СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2015 р. Справа № 818/2941/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

суддів - Кравченка Є.Д., Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/2941/14

за позовом ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 2), в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.48-50), просить визнати протиправним та скасувати наказ Пенсійного фонду України №320-о від 27 жовтня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1.» з посади начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на підставі п.7-2 ст.36 КЗпП України, поновити його на вказаній посаді та виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до дня ухвалення відповідного судового рішення.

Свої вимоги мотивує тим, що в період перебування його на посаді заступника голови Сумської обласної державної адміністрації дій, спрямованих на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, на підрив національної безпеки та оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, він не здійснював, проте дані обставини та положення ст.1 Закону України «Про очищення влади», якими визначені основні принципи, на яких ґрунтується очищення влади (верховенства права та законності, презумпції невинуватості та індивідуальної відповідальності), не були враховані відповідачем 1 під час винесення спірного наказу. Зокрема, звільнення позивача із займаної посади відбулося не за конкретні порушення ним вимог закону, а лише за перебування протягом визначеного періоду на посаді заступника голови Сумської обласної державної адміністрації, чим порушено його право на працю та право на рівний доступ до державної служби, закріплене в ст.ст.38, 43 Конституції України.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, пояснивши, що в порушення Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII будь-якої перевірки щодо доведеності конкретних фактів вчинених ним правопорушень проведено не було, а тому підстави для його звільнення відсутні, просили позов задовольнити. Крім того, зазначили, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ГУ ПФУ в Сумській області відбулося без згоди первинної профспілкової організації, в якій він перебуває на обліку, що суперечить ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Представник відповідача 1, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а.с.69), в судове засідання не з'явився, надіслав заперечення на позовну заяву (а.с.33-35), в яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки звільнення позивача відбулось відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII з дотриманням необхідної процедури звільнення. Так, в особовій картці (форма П-2 ДС) начальника ГУ ПФУ в Сумській області ОСОБА_1 містяться відомості про те, що з 19.05.2010 року до 27.12.2011 року він обіймав посаду, щодо якої встановлена заборона пунктом 9 ч.1 ст.3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII. Тому Голова правління Пенсійного фонду України як керівник органу, до повноважень якого належить звільнення позивача з посади, на виконання пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» зобов'язаний був звільнити ОСОБА_1 без проведення перевірки фактів вчинення порушень.

В судовому засіданні представник відповідача 2 проти задоволення позовних вимог заперечувала, пояснивши, що ОСОБА_1 підлягав звільненню як особа, до якої застосовується заборонена, зазначена в частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону.

Вислухавши позивача, його представника та представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 наказом Пенсійного фонду України від 05.07.2013 року №178-О призначений на посаду начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, з якої звільнений наказом Пенсійного фонду України №320-о від 27 жовтня 2014 року згідно з п.7-2 ст.36 КЗпП України з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (а.с.6, 14).

Міністерство соціальної політики України на підставі ч.1 ст.3, п.2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади» та відповідно до підпункту 8 пункту 2 статті 18 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та підпункту 3 пункту 10 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №389 (зі змінами), погодило звільнення ОСОБА_1 з посади начальника головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (а.с.38).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

16.10.2014 року набув чинності Закон України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII (далі - Закон №1682-VII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Статтею другою Закону №1682-VII передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Так, відповідно до пункту десятого частини першої статті 2 Закону №1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються в тому числі щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Статтею третьою Закону №1682-VII встановлені критерії здійснення очищення влади (люстрації). Так, згідно з пунктом дев'ятим частини першої статті 3 Закону №1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року до 22 лютого 2014 року - Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, їх перших заступників, заступників, голови районної державної адміністрації, районної в місті Києві державної адміністрації.

З копії трудової книжки та особової картки вбачається, що в період з 09.07.2013 року до 27.10.2014 року ОСОБА_1 обіймав посаду начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Однак, з 19.05.2010 року до 27.12.2011 року працював на посаді заступника голови Сумської обласної державної адміністрації, тобто сукупний строк перебування позивача на посаді, щодо якої встановлена заборона, становить більше ніж один рік, у зв'язку з чим він підлягає звільненню із займаної посади керівником органу (а.с.13, зворотній бік, а.с.36-37).

Зокрема, згідно з п.п.7 п.11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року №280, звільнення з посад керівників територіальних органів за погодженням з Міністром соціальної політики віднесено до повноважень Голови правління пенсійного фонду України, що і відбулося у даному випадку.

Щодо твердження позивача, що відповідачем 1 не було в установленому Законом №1682-VII порядку проведено перевірку відносно його особи, суд вважає необхідним відмітити, що пунктом 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади» встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:

1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;

2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.

Таким чином, відповідач 1 діяв на основі критеріїв, визначних частиною першою статті 3 цього Закону №1682-VII, на підставі відомостей, наявних в особовий справі позивача, крім того, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» не передбачено проведення перевірки осіб з питання, чи здійснювали вони заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах.

Тобто, після перевірки даних, що містяться в особовій справі, особа, до якої застосовується заборонена, зазначена в частині третій ст.1 Закону №1682-VII, має бути звільнена без будь-яких додаткових умов.

Суд не приймає твердження позивача, що його звільнення було здійснено за відсутності згоди первинної профспілкової організації, в якій він перебуває на обліку, що суперечить ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (а.с.75), оскільки цей Закон визначає особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок, та не регулює трудові відносини.

Більш того, ч.1 ст.39 даного Закону закріплено, що у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Проте, суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Статтею третьою Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII внесені зміни до статті 36 Кодексу законів про працю України, а саме частину першу доповнено пунктом 7-2 такого змісту: "7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", частину другу доповнено словами "а у випадку, передбаченому пунктом 72, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

При цьому, нормами Закону України «Про очищення влади» не вимагається наявність попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, на розірвання трудового договору з підстав, встановлених в пункті 7-2 КЗпП України.

Таким чином, відповідачем 1 при прийняті та складенні наказу №320-о від 27 жовтня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1.» було дотримано норми трудового законодавства.

Відносно твердження позивача щодо невідповідності норм Закону України «Про очищення влади» положенням Конституції, суд зауважує, що законодавством України передбачено чіткий порядок визнання законодавчих актів неконституційними, зокрема це направлення письмового клопотання до Конституційного Суд України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції вимогам статей 157 та 158 Конституції України, конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України (стаття 39 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 року №422/96-ВР).

Згідно з частиною другою статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

На час прийняття та винесення судом рішення в адміністративній справі №818/2941/14 відсутнє рішення Конституційного суду України про визнання Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII або його окремих положень неконституційним.

Навіть в разі прийняття Конституційним Судом України такого рішення в майбутньому оскаржуваний позивачем наказ №320-о від 27 жовтня 2014 року не може бути скасований у зв'язку з тим, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 3а цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що дії та рішення суб'єктів владних повноважень, які були вчинені (прийняті) відповідно до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

За таких обставин, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що відповідачі діяли в межах наданих їм повноважень на виконання вимог чинного законодавства, а тому за наведених обставин позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідачі не надали суду доказів понесення ними судових витрат, тому підстави для присудження на їх користь судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 14.01.2015 року.

Головуючий суддя (підпис) О.О. Осіпова

Судді: (підпис) Є.Д. Кравченко

(підпис) В.М. Соколов

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.О. Осіпова