ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/21970/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012

у справі № 2а-7414/10/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних транспортних засобів (УДП) «Укрінтеравтосервіс»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 16.06.2010 № 1000412300/2.

У касаційній скарзі ДПІ у Вишгородському районі Київської області просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкового зобов'язання УДП «Укрінтеравтосервіс» з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.01.2010 № 37/23-1/21536845. Згідно з цими висновками підприємство порушило норми підпункту 3.2.3 пункту 3.2 ст.3, пунктів 4.1 та 4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): занизило податкові зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 1469580,16 грн. у податковому обліку за січень 2007 року - вересень 2009 року, в тому числі: на 454503,16 грн. - у зв'язку із виключенням із об'єкту оподаткування послуг із страхування ризику доставки транзитних вантажів до митниці призначення за період з 01.01.2007 по 30.09.2009 на загальну суму 2272515,81 грн.; на 1015077,00 грн. - у зв'язку з не оподаткуванням операції з умовного продажу ліквідованого об'єкта незавершеного будівництва балансовою вартістю 5075385,00 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2010 № 1000412300/2 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 2790363,77 грн., у т.ч.: 1469580,16 грн. - за основним платежем та 1320783,61 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 1 Положення про надання фінансових гарантій митним органам незалежними фінансовими посередниками щодо обов'язкової доставки товарів до митниць призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 р. № 1216 (далі - Положення № 1216, втратило чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 425) цим Положенням визначаються умови та загальний порядок надання фінансових гарантій митним органам незалежними фінансовими посередниками щодо обов'язкової доставки товарів, на які встановлено акцизний збір, до митниць призначення, заявлених як транзитні (далі - товари), під час ввезення на митну територію України в частині отримання передбачених законодавством обов'язкових платежів.

Пунктом 2 цього Положення встановлено, що незалежним фінансовим посередником є уповноважена Держмиткомом юридична особа, зареєстрована в Україні у формі повного або командитного товариства (далі - гарант).

За визначенням пункту 3 цього Положення фінансова гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань перевізника щодо вивезення товару за межі митної території України.

Фінансові гарантії митним органам надаються гарантом. Фінансове забезпечення наданих гарантій провадиться гарантом шляхом укладання договорів страхування відповідальності перевізника перед митними органами щодо обов'язкової своєчасної доставки товару до митниці призначення із страховиком або шляхом отримання від перевізника застави у розмірі митного боргу, чи отримання гарантійного листа уповноваженого банку на суму митного боргу.

Відносини і порядок взаємодії Держмиткому та гаранта визначаються генеральною угодою.

У разі наміру здійснити транзитне перевезення товару його власник або уповноважена ним особа звертається до представника гаранта та у взаємодії з ним обирає один із зазначених у пункті 4 цього Положення видів фінансового забезпечення гарантії, що надається гарантом Держмиткому.

Для фінансового забезпечення гарантії шляхом страхування фінансової відповідальності перевізника гарант від свого імені та за рахунок перевізника здійснює укладання договору страхування його відповідальності із страховиком, уповноваженим Держмиткомом (пункти 4, 6, 9 Положення № 1216).

У судовому процесі встановлено, що позивач надає митно-брокерські послуги перевізникам транзитних вантажів, а саме: надання фінансових гарантій митним органам, забезпечення наданих гарантій шляхом укладення договорів страхування перевізника перед митними органами щодо обов'язкової доставки товару до митниці призначення, послуги по оформленню гарантійних документів, декларацій. З метою виконання цієї діяльності позивач уклав з Повним товариством (ПТ) «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс», яке визнане Держмитслужбою України незалежним фінансовим посередником, Генеральний контракт комісії від 20.12.06 № 179-ГК/069. За умовами цього контракту ПТ «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» (комісіонер) від свого імені та за рахунок комітента (УДП «Укрінтеравтосервіс») зобов'язується за заявкою останнього забезпечити надання митним органам фінансових гарантій і провести їх фінансове забезпечення у вигляді страхування у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 № 1216.

