у розумінні вартості зерна кукурудзи, яке є предметом зовнішньоекономічного контракту і надійшло до позивача у вагонах, не є збитками у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.11.2014р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те,що позивачем було передано на зберігання відповідачу 1 зерно кукурудзи 3 класу, яка відповідала вимогам ДСТУ 4525:2003, не містила ознак зараженості зерна та не мало будь-яких особливих показників якості. Оскільки зерна кукурудзи, переданої на зберігання відповідачу й змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, а саме експорту в КНР згідно зовнішньоекономічного Контракту з ССЕС Гонконг Лімітед, позивач у відповідності до ст. 34 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та статті 951 ЦК України відмовився від зерна кукурудзи і звернувся до зернового складу з вимогою про відшкодування збитків

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

18.07.2013р. між позивачем та відповідачем 1 укладено договір №Д-14/036 складського зберігання сільськогосподарської продукції, відповідно до п. 1.1 якого поклажодавець зобов'язаний передати зерновому складу сільськогосподарську продукцію у термін до 01.03.2014р., а зерновий склад зобов'язаний прийняти її на зберігання на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.2.1 договору зерновий склад приймає від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних показників якості, встановлених нормативними документами та даним договором на відповідний вид зерна. Якість продукції визначається лабораторією зернового складу.

Згідно з п. п.7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства (п.7.1 договору). Інша відповідальність зернового складу за збитки, завдані поклажодавцеві, договором не встановлена.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили строк зберігання кукурудзи - до 30.03.2014р.

На виконання договору складського зберігання від 18.07.2013р. №Д-14/036 зерновий склад (відповідач1, Девладівська дільниця 53132 Дніпропетровської області) від позивача (поклажодавець) прийняв на зберігання зерно кукурудзи 3 класу (кормові потреби), урожаю 2013р., ДСТУ 4525-2006, фізичною вагою, відповідно: 150813 кг, 31485 кг, 687028 кг, а всього: 869326 кг., що підтверджується складськими квитанціями на зерно: №184 від 17.09.2013р.; №187 від 18.09.2013р; №224 від 01.11.2013р., в яких вказано, що зберігання знеособлене, крім того визначено вологість зерна, зернові, сміттєві домішки, інші показники якості, серед яких відсутні показники щодо наявності амброзії полинолистої. У всіх квитанціях вказано, що зараженості зерна не виявлено. Складські квитанції мають відмітку: "Погашено 22.04.2014р., підпис (нерозбірливий)".

На підтвердження надання послуг по договору №Д-14/036 від 18.07.2013р. позивач надав акти надання послуг №№9215 від 31.10.2013р., №9328 від 30.11.2013р., №9433 від 31.12.2013р., №9008 від 31.01.2014р., №9072 від 28.02.2014р., №9153 від 30.09.2013р.,№9128 від 31.03.2014р., №9149 від 25.04.2014р., підписані представниками замовника (позивач) і виконавця (відповідач 1). Акти затверджені керівниками обох сторін, підписи всіх осіб засвідчені печатками підприємств. Зі змісту наведених актів надання послуг вбачається, що першим відповідачем виконані відповідні роботи з надання послуг у відповідному місяці, у тому числі відвантаження залізничним транспортом відповідної кількості зерна кукурудзи 3 класу (кормові потреби) та по зберіганню зерна.

При відправленні відповідачем-1, на вимогу позивача на адресу ПАТ «ДПЗКУ» «Одеський зерновий термінал» вагонами, зазначеної кукурудзи, представником відповідача разом з представником Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України були відібрані проби кукурудзи та за результатами проведеної перевірки були отримані карантинні сертифікати на весь відвантажений обсяг кукурудзи. Відповідно до карантинних сертифікатів від 29.04.2014 шкідливих організмів у кукурудзі виявлено не було.

Дії фітосанітарної інспекції у Дніпропетровській області по видачі карантинних сертифікатів на спірну партію зерна кукурудзи в квітні 2014р. позивачем не оскаржувались. (том 1 а.с. 67-78).

При прибутті вагонів з зернового складу до місця розвантаження 03.05.2014р. було відібрано проби зерна з 6 вагонів для проведення аналізу. За результатами аналізу проб було складено акт спільного визначення якості №101 від 03.05.2014р.

Щодо решти 6 вагонів претензій по якості не заявлено.

При відібранні проб 03.05.2014р. представники першого відповідача (ХПП) не були присутні.

12.05.2014р. Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України надала висновок фітосанітарної експертизи відповідно до якої було підтверджена наявність карантинного організму-амброзії в отриманій від відповідача-1 кукурудзи.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 Закону України "Про зерно" зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством. За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством. Зерновий склад звільняється від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження зерна, викликаних непереборною силою. За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти це зерно назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна (ст. 34 ЗУ «Про зерно»).

29.04.2013р. між позивачем та відповідачем 2 укладено договір транспортного експедирування №52 відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок позивача організувати надання транспортно - експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом.