Як встановлено у судовому процесі, позивач в період 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. отримав від перевізників транзитних вантажів через митну територію України страховий тариф у загальній сумі 2272515,81 грн., для подальшого перерахування страхового тарифу ПТ «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс». Ця сума не була включена позивачем до обсягу поставок при визначенні податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2 ст.3 Закону № 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Абзацом 1 ст. 15 Закону України «Про страхування» встановлено страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом (абзац 2 цієї статті).

Згідно абзацу 3 страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком (абзац 7 ст. 15 цього Закону).

Застосувавши наведені правові норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач у відносинах із ПТ «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» виступає комітентом, у відносинах із перевізником, який звернувся до нього за отриманням послуг із страхування перед митними органами щодо обов'язкової доставки товару до митниці призначення - комісіонером, тобто є посередником при наданні послуг із страхування перевізникам. За висновком суду, оскільки позивач не набуває права власності на грошові кошти, отримані від перевізників як страховий тариф, а перераховує їх ПТ «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» для укладання договору страхування, ці кошти не збільшують обсяг поставок та не обкладаються податком на додану вартість за ставкою 20%.

Однак, з таким висновком можна погодитися лише частково, а саме: стосовно встановлених обставин у справі та юридичної оцінки відносин між позивачем, ПТ «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» та перевізниками.

Норма підпункту 3.2.3 пункту 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР виключає із об'єкту оподаткування податком на додану вартість операції зі страхування, та пов'язані з такою діяльністю послуги страхових брокерів та страхових агентів, до яких позивач, як правильно визнали суди попередніх інстанцій, не відноситься.

У той же час нормою абзацу 3 підпункту 6.2.4 пункту 6.2 ст.6 Закону № 168/97-ВР встановлено, що операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому пунктом 5.15 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.15 ст. 5 Закону № 168/97-ВР звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів» від 04.06.2009 р. № 1451-VI (набрав чинності з 01.09.2009) підпункт 6.2.4 пункту 6.2 ст.6 Закону № 168/97-ВР був викладений в іншій редакції, якою була виключена норма щодо звільнення операцій з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України.

Отже, послуги, пов'язані зі страхуванням перед митницею обов'язку щодо доставки транзитних вантажів до митниці призначення (утримання страхового тарифу для перерахуванню фінансовому гаранту), які надавав позивач перевізникам, як пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість з 01.09.2009. Як свідчить акт перевірки, у вересні 2009 року позивач отримав від перевізників страховий тариф в сумі 18478,60 грн., сума ПДВ з якої за ставкою 20% становить 3695,72 грн. (а.с. 164, т.1).

Таким чином, із донарахованих позивачу податкових зобов'язань з обсягу операцій з надання послуг із страхування ризику доставки транзитних вантажів до митниці призначення за період з 01.01.2007 по 30.09.2009 (454503,16 грн.) неправомірно донараховано 450807,44 грн. (454503,16 грн. - 3695,72 грн.), та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 225403,72 грн. (50% від 450807,44 грн.). В цій частині рішення судів попередніх інстанцій відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача обов'язку оподаткувати податком на додану вартість операцію з умовного продажу знищеного об'єкту незавершеного будівництва - автовокзалу «Теремки» за його балансовою вартістю.

У судовому процесі встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 16.02.76 № 123/22 «Про відведення земельної ділянки Міністерству автомобільного транспорту УРСР по Великій окружній дорозі в Московському районі під будівництво автовокзалу» Міністерству автомобільного транспорту УPCP відведено земельну ділянку площею близько 6,0 га. Згідно з наказом Міністерства транспорту України від 20.05.98 № 190 «Про передачу незавершеного будівництва автовокзалу «Теремки» Дирекцією по будівництву підприємств Київського міського ТВО автотранспорту згідно з актом прийняття-передачі основних засобів, затвердженого першим заступником Міністра транспорту України від 25.05.98, передано на баланс УДП «Укрінтеравтосервіс» незавершене будівництво автовокзалу «Теремки» вартістю 1729703,00 грн.

За експертною оцінкою цього об'єкту незавершеного будівництва, проведеною ДП «АСТЕК», його ринкова вартість станом на 31.08.2001 становила 5162500,00 грн.

02.08.2006 позивач уклав із TOB «Торговий дім «Фенікс» (інвестор) договір простого товариства, погоджений Міністром транспорту та зв'язку України 02.08.06 за № 5156/1610-06, предметом якого є об'єднання вкладів та спільні дії з метою будівництва, утримання та обслуговування основних будівель автовокзалу «Теремки» та прилеглих будівель торгівельної, розважальної та побутової інфраструктури. Згідно з пунктом 3 цього договору вкладом позивача у спільну діяльність є недобудований об'єкт автовокзалу «Теремки» оціночною вартістю 5075385,00 грн., а вкладом інвестора - грошові кошти та інше майно, необхідні для завершення будівництва, в сумі 82174600,00 грн. Пунктом 5 цього договору ведення бухгалтерського обліку спільного майна та всіх операцій за цим договором покладається на Інвестора.

У процесі обстеження об'єкту незавершеного будівництва - автовокзалу «Теремки», здійсненого на підставі наказу Генеральним директором УДП «Укрінтеравтосервіс» від 18.07.2008 № 148, про що складено акт обстеження від 18.07.2008, було встановлено, що об'єкт незавершеного будівництва повністю знесене, а земельну ділянку сплановано і розрівняно.

Факт знесення об'єкту незавершеного будівництва - автовокзалу «Теремки» податковий орган, у відповідності до норм пункту 4.9 ст.4 Закону № 168/97-ВР, прирівняв до поставки такого основного фонду, внаслідок чого зробив висновок про заниження податкових зобов'язань із податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 4.9 ст. 4 Закону № 168/97-ВР якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Застосувавши ці правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що вони не поширюються на випадок знищення об'єкту незавершеного будівництва автовокзалу «Теремки», оскільки таке зниження було здійснено без дозволу позивача. Цей висновок зроблений із врахуванням обставин, встановлених рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2009 по справі № 6/545, яким задоволено позов Київського транспортного прокуратура в інтересах держави в особі УДП «Укрінтеравтосервіс» до TOB «Торговий дім «Фенікс»про стягнення 5075385,00 грн. (вартість недобудованого об'єкту автовокзалу «Теремки»). Цим рішенням встановлено, що договір простого товариства від 02.08.2006 розірваний підприємством в односторонньому порядку, об'єкт незавершеного будівництва знесений ТОВ «Торговий дім «Фенікс», а земельна ділянка самовільно розрівняна.

В українській мові слово «ліквідація» означає припинення існування, знищення чого-небудь, фізичне знищення чого-небудь («Словник української мови» Академічний тлумачний словник (1970-1980) в 11 томах. - Том 4, 1973, с.513).

Відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну України від 30.09.2003 № 561, об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визначення активом.

Визнаючи ліквідацію основних засобів підставою для виникнення податкового зобов'язання з обсягу їх умовного постачання, законодавець мав на меті виключити можливість виведення основних засобів з активів платника податків ( їх відчуження ) в обхід установленому правилу щодо оподатковування операцій з поставки. Підтвердженням цього є передбачення законодавцем в абзаці другому пункту 4.9 ст. 4 Закону № 168/97-ВР серед підстав, які звільняють платника податку від податкового зобов'язання у зв'язку з ліквідацією основних засобів, доведення платником податку відповідними документами факту знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково, змінити постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 16.06.2010 № 0000082300/2 в частині визначення Українському державному підприємству по обслуговуванню іноземних та вітчизняних транспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 2784820,19 грн., у т.ч.: 1465884,44 грн. - основний платіж та 1318935,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У позові про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 16.06.2010 № 0000082300/2 в частині визначення Українському державному підприємству по обслуговуванню іноземних та вітчизняних транспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 5543,58 грн., у т.ч.: 3695,72 грн. - основний платіж та 1847,86 грн. - штрафні (фінансові) санкції, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239¹ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Підпис

Є.А. Усенко

Судді

Підпис

О.А. Веденяпін

Підпис

М.П. Зайцев