Статтею 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

З акту №291 про виконання робіт (надання послуг), підписаного обома сторонами 30.04.2014р., вбачається, що експедитором (другий відповідач) клієнту (позивач) у повному обсязі та якісно надані транспортно-експедиційні послуги, вартість яких становить 148617,60 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що при отриманні від відповідача-1 зерна кукурудзи фуражної зі схову, яка зберігалась знеособленим способом на підставі письмового двостороннього оплатного договору поклажодавець отримав зерно кукурудзи неналежної якості, заражене карантинною рослиною амброзія, що завадило виконати зовнішньоекономічний контракт з КНР. Посилаючись на умови вищенаведених договорів, положення ст.ст. 22, 526, 623, 934, 951, 1166, 1192 ЦК України, 224, 225 ГК України, ЗУ "Про зерно", позивач вважає, що в результаті неналежного виконання відповідачами своїх договірних зобов'язань він втратив належне йому на праві власності фуражне зерно кукурудзи, тому має право на відшкодування збитків, завданих втратою зерна. Розмір збитків позивач визначає вартістю зерна кукурудзи, що було відвантажене у 12 вагонах - 775500 кг по ціні, яка передбачена п.6 Контракту, - 281 долар США, що становить 217915,50 доларів США і за курсом Національного банку України за станом на 09.09.2014р. - 12,92 грн., розмір збитку у гривнях становить 2815468,26 грн. Також вважає зайво понесеними витрати на сплату експедитору за надані транспортно-експедиційні послуги в сумі 148617,60 грн., а також витрати на сплату станції "Одеська товарна" за користування вагонами в сумі 117200 грн., а всього збитки становлять 3081286,26 грн.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 614 Цивільного кодексу України визначає вину як обов'язкову підставу відповідальності за завдані збитки.

Отже, підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

У договорах, на які посилається позивач як на підставу солідарної відповідальності відповідачів, не передбачена солідарна відповідальність за неналежне виконання зобов'язань по одному із договорів, чи обох договорах, відносини та предмет зобов'язань по кожному із договорів є різними і є подільними. Вищенаведеними законами, якими врегульовані правовідносини сторін, не передбачена солідарна відповідальність зернового складу і експедитора за збитки, завдані незабезпеченням якості зерна при передачі його поклажодавцеві, з огляду на що місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що визначена позивачем відповідальність відповідачів не є солідарною відповідальністю.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про неможливість виконання ним зобов'язань зовнішньоекономічного Контракту з КНР, в результаті неналежного виконання відповідачами своїх договірних зобов'язань а тому має право на відшкодування збитків, завданих втратою зерна не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки такі обставини не знаходяться у причинному зв'язку із зобов'язаннями по спірних договорах, укладених з відповідачами.

Крім того, як обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд договорами, нормами законодавства, на які посилається позивач, не передбачена відповідальність відповідача 1 та відповідача 2 за забезпечення останніми відповідності якості та стану зерна кукурудзи, яке зберігалось, якості та стану зерна кукурудзи, яке є предметом зовнішньоекономічного Контракту, укладеного позивачем (продавець) з ССЕС Гонконг ЛІМІТЕД (покупець). Серед документів, які повинен надіслати продавець (позивач) по вказаному Контракту, відсутні документи, які б засвідчували відповідачі (див. п.8 зовнішньоекономічного Контракту).

Договором на зберігання зерна встановлено, що зерновий склад приймає зерно на зберігання за умови відсутності у завезеній поклажодавцем продукції карантинних об'єктів (п.2.3). Перелік карантинних об'єктів у розумінні цього договору не наведений.

Правові, організацій та фінансові-економічні основи карантину рослин в Україні регулює Закон України "Про карантин рослин" від 30.06.1993р. №3348-ХІІ, із змінами і доповненнями (далі - ЗУ "Про карантин рослин"). Статтею 1 цього Закону визначені терміни у розумінні цього Закону, серед яких відсутній вказаний у договорі термін "карантинний об'єкт". Має місце визначення "карантинний організм", як вид шкідливого організму, який у разі занесення або обмеженого поширення на території України може завдати значної шкоди рослинам і рослинним продуктам.

На виконання ЗУ "Про карантин рослин" наказом Міністерства аграрної політики в України від 29.11.2006р. №716 у редакції наказу від 04.08.2010р. №467, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.12.2006р. №1300/13174, затверджений Перелік регульованих шкідливих організмів, у якому серед обмежено поширених в Україні карантинних організмів групи А-2 значиться бур'ян - амброзія полиниста.

Постановою КМУ від 12.05.2007р. №705 "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин" затверджений Порядок проведення огляду, обстеження, аналізу, фумігації (знезараження) та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання у сфері карантину рослин. Згідно Переліку об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, затвердженого цією ж постановою КМУ кукурудза відноситься до об'єктів регулювання у сфері карантину рослин.

Наведене законодавство встановлює, що до об'єктів регулювання, заражених карантинним організмами, проводяться відповідні спеціальні заходи, зокрема технічна переробка об'єктів регулювання.

Отже, виявлене на території України засмічене зерно не підлягає знищенню, а у кожному конкретному випадку окремо визначаються умови використання чи переробки засміченої фуражної і технічної продукції.

Таким чином, доводи позивача про те, що зерно кукурудзи втрачене чи непридатне до використання - не відповідають законодавству та фактичним обставинам справи. Позивач не вчинив ніяких юридично значимих дій на зменшення чи відвернення своїх збитків, навіть і за рахунок відповідачів.

Згідно Додатку №1 до Протоколу фітосанітарних вимог щодо експорту кукурудзи з України до КНР амброзія полиниста відноситься до переліку шкідливих організмів, що знаходяться під карантинним контролем (п.13 Додатку №1).

Отже, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що збитки у розмірі вартості зерна кукурудзи, яке є предметом зовнішньоекономічного контракту №FХР070314-1 від 16.04.2014р. і надійшло до "Одеського зернового терміналу" позивача у вагонах №№95648069, 95451639, 95620852, 95316048, 95619862, 95452470, 95230876, 95613303, 956640868, 95390886, 95798682, 95811279 в сумі 2815468,26 грн., не є збитками у розумінні Закону України "Про зерно", ст.ст. 224, 225 ГК України, а також положень ст. 22 ЦК України, та не підтверджуються належними доказами передбаченими законодавством.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського Черкаської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо - зернова корпорація України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.11.2014р. у справі №925/1663/14 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1663/14.

Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2015р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